ИсходГлава 13 |
|
1 |
|
2 «Посвящайте Мне всех первенцев мужского пола. Первый плод чрева матери среди израильтян принадлежит Мне, и первенцы из скота тоже Мои». |
|
3 |
|
4 ибо в сей самый день, в месяце авив, уходите вы из Египта. |
|
5 ГОСПОДЬ клялся отцам вашим, что Он даст вам землю ханаанеев, хеттов, амореев, хиввеев и евусеев. И когда Он приведет вас в ту землю, где молоко и мед рекой льются, вы ежегодно должны будете в этот месяц совершать такой обряд: |
|
6 семь дней ешьте пресные лепешки, и на седьмой день — у вас праздник, ГОСПОДУ посвященный. |
|
7 Хлеб только пресный ешьте семь дней. Ни теста вскисшего, ни закваски не должно быть там, где живете вы. |
|
8 В тот день пусть каждый объявит своим детям: „Это делается в память о том, что совершил для меня ГОСПОДЬ, когда я покидал Египет“. |
|
9 И обряд этот будет словно знак на руке твоей или памятка на челе твоем, побуждая тебя к тому, чтобы наставление ГОСПОДНЕ всегда было у тебя на устах, ибо рукою могущественной вывел ГОСПОДЬ тебя из Египта. |
|
10 Это священное установление, выполнять которое ты должен из года в год, в назначенное время. |
|
11 |
|
12 посвящай ГОСПОДУ первый плод чрева каждой матери; и из скота твоего все первенцы мужского пола принадлежат ГОСПОДУ. |
|
13 Каждого перворожденного осленка можешь выкупить, отдав вместо него ягненка, а если решил не выкупать его — умертви это животное, и каждого мальчика, родившегося первым, ты должен выкупить. |
|
14 И когда придет такое время, что сын твой спросит тебя о том, что это значит, скажи ему: „Могущественной рукою ГОСПОДЬ вывел нас из Египта, из страны рабства нашего. |
|
15 Фараон, упрямствуя, отказывался отпустить нас, и тогда ГОСПОДЬ умертвил всех первенцев в Египте, и у людей, и у скота. Вот почему приношу я в жертву ГОСПОДУ каждый первый плод чрева скота моего и каждого первенца из сыновей моих — выкупаю“. |
|
16 И это будет словно знак на руке твоей или повязка на челе твоем, ведь могущественной рукою вывел ГОСПОДЬ нас из Египта». |
|
17 |
|
18 Поэтому Бог повел их по пустыне окружным путем к Красному морю. Сыны Израилевы покидали Египет, будучи готовы к бою. |
|
19 Моисей же унес оттуда останки Иосифа, ибо тот взял клятву с сынов Израилевых. «Бог непременно явит Свою заботу о вас, — говорил он им, — и вы, уходя отсюда, заберите с собой останки мои». |
|
20 |
|
21 И ГОСПОДЬ шел перед ними: днем — в столпе облачном, указывая им путь, а ночью — в столпе огненном, путь им освещая, дабы могли они идти и днем и ночью. |
|
22 Столп облачный днем и столп огненный ночью не покидали народа. |
ВихідРозділ 13 |
|
1 |
|
2 „Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утро́бу серед Ізраїлевих синів, серед люди́ни й серед худоби, — для Мене воно!“ |
|
3 І сказав Мойсей до народу: „Пам'ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому ра́бства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти; і не будете їсти ква́шеного. |
|
4 Ви виходите сьогодні, у місяці авіві. |
|
5 І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі край, який тече молоком та медом, то ти бу́деш служити ту службу того місяця. |
|
6 Сім день бу́деш їсти опрісноки, а дня сьомого — свято для Господа! |
|
7 Опрі́сноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім кра́ї твоїм! |
|
8 І оповіси́ синові своєму того дня, говорячи: це для того, що вчинив мені Господь, коли я виходив із Єгипту“. |
|
9 І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за па́м'ятку між очима твоїми, щоб Господній Зако́н був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту. |
|
10 І будеш доде́ржуватися цієї постано́ви в означенім ча́сі її з року в рік. |
|
11 |
|
12 то відділиш усе, що розкриває утро́бу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, — самці́ для Господа! |
|
13 А кожного віслюка́, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного перворідного лю́дського серед синів твоїх викупиш. |
|
14 І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій, говорячи: Що́ то? то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства. |
|
15 І сталося, коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного лю́дського й аж до перворідного худоби. Тому то я прино́шу в жертву Господе́ві все чоловічої статі, що розкриває утро́бу, а кожного перворідного синів своїх викупляю. |
|
16 І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов'я́зку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту“. |
|
17 |
|
18 І повів Бог той народ окружно́ю дорогою пустині аж до Червоного моря. І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узбро́єні. |
|
19 А Мойсей забрав із собою кості Йо́сипа, бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: „Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з собою кості мої звідси“. |
|
20 І вони ру́шили з Суккоту, і розта́борилися в Етам, на границі пустині. |
|
21 А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі́ в стовпі огню́, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі. |
|
22 Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу! |
ИсходГлава 13 |
ВихідРозділ 13 |
|
1 |
1 |
|
2 «Посвящайте Мне всех первенцев мужского пола. Первый плод чрева матери среди израильтян принадлежит Мне, и первенцы из скота тоже Мои». |
2 „Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утро́бу серед Ізраїлевих синів, серед люди́ни й серед худоби, — для Мене воно!“ |
|
3 |
3 І сказав Мойсей до народу: „Пам'ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому ра́бства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти; і не будете їсти ква́шеного. |
|
4 ибо в сей самый день, в месяце авив, уходите вы из Египта. |
4 Ви виходите сьогодні, у місяці авіві. |
|
5 ГОСПОДЬ клялся отцам вашим, что Он даст вам землю ханаанеев, хеттов, амореев, хиввеев и евусеев. И когда Он приведет вас в ту землю, где молоко и мед рекой льются, вы ежегодно должны будете в этот месяц совершать такой обряд: |
5 І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі край, який тече молоком та медом, то ти бу́деш служити ту службу того місяця. |
|
6 семь дней ешьте пресные лепешки, и на седьмой день — у вас праздник, ГОСПОДУ посвященный. |
6 Сім день бу́деш їсти опрісноки, а дня сьомого — свято для Господа! |
|
7 Хлеб только пресный ешьте семь дней. Ни теста вскисшего, ни закваски не должно быть там, где живете вы. |
7 Опрі́сноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім кра́ї твоїм! |
|
8 В тот день пусть каждый объявит своим детям: „Это делается в память о том, что совершил для меня ГОСПОДЬ, когда я покидал Египет“. |
8 І оповіси́ синові своєму того дня, говорячи: це для того, що вчинив мені Господь, коли я виходив із Єгипту“. |
|
9 И обряд этот будет словно знак на руке твоей или памятка на челе твоем, побуждая тебя к тому, чтобы наставление ГОСПОДНЕ всегда было у тебя на устах, ибо рукою могущественной вывел ГОСПОДЬ тебя из Египта. |
9 І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за па́м'ятку між очима твоїми, щоб Господній Зако́н був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту. |
|
10 Это священное установление, выполнять которое ты должен из года в год, в назначенное время. |
10 І будеш доде́ржуватися цієї постано́ви в означенім ча́сі її з року в рік. |
|
11 |
11 |
|
12 посвящай ГОСПОДУ первый плод чрева каждой матери; и из скота твоего все первенцы мужского пола принадлежат ГОСПОДУ. |
12 то відділиш усе, що розкриває утро́бу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, — самці́ для Господа! |
|
13 Каждого перворожденного осленка можешь выкупить, отдав вместо него ягненка, а если решил не выкупать его — умертви это животное, и каждого мальчика, родившегося первым, ты должен выкупить. |
13 А кожного віслюка́, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного перворідного лю́дського серед синів твоїх викупиш. |
|
14 И когда придет такое время, что сын твой спросит тебя о том, что это значит, скажи ему: „Могущественной рукою ГОСПОДЬ вывел нас из Египта, из страны рабства нашего. |
14 І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій, говорячи: Що́ то? то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства. |
|
15 Фараон, упрямствуя, отказывался отпустить нас, и тогда ГОСПОДЬ умертвил всех первенцев в Египте, и у людей, и у скота. Вот почему приношу я в жертву ГОСПОДУ каждый первый плод чрева скота моего и каждого первенца из сыновей моих — выкупаю“. |
15 І сталося, коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного лю́дського й аж до перворідного худоби. Тому то я прино́шу в жертву Господе́ві все чоловічої статі, що розкриває утро́бу, а кожного перворідного синів своїх викупляю. |
|
16 И это будет словно знак на руке твоей или повязка на челе твоем, ведь могущественной рукою вывел ГОСПОДЬ нас из Египта». |
16 І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов'я́зку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту“. |
|
17 |
17 |
|
18 Поэтому Бог повел их по пустыне окружным путем к Красному морю. Сыны Израилевы покидали Египет, будучи готовы к бою. |
18 І повів Бог той народ окружно́ю дорогою пустині аж до Червоного моря. І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узбро́єні. |
|
19 Моисей же унес оттуда останки Иосифа, ибо тот взял клятву с сынов Израилевых. «Бог непременно явит Свою заботу о вас, — говорил он им, — и вы, уходя отсюда, заберите с собой останки мои». |
19 А Мойсей забрав із собою кості Йо́сипа, бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: „Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з собою кості мої звідси“. |
|
20 |
20 І вони ру́шили з Суккоту, і розта́борилися в Етам, на границі пустині. |
|
21 И ГОСПОДЬ шел перед ними: днем — в столпе облачном, указывая им путь, а ночью — в столпе огненном, путь им освещая, дабы могли они идти и днем и ночью. |
21 А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі́ в стовпі огню́, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі. |
|
22 Столп облачный днем и столп огненный ночью не покидали народа. |
22 Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу! |