Библия - Обещанное Восстановление

Послание евреям

Глава 8

1 Главное же здесь то, что теперь у нас такой Первосвященник, Который воссел справа от престола Владыки Небесного,

2 и служение совершает Он во Святилище истинном, которое Сам Господь поставил, не человек.

3 Всякий первосвященник для того и призван, чтобы приносить дары и жертвы, потому и Первосвященнику, о Котором мы говорим, тоже необходимо было нечто иметь, что мог бы Он принести.

4 Если бы Он на земле оставался, то просто не стал бы священником, потому что здесь и так есть священники, которые приносят дары, как то Закон велит.

5 Они служат во Святилище, которое есть подобие, тень небесного. Моисей потому и был предупрежден, когда собирался устроить Святилище. «Смотри, — было сказано ему, — сделай всё точно по образу и подобию того, что было показано тебе на горе».

6 Служение же, которое Иисусу было дано, всё ранее бывшее превосходит, как и тот завет новый, который при Его содействии установлен и на лучших основан обещаниях.

7 Если бы достаточен был первый завет, не было бы нужды в другом.

8 Но Бог, укоряя народ Свой, говорил: «Вот наступают дни, — говорит Господь, — когда Свои отношения с домом Израиля и домом Иуды представлю Я в новом завете.

9 Не в таком, — продолжает Господь, — какой давал Я отцам их в тот день, когда взял их за руку, чтобы вывести их из земли Египетской. Они завет тот нарушили, и Я оставил их.

10 Вот какой завет, — говорит Господь, — определит Мои отношения с домом Израиля после дней тех: в мысли их вложу законы Мои и в сердца их впишу. И буду их Богом, а они будут народом Моим.

11 И не будет тогда никакой нужды учить ближнего своего и брата своего, говоря им: „Познайте Господа“. Ведь все они от мала до велика и без того будут знать Меня,

12 потому что все злодеяния их прощу им; грехи их не вспомню более».

13 Говоря о новом завете, Бог, в сущности, заявляет, что первый устарел. А устаревшее и пережившее себя обречено исчезнуть.

До євреїв

Розділ 8

1 Головна ж річ у то́му, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засі́в на небеса́х, по прави́ці престолу величности,

2 що Він Священнослужи́тель святині й правдивої скинії, що її збудував був Госпо́дь, а не люди́на.

3 Усякий бо первосвященик настановляється, щоб прино́сити да́ри та жертви, а тому було треба, щоб і Цей щось мав, що принести.

4 Бо коли б на землі перебува́в, то не був би Він священиком, бо тут пробувають священики, що да́ри приносять за Зако́ном.

5 Вони служать о́бразові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчи́ти скинію: „Дивись бо, сказав, зроби все за зразко́м, що тобі на горі був показаний!“

6 А тепер оде́ржав Він краще служі́ння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений.

7 Бо коли б отой перший був бездоганний, не шукалося б місця для другого.

8 Бо їм докоряючи, каже: „Ото дні надхо́дять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу́ Заповіта Ново́го,

9 не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь!

10 Оце Заповіт, що його Я складу́ по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Зако́ни Свої в їхні думки́, і на їхніх серцях напишу́ їх, і буду їм Богом, вони ж будуть наро́дом Моїм!“

11 І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: „Пізнай Господа“! Усі бо вони будуть знати Мене від мало́го та аж до великого з них!

12 Буду бо Я милости́вий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш“!

13 Коли ж каже „Нови́й Заповіт“, то тим назвав перший стари́м. А що́ порохня́віє й старі́є, те близьке́ до зотління.

Послание евреям Глава 8	До євреїв Розділ 8
1 Главное же здесь то, что теперь у нас такой Первосвященник, Который воссел справа от престола Владыки Небесного,	1 Головна ж річ у то́му, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засі́в на небеса́х, по прави́ці престолу величности,
2 и служение совершает Он во Святилище истинном, которое Сам Господь поставил, не человек.	2 що Він Священнослужи́тель святині й правдивої скинії, що її збудував був Госпо́дь, а не люди́на.
3 Всякий первосвященник для того и призван, чтобы приносить дары и жертвы, потому и Первосвященнику, о Котором мы говорим, тоже необходимо было нечто иметь, что мог бы Он принести.	3 Усякий бо первосвященик настановляється, щоб прино́сити да́ри та жертви, а тому було треба, щоб і Цей щось мав, що принести.
4 Если бы Он на земле оставался, то просто не стал бы священником, потому что здесь и так есть священники, которые приносят дары, как то Закон велит.	4 Бо коли б на землі перебува́в, то не був би Він священиком, бо тут пробувають священики, що да́ри приносять за Зако́ном.
5 Они служат во Святилище, которое есть подобие, тень небесного. Моисей потому и был предупрежден, когда собирался устроить Святилище. «Смотри, — было сказано ему, — сделай всё точно по образу и подобию того, что было показано тебе на горе».	5 Вони служать о́бразові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчи́ти скинію: „Дивись бо, сказав, зроби все за зразко́м, що тобі на горі був показаний!“
6 Служение же, которое Иисусу было дано, всё ранее бывшее превосходит, как и тот завет новый, который при Его содействии установлен и на лучших основан обещаниях.	6 А тепер оде́ржав Він краще служі́ння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений.
7 Если бы достаточен был первый завет, не было бы нужды в другом.	7 Бо коли б отой перший був бездоганний, не шукалося б місця для другого.
8 Но Бог, укоряя народ Свой, говорил: «Вот наступают дни, — говорит Господь, — когда Свои отношения с домом Израиля и домом Иуды представлю Я в новом завете.	8 Бо їм докоряючи, каже: „Ото дні надхо́дять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу́ Заповіта Ново́го,
9 Не в таком, — продолжает Господь, — какой давал Я отцам их в тот день, когда взял их за руку, чтобы вывести их из земли Египетской. Они завет тот нарушили, и Я оставил их.	9 не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь!
10 Вот какой завет, — говорит Господь, — определит Мои отношения с домом Израиля после дней тех: в мысли их вложу законы Мои и в сердца их впишу. И буду их Богом, а они будут народом Моим.	10 Оце Заповіт, що його Я складу́ по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Зако́ни Свої в їхні думки́, і на їхніх серцях напишу́ їх, і буду їм Богом, вони ж будуть наро́дом Моїм!“
11 И не будет тогда никакой нужды учить ближнего своего и брата своего, говоря им: „Познайте Господа“. Ведь все они от мала до велика и без того будут знать Меня,	11 І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: „Пізнай Господа“! Усі бо вони будуть знати Мене від мало́го та аж до великого з них!
12 потому что все злодеяния их прощу им; грехи их не вспомню более».	12 Буду бо Я милости́вий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш“!
13 Говоря о новом завете, Бог, в сущности, заявляет, что первый устарел. А устаревшее и пережившее себя обречено исчезнуть.	13 Коли ж каже „Нови́й Заповіт“, то тим назвав перший стари́м. А що́ порохня́віє й старі́є, те близьке́ до зотління.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Послание евреям

Глава 8

До євреїв

Розділ 8

Послание евреям

Глава 8

До євреїв

Розділ 8

Ветхий завет

Новый завет

Послание евреям

Глава 8

До євреїв

Розділ 8

Послание евреям

Глава 8

До євреїв

Розділ 8

Ветхий
завет

Новый
завет