Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Луке

Глава 15

1 Сборщики налогов и те, кого называли грешниками, постоянно теснились вокруг Иисуса, чтобы слушать Его.

2 Но фарисеи и книжники возмущались и говорили: «Он принимает грешников и даже ест с ними!»

3 Тогда Он рассказал им такую притчу:

4 «Скажем, у кого-то из вас есть сто овец, и он потеряет одну из них, не оставит ли он девяносто девять на пастбище и не пойдет ли искать пропавшую, пока не найдет ее?

5 И когда ему удается найти, он, радуясь, кладет ее себе на плечи;

6 и, возвратившись в свой дом, созывает друзей и соседей и говорит им: „Порадуйтесь со мной: я нашел мою потерянную овцу!“

7 Говорю вам, что так же и на небе будет больше радости об одном кающемся грешнике, чем о девяноста девяти праведниках, в покаянии не нуждающихся.

8 Или еще такой пример: у женщины было десять серебряных монет, и если она потеряет одну из них, не зажжет ли она светильник и не станет ли подметать в доме, ища усердно, пока не найдет?

9 И когда найдет, то созовет подруг и соседок и скажет: „Порадуйтесь со мной: я нашла свою потерянную монету!“

10 Говорю вам, так радуются ангелы Божии об одном кающемся грешнике».

11 Затем Иисус продолжил: «У одного человека было два сына,

12 и младший из них однажды сказал ему: „Отец, отдай мне часть имущества, которая мне причитается!“ И тот разделил состояние между сыновьями.

13 Спустя несколько дней младший сын, собрав всё, что было у него, ушел в далекую страну и расточил там свои деньги, живя разгульно.

14 Так он растратил всё, и когда в той стране начался сильный голод, он оказался в большой нужде.

15 Тогда он пошел и нанялся в работники к одному из местных жителей, и тот послал его на свои луга пасти свиней.

16 Он был бы рад утолить свой голод даже стручками, что ели свиньи, но и этого ему не давали.

17 Наконец, образумившись, он сказал себе: „Сколько работников у отца моего едят хлеб досыта, а я здесь погибаю от голода!

18 Пойду к отцу и скажу ему: отец, согрешил я против Неба, и перед тобою виновен я,

19 и больше недостоин называться сыном твоим! Прими меня как одного из твоих работников!“

20 И он встал и пошел к отцу своему. Когда он был еще далеко, отец увидел его и сжалился над ним: побежал к нему навстречу, обнял и поцеловал его.

21 И сын сказал ему: „Отец, согрешил я против Неба и перед тобою виновен я, и больше недостоин называться сыном твоим…“

22 Но отец сказал слугам своим: „Скорее принесите лучшую одежду и оденьте его, и наденьте перстень на руку его и обувь на ноги!

23 И приведите откормленного теленка и заколите: будем есть и веселиться!

24 Ибо этот сын мой мертв был — и ожил, пропадал — и нашелся!“ И началось веселье.

25 В то время старший его сын был в поле. Когда он, возвращаясь, подошел к дому, то услышал музыку и ликование.

26 Подозвав одного из слуг, он спросил, что случилось.

27 Тот ответил ему: „Твой брат пришел, и откормленного теленка заколол отец, ведь его сын вернулся живым и здоровым“.

28 Старший сын рассердился и не захотел войти в дом. Тогда вышел отец его и стал упрашивать его войти.

29 Но он ответил отцу: „Посмотри, столько лет я работал на тебя, как раб, и никогда не преступал воли твоей, а ты ни разу даже козленка мне не дал, чтобы я мог повеселиться с друзьями моими!

30 А когда пришел этот сын твой, промотавший твое же состояние с блудницами, ты заколол для него откормленного теленка!“

31 „Дитя мое! — сказал ему отец. — Ты всегда со мной, и всё, что есть у меня, — твое.

32 Как же не веселиться нам и не радоваться тому, что этот брат твой был мертв — и ожил, пропадал — и нашелся?!“»

Вiд Луки

Розділ 15

1 Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.

2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.

3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

4 „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?

5 А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.

6 І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.

7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...

8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?

9 А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“

10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.

11 І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.

12 І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток.

13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.

14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.

15 І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.

16 I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.

17 Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!

18 Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.

19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.

20 І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

21 І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.

22 А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.

23 Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,

24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.

25 А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.

26 І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“

27 А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.

28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

29 А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.

30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.

31 І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!

32 Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“

Евангелие по Луке Глава 15	Вiд Луки Розділ 15
1 Сборщики налогов и те, кого называли грешниками, постоянно теснились вокруг Иисуса, чтобы слушать Его.	1 Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.
2 Но фарисеи и книжники возмущались и говорили: «Он принимает грешников и даже ест с ними!»	2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.
3 Тогда Он рассказал им такую притчу:	3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:
4 «Скажем, у кого-то из вас есть сто овец, и он потеряет одну из них, не оставит ли он девяносто девять на пастбище и не пойдет ли искать пропавшую, пока не найдет ее?	4 „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?
5 И когда ему удается найти, он, радуясь, кладет ее себе на плечи;	5 А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.
6 и, возвратившись в свой дом, созывает друзей и соседей и говорит им: „Порадуйтесь со мной: я нашел мою потерянную овцу!“	6 І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.
7 Говорю вам, что так же и на небе будет больше радости об одном кающемся грешнике, чем о девяноста девяти праведниках, в покаянии не нуждающихся.	7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...
8 Или еще такой пример: у женщины было десять серебряных монет, и если она потеряет одну из них, не зажжет ли она светильник и не станет ли подметать в доме, ища усердно, пока не найдет?	8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?
9 И когда найдет, то созовет подруг и соседок и скажет: „Порадуйтесь со мной: я нашла свою потерянную монету!“	9 А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“
10 Говорю вам, так радуются ангелы Божии об одном кающемся грешнике».	10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.
11 Затем Иисус продолжил: «У одного человека было два сына,	11 І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.
12 и младший из них однажды сказал ему: „Отец, отдай мне часть имущества, которая мне причитается!“ И тот разделил состояние между сыновьями.	12 І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток.
13 Спустя несколько дней младший сын, собрав всё, что было у него, ушел в далекую страну и расточил там свои деньги, живя разгульно.	13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.
14 Так он растратил всё, и когда в той стране начался сильный голод, он оказался в большой нужде.	14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.
15 Тогда он пошел и нанялся в работники к одному из местных жителей, и тот послал его на свои луга пасти свиней.	15 І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.
16 Он был бы рад утолить свой голод даже стручками, что ели свиньи, но и этого ему не давали.	16 I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.
17 Наконец, образумившись, он сказал себе: „Сколько работников у отца моего едят хлеб досыта, а я здесь погибаю от голода!	17 Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!
18 Пойду к отцу и скажу ему: отец, согрешил я против Неба, и перед тобою виновен я,	18 Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.
19 и больше недостоин называться сыном твоим! Прими меня как одного из твоих работников!“	19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.
20 И он встал и пошел к отцу своему. Когда он был еще далеко, отец увидел его и сжалился над ним: побежал к нему навстречу, обнял и поцеловал его.	20 І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
21 И сын сказал ему: „Отец, согрешил я против Неба и перед тобою виновен я, и больше недостоин называться сыном твоим…“	21 І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.
22 Но отец сказал слугам своим: „Скорее принесите лучшую одежду и оденьте его, и наденьте перстень на руку его и обувь на ноги!	22 А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.
23 И приведите откормленного теленка и заколите: будем есть и веселиться!	23 Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,
24 Ибо этот сын мой мертв был — и ожил, пропадал — и нашелся!“ И началось веселье.	24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.
25 В то время старший его сын был в поле. Когда он, возвращаясь, подошел к дому, то услышал музыку и ликование.	25 А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.
26 Подозвав одного из слуг, он спросил, что случилось.	26 І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“
27 Тот ответил ему: „Твой брат пришел, и откормленного теленка заколол отец, ведь его сын вернулся живым и здоровым“.	27 А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.
28 Старший сын рассердился и не захотел войти в дом. Тогда вышел отец его и стал упрашивать его войти.	28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
29 Но он ответил отцу: „Посмотри, столько лет я работал на тебя, как раб, и никогда не преступал воли твоей, а ты ни разу даже козленка мне не дал, чтобы я мог повеселиться с друзьями моими!	29 А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.
30 А когда пришел этот сын твой, промотавший твое же состояние с блудницами, ты заколол для него откормленного теленка!“	30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.
31 „Дитя мое! — сказал ему отец. — Ты всегда со мной, и всё, что есть у меня, — твое.	31 І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!
32 Как же не веселиться нам и не радоваться тому, что этот брат твой был мертв — и ожил, пропадал — и нашелся?!“»	32 Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Луке

Глава 15

Вiд Луки

Розділ 15

Евангелие по Луке

Глава 15

Вiд Луки

Розділ 15

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Луке

Глава 15

Вiд Луки

Розділ 15

Евангелие по Луке

Глава 15

Вiд Луки

Розділ 15

Ветхий
завет

Новый
завет