Библия - Обещанное Восстановление

Исход

Глава 9

1 Тогда повелел ГОСПОДЬ Моисею пойти к фараону и сказать ему: «Так говорит ГОСПОДЬ, Бог евреев: „Отпусти Мой народ, чтобы он совершил Мне служение“.

2 Если не захочешь отпустить и будешь, как и прежде, удерживать его,

3 то, знай, постигнет тебя кара ГОСПОДНЯ: твой скот, тот, что в поле сейчас: лошадей, ослов, верблюдов, волов, овец — чума губительная поразит!

4 А скот израильтян отделит ГОСПОДЬ от скота египтян: из всего, что принадлежит сынам Израилевым, не падет ни одно животное».

5 И время сей казни определил ГОСПОДЬ, сказав: «Завтра Я допущу этому произойти в стране».

6 На следующий же день ГОСПОДЬ так и сделал: у египтян вымер весь скот. Но у сынов Израилевых ни одно животное не пало.

7 И послал фараон узнать о том, и ему подтвердили: у израильтян — ни одно животное не пало! Однако сердце фараона осталось каменным, и не отпустил он народ Израилев.

8 И сказал ГОСПОДЬ Моисею и Аарону: «Возьмите полные горсти золы из печи, и пусть Моисей на виду у фараона бросит ее к небу.

9 Она, как пылинки мельчайшие, разнесется по всему Египту, и покроются язвами гноящимися люди и скот по всей стране».

10 Взяли Моисей и Арон золы из печи, и, когда подошли к фараону, Моисей бросил золу к небу, и появились гноящиеся язвы на теле у людей и у скота.

11 Маги же не смогли сотворить подобного и тем противостоять Моисею, потому что гноящиеся язвы поразили магов, как и всех прочих египтян.

12 Но ГОСПОДЬ попустил фараону коснеть в своем упрямстве, и он не хотел слушать Моисея и Аарона, как и было то сказано ГОСПОДОМ Моисею.

13 После того Моисею было дано такое повеление от ГОСПОДА: «Завтра ранним утром пойди к фараону и скажи ему: „Так говорит ГОСПОДЬ, Бог евреев: „Отпусти народ Мой, чтобы он совершил Мне служение.

14 Знай, на этот раз все кары, Мной посланные, обрушатся на тебя самого, на твоих придворных и народ твой, тогда поймешь ты, что нет подобного Мне на всей земле.

15 Я мог бы явить силу Свою и наслать на тебя и на народ твой моровую язву, и ты исчез бы с лица земли.

16 Но Я для того оставляю тебя в живых, чтобы показать тебе могущество Мое, дабы об имени Моем по всей земле возвещали.

17 А так как ты всё еще ставишь преграды народу Моему, отказываешься отпустить его,

18 знай: завтра, в это же время, Я пошлю на Египет такой силы град, какого в Египте не бывало от начала дней его.

19 Поэтому распорядись, чтобы завели в укрытия стада твои и собрали всех, кто находится в поле, ибо, когда град падет на тех, кто не успеет укрыться в домах, будь то человек или животное, все они погибнут““».

20 Некоторые из придворных фараона, услышав это предостережение ГОСПОДНЕ, устрашились: они спешно собрали рабов своих и стада свои в укрытия,

21 а кто не внял словам ГОСПОДНИМ, тот оставил и рабов, и стада в поле.

22 На следующий день ГОСПОДЬ велел Моисею: «Простри руку к небу, и падет град на землю египетскую на людей, и на скот, и на всякое растение по всей стране».

23 Как только Моисей поднял свой посох к небу явил ГОСПОДЬ Себя в раскатах грома, вспышках молнии и лавинах града, на землю устремившихся. От Господа было то, что град выпал на землю Египта.

24 Сыпался град, сверкали молнии — сильнейшая буря с градом. Ничего подобного никогда не видели во всем Египте с тех пор, как народ там поселился.

25 Побил град в Египте всё, что было на поле, — людей и скот; побил всё, что где-либо росло, и даже все деревья поломал.

26 Только в земле Гошен, где жили сыны Израилевы, не было града.

27 Фараон вновь позвал к себе Моисея и Аарона. «Признаюсь, на сей раз я согрешил, — сказал он, — праведен ГОСПОДЬ, а я и народ мой грешны.

28 Помолитесь ГОСПОДУ: нам более не перенести этого грома Божьего и града! Я отпущу вас и не буду больше удерживать».

29 «Как только я выйду из города, — сказал ему Моисей, — воздену руки мои в молитве к ГОСПОДУ. Прекратятся удары грома, и града больше не будет, дабы ты знал: ГОСПОДЬ владычествует над землею.

30 Хотя ты и твои придворные, как я вижу, — увы! — еще не прониклись почтением к ГОСПОДУ Богу».

31 (Лен и ячмень были побиты градом, потому что ячмень уже колосился, а лен цвел,

32 но пшеница и полба уцелели, потому что они еще и не взошли.)

33 Моисей оставил фараона и, выйдя из города, воздел руки в молитве к ГОСПОДУ — и прекратились гром и град, и дождь перестал лить на землю.

34 Когда фараон увидел, что нет уже ни дождя, ни града и не слышно более раскатов грома, впал он опять в тот же грех: он и его придворные дали упрямству овладеть их сердцами.

35 Непреклонной осталась воля фараона, и не отпустил он сынов Израилевых, как и говорил ГОСПОДЬ через Моисея.

Вихід

Розділ 9

1 І сказав Господь до Мойсея: „Увійди до фараона, і говори до нього: Так сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій наро́д, і нехай вони служать Мені!

2 Бо коли ти відмо́вишся відпустити, і бу́деш держати їх ще,

3 то ось Господня рука буде на худобі твоїй, що на полі, — на ко́нях, на ослах, на верблю́дах, на худобі великій і дрібній, — морови́ця дуже тяжка́.

4 І відділить Господь між худобою Ізраїля й між худобою Єгипту, і не загине нічого зо всього, що належить Ізраїлевим синам“.

5 І призна́чив Господь уста́лений час, кажучи: „Узавтра Господь зробить цю річ у цім кра́ї“.

6 І зробив Господь ту річ назавтра, — і вигинула вся єгипетська худоба, а з худоби Ізраїлевих синів не згинуло ані одне.

7 І послав фараон довідатись, — а ось не згинуло з худоби Ізраїлевої ані одне! І стало фараонове серце запеклим, — і не відпустив він народу того!

8 I сказав Господь до Мойсея й до Аарона: „Візьміть собі повні ваші жмені сажі з пе́чі, і нехай Мойсей кине її до неба на очах фараонових.

9 І стане вона ку́рявою над усією єгипетською землею, а на люди́ні й скотині стане гнояка́ми, що кинуться прища́ми в усьо́му єгипетському кра́ї“.

10 І набрали вони сажі з пе́чі, та й стали перед фараоновим лицем. І кинув її Мойсей до неба, і стали прищува́ті гнояки́, що кинулися на люди́ні й на скотині.

11 А чарівники не могли стати перед Мойсеєм через гнояки́, бо гнояк той був на чарівниках і на всіх єги́птянах.

12 І вчинив запеклим Господь фараонове серце, — і він не послухався їх, як говорив був Господь до Мойсея.

13 І сказав Господь до Мойсея: „У стань рано вра́нці, і стань перед лицем фараоновим та й скажи йому: Отак сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій наро́д, і нехай вони служать Мені!

14 Бо цим ра́зом Я пошлю́ всі ура́зи Мої на серце твоє, і на рабів твоїх, і на наро́д твій, щоб ти знав, що немає на всій землі Такого, як Я!

15 Бо тепер, коли б Я простягнув Свою руку, то побив би тебе та народ твій мором, і ти був би ви́гублений із землі.

16 Але Я для то́го залиши́в тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповіда́ли про Йме́ння Моє по всій землі.

17 Ти ще опираєшся проти наро́ду Мого, щоб їх не відпустити.

18 Ось Я взавтра, цього са́ме ча́су, зішлю дощем тяже́нний град, що такого, як він, не бувало в Єгипті від дня його заложення аж до сьогодні.

19 А тепер пошли, позаганяй худобу свою та все, що твоє в полі. Кожна люди́на й худоба, що буде застукана в полі, і не бу́де за́брана додому, — то зійде на них град, і вони повмирають!“

20 Хто з фараонових рабів боявся Господнього сло́ва, той зігнав своїх рабів та свою худобу до домів.

21 А хто не звернув свого серця до слова Господнього, той позалиша́в рабів своїх та худобу свою на полі.

22 І сказав Господь до Мойсея: „Простягни́ свою руку до неба, — і нехай буде град у всьому єгипетському кра́ї на люди́ну, і на худобу, і на всю польову́ траву в єгипетській землі!“

23 І простяг Мойсей па́лицю свою до неба, — і Господь дав гро́ми та град. І зійшов на землю огонь, і Господь дощи́в градом на єгипетську землю.

24 І був град, і огонь горів посеред тяже́нного граду, що не бувало такого, як він, у всім єгипетськім кра́ї, відко́ли він став був наро́дом.

25 І повибивав той град у всім єгипетськім кра́ї все, що на полі, — від люди́ни аж до худоби! І всю польову́ росли́нність побив той град, а кожне польове́ дерево поламав!

26 Тільки в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві сини, не було гра́ду.

27 І послав фараон, і покликав Мойсея та Аарона, та й сказав до них: „Згрішив я тим ра́зом! Господь — справедливий, а я та народ мій — несправедливі!

28 Благайте Господа, і до́сить бути Божим грома́м та гра́дові! А я відпущу́ вас, і ви більше не зали́шитеся“.

29 І сказав до нього Мойсей: „Як вийду я з міста, то простягну руки свої до Господа, — гро́ми перестануть, а гра́ду вже не буде, — щоб ти знав, що Господня ця земля!

30 А ти й раби твої, — знаю я, що ви ще не боїте́ся перед лицем Господа Бога!“

31 А льон та ячмінь був побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон цвів.

32 А пшениця та жито не були ви́биті, бо пі́зні вони.

33 І вийшов Мойсей від фараона з міста, і простяг руки свої до Господа, — і перестали гро́ми та град, а дощ не лив на землю.

34 І побачив фараон, що перестав дощ, і град та гро́ми, — та й далі грішив. І чинив він запеклим своє серце, він та раби́ його.

35 І стало запеклим фараонове серце, — і він не відпустив Ізраїлевих синів, як говорив був Господь через Мойсея.

Исход Глава 9	Вихід Розділ 9
1 Тогда повелел ГОСПОДЬ Моисею пойти к фараону и сказать ему: «Так говорит ГОСПОДЬ, Бог евреев: „Отпусти Мой народ, чтобы он совершил Мне служение“.	1 І сказав Господь до Мойсея: „Увійди до фараона, і говори до нього: Так сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій наро́д, і нехай вони служать Мені!
2 Если не захочешь отпустить и будешь, как и прежде, удерживать его,	2 Бо коли ти відмо́вишся відпустити, і бу́деш держати їх ще,
3 то, знай, постигнет тебя кара ГОСПОДНЯ: твой скот, тот, что в поле сейчас: лошадей, ослов, верблюдов, волов, овец — чума губительная поразит!	3 то ось Господня рука буде на худобі твоїй, що на полі, — на ко́нях, на ослах, на верблю́дах, на худобі великій і дрібній, — морови́ця дуже тяжка́.
4 А скот израильтян отделит ГОСПОДЬ от скота египтян: из всего, что принадлежит сынам Израилевым, не падет ни одно животное».	4 І відділить Господь між худобою Ізраїля й між худобою Єгипту, і не загине нічого зо всього, що належить Ізраїлевим синам“.
5 И время сей казни определил ГОСПОДЬ, сказав: «Завтра Я допущу этому произойти в стране».	5 І призна́чив Господь уста́лений час, кажучи: „Узавтра Господь зробить цю річ у цім кра́ї“.
6 На следующий же день ГОСПОДЬ так и сделал: у египтян вымер весь скот. Но у сынов Израилевых ни одно животное не пало.	6 І зробив Господь ту річ назавтра, — і вигинула вся єгипетська худоба, а з худоби Ізраїлевих синів не згинуло ані одне.
7 И послал фараон узнать о том, и ему подтвердили: у израильтян — ни одно животное не пало! Однако сердце фараона осталось каменным, и не отпустил он народ Израилев.	7 І послав фараон довідатись, — а ось не згинуло з худоби Ізраїлевої ані одне! І стало фараонове серце запеклим, — і не відпустив він народу того!
8 И сказал ГОСПОДЬ Моисею и Аарону: «Возьмите полные горсти золы из печи, и пусть Моисей на виду у фараона бросит ее к небу.	8 I сказав Господь до Мойсея й до Аарона: „Візьміть собі повні ваші жмені сажі з пе́чі, і нехай Мойсей кине її до неба на очах фараонових.
9 Она, как пылинки мельчайшие, разнесется по всему Египту, и покроются язвами гноящимися люди и скот по всей стране».	9 І стане вона ку́рявою над усією єгипетською землею, а на люди́ні й скотині стане гнояка́ми, що кинуться прища́ми в усьо́му єгипетському кра́ї“.
10 Взяли Моисей и Арон золы из печи, и, когда подошли к фараону, Моисей бросил золу к небу, и появились гноящиеся язвы на теле у людей и у скота.	10 І набрали вони сажі з пе́чі, та й стали перед фараоновим лицем. І кинув її Мойсей до неба, і стали прищува́ті гнояки́, що кинулися на люди́ні й на скотині.
11 Маги же не смогли сотворить подобного и тем противостоять Моисею, потому что гноящиеся язвы поразили магов, как и всех прочих египтян.	11 А чарівники не могли стати перед Мойсеєм через гнояки́, бо гнояк той був на чарівниках і на всіх єги́птянах.
12 Но ГОСПОДЬ попустил фараону коснеть в своем упрямстве, и он не хотел слушать Моисея и Аарона, как и было то сказано ГОСПОДОМ Моисею.	12 І вчинив запеклим Господь фараонове серце, — і він не послухався їх, як говорив був Господь до Мойсея.
13 После того Моисею было дано такое повеление от ГОСПОДА: «Завтра ранним утром пойди к фараону и скажи ему: „Так говорит ГОСПОДЬ, Бог евреев: „Отпусти народ Мой, чтобы он совершил Мне служение.	13 І сказав Господь до Мойсея: „У стань рано вра́нці, і стань перед лицем фараоновим та й скажи йому: Отак сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій наро́д, і нехай вони служать Мені!
14 Знай, на этот раз все кары, Мной посланные, обрушатся на тебя самого, на твоих придворных и народ твой, тогда поймешь ты, что нет подобного Мне на всей земле.	14 Бо цим ра́зом Я пошлю́ всі ура́зи Мої на серце твоє, і на рабів твоїх, і на наро́д твій, щоб ти знав, що немає на всій землі Такого, як Я!
15 Я мог бы явить силу Свою и наслать на тебя и на народ твой моровую язву, и ты исчез бы с лица земли.	15 Бо тепер, коли б Я простягнув Свою руку, то побив би тебе та народ твій мором, і ти був би ви́гублений із землі.
16 Но Я для того оставляю тебя в живых, чтобы показать тебе могущество Мое, дабы об имени Моем по всей земле возвещали.	16 Але Я для то́го залиши́в тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповіда́ли про Йме́ння Моє по всій землі.
17 А так как ты всё еще ставишь преграды народу Моему, отказываешься отпустить его,	17 Ти ще опираєшся проти наро́ду Мого, щоб їх не відпустити.
18 знай: завтра, в это же время, Я пошлю на Египет такой силы град, какого в Египте не бывало от начала дней его.	18 Ось Я взавтра, цього са́ме ча́су, зішлю дощем тяже́нний град, що такого, як він, не бувало в Єгипті від дня його заложення аж до сьогодні.
19 Поэтому распорядись, чтобы завели в укрытия стада твои и собрали всех, кто находится в поле, ибо, когда град падет на тех, кто не успеет укрыться в домах, будь то человек или животное, все они погибнут““».	19 А тепер пошли, позаганяй худобу свою та все, що твоє в полі. Кожна люди́на й худоба, що буде застукана в полі, і не бу́де за́брана додому, — то зійде на них град, і вони повмирають!“
20 Некоторые из придворных фараона, услышав это предостережение ГОСПОДНЕ, устрашились: они спешно собрали рабов своих и стада свои в укрытия,	20 Хто з фараонових рабів боявся Господнього сло́ва, той зігнав своїх рабів та свою худобу до домів.
21 а кто не внял словам ГОСПОДНИМ, тот оставил и рабов, и стада в поле.	21 А хто не звернув свого серця до слова Господнього, той позалиша́в рабів своїх та худобу свою на полі.
22 На следующий день ГОСПОДЬ велел Моисею: «Простри руку к небу, и падет град на землю египетскую на людей, и на скот, и на всякое растение по всей стране».	22 І сказав Господь до Мойсея: „Простягни́ свою руку до неба, — і нехай буде град у всьому єгипетському кра́ї на люди́ну, і на худобу, і на всю польову́ траву в єгипетській землі!“
23 Как только Моисей поднял свой посох к небу явил ГОСПОДЬ Себя в раскатах грома, вспышках молнии и лавинах града, на землю устремившихся. От Господа было то, что град выпал на землю Египта.	23 І простяг Мойсей па́лицю свою до неба, — і Господь дав гро́ми та град. І зійшов на землю огонь, і Господь дощи́в градом на єгипетську землю.
24 Сыпался град, сверкали молнии — сильнейшая буря с градом. Ничего подобного никогда не видели во всем Египте с тех пор, как народ там поселился.	24 І був град, і огонь горів посеред тяже́нного граду, що не бувало такого, як він, у всім єгипетськім кра́ї, відко́ли він став був наро́дом.
25 Побил град в Египте всё, что было на поле, — людей и скот; побил всё, что где-либо росло, и даже все деревья поломал.	25 І повибивав той град у всім єгипетськім кра́ї все, що на полі, — від люди́ни аж до худоби! І всю польову́ росли́нність побив той град, а кожне польове́ дерево поламав!
26 Только в земле Гошен, где жили сыны Израилевы, не было града.	26 Тільки в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві сини, не було гра́ду.
27 Фараон вновь позвал к себе Моисея и Аарона. «Признаюсь, на сей раз я согрешил, — сказал он, — праведен ГОСПОДЬ, а я и народ мой грешны.	27 І послав фараон, і покликав Мойсея та Аарона, та й сказав до них: „Згрішив я тим ра́зом! Господь — справедливий, а я та народ мій — несправедливі!
28 Помолитесь ГОСПОДУ: нам более не перенести этого грома Божьего и града! Я отпущу вас и не буду больше удерживать».	28 Благайте Господа, і до́сить бути Божим грома́м та гра́дові! А я відпущу́ вас, і ви більше не зали́шитеся“.
29 «Как только я выйду из города, — сказал ему Моисей, — воздену руки мои в молитве к ГОСПОДУ. Прекратятся удары грома, и града больше не будет, дабы ты знал: ГОСПОДЬ владычествует над землею.	29 І сказав до нього Мойсей: „Як вийду я з міста, то простягну руки свої до Господа, — гро́ми перестануть, а гра́ду вже не буде, — щоб ти знав, що Господня ця земля!
30 Хотя ты и твои придворные, как я вижу, — увы! — еще не прониклись почтением к ГОСПОДУ Богу».	30 А ти й раби твої, — знаю я, що ви ще не боїте́ся перед лицем Господа Бога!“
31 (Лен и ячмень были побиты градом, потому что ячмень уже колосился, а лен цвел,	31 А льон та ячмінь був побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон цвів.
32 но пшеница и полба уцелели, потому что они еще и не взошли.)	32 А пшениця та жито не були ви́биті, бо пі́зні вони.
33 Моисей оставил фараона и, выйдя из города, воздел руки в молитве к ГОСПОДУ — и прекратились гром и град, и дождь перестал лить на землю.	33 І вийшов Мойсей від фараона з міста, і простяг руки свої до Господа, — і перестали гро́ми та град, а дощ не лив на землю.
34 Когда фараон увидел, что нет уже ни дождя, ни града и не слышно более раскатов грома, впал он опять в тот же грех: он и его придворные дали упрямству овладеть их сердцами.	34 І побачив фараон, що перестав дощ, і град та гро́ми, — та й далі грішив. І чинив він запеклим своє серце, він та раби́ його.
35 Непреклонной осталась воля фараона, и не отпустил он сынов Израилевых, как и говорил ГОСПОДЬ через Моисея.	35 І стало запеклим фараонове серце, — і він не відпустив Ізраїлевих синів, як говорив був Господь через Мойсея.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Исход

Глава 9

Вихід

Розділ 9

Исход

Глава 9

Вихід

Розділ 9

Ветхий завет

Новый завет

Исход

Глава 9

Вихід

Розділ 9

Исход

Глава 9

Вихід

Розділ 9

Ветхий
завет

Новый
завет