CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Heb. 6
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Hebrews

Chapter 6

1 THEREFORE, let us leave the elementary word of Christ, and let us go on to perfection: Why do you again lay another foundation for the repentance from past deeds, and for faith in God?

2 And for the doctrine of baptisms, and for the laying on of hands, and for the resurrection of the dead and for eternal judgment?

3 If the LORD permits, this we will do.

4 But this is impossible for those who have once been baptised, and have tasted the gift from heaven, and have received the Holy Spirit,

5 And have tasted the good word of God, and the powers of the world to come,

6 For, for them to sin again, and be renewed again by repentance, they crucify the Son of God a second time, and put him to open shame.

7 For the earth which drinks in the rain that falls abundantly on it, and brings forth herbs useful to those for whom it is cultivated, receives blessing from God:

8 But if it should produce thorns and briers it is rejected and not far from being condemned; and at the end this crop will be used for fuel.

9 But beloved brethren, we expect from you the things that are good and that pertain to salvation, even though we speak in this manner.

10 For God is not unjust to forget your works and your labor of love which you have made known in his name, for you have ministered to the saints and still do minister.

11 We desire that every one of you show the same diligence toward the fulfillment of your hope, even unto the end,

12 And that you be not slothful, but be followers of those who through faith and patience have become heirs of the promise.

13 For when God made a promise to A'braham, because there was none greater than himself by whom he could swear, he swore by himself,

14 Saying, Blessing, I will bless you, and multiplying, I will multiply you.

15 And so he was patient, and obtained the promise.

16 For men swear by one who is greater than themselves: and in every dispute among them, the true settlement is by oaths.

17 Therefore, because God wanted more abundantly to show to the heirs of promise that his agreement was unchangeable, he sealed it by an oath.

18 Thus, by the promise and by the oath which are unchangeable, and in neither of which could God lie, we find courage to hold fast to the hope that has been promised by him in whom we have taken refuge.

19 That promise is like an anchor to us; it upholds the soul so that it may not be shaken, and it penetrates beyond the veil of the temple;

20 Therein Jesus has previously entered for our sakes, and become the high priest for ever, after the order of Mel-chis'e-dec.

До євреїв

Розділ 6

1 Тому́ полиші́мо поча́тки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо зно́ву засади покая́ння від мертвих учинків та про віру в Бога,

2 Науки про хрищення, про поклада́ння рук, про воскресі́ння мертвих та вічний суд.

3 Зробимо й це, коли Бог дозволить.

4 Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного да́ру, і стали уча́сниками Духа Святого,

5 і скуштували доброго Божого Слова та сили майбу́тнього віку,

6 та й відпали, знов відновляти покая́нням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.

7 Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і виро́щує, — вона благословення від Бога приймає.

8 Але та, що приносить те́рня й будя́ччя, — непотрібна вона та близька́ до прокля́ття, а кінець її — спа́лення.

9 Та ми сподіва́ємось, любі, кращого про вас, що спасі́ння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

10 Та не є Бог несправедливий, щоб забути ді́ло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я́ Його ви, що святим послужили та служите.

11 Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

12 щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обі́тниці вспадко́вує вірою та терпеливістю.

13 Бо Бог, обі́тницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим покля́стися, поклявся Сам Собою,

14 говорячи: „Поблагословити — Я ко́нче тебе поблагословлю́, та розмножити — розмножу тебе!“

15 І, терплячи довго отак, Авраа́м оде́ржав обі́тницю.

16 Бо люди клянуться вищим, і клятва на стве́рдження кінчає всяку їхню суперечку.

17 Тому й Бог, хотівши перева́жно показати спадкоє́мцям обі́тниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

18 щоб у двох тих незмінних реча́х, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

19 що вони для душі як котви́ця, міцна та безпечна, що аж до сере́дини входить за заслону,

20 куди, як предте́ча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседе́ковим.

Hebrews

Chapter 6

До євреїв

Розділ 6

1 THEREFORE, let us leave the elementary word of Christ, and let us go on to perfection: Why do you again lay another foundation for the repentance from past deeds, and for faith in God?

1 Тому́ полиші́мо поча́тки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо зно́ву засади покая́ння від мертвих учинків та про віру в Бога,

2 And for the doctrine of baptisms, and for the laying on of hands, and for the resurrection of the dead and for eternal judgment?

2 Науки про хрищення, про поклада́ння рук, про воскресі́ння мертвих та вічний суд.

3 If the LORD permits, this we will do.

3 Зробимо й це, коли Бог дозволить.

4 But this is impossible for those who have once been baptised, and have tasted the gift from heaven, and have received the Holy Spirit,

4 Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного да́ру, і стали уча́сниками Духа Святого,

5 And have tasted the good word of God, and the powers of the world to come,

5 і скуштували доброго Божого Слова та сили майбу́тнього віку,

6 For, for them to sin again, and be renewed again by repentance, they crucify the Son of God a second time, and put him to open shame.

6 та й відпали, знов відновляти покая́нням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.

7 For the earth which drinks in the rain that falls abundantly on it, and brings forth herbs useful to those for whom it is cultivated, receives blessing from God:

7 Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і виро́щує, — вона благословення від Бога приймає.

8 But if it should produce thorns and briers it is rejected and not far from being condemned; and at the end this crop will be used for fuel.

8 Але та, що приносить те́рня й будя́ччя, — непотрібна вона та близька́ до прокля́ття, а кінець її — спа́лення.

9 But beloved brethren, we expect from you the things that are good and that pertain to salvation, even though we speak in this manner.

9 Та ми сподіва́ємось, любі, кращого про вас, що спасі́ння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

10 For God is not unjust to forget your works and your labor of love which you have made known in his name, for you have ministered to the saints and still do minister.

10 Та не є Бог несправедливий, щоб забути ді́ло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я́ Його ви, що святим послужили та служите.

11 We desire that every one of you show the same diligence toward the fulfillment of your hope, even unto the end,

11 Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

12 And that you be not slothful, but be followers of those who through faith and patience have become heirs of the promise.

12 щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обі́тниці вспадко́вує вірою та терпеливістю.

13 For when God made a promise to A'braham, because there was none greater than himself by whom he could swear, he swore by himself,

13 Бо Бог, обі́тницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим покля́стися, поклявся Сам Собою,

14 Saying, Blessing, I will bless you, and multiplying, I will multiply you.

14 говорячи: „Поблагословити — Я ко́нче тебе поблагословлю́, та розмножити — розмножу тебе!“

15 And so he was patient, and obtained the promise.

15 І, терплячи довго отак, Авраа́м оде́ржав обі́тницю.

16 For men swear by one who is greater than themselves: and in every dispute among them, the true settlement is by oaths.

16 Бо люди клянуться вищим, і клятва на стве́рдження кінчає всяку їхню суперечку.

17 Therefore, because God wanted more abundantly to show to the heirs of promise that his agreement was unchangeable, he sealed it by an oath.

17 Тому й Бог, хотівши перева́жно показати спадкоє́мцям обі́тниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

18 Thus, by the promise and by the oath which are unchangeable, and in neither of which could God lie, we find courage to hold fast to the hope that has been promised by him in whom we have taken refuge.

18 щоб у двох тих незмінних реча́х, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

19 That promise is like an anchor to us; it upholds the soul so that it may not be shaken, and it penetrates beyond the veil of the temple;

19 що вони для душі як котви́ця, міцна та безпечна, що аж до сере́дини входить за заслону,

20 Therein Jesus has previously entered for our sakes, and become the high priest for ever, after the order of Mel-chis'e-dec.

20 куди, як предте́ча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседе́ковим.

1.0x