Библия - Обещанное Восстановление

Деяния апостолов

Глава 15

1 В Антиохию из Иудеи пришли несколько человек и стали убеждать братьев: «Если не обрежетесь, как то делал Моисей, не спастись вам».

2 Когда же у Павла и Варнавы возникли с ними острые разногласия и споры, то было решено по этому делу отправить Павла, Варнаву и еще несколько братьев к апостолам и пресвитерам в Иерусалим.

3 Церковь проводила их в путь. Шли они через Финикию и Самарию и повсюду рассказывали об обращении язычников, и все братья, слыша о том, радовались.

4 По прибытии в Иерусалим они были приняты церковью, апостолами и пресвитерами, которым они поведали обо всем, что Бог совершил через них.

5 Тогда выступили некоторые из верующих, в прошлом сторонники фарисейского толка, и сказали: «Язычники должны быть обрезаны. От них надо потребовать соблюдения Закона Моисеева».

6 Апостолы и пресвитеры собрались вместе, чтобы рассмотреть это дело.

7 После долгого обсуждения Петр встал и сказал им: «Братья мои, как вы хорошо знаете, с самых первых дней Бог среди вас избрал меня, чтобы из моих уст язычники услышали слова Благой Вести и уверовали.

8 И Бог, Которому ведомо сердце каждого, показал, что принимает их, даровав им Духа Святого, как и нам.

9 Бог не сделал никакого различия между нами и ими, Он сделал сердца их чистыми, когда они уверовали.

10 Так зачем же вы теперь испытываете терпение Бога, пытаясь надеть на шею учеников ярмо, которое не смогли нести на себе ни отцы наши, ни мы?

11 Ведь мы верим, что спасены благодатью Господа Иисуса так же, как и они».

12 Тогда всё собрание умолкло и стало слушать Варнаву и Павла: они рассказывали о тех знамениях и чудесах, которые сотворил Бог через них среди язычников.

13 Когда они закончили, заговорил Иаков: «Братья мои, послушайте меня:

14 Симон поведал нам, как Бог с самого начала проявил заботу о том, чтобы из язычников составить Себе народ, который носил бы имя Его.

15 И это в полном согласии со словами пророков, ведь в Писании сказано:

16 „После этого Я вернусь и отстрою обратившийся в развалины дом Давида; разрушенное в нем воссоздам и восстановлю его,

17 дабы к Господу могли обратиться все остальные люди, все язычники, на которых имя Мое призывается. Так говорит Господь, делающий это

18 известным от вечности“.

19 И потому я считаю: нам не следует возлагать ненужное бремя на язычников, обращающихся к Богу.

20 Мы должны написать им, чтобы они воздерживались от пищи, оскверненной тем, что ее приносили в жертву языческим богам, от блуда, от мяса удавленных животных и крови.

21 Ибо Закон Моисеев с древних времен проповедуется в каждом городе и вслух читается в синагогах каждую субботу».

22 Тогда апостолы и пресвитеры вместе со всей церковью решили избрать кого-нибудь из братьев и послать их в Антиохию с Павлом и Варнавою. Избрали они двух руководящих братьев: Иуду, называемого Варсаввой, и Силу.

23 С ними они послали такое письмо: «Мы, апостолы и пресвитеры, как братья приветствуем всех вас, братьев своих, — христиан из язычников, живущих в Антиохии, Сирии и Киликии.

24 Нам стало известно, что несколько человек из нашей общины, которым мы того не поручали, приходили к вам и своими требованиями смутили и встревожили вас.

25 Поэтому мы все единодушно решили избрать братьев, чтобы послать их к вам вместе с горячо любимыми нами Варнавою и Павлом —

26 людьми, рисковавшими жизнью своей за имя Господа нашего Иисуса Христа.

27 И вот, мы посылаем к вам Иуду и Силу, которые устно подтвердят написанное нами.

28 Вот как решили Дух Святой и мы: не возлагать на вас никакого иного бремени, кроме совершенно необходимого:

29 воздерживаться от употребления в пищу того, что приносилось в жертву идолам, от крови и мяса удавленных животных и от блуда. Избегая всего этого, вы поступите верно. Всего вам доброго!»

30 Простившись, они отправились в Антиохию. Там собрали всех верующих и передали им письмо.

31 Они прочитали его, и эта утешительная весть обрадовала их.

32 А Иуда и Сила, сами будучи пророками, многое сказали, чтобы ободрить и укрепить братьев.

33 После того, как они пробыли там некоторое время, братья, пожелав им мира, проводили их к тем, кто их послал.

34 []

35 Павел и Варнава, однако, остались в Антиохии, там они продолжали учить слову Господню и вместе со многими другими возвещали Благую Весть.

36 Несколько дней спустя Павел предложил Варнаве: «Вернемся и посетим братьев наших во всех городах, где мы возвестили слово Господне, и узнаем, как они живут».

37 Варнава хотел взять с собою Иоанна, называемого Марком,

38 но Павел воспротивился и настаивал на том, что не следует брать с собой человека, который покинул их в Памфилии, отказавшись трудиться вместе с ними.

39 Разлад между ними был настолько велик, что они расстались друг с другом. Варнава взял с собою Марка, и они отплыли на Кипр,

40 а Павла братья вверили благодати Господа, когда он, избрав себе в спутники Силу, отправился в путь.

41 Шел он через Сирию и Киликию, укрепляя прежде созданные там церкви.

Дiї

Розділ 15

1 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: „Якщо ви не обріжетеся за звича́єм Мойсеєвим, то спастися не можете“.

2 Коли ж суперечка повстала й чимале змага́ння в Павла́ та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло́ та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апо́столів й старших у Єрусалим.

3 Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікі́ю та Самарі́ю, розповідаючи про поганське наве́рнення, і радість велику чинили всім браттям.

4 Коли ж в Єрусалим прибули́ вони, були прийняті Церквою, та апо́столами, та старши́ми, і вони розповіли́, як багато вчинив Бог із ними.

5 Але дехто, що вві́рували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрі́зувати й наказати, щоб Зако́на Мойсеєвого берегли.

6 І зібрались апо́столи й старші, щоб розглянути справу оцю.

7 Як велике ж змага́ння повстало, Петро встав і промовив до них: „Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене́, щоб погани почули слово Єва́нгелії через у́ста мої, та й увірували.

8 І засві́дчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

9 і між нами та ними різни́ці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

10 Отож, чого Бога тепер споку́шуєте, щоб учням на шию покласти ярмо́, якого ані наші отці, ані ми не здола́ли поне́сти?

11 Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони“.

12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знаме́на та чу́да вчинив через них Бог між поганами!

13 Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: „Мужі-браття, послухайте також мене.

14 Си́мон ось розповів, як зглянувся Бог від поча́тку, щоб вибрати люд із поганів для Йме́ння Свого.

15 І пророчі слова́ з цим погоджуються, як написано:

16 „Пото́му вернуся, і відбуду́ю Давидову ски́нію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

17 щоб шукали Господа люди зосталі та всі наро́ди, над якими Ім'я́ Моє кликано, — говорить Господь, що чинить це все!

18 Господе́ві відвіку відо́мі всі вчинки Його“.

19 Тому ду́маю я, щоб не турбувати поган, що до Бога наверта́ються,

20 але написати до них, щоб стри́мувались від занечи́щення і́дольського, та від блу́ду, і задушени́ни, і від кро́ви.

21 Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавенда́вна, і щосуботи читають його в синагогах“.

22 Тоді постановили апо́столи й старші з ці́лою Церквою вибрати му́жів із них, і послати до Антіохі́ї з Павло́м та Варна́вою Юду, що зветься Варса́вва, і Силу, му́жів проводирів між братами,

23 написавши свої́ми руками оце́: „Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохі́ї, і Си́рії, і Кілікі́ї: Вітаємо вас!

24 Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не дору́чували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

25 то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб о́браних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павло́м,

26 людьми́ тими, що ду́ші свої віддали́ за Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа.

27 Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.

28 Бо зво́лилось Духові Святому і нам, — тягару́ вже нія́кого не наклада́ти на вас, окрім цього необхідного:

29 стри́муватися від ідольських жертов та крови, і задушени́ни, та від блу́ду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!“

30 Посланці́ ж прийшли в Антіохі́ю, і, зібравши наро́д, доручили листа.

31 А перечитавши, раділи з поті́шення того.

32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьо́рували та зміцняли братів.

33 А як перебули́ вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.

34 Але Сила схотів лиши́тися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили́, навчаючи та благові́стячи ра́зом із іншими багатьома́ Слово Господнє.

36 А по декількох днях промовив Павло́ до Варнави: „Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, — як вони пробува́ють“.

37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що зва́ний був Ма́рком.

38 Та Павло́ вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

39 І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Ма́рка, і попли́нув до Кіпру.

40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благода́ті братами доручений.

41 І проходив він Си́рію та Кілікі́ю, Церкви́ зміцнюючи.

Деяния апостолов Глава 15	Дiї Розділ 15
1 В Антиохию из Иудеи пришли несколько человек и стали убеждать братьев: «Если не обрежетесь, как то делал Моисей, не спастись вам».	1 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: „Якщо ви не обріжетеся за звича́єм Мойсеєвим, то спастися не можете“.
2 Когда же у Павла и Варнавы возникли с ними острые разногласия и споры, то было решено по этому делу отправить Павла, Варнаву и еще несколько братьев к апостолам и пресвитерам в Иерусалим.	2 Коли ж суперечка повстала й чимале змага́ння в Павла́ та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло́ та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апо́столів й старших у Єрусалим.
3 Церковь проводила их в путь. Шли они через Финикию и Самарию и повсюду рассказывали об обращении язычников, и все братья, слыша о том, радовались.	3 Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікі́ю та Самарі́ю, розповідаючи про поганське наве́рнення, і радість велику чинили всім браттям.
4 По прибытии в Иерусалим они были приняты церковью, апостолами и пресвитерами, которым они поведали обо всем, что Бог совершил через них.	4 Коли ж в Єрусалим прибули́ вони, були прийняті Церквою, та апо́столами, та старши́ми, і вони розповіли́, як багато вчинив Бог із ними.
5 Тогда выступили некоторые из верующих, в прошлом сторонники фарисейского толка, и сказали: «Язычники должны быть обрезаны. От них надо потребовать соблюдения Закона Моисеева».	5 Але дехто, що вві́рували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрі́зувати й наказати, щоб Зако́на Мойсеєвого берегли.
6 Апостолы и пресвитеры собрались вместе, чтобы рассмотреть это дело.	6 І зібрались апо́столи й старші, щоб розглянути справу оцю.
7 После долгого обсуждения Петр встал и сказал им: «Братья мои, как вы хорошо знаете, с самых первых дней Бог среди вас избрал меня, чтобы из моих уст язычники услышали слова Благой Вести и уверовали.	7 Як велике ж змага́ння повстало, Петро встав і промовив до них: „Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене́, щоб погани почули слово Єва́нгелії через у́ста мої, та й увірували.
8 И Бог, Которому ведомо сердце каждого, показал, что принимает их, даровав им Духа Святого, как и нам.	8 І засві́дчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,
9 Бог не сделал никакого различия между нами и ими, Он сделал сердца их чистыми, когда они уверовали.	9 і між нами та ними різни́ці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.
10 Так зачем же вы теперь испытываете терпение Бога, пытаясь надеть на шею учеников ярмо, которое не смогли нести на себе ни отцы наши, ни мы?	10 Отож, чого Бога тепер споку́шуєте, щоб учням на шию покласти ярмо́, якого ані наші отці, ані ми не здола́ли поне́сти?
11 Ведь мы верим, что спасены благодатью Господа Иисуса так же, как и они».	11 Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони“.
12 Тогда всё собрание умолкло и стало слушать Варнаву и Павла: они рассказывали о тех знамениях и чудесах, которые сотворил Бог через них среди язычников.	12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знаме́на та чу́да вчинив через них Бог між поганами!
13 Когда они закончили, заговорил Иаков: «Братья мои, послушайте меня:	13 Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: „Мужі-браття, послухайте також мене.
14 Симон поведал нам, как Бог с самого начала проявил заботу о том, чтобы из язычников составить Себе народ, который носил бы имя Его.	14 Си́мон ось розповів, як зглянувся Бог від поча́тку, щоб вибрати люд із поганів для Йме́ння Свого.
15 И это в полном согласии со словами пророков, ведь в Писании сказано:	15 І пророчі слова́ з цим погоджуються, як написано:
16 „После этого Я вернусь и отстрою обратившийся в развалины дом Давида; разрушенное в нем воссоздам и восстановлю его,	16 „Пото́му вернуся, і відбуду́ю Давидову ски́нію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,
17 дабы к Господу могли обратиться все остальные люди, все язычники, на которых имя Мое призывается. Так говорит Господь, делающий это	17 щоб шукали Господа люди зосталі та всі наро́ди, над якими Ім'я́ Моє кликано, — говорить Господь, що чинить це все!
18 известным от вечности“.	18 Господе́ві відвіку відо́мі всі вчинки Його“.
19 И потому я считаю: нам не следует возлагать ненужное бремя на язычников, обращающихся к Богу.	19 Тому ду́маю я, щоб не турбувати поган, що до Бога наверта́ються,
20 Мы должны написать им, чтобы они воздерживались от пищи, оскверненной тем, что ее приносили в жертву языческим богам, от блуда, от мяса удавленных животных и крови.	20 але написати до них, щоб стри́мувались від занечи́щення і́дольського, та від блу́ду, і задушени́ни, і від кро́ви.
21 Ибо Закон Моисеев с древних времен проповедуется в каждом городе и вслух читается в синагогах каждую субботу».	21 Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавенда́вна, і щосуботи читають його в синагогах“.
22 Тогда апостолы и пресвитеры вместе со всей церковью решили избрать кого-нибудь из братьев и послать их в Антиохию с Павлом и Варнавою. Избрали они двух руководящих братьев: Иуду, называемого Варсаввой, и Силу.	22 Тоді постановили апо́столи й старші з ці́лою Церквою вибрати му́жів із них, і послати до Антіохі́ї з Павло́м та Варна́вою Юду, що зветься Варса́вва, і Силу, му́жів проводирів між братами,
23 С ними они послали такое письмо: «Мы, апостолы и пресвитеры, как братья приветствуем всех вас, братьев своих, — христиан из язычников, живущих в Антиохии, Сирии и Киликии.	23 написавши свої́ми руками оце́: „Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохі́ї, і Си́рії, і Кілікі́ї: Вітаємо вас!
24 Нам стало известно, что несколько человек из нашей общины, которым мы того не поручали, приходили к вам и своими требованиями смутили и встревожили вас.	24 Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не дору́чували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,
25 Поэтому мы все единодушно решили избрать братьев, чтобы послать их к вам вместе с горячо любимыми нами Варнавою и Павлом —	25 то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб о́браних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павло́м,
26 людьми, рисковавшими жизнью своей за имя Господа нашего Иисуса Христа.	26 людьми́ тими, що ду́ші свої віддали́ за Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа.
27 И вот, мы посылаем к вам Иуду и Силу, которые устно подтвердят написанное нами.	27 Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.
28 Вот как решили Дух Святой и мы: не возлагать на вас никакого иного бремени, кроме совершенно необходимого:	28 Бо зво́лилось Духові Святому і нам, — тягару́ вже нія́кого не наклада́ти на вас, окрім цього необхідного:
29 воздерживаться от употребления в пищу того, что приносилось в жертву идолам, от крови и мяса удавленных животных и от блуда. Избегая всего этого, вы поступите верно. Всего вам доброго!»	29 стри́муватися від ідольських жертов та крови, і задушени́ни, та від блу́ду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!“
30 Простившись, они отправились в Антиохию. Там собрали всех верующих и передали им письмо.	30 Посланці́ ж прийшли в Антіохі́ю, і, зібравши наро́д, доручили листа.
31 Они прочитали его, и эта утешительная весть обрадовала их.	31 А перечитавши, раділи з поті́шення того.
32 А Иуда и Сила, сами будучи пророками, многое сказали, чтобы ободрить и укрепить братьев.	32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьо́рували та зміцняли братів.
33 После того, как они пробыли там некоторое время, братья, пожелав им мира, проводили их к тем, кто их послал.	33 А як перебули́ вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.
34 []	34 Але Сила схотів лиши́тися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.
35 Павел и Варнава, однако, остались в Антиохии, там они продолжали учить слову Господню и вместе со многими другими возвещали Благую Весть.	35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили́, навчаючи та благові́стячи ра́зом із іншими багатьома́ Слово Господнє.
36 Несколько дней спустя Павел предложил Варнаве: «Вернемся и посетим братьев наших во всех городах, где мы возвестили слово Господне, и узнаем, как они живут».	36 А по декількох днях промовив Павло́ до Варнави: „Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, — як вони пробува́ють“.
37 Варнава хотел взять с собою Иоанна, называемого Марком,	37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що зва́ний був Ма́рком.
38 но Павел воспротивился и настаивал на том, что не следует брать с собой человека, который покинул их в Памфилии, отказавшись трудиться вместе с ними.	38 Та Павло́ вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.
39 Разлад между ними был настолько велик, что они расстались друг с другом. Варнава взял с собою Марка, и они отплыли на Кипр,	39 І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Ма́рка, і попли́нув до Кіпру.
40 а Павла братья вверили благодати Господа, когда он, избрав себе в спутники Силу, отправился в путь.	40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благода́ті братами доручений.
41 Шел он через Сирию и Киликию, укрепляя прежде созданные там церкви.	41 І проходив він Си́рію та Кілікі́ю, Церкви́ зміцнюючи.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Деяния апостолов

Глава 15

Дiї

Розділ 15

Деяния апостолов

Глава 15

Дiї

Розділ 15

Ветхий завет

Новый завет

Деяния апостолов

Глава 15

Дiї

Розділ 15

Деяния апостолов

Глава 15

Дiї

Розділ 15

Ветхий
завет

Новый
завет