EcclesiastesChapter 2 |
|
1 I SAID to my heart, Come now, I will prove you with joy; therefore enjoy good things; and, behold, this also is vanity. |
|
2 I said of laughter, What pleasure is there in it? and of mirth, What do you accomplish? |
|
3 I thought in my heart to give myself to wine, but my heart reasoned with wisdom; and I laid hold upon understanding, till I might see what was good for the sons of men, which they should do under the sun all the days of their lives. |
|
4 I multiplied my servants; I built myself houses; I planted vineyards for myself: |
|
5 I made myself gardens and parks, and planted in them trees of all kinds of fruit; |
|
6 I made myself pools of water, to irrigate the nursery that produces trees. |
|
7 I got for myself menservants and maidservants, and had a great household; also I had great possessions of cattle and flocks, above all who were before me in Jerusalem. |
|
8 I gathered for myself silver and gold and the possessions of kings and cities; I got me men singers and women singers and the delights of the sons of men, and I appointed for myself butlers and waitresses. |
|
9 So I became great, and my wealth increased more than all who were before me in Jerusalem; my wisdom also remained with me. |
|
10 And whatsoever my eyes desired I did not keep from them; I withheld not my heart from any joy; for my heart rejoiced in all my labor; and this was my portion of all my labor. |
|
11 Then I looked on all the works that my hands had wrought and on the labor that I had labored to do; and, behold, all was vanity and vexation of spirit, and there was no profit under the sun. |
|
12 So I looked around to behold wisdom and transgression and folly; for who is the man who can enter into judgment with the king? Especially with him who had created him. |
|
13 Then I saw that wisdom excels folly, just as light excels darkness. |
|
14 The wise man's eyes are in his head; but the fool walks in darkness; and I myself perceived also that one misfortune happens to them all. |
|
15 Then I said in my heart, The misfortune of the fool will happen to me also; and why was I then more wise? Then I said in my heart, This also is vanity. |
|
16 The fool speaks superficially, but there is no remembrance of the wise man more than of the fool for ever; seeing that which now is, in the days to come shall be forgotten. And just as the wise man dies, so the fool. |
|
17 Therefore I hated life; because the work that is wrought under the sun is grievous to me; for all is vanity and vexation of spirit. |
|
18 Yea, I hated all my labor with which I had labored under the sun because I must leave it to the man who shall come after me. |
|
19 And who knows whether he shall be a wise man or a fool? Yet he will have rule over all my labor wherein I have labored, and wherein I have shown myself wise under the sun. This also is vanity. |
|
20 Therefore I changed my view concerning all the toil in which I had labored under the sun. |
|
21 There is a man who labors with wisdom and knowledge and success; and yet he leaves his portion to a man who has not labored for it. This also is vanity and a great misfortune. |
|
22 For what profit shall a man have of all his labor and of the desire of his heart wherein he has labored under the sun? |
|
23 For all his days are full of sorrows, and his travail is grief; yea, even in the night his heart takes no rest. This also is vanity. |
|
24 There is nothing better for a man than that he should eat and drink, and that he should make his soul enjoy good in his labor. This also I saw, that it is from the hand of the LORD. |
|
25 For who can eat or who can drink except he? |
|
26 For, to a man who is good in his presence, God gives wisdom and knowledge and joy; but to the sinner he gives toil, to gather and to heap up, that he may give to him who is good in the presence of the LORD. This also is vanity and vexation of spirit, |
ЕкклезiястРозділ 2 |
|
1 |
|
2 На сміх я сказав: „Нерозумний“, а на радість: „Що́ робить вона?“ |
|
3 Задумав я в серці своє́му вином оживля́ти своє тіло, і прова́дити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупо́ти, аж поки побачу, що́ ж добре для лю́дських синів, що робили б під небом за короткого ча́су свого життя. |
|
4 Поробив я великі діла́: поставив для себе доми́, задля се́бе садив виноградники, |
|
5 запрова́див для себе садки́ та гаї́, і понаса́джував в них усіля́ких дерев овоче́вих. |
|
6 Наробив я для себе ставі́в, щоб полива́ти із них ліс дере́в, що виро́стали. |
|
7 Набував я для себе рабів та неві́льниць, були в мене й домі́вники. А худо́би великої та худоби дрібно́ї було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до ме́не були́! |
|
8 Назбирав я собі також срі́бла та золота, і ска́рбів царів та прові́нцій, завів я собі співакі́в та співа́чок, і всякі приє́мнощі лю́дських синів, жінок — нало́жниць. |
|
9 І звели́чувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були́, моя мудрість стояла також при мені. |
|
10 І всього́, чого очі мої пожада́ли, я їм не відмо́влював: я не стримував се́рця свого від жодної втіхи, бо ті́шилось серце моє від усякого тру́ду мого́, — і це була частка моя від усякого тру́ду свого! |
|
11 Та коли́ я зверну́вся до всіх своїх чи́нів, що їх поробили були́ мої ру́ки, і до тру́ду, що я потрудився був, ро́блячи, — й ось усе це марно́та та ло́влення вітру, і немає під сонцем нічого кори́сного! |
|
12 |
|
13 І я побачив, що є перева́га у мудрости над глупото́ю, як є перевага у світла над те́мрявою: |
|
14 у мудрого очі його в голові́ його, а безглу́здий у те́мряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм тра́питься! |
|
15 І промовив я в серці своє́му: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то на́що тоді я мудрі́шим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марно́та й оце. |
|
16 Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки́, — в днях насту́пних зовсім все забу́деться, і мудрий вмирає так са́мо, як і нерозумний. |
|
17 І життя я знена́видів, бо проти́вний мені кожен чин, що під сонцем він чи́ниться, — бо все це марно́та та ло́влення вітру! |
|
18 |
|
19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрі́в був під сонцем? Це марно́та також. |
|
20 І я обернувся чини́ти, щоб серце моє прийшло в ро́зпач від усього труда́, що чинив я під сонцем. |
|
21 Бо буває люди́на, що тру́диться з мудрістю, зо знання́м та із хи́стом, та все полишає на долю люди́ні, яка не трудила́ся в то́му: Марно́та й оце й зло велике! |
|
22 Та й що має люди́на зо всього свойого труда́ та із кло́поту серця свого, що під сонцем працює вона? |
|
23 Бо всі дні її — муки, а смуток — робо́та її, і навіть вночі її серце споко́ю не знає, — теж марно́та й оце! |
|
24 |
|
25 Бо хто буде їсти, і хто спожива́ти спроможе без Нього? |
|
26 Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру! |
EcclesiastesChapter 2 |
ЕкклезiястРозділ 2 |
|
1 I SAID to my heart, Come now, I will prove you with joy; therefore enjoy good things; and, behold, this also is vanity. |
1 |
|
2 I said of laughter, What pleasure is there in it? and of mirth, What do you accomplish? |
2 На сміх я сказав: „Нерозумний“, а на радість: „Що́ робить вона?“ |
|
3 I thought in my heart to give myself to wine, but my heart reasoned with wisdom; and I laid hold upon understanding, till I might see what was good for the sons of men, which they should do under the sun all the days of their lives. |
3 Задумав я в серці своє́му вином оживля́ти своє тіло, і прова́дити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупо́ти, аж поки побачу, що́ ж добре для лю́дських синів, що робили б під небом за короткого ча́су свого життя. |
|
4 I multiplied my servants; I built myself houses; I planted vineyards for myself: |
4 Поробив я великі діла́: поставив для себе доми́, задля се́бе садив виноградники, |
|
5 I made myself gardens and parks, and planted in them trees of all kinds of fruit; |
5 запрова́див для себе садки́ та гаї́, і понаса́джував в них усіля́ких дерев овоче́вих. |
|
6 I made myself pools of water, to irrigate the nursery that produces trees. |
6 Наробив я для себе ставі́в, щоб полива́ти із них ліс дере́в, що виро́стали. |
|
7 I got for myself menservants and maidservants, and had a great household; also I had great possessions of cattle and flocks, above all who were before me in Jerusalem. |
7 Набував я для себе рабів та неві́льниць, були в мене й домі́вники. А худо́би великої та худоби дрібно́ї було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до ме́не були́! |
|
8 I gathered for myself silver and gold and the possessions of kings and cities; I got me men singers and women singers and the delights of the sons of men, and I appointed for myself butlers and waitresses. |
8 Назбирав я собі також срі́бла та золота, і ска́рбів царів та прові́нцій, завів я собі співакі́в та співа́чок, і всякі приє́мнощі лю́дських синів, жінок — нало́жниць. |
|
9 So I became great, and my wealth increased more than all who were before me in Jerusalem; my wisdom also remained with me. |
9 І звели́чувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були́, моя мудрість стояла також при мені. |
|
10 And whatsoever my eyes desired I did not keep from them; I withheld not my heart from any joy; for my heart rejoiced in all my labor; and this was my portion of all my labor. |
10 І всього́, чого очі мої пожада́ли, я їм не відмо́влював: я не стримував се́рця свого від жодної втіхи, бо ті́шилось серце моє від усякого тру́ду мого́, — і це була частка моя від усякого тру́ду свого! |
|
11 Then I looked on all the works that my hands had wrought and on the labor that I had labored to do; and, behold, all was vanity and vexation of spirit, and there was no profit under the sun. |
11 Та коли́ я зверну́вся до всіх своїх чи́нів, що їх поробили були́ мої ру́ки, і до тру́ду, що я потрудився був, ро́блячи, — й ось усе це марно́та та ло́влення вітру, і немає під сонцем нічого кори́сного! |
|
12 So I looked around to behold wisdom and transgression and folly; for who is the man who can enter into judgment with the king? Especially with him who had created him. |
12 |
|
13 Then I saw that wisdom excels folly, just as light excels darkness. |
13 І я побачив, що є перева́га у мудрости над глупото́ю, як є перевага у світла над те́мрявою: |
|
14 The wise man's eyes are in his head; but the fool walks in darkness; and I myself perceived also that one misfortune happens to them all. |
14 у мудрого очі його в голові́ його, а безглу́здий у те́мряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм тра́питься! |
|
15 Then I said in my heart, The misfortune of the fool will happen to me also; and why was I then more wise? Then I said in my heart, This also is vanity. |
15 І промовив я в серці своє́му: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то на́що тоді я мудрі́шим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марно́та й оце. |
|
16 The fool speaks superficially, but there is no remembrance of the wise man more than of the fool for ever; seeing that which now is, in the days to come shall be forgotten. And just as the wise man dies, so the fool. |
16 Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки́, — в днях насту́пних зовсім все забу́деться, і мудрий вмирає так са́мо, як і нерозумний. |
|
17 Therefore I hated life; because the work that is wrought under the sun is grievous to me; for all is vanity and vexation of spirit. |
17 І життя я знена́видів, бо проти́вний мені кожен чин, що під сонцем він чи́ниться, — бо все це марно́та та ло́влення вітру! |
|
18 Yea, I hated all my labor with which I had labored under the sun because I must leave it to the man who shall come after me. |
18 |
|
19 And who knows whether he shall be a wise man or a fool? Yet he will have rule over all my labor wherein I have labored, and wherein I have shown myself wise under the sun. This also is vanity. |
19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрі́в був під сонцем? Це марно́та також. |
|
20 Therefore I changed my view concerning all the toil in which I had labored under the sun. |
20 І я обернувся чини́ти, щоб серце моє прийшло в ро́зпач від усього труда́, що чинив я під сонцем. |
|
21 There is a man who labors with wisdom and knowledge and success; and yet he leaves his portion to a man who has not labored for it. This also is vanity and a great misfortune. |
21 Бо буває люди́на, що тру́диться з мудрістю, зо знання́м та із хи́стом, та все полишає на долю люди́ні, яка не трудила́ся в то́му: Марно́та й оце й зло велике! |
|
22 For what profit shall a man have of all his labor and of the desire of his heart wherein he has labored under the sun? |
22 Та й що має люди́на зо всього свойого труда́ та із кло́поту серця свого, що під сонцем працює вона? |
|
23 For all his days are full of sorrows, and his travail is grief; yea, even in the night his heart takes no rest. This also is vanity. |
23 Бо всі дні її — муки, а смуток — робо́та її, і навіть вночі її серце споко́ю не знає, — теж марно́та й оце! |
|
24 There is nothing better for a man than that he should eat and drink, and that he should make his soul enjoy good in his labor. This also I saw, that it is from the hand of the LORD. |
24 |
|
25 For who can eat or who can drink except he? |
25 Бо хто буде їсти, і хто спожива́ти спроможе без Нього? |
|
26 For, to a man who is good in his presence, God gives wisdom and knowledge and joy; but to the sinner he gives toil, to gather and to heap up, that he may give to him who is good in the presence of the LORD. This also is vanity and vexation of spirit, |
26 Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру! |