ИсходГлава 33 |
1 |
2 Я пошлю перед вами Ангела и прогоню ханаанеев, амореев, хеттов, периззеев, хиввеев и евусеев. |
3 Вы придете в землю, что источает молоко и мед, но Сам Я с вами не пойду, чтобы Мое пребывание среди вас не обернулось погибелью для вас в этом пути, ибо вы — народ упрямый». |
4 Загоревал народ, услышав такой суровый приговор, и никто не решался надевать на себя украшений своих. |
5 |
6 (И сняли сыны Израилевы украшения свои у горы Хорив.) |
7 |
8 И когда Моисей направлялся к Шатру, все израильтяне вставали, выходили из своих жилищ и взглядом провожали вождя, покуда не входил он в Шатер. |
9 Всякий раз в тот самый момент, когда Моисей оказывался в Шатре, столп облачный опускался и стоял у входа в Шатер, — и Господь говорил с Моисеем. |
10 Все люди при виде сего столпа, что стоял у входа в Шатер Моисеев, поднимались со своих мест и в благоговейном трепете падали ниц у своих жилищ. |
11 А ГОСПОДЬ в это время разговаривал с Моисеем так, как обычно говорит кто со своим другом. Потом Моисей возвращался в стан; молодой помощник же его, Иисус Навин, от Шатра не удалялся. |
12 |
13 Но если я действительно угоден Тебе, открой, молю, намерения Твои, помоги постигать Тебя, дабы и впредь я оставался угодным Тебе, Господи. И еще молю, помни, что люди эти — Твой народ». |
14 ГОСПОДЬ ответил ему: «А если явные знаки Моей любви будут сопровождать тебя на всем пути, будешь ли ты спокоен?» |
15 «Если не будет с нами этих явных знаков Твоей заботы и любви, — отозвался Моисей, — то лучше и не уводи нас отсюда. |
16 А то как же узнаем мы, я и народ Твой, что обрели благоволение Твое? Не по тому ли, что Ты Сам пойдешь с нами? Это и отличит нас от всех народов на земле». |
17 ГОСПОДЬ заверил Моисея: «Сделаю то, о чем ты просишь. Ибо ты снискал Мое расположение, и Я избрал тебя». |
18 |
19 ГОСПОДЬ ответил: «Я непременно это сделаю: Моей всеблагости дам перед тобою открыться и тем возвещу тебе, что несет в себе имя ГОСПОДЬ: Я милую, кого хочу помиловать, и кого хочу пожалеть — пожалею. |
20 Но лик Мой нельзя тебе видеть, ибо не может человек, увидевший Меня, в живых остаться». |
21 И еще сказал ГОСПОДЬ: «Смотри, есть место возле Меня, где ты можешь стоять на скале. |
22 И как только здесь появится свет славы Моей, сокрою тебя в расселине скалы сей и рукою Своей заслоню тебя, пока не пройду мимо. |
23 А когда отведу руку, ты сзади посмотришь на Меня; лик же Мой не увидишь». |
ВихідРозділ 33 |
1 |
2 і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина, — |
3 до кра́ю, що тече молоком та медом, бо Я не піду́ серед тебе, — бо ти народ твердошиїй, — щоб Я не вигубив тебе в дорозі“. |
4 І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздо́би. |
5 Бо промовив Господь до Мойсея: „Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, — якщо одну хвилину піду́ серед тебе, то ви́гублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, — Я знатиму, що вчиню́ тобі“. |
6 І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хори́в. |
7 А Мойсей узяв наме́та, та й нап'я́в його поза табо́ром, далеко від табо́ру, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, — кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табо́ром. |
8 І бувало, коли вихо́див Мойсей до скинії, то підво́дився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії. |
9 І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм. |
10 І ввесь наро́д бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ підво́дився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого. |
11 І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого́. І вертався він до табо́ру, а слуга його, юнак Ісус, син Нави́нів, не вихо́див із сере́дини скинії. |
12 І сказав Мойсей до Господа: „Дивися, — Ти гово́риш мені: Випровади цей наро́д, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім'я́, а також знайшов ти милість в оча́х Моїх. |
13 Тож тепер, коли знайшов я милість в оча́х Твоїх, об'яви ж мені доро́гу Свою, і я пізнаю, я́к знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд — то народ Твій“. |
14 А Він відказав: „Сам Я піду́, — і введу́ тебе до відпочинку“. |
15 І сказав він до Нього: „Коли Сам Ти не пі́деш, то не виводь нас ізвідси. |
16 Бож чим тоді пізна́ється, що знайшов милість в очах Твоїх я та наро́д Твій? Чи ж не тим, що Ти пі́деш із нами? І бу́демо ви́різнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі“. |
17 І промовив Госпо́дь до Мойсея: „Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю́, бо ти знайшов милість в оча́х Моїх, і Я знаю на ім'я́ тебе“. |
18 А він відказав: „Покажи мені славу Свою!“ |
19 І Він промовив: „Я переведу́ все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім'я́м перед тобою. І Я помилую, до кого милости́вий, і змилосе́рджуся, до кого милосе́рдний“. |
20 І Він промовив: „Ти не зможеш побачити лиця Мого́, — бо люди́на не може побачити Мене — і жити“. |
21 І промовив Господь: „Ось місце при Мені, — і ти станеш на скелі. |
22 І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу́ Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду́. |
23 А здійму руку Свою, — і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде види́ме“. |
ИсходГлава 33 |
ВихідРозділ 33 |
1 |
1 |
2 Я пошлю перед вами Ангела и прогоню ханаанеев, амореев, хеттов, периззеев, хиввеев и евусеев. |
2 і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина, — |
3 Вы придете в землю, что источает молоко и мед, но Сам Я с вами не пойду, чтобы Мое пребывание среди вас не обернулось погибелью для вас в этом пути, ибо вы — народ упрямый». |
3 до кра́ю, що тече молоком та медом, бо Я не піду́ серед тебе, — бо ти народ твердошиїй, — щоб Я не вигубив тебе в дорозі“. |
4 Загоревал народ, услышав такой суровый приговор, и никто не решался надевать на себя украшений своих. |
4 І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздо́би. |
5 |
5 Бо промовив Господь до Мойсея: „Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, — якщо одну хвилину піду́ серед тебе, то ви́гублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, — Я знатиму, що вчиню́ тобі“. |
6 (И сняли сыны Израилевы украшения свои у горы Хорив.) |
6 І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хори́в. |
7 |
7 А Мойсей узяв наме́та, та й нап'я́в його поза табо́ром, далеко від табо́ру, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, — кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табо́ром. |
8 И когда Моисей направлялся к Шатру, все израильтяне вставали, выходили из своих жилищ и взглядом провожали вождя, покуда не входил он в Шатер. |
8 І бувало, коли вихо́див Мойсей до скинії, то підво́дився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії. |
9 Всякий раз в тот самый момент, когда Моисей оказывался в Шатре, столп облачный опускался и стоял у входа в Шатер, — и Господь говорил с Моисеем. |
9 І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм. |
10 Все люди при виде сего столпа, что стоял у входа в Шатер Моисеев, поднимались со своих мест и в благоговейном трепете падали ниц у своих жилищ. |
10 І ввесь наро́д бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ підво́дився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого. |
11 А ГОСПОДЬ в это время разговаривал с Моисеем так, как обычно говорит кто со своим другом. Потом Моисей возвращался в стан; молодой помощник же его, Иисус Навин, от Шатра не удалялся. |
11 І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого́. І вертався він до табо́ру, а слуга його, юнак Ісус, син Нави́нів, не вихо́див із сере́дини скинії. |
12 |
12 І сказав Мойсей до Господа: „Дивися, — Ти гово́риш мені: Випровади цей наро́д, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім'я́, а також знайшов ти милість в оча́х Моїх. |
13 Но если я действительно угоден Тебе, открой, молю, намерения Твои, помоги постигать Тебя, дабы и впредь я оставался угодным Тебе, Господи. И еще молю, помни, что люди эти — Твой народ». |
13 Тож тепер, коли знайшов я милість в оча́х Твоїх, об'яви ж мені доро́гу Свою, і я пізнаю, я́к знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд — то народ Твій“. |
14 ГОСПОДЬ ответил ему: «А если явные знаки Моей любви будут сопровождать тебя на всем пути, будешь ли ты спокоен?» |
14 А Він відказав: „Сам Я піду́, — і введу́ тебе до відпочинку“. |
15 «Если не будет с нами этих явных знаков Твоей заботы и любви, — отозвался Моисей, — то лучше и не уводи нас отсюда. |
15 І сказав він до Нього: „Коли Сам Ти не пі́деш, то не виводь нас ізвідси. |
16 А то как же узнаем мы, я и народ Твой, что обрели благоволение Твое? Не по тому ли, что Ты Сам пойдешь с нами? Это и отличит нас от всех народов на земле». |
16 Бож чим тоді пізна́ється, що знайшов милість в очах Твоїх я та наро́д Твій? Чи ж не тим, що Ти пі́деш із нами? І бу́демо ви́різнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі“. |
17 ГОСПОДЬ заверил Моисея: «Сделаю то, о чем ты просишь. Ибо ты снискал Мое расположение, и Я избрал тебя». |
17 І промовив Госпо́дь до Мойсея: „Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю́, бо ти знайшов милість в оча́х Моїх, і Я знаю на ім'я́ тебе“. |
18 |
18 А він відказав: „Покажи мені славу Свою!“ |
19 ГОСПОДЬ ответил: «Я непременно это сделаю: Моей всеблагости дам перед тобою открыться и тем возвещу тебе, что несет в себе имя ГОСПОДЬ: Я милую, кого хочу помиловать, и кого хочу пожалеть — пожалею. |
19 І Він промовив: „Я переведу́ все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім'я́м перед тобою. І Я помилую, до кого милости́вий, і змилосе́рджуся, до кого милосе́рдний“. |
20 Но лик Мой нельзя тебе видеть, ибо не может человек, увидевший Меня, в живых остаться». |
20 І Він промовив: „Ти не зможеш побачити лиця Мого́, — бо люди́на не може побачити Мене — і жити“. |
21 И еще сказал ГОСПОДЬ: «Смотри, есть место возле Меня, где ты можешь стоять на скале. |
21 І промовив Господь: „Ось місце при Мені, — і ти станеш на скелі. |
22 И как только здесь появится свет славы Моей, сокрою тебя в расселине скалы сей и рукою Своей заслоню тебя, пока не пройду мимо. |
22 І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу́ Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду́. |
23 А когда отведу руку, ты сзади посмотришь на Меня; лик же Мой не увидишь». |
23 А здійму руку Свою, — і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде види́ме“. |