Библия - Обещанное Восстановление

Daniel

Chapter 6

1 IT pleased Darius to appoint over the kingdom a hundred and twenty generals to be over his whole kingdom;

2 And over them three presidents, of whom Daniel was one, that the generals might give account to them, so that they might not trouble the king.

3 Then Daniel excelled above all the presidents and generals, because he was more spiritual; and the king thought to set him over his whole kingdom.

4 Then the governors and generals sought to find occasion against Daniel concerning the affairs of the kingdom; but they could find no fault or occasion because he was faithful to his God, neither were they able to find any blame or charge against him.

5 Then these men said, We shall not find any occasion against this Daniel unless we find it against him in connection with the law of his God.

6 Then the governors and the generals came before the king, and said to him, King Darius, live for ever!

7 All the governors of the kingdom, the princes, the generals, and the lords have consulted together to establish a royal statute and to make a firm decree that whosoever shall ask a petition of any god or man for thirty days, except of you, O king, shall be cast into the den of lions.

8 Now, O king, establish this decree and let it be put in writing, that it be not changed, according to the law of the Medes and Persians, which cannot be altered.

9 Then King Darius signed the writing and issued the decree.

10 Now when Daniel knew that the writing was signed, he went into his house, and the windows of his chamber were open toward Jerusalem; he knelt upon his knees three times a day, and prayed and gave thanks before his God, as he had done before.

11 Then these men spied, and found Daniel praying and making supplication before his God.

12 And they came near and said before the king, O king, live for ever! Did you not decree and sign, O king, that whosoever shall ask a petition of any god or man within thirty days, except of you, O king, shall be cast into the den of lions? The king answered and said, The decree is true, according to the law of the Medes and Persians, which cannot be altered.

13 Then they answered and said before the king, Daniel, who is of the exiles from Judea, has not regarded you, O king, nor the decree which you have made, but he makes his petition three times a day.

14 Then the king, when he heard these words, was very much grieved, and made up his mind to deliver Daniel; and he labored till the going down of the sun to deliver him.

15 But these men prevailed over the king, and said to him, Know, O king, that there is a law of the Medes and Persians that every edict and decree which the king establishes may not be changed.

16 Then the king commanded, and they brought Daniel and cast him into the den of lions. And the king spoke and said to Daniel, Your God whom you serve continually, he will deliver you.

17 And they brought a large stone and laid it upon the mouth of the den, and the king sealed it with his own signet and with the signet of his princes, so that the sentence might not be changed concerning Daniel.

18 Then the king went to his palace and passed the night fasting; no food was brought before him, and his sleep departed from him.

19 Then the king arose in the morning early and went in haste to the den of lions.

20 And when he came to the den, he cried with a loud voice to Daniel, and the king spoke and said to Daniel. O Daniel, servant of the living God, has your God whom you serve continually been able to deliver you from the lions?

21 Then Daniel spoke to the king and said, O king, live for ever!

22 My God has sent his angel and has shut the lions' mouths, and they have not hurt me, because I was innocent before him; and also before you, O king, I have committed no offense.

23 Then the king was exceedingly glad for him, and commanded that they should take Daniel up out of the den. So Daniel was taken up out of the den, and no manner of hurt was found upon him, because he believed in his God.

24 And the king commanded, and they brought those men who had accused Daniel, and they cast them into the den of lions, they, their wives, and their children; and before they reached the bottom of the den, the lions pounced upon them and broke all their bones in pieces.

25 Then King Darius wrote to all the peoples, nations, and languages, that dwell in all the earth, Peace be multiplied to you.

26 I make a decree that in every dominion of my kingdom men tremble and fear before the God of Daniel; for he is the living God and endures for ever, and his kingdom shall not be destroyed and his dominion shall be even to the end.

27 He saves and rescues and delivers and performs signs and wonders in heaven and on earth, for he has rescued Daniel from the power of the lions.

28 So Daniel was promoted during the reign of Darius and during the reign of Cyrus the Persian.

Даниїл

Розділ 6

1 А мі́дянин Да́рій оде́ржав царство в віці шостидесяти́ й двох ро́ків.

2 Сподо́балося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатра́пів, щоб були над усім царством.

3 А вище від них — три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатра́пи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодо́ваний.

4 Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатра́пами, бо в ньому був високий дух, і цар заду́мував поставити його над усім царством.

5 Тоді найвищі урядники та сатра́пи стали шукати причини оска́ржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи ва́ди знайти не могли́, бо той був вірний, і жодна по́милка чи вада не була зна́йдена на нього.

6 Тоді ці люди сказали: „Ми не зна́йдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не зна́йдемо проти нього в зако́ні його Бога“.

7 Тоді найвищі урядники та ті сатра́пи поспішили до царя, і так йому говорили: „Ца́рю Да́ріє, живи навіки!

8 Нара́дилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатра́пи, радники та підсатрапи встановити царську́ постанову та видати заборо́ну, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке проха́ння від якогобудь бога чи люди́ни, крім від тебе, о ца́рю, був уки́нений до ле́в'ячої ями.

9 Тепер, ца́рю, затверди́ цю заборону, і напиши це писа́ння, яке не могло б бути змінене за зако́ном мі́дян та персів, що не міг би бути відмі́нений“.

10 Тому́ цар Дарій написав це писа́ння та заборо́ну.

11 А Даниїл, коли довідався, що було написане те писа́ння, пішов до свого дому, — а ві́кна його в його го́рниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три уста́лені порі́ на день він па́дав на свої коліна, і молився та сла́вив свого Бога, бо робив так і перед тим.

12 Тоді ці мужі поспішили до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога.

13 Тоді вони підійшли й розповіли́ перед царем про царську́ заборону: „Чи ж не написав ти заборони, що кожна люди́на, яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи люди́ни, окрім від тебе, ца́рю, буде вкинена до ле́в'ячої ями?“ Цар відповів та й сказав: „Це слово певне, як право мі́дян та персів, що не може бути відмінене“.

14 Тоді вони відповіли́ та й сказали перед царем: „Даниїл, що з вигна́ння Юдиних синів, не звернув уваги на тебе, о ца́рю, та на заборону, яку написав ти, і в три уста́лені порі́ на день приносить свою молитву“.

15 Тоді цар, як почув це слово, сильно засмути́вся, і звернув свою думку на Даниїла, щоб його врятувати, і аж до за́ходу сонця силувався ви́зволити його.

16 Того ча́су ці мужі поспішили до царя, і говорили цареві: „Знай, ца́рю, що за правом мі́дян та персів усяка заборона та постанова, яку цар устано́вить, не може бути змі́нена“.

17 Тоді цар звелів, і привели́ Даниїла, та й кинули до ле́в'ячої ями. Цар заговорив і сказав Даниїлові: „Твій Бог, що ти Йому служиш, Він за́вжди врятує тебе!“

18 І прине́сений був один камінь, і був покладений на о́твір ями, а цар запеча́тав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмо́ж, що не бу́де змінена Даниїлова справа.

19 Тоді цар пішов до свого пала́цу, і провів ніч у по́сті, і до нього не впроваджено нало́жниці, а сон його помандрува́в від нього.

20 Того ча́су цар устав за зірни́ці на світа́нку, і в по́спіху пішов до ле́в'ячої ями.

21 А як цар наближа́вся до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: „Даниїле, ра́бе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти за́вжди служиш, міг урятувати тебе від ле́вів?“

22 Тоді Даниїл заговорив із царем: „Ца́рю, навіки живи!

23 Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав па́щі ле́вів, і вони не пошко́дили мені, бо перед Ним зна́йдено було мене невинним, а також перед тобою, ца́рю, я не зробив шкоди“.

24 Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями. І Даниїл був ви́ведений з ями, і жодної шкоди не зна́йдено на ньому, бо він вірував у Бога свого́.

25 І сказав цар, і привели́ тих мужів, що доне́сли на Даниїла, і повкида́ли до ле́в'ячої ями їх, їхніх дітей та їхніх жіно́к. І вони не сягнули ще до дна ями, як леви вже похапа́ли їх, і поторо́щили всі їхні кості.

26 Того ча́су цар Дарій написав до всіх наро́дів, племе́н та язи́ків, що ме́шкали по всій землі: „Нехай мир вам примно́житься!

27 Від мене виданий нака́з, щоб у всьому панува́нні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйно́ване, а панува́ння Його — аж до кінця.

28 Він рятує та визволя́є, і чинить зна́ки та чу́да на небі та на землі, Він урятував Даниїла від ле́в'ячої сили“.

Daniel Chapter 6	Даниїл Розділ 6
1 IT pleased Darius to appoint over the kingdom a hundred and twenty generals to be over his whole kingdom;	1 А мі́дянин Да́рій оде́ржав царство в віці шостидесяти́ й двох ро́ків.
2 And over them three presidents, of whom Daniel was one, that the generals might give account to them, so that they might not trouble the king.	2 Сподо́балося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатра́пів, щоб були над усім царством.
3 Then Daniel excelled above all the presidents and generals, because he was more spiritual; and the king thought to set him over his whole kingdom.	3 А вище від них — три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатра́пи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодо́ваний.
4 Then the governors and generals sought to find occasion against Daniel concerning the affairs of the kingdom; but they could find no fault or occasion because he was faithful to his God, neither were they able to find any blame or charge against him.	4 Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатра́пами, бо в ньому був високий дух, і цар заду́мував поставити його над усім царством.
5 Then these men said, We shall not find any occasion against this Daniel unless we find it against him in connection with the law of his God.	5 Тоді найвищі урядники та сатра́пи стали шукати причини оска́ржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи ва́ди знайти не могли́, бо той був вірний, і жодна по́милка чи вада не була зна́йдена на нього.
6 Then the governors and the generals came before the king, and said to him, King Darius, live for ever!	6 Тоді ці люди сказали: „Ми не зна́йдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не зна́йдемо проти нього в зако́ні його Бога“.
7 All the governors of the kingdom, the princes, the generals, and the lords have consulted together to establish a royal statute and to make a firm decree that whosoever shall ask a petition of any god or man for thirty days, except of you, O king, shall be cast into the den of lions.	7 Тоді найвищі урядники та ті сатра́пи поспішили до царя, і так йому говорили: „Ца́рю Да́ріє, живи навіки!
8 Now, O king, establish this decree and let it be put in writing, that it be not changed, according to the law of the Medes and Persians, which cannot be altered.	8 Нара́дилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатра́пи, радники та підсатрапи встановити царську́ постанову та видати заборо́ну, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке проха́ння від якогобудь бога чи люди́ни, крім від тебе, о ца́рю, був уки́нений до ле́в'ячої ями.
9 Then King Darius signed the writing and issued the decree.	9 Тепер, ца́рю, затверди́ цю заборону, і напиши це писа́ння, яке не могло б бути змінене за зако́ном мі́дян та персів, що не міг би бути відмі́нений“.
10 Now when Daniel knew that the writing was signed, he went into his house, and the windows of his chamber were open toward Jerusalem; he knelt upon his knees three times a day, and prayed and gave thanks before his God, as he had done before.	10 Тому́ цар Дарій написав це писа́ння та заборо́ну.
11 Then these men spied, and found Daniel praying and making supplication before his God.	11 А Даниїл, коли довідався, що було написане те писа́ння, пішов до свого дому, — а ві́кна його в його го́рниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три уста́лені порі́ на день він па́дав на свої коліна, і молився та сла́вив свого Бога, бо робив так і перед тим.
12 And they came near and said before the king, O king, live for ever! Did you not decree and sign, O king, that whosoever shall ask a petition of any god or man within thirty days, except of you, O king, shall be cast into the den of lions? The king answered and said, The decree is true, according to the law of the Medes and Persians, which cannot be altered.	12 Тоді ці мужі поспішили до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога.
13 Then they answered and said before the king, Daniel, who is of the exiles from Judea, has not regarded you, O king, nor the decree which you have made, but he makes his petition three times a day.	13 Тоді вони підійшли й розповіли́ перед царем про царську́ заборону: „Чи ж не написав ти заборони, що кожна люди́на, яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи люди́ни, окрім від тебе, ца́рю, буде вкинена до ле́в'ячої ями?“ Цар відповів та й сказав: „Це слово певне, як право мі́дян та персів, що не може бути відмінене“.
14 Then the king, when he heard these words, was very much grieved, and made up his mind to deliver Daniel; and he labored till the going down of the sun to deliver him.	14 Тоді вони відповіли́ та й сказали перед царем: „Даниїл, що з вигна́ння Юдиних синів, не звернув уваги на тебе, о ца́рю, та на заборону, яку написав ти, і в три уста́лені порі́ на день приносить свою молитву“.
15 But these men prevailed over the king, and said to him, Know, O king, that there is a law of the Medes and Persians that every edict and decree which the king establishes may not be changed.	15 Тоді цар, як почув це слово, сильно засмути́вся, і звернув свою думку на Даниїла, щоб його врятувати, і аж до за́ходу сонця силувався ви́зволити його.
16 Then the king commanded, and they brought Daniel and cast him into the den of lions. And the king spoke and said to Daniel, Your God whom you serve continually, he will deliver you.	16 Того ча́су ці мужі поспішили до царя, і говорили цареві: „Знай, ца́рю, що за правом мі́дян та персів усяка заборона та постанова, яку цар устано́вить, не може бути змі́нена“.
17 And they brought a large stone and laid it upon the mouth of the den, and the king sealed it with his own signet and with the signet of his princes, so that the sentence might not be changed concerning Daniel.	17 Тоді цар звелів, і привели́ Даниїла, та й кинули до ле́в'ячої ями. Цар заговорив і сказав Даниїлові: „Твій Бог, що ти Йому служиш, Він за́вжди врятує тебе!“
18 Then the king went to his palace and passed the night fasting; no food was brought before him, and his sleep departed from him.	18 І прине́сений був один камінь, і був покладений на о́твір ями, а цар запеча́тав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмо́ж, що не бу́де змінена Даниїлова справа.
19 Then the king arose in the morning early and went in haste to the den of lions.	19 Тоді цар пішов до свого пала́цу, і провів ніч у по́сті, і до нього не впроваджено нало́жниці, а сон його помандрува́в від нього.
20 And when he came to the den, he cried with a loud voice to Daniel, and the king spoke and said to Daniel. O Daniel, servant of the living God, has your God whom you serve continually been able to deliver you from the lions?	20 Того ча́су цар устав за зірни́ці на світа́нку, і в по́спіху пішов до ле́в'ячої ями.
21 Then Daniel spoke to the king and said, O king, live for ever!	21 А як цар наближа́вся до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: „Даниїле, ра́бе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти за́вжди служиш, міг урятувати тебе від ле́вів?“
22 My God has sent his angel and has shut the lions' mouths, and they have not hurt me, because I was innocent before him; and also before you, O king, I have committed no offense.	22 Тоді Даниїл заговорив із царем: „Ца́рю, навіки живи!
23 Then the king was exceedingly glad for him, and commanded that they should take Daniel up out of the den. So Daniel was taken up out of the den, and no manner of hurt was found upon him, because he believed in his God.	23 Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав па́щі ле́вів, і вони не пошко́дили мені, бо перед Ним зна́йдено було мене невинним, а також перед тобою, ца́рю, я не зробив шкоди“.
24 And the king commanded, and they brought those men who had accused Daniel, and they cast them into the den of lions, they, their wives, and their children; and before they reached the bottom of the den, the lions pounced upon them and broke all their bones in pieces.	24 Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями. І Даниїл був ви́ведений з ями, і жодної шкоди не зна́йдено на ньому, бо він вірував у Бога свого́.
25 Then King Darius wrote to all the peoples, nations, and languages, that dwell in all the earth, Peace be multiplied to you.	25 І сказав цар, і привели́ тих мужів, що доне́сли на Даниїла, і повкида́ли до ле́в'ячої ями їх, їхніх дітей та їхніх жіно́к. І вони не сягнули ще до дна ями, як леви вже похапа́ли їх, і поторо́щили всі їхні кості.
26 I make a decree that in every dominion of my kingdom men tremble and fear before the God of Daniel; for he is the living God and endures for ever, and his kingdom shall not be destroyed and his dominion shall be even to the end.	26 Того ча́су цар Дарій написав до всіх наро́дів, племе́н та язи́ків, що ме́шкали по всій землі: „Нехай мир вам примно́житься!
27 He saves and rescues and delivers and performs signs and wonders in heaven and on earth, for he has rescued Daniel from the power of the lions.	27 Від мене виданий нака́з, щоб у всьому панува́нні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйно́ване, а панува́ння Його — аж до кінця.
28 So Daniel was promoted during the reign of Darius and during the reign of Cyrus the Persian.	28 Він рятує та визволя́є, і чинить зна́ки та чу́да на небі та на землі, Він урятував Даниїла від ле́в'ячої сили“.

⚡ 1.0x

Old
Testament

New
Testament

Daniel

Chapter 6

Даниїл

Розділ 6

Daniel

Chapter 6

Даниїл

Розділ 6

Old Testament

New Testament

Daniel

Chapter 6

Даниїл

Розділ 6

Daniel

Chapter 6

Даниїл

Розділ 6

Old
Testament

New
Testament