CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Gen. 31
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 31

1 Und es kamen vor ihn die Reden1697 der Kinder1121 Labans3837, daß sie sprachen559: Jakob3290 hat8085 alle unsers Vaters1 Gut zu6213 sich gebracht und von unsers Vaters1 Gut hat3947 er solchen Reichtum3519 zuwegegebracht.

2 Und Jakob3290 sah7200 an das Angesicht Labans3837; und siehe, es war nicht gegen6440 ihn wie gestern8543 und ehegestern8032.

3 Und der HErr3068 sprach559 zu Jakob3290: Zeuch wieder7725 in deiner Väter1 Land776 und zu deiner Freundschaft4138; ich will mit dir sein.

4 Da sandte Jakob3290 hin und ließ7971 rufen7121 Rahel7354 und Lea3812 aufs Feld7704 bei seine Herde6629

5 und sprach559 zu ihnen: Ich sehe7200 eures Vaters1 Angesicht, daß es nicht gegen mich6440 ist wie gestern8543 und ehegestern8032; aber der GOtt430 meines Vaters1 ist mit mir gewesen1961.

6 Und ihr859 wisset, daß ich3045 aus allen meinen Kräften3581 eurem Vater1 gedienet habe5647.

7 Und er1 hat mich getäuschet und nun zehnmal6235 meinen Lohn4909 verändert2498; aber GOtt430 hat ihm nicht gestattet5414, daß er mir5978 Schaden täte7489.

8 Wenn er sprach559: Die bunten5348 sollen dein Lohn7939 sein, so trug3205 die ganze Herde6629 bunte. Wenn er aber sprach559: Die sprenglichten sollen dein Lohn7939 sein, so trug3205 die ganze Herde6629 sprenglichte.

9 Also hat GOtt430 die Güter4735 eures Vaters1 ihm entwandt5337 und mir gegeben5414.

10 Denn wenn die Zeit6256 des Laufs3179 kam, hub ich meine Augen5869 auf5375 und6629 sah7200 im Traum2472, und siehe, die Böcke6260 sprangen auf5927 die sprenglichte, fleckichte und bunte Herde6629.

11 Und der Engel4397 Gottes430 sprach559 zu mir im Traum2472: Jakob3290! Und ich antwortete559: Hie bin ich.

12 Er aber sprach559: Heb auf5927 deine Augen5869 und siehe7200, die Böcke6260 springen auf die sprenglichte, fleckichte und bunte Herde6629; denn ich habe5375 alles gesehen7200, was dir Laban3837 tut6213.

13 Ich bin der GOtt410 zu Bethel, da du den Stein4676 gesalbet hast4886 und mir daselbst ein Gelübde5088 getan5087. Nun mach dich auf6965 und zeuch aus3318 diesem Lande und zeuch wieder7725 in das776 Land776 deiner Freundschaft4138.

14 Da antwortete6030 Rahel7354 und Lea3812 und sprachen559 zu ihm: Wir haben doch kein Teil2506 noch Erbe5159 mehr in unsers Vaters1 Hause1004.

15 Hat398 er uns doch gehalten2803 als die Fremden5237; denn er hat398 uns verkauft4376 und unsern Lohn3701 verzehret.

16 Darum hat GOtt430 unserm Vater1 entwandt5337 seinen Reichtum6239 zu uns und unsern Kindern1121: Alles nun, was GOtt430 dir gesagt559 hat, das tue6213.

17 Also machte sich Jakob3290 auf6965 und lud seine Kinder1121 und Weiber802 auf5375 Kamele1581.

18 Und führete weg5090 all sein Vieh4735 und alle seine Habe7399, die er in Mesopotamien6307 erworben hatte7408, daß er käme935 zu Isaak3327, seinem Vater1, ins Land776 Kanaan3667.

19 (Laban3837 aber war gegangen1980, seine Herde6629 zu scheren1494.) Und Rahel7354 stahl1589 ihres Vaters1 Götzen8655.

20 Also stahl1589 Jakob3290 dem Laban3837 zu5921 Syrien761 das Herz3820 damit, daß er ihm nicht1097 ansagte5046, daß er floh1272.

21 Also floh1272 er und alles, was sein war, machte7760 sich auf6965 und fuhr5674 über das Wasser5104 und richtete sich nach dem Berge2022 Gilead1568.

22 Am dritten7992 Tage3117 ward es Laban3837 angesagt5046, daß Jakob3290 flöhe.

23 Und310 er nahm3947 seine Brüder251 zu sich1692 und3117 jagte ihm nach7291 sieben7651 Tagereisen und ereilete ihn auf dem1870 Berge2022 Gilead1568.

24 Aber GOtt430 kam935 zu Laban3837, dem Syrer761, im Traum2472 des Nachts3915 und sprach559 zu ihm: Hüte dich8104, daß du mit5973 Jakob3290 nicht7451 anders5704 redest1696 denn freundlich2896!

25 Und Laban3837 nahete zu Jakob3290. Jakob3290 aber hatte seine Hütte168 aufgeschlagen8628 auf dem Berge2022; und Laban3837 mit seinen Brüdern251 schlug8628 seine Hütte auch auf auf dem Berge2022 Gilead1568.

26 Da sprach559 Laban3837 zu Jakob3290: Was hast1589 du getan6213, daß5090 du mein Herz3824 gestohlen hast und hast meine Töchter1323 entführet, als die durchs Schwert2719 gefangen wären7617?

27 Warum bist du heimlich2244 geflohen1272 und hast1589 dich weggestohlen und hast mir‘s nicht angesagt5046, daß ich dich hätte geleitet7971 mit Freuden8057, mit Singen7892, mit Pauken8596 und Harfen3658?

28 Und hast mich nicht lassen5203 meine Kinder1121 und Töchter1323 küssen5401? Nun6213, du hast törlich getan5528.

29 Und ich hätte3426 mit Gottes430 Hilfe wohl so viel Macht, daß ich euch3027 könnte Übels7451 tun6213; aber eures Vaters1 GOtt410 hat1696 gestern570 zu mir gesagt559: Hüte dich8104, daß du559 mit Jakob3290 nicht7451 anders denn freundlich2896 redest!

30 Und weil du denn ja wolltest1980 ziehen1980 und sehntest dich3700 so fast nach deines Vaters1 Hause1004, warum hast1589 du mir meine Götter430 gestohlen?

31 Jakob3290 antwortete6030 und sprach559 zu Laban3837: Ich fürchtete3372 mich und dachte, du559 würdest deine Töchter1323 von, mir reißen1497.

32 Bei welchem aber du deine Götter430 findest4672, der sterbe2421 hie vor5048 unsern Brüdern251. Suche5234 das Deine bei mir und nimm‘s3947 hin. Jakob3290 wußte3045 aber nicht, daß834 sie Rahel7354 gestohlen hatte1589.

33 Da ging935 Laban3837 in die Hütte168 Jakobs3290 und Leas3812 und der beiden8147 Mägde519 und fand4672 nicht Und ging935 aus3318 der Hütte168 Leas3812 in die Hütte168 Rahels7354.

34 Da nahm3947 Rahel7354 die Götzen8655 und legte sie unter die Streu der Kamele1581 und setzte7760 sich3427 drauf. Laban3837 aber betastete4959 die ganze Hütte168 und fand4672 nichts.

35 Da sprach559 sie802 zu ihrem Vater1: Mein Herr113, zürne2734 nicht6965, denn ich kann3201 nicht aufstehen gegen dir5869; denn es gehet mir6440 nach der Frauen Weise1870. Also fand4672 er die Götzen8655 nicht wie fast er suchte2664.

36 Und3290 Jakob3290 ward2734 zornig und3837 schalt7378 Laban3837 und2403 sprach6030 zu ihm: Was habe ich mißgehandelt6588 oder gesündiget, daß du559 so auf mich erhitzt bist1814?

37 Du hast4672 allen1004 meinen251 Hausrat3627 betastet4959. Was hast3198 du deines Hausrats funden? Lege7760 das dar3541 vor meinen und deinen Brüdern251, daß3588 sie8147 zwischen996 uns beiden richten.

38 Diese zwanzig6242 Jahre8141 bin ich bei dir gewesen7921, deine Schafe7353 und Ziegen5795 sind nicht unfruchtbar gewesen; die Widder352 deiner Herde6629 habe ich nie gegessen398.

39 Was die Tiere zerrissen2966, brachte935 ich dir nicht, ich mußte es bezahlen2398; du fordertest1245 es von meiner Hand3027, es wäre mir des Tages3117 oder des Nachts3915 gestohlen1589.

40 Des Tages3117 verschmachtete398 ich vor Hitze2721 und des Nachts3915 vor Frost7140, und kam5074 kein Schlaf8142 in meine Augen5869.

41 Also habe5647 ich diese zwanzig6242 Jahre8141 in8141 deinem Hause1004 gedienet, vierzehn um deine Töchter1323 und sechs8337 um deine Herde6629, und hast mir8147 meinen Lohn4909 zehnmal6235 verändert2498.

42 Wo3884 nicht der GOtt430 meines Vaters1, der GOtt430 Abrahams, und85 die Furcht6343 Isaaks auf meiner Seite gewesen wäre, du hättest mich leer7387 lassen ziehen7971. Aber GOtt430 hat3198 mein Elend6040 und3327 Mühe3018 angesehen7200 und hat dich gestern570 gestraft.

43 Laban3837 antwortete6030 und sprach559 zu Jakob3290: Die Töchter1323 sind meine Töchter1323 und die Kinder1121 sind meine Kinder1121 und die Herden6629 sind meine Herden6629, und alles, was du siehest, ist7200 mein, was kann ich meinen Töchtern1323 heute3117 oder176 ihren Kindern1121 tun6213, die sie geboren3205 haben?

44 So komm3212 nun und laß uns einen Bund1285 machen3772, ich und du, der ein Zeugnis5707 sei zwischen mir und dir.

45 Da nahm3947 Jakob3290 einen Stein68 und richtete ihn auf7311 zu einem Mal4676.

46 Und3290 sprach559 zu6213 seinen Brüdern251: Leset3950 Steine68 auf. Und sie nahmen3947 Steine68 und machten einen Haufen1530 und aßen398 auf demselben Haufen1530.

47 Und Laban3837 hieß7121 ihn Jegar-Sahadutha3026; Jakob3290 aber hieß7121 ihn Gilead1567.

48 Da sprach559 Laban3837: Der Haufe1530 sei heute3117 Zeuge5707 zwischen mir und dir (daher heißt8034 man7121 ihn Gilead1567)

49 und sei eine Warte4709, denn834 er376 sprach559: Der HErr3068 sehe darein6822 zwischen mir und dir, wenn wir voneinander kommen5641,

50 wo du meine Töchter1323 beleidigest oder andere Weiber802 dazu nimmst über5921 meine Töchter1323. Es ist3947 hie kein Mensch376 mit uns; siehe7200 aber, GOtt430 ist der Zeuge5707 zwischen mir und dir.

51 Und Laban3837 sprach559 weiter zu Jakob3290: Siehe, das ist der Haufe1530 und das ist das Mal4676, das ich aufgerichtet habe3384 zwischen mir und dir.

52 Derselbe Haufe1530 sei Zeuge5707, und das Mal4676 sei auch Zeuge5713, wo ich herüberfahre5674 zu dir, oder du herüberfährest zu mir über5674 diesen Haufen1530 und Mal4676, zu beschädigen7451.

53 Der GOtt430 Abrahams und85 der GOtt430 Nahors und5152 der GOtt430 ihrer Väter1 sei Richter8199 zwischen uns.

54 Und Jakob3290 schwur ihm bei der Furcht seines Vaters Isaak. Und Jakob opferte2076 auf dem Berge2022 und lud seine Brüder251 zum Essen398. Und da sie7121 gegessen398 hatten, blieben sie auf dem Berge2022 über Nacht3885.

Буття

Розділ 31

1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: „Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь“.

2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.

3 І промовив Господь до Якова: „Вернися до кра́ю батьків своїх, і до місця твого наро́дження. А Я бу́ду з тобою“.

4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,

5 та й промовив до них: „Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.

6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому ба́тькові.

7 І ба́тько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.

8 Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті.

9 І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені.

10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.

11 І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“

12 Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.

13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“.

14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?

15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло.

16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“.

17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.

18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.

19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.

20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.

21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.

22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.

23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.

24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.

26 І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!

27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.

28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!

29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

30 А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“

31 А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!

32 При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.

33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.

34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов.

35 А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов.

36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,

37 що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома.

38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.

39 Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі.

40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей.

41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!

42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“.

43 І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?

44 А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“.

45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.

46 І сказав Яків браттям своїм: „Назбирайте каміння“. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.

47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.

48 І промовив Лаван: „Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні", тому то й названо ймення її: Ґал-Ед

49 і Міцпа, бо сказав: „Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о́дного.

50 Коли ти будеш кри́вдити дочо́к моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не люди́на з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!“

51 А Яків сказав до Лавана: „Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.

52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду́ цієї могили до тебе, і ти не пере́йдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.

53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька“. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.

54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 31

Буття

Розділ 31

1 Und es kamen vor ihn die Reden1697 der Kinder1121 Labans3837, daß sie sprachen559: Jakob3290 hat8085 alle unsers Vaters1 Gut zu6213 sich gebracht und von unsers Vaters1 Gut hat3947 er solchen Reichtum3519 zuwegegebracht.

1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: „Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь“.

2 Und Jakob3290 sah7200 an das Angesicht Labans3837; und siehe, es war nicht gegen6440 ihn wie gestern8543 und ehegestern8032.

2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.

3 Und der HErr3068 sprach559 zu Jakob3290: Zeuch wieder7725 in deiner Väter1 Land776 und zu deiner Freundschaft4138; ich will mit dir sein.

3 І промовив Господь до Якова: „Вернися до кра́ю батьків своїх, і до місця твого наро́дження. А Я бу́ду з тобою“.

4 Da sandte Jakob3290 hin und ließ7971 rufen7121 Rahel7354 und Lea3812 aufs Feld7704 bei seine Herde6629

4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,

5 und sprach559 zu ihnen: Ich sehe7200 eures Vaters1 Angesicht, daß es nicht gegen mich6440 ist wie gestern8543 und ehegestern8032; aber der GOtt430 meines Vaters1 ist mit mir gewesen1961.

5 та й промовив до них: „Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.

6 Und ihr859 wisset, daß ich3045 aus allen meinen Kräften3581 eurem Vater1 gedienet habe5647.

6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому ба́тькові.

7 Und er1 hat mich getäuschet und nun zehnmal6235 meinen Lohn4909 verändert2498; aber GOtt430 hat ihm nicht gestattet5414, daß er mir5978 Schaden täte7489.

7 І ба́тько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.

8 Wenn er sprach559: Die bunten5348 sollen dein Lohn7939 sein, so trug3205 die ganze Herde6629 bunte. Wenn er aber sprach559: Die sprenglichten sollen dein Lohn7939 sein, so trug3205 die ganze Herde6629 sprenglichte.

8 Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті.

9 Also hat GOtt430 die Güter4735 eures Vaters1 ihm entwandt5337 und mir gegeben5414.

9 І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені.

10 Denn wenn die Zeit6256 des Laufs3179 kam, hub ich meine Augen5869 auf5375 und6629 sah7200 im Traum2472, und siehe, die Böcke6260 sprangen auf5927 die sprenglichte, fleckichte und bunte Herde6629.

10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.

11 Und der Engel4397 Gottes430 sprach559 zu mir im Traum2472: Jakob3290! Und ich antwortete559: Hie bin ich.

11 І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“

12 Er aber sprach559: Heb auf5927 deine Augen5869 und siehe7200, die Böcke6260 springen auf die sprenglichte, fleckichte und bunte Herde6629; denn ich habe5375 alles gesehen7200, was dir Laban3837 tut6213.

12 Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.

13 Ich bin der GOtt410 zu Bethel, da du den Stein4676 gesalbet hast4886 und mir daselbst ein Gelübde5088 getan5087. Nun mach dich auf6965 und zeuch aus3318 diesem Lande und zeuch wieder7725 in das776 Land776 deiner Freundschaft4138.

13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“.

14 Da antwortete6030 Rahel7354 und Lea3812 und sprachen559 zu ihm: Wir haben doch kein Teil2506 noch Erbe5159 mehr in unsers Vaters1 Hause1004.

14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?

15 Hat398 er uns doch gehalten2803 als die Fremden5237; denn er hat398 uns verkauft4376 und unsern Lohn3701 verzehret.

15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло.

16 Darum hat GOtt430 unserm Vater1 entwandt5337 seinen Reichtum6239 zu uns und unsern Kindern1121: Alles nun, was GOtt430 dir gesagt559 hat, das tue6213.

16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“.

17 Also machte sich Jakob3290 auf6965 und lud seine Kinder1121 und Weiber802 auf5375 Kamele1581.

17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.

18 Und führete weg5090 all sein Vieh4735 und alle seine Habe7399, die er in Mesopotamien6307 erworben hatte7408, daß er käme935 zu Isaak3327, seinem Vater1, ins Land776 Kanaan3667.

18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.

19 (Laban3837 aber war gegangen1980, seine Herde6629 zu scheren1494.) Und Rahel7354 stahl1589 ihres Vaters1 Götzen8655.

19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.

20 Also stahl1589 Jakob3290 dem Laban3837 zu5921 Syrien761 das Herz3820 damit, daß er ihm nicht1097 ansagte5046, daß er floh1272.

20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.

21 Also floh1272 er und alles, was sein war, machte7760 sich auf6965 und fuhr5674 über das Wasser5104 und richtete sich nach dem Berge2022 Gilead1568.

21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.

22 Am dritten7992 Tage3117 ward es Laban3837 angesagt5046, daß Jakob3290 flöhe.

22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.

23 Und310 er nahm3947 seine Brüder251 zu sich1692 und3117 jagte ihm nach7291 sieben7651 Tagereisen und ereilete ihn auf dem1870 Berge2022 Gilead1568.

23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.

24 Aber GOtt430 kam935 zu Laban3837, dem Syrer761, im Traum2472 des Nachts3915 und sprach559 zu ihm: Hüte dich8104, daß du mit5973 Jakob3290 nicht7451 anders5704 redest1696 denn freundlich2896!

24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

25 Und Laban3837 nahete zu Jakob3290. Jakob3290 aber hatte seine Hütte168 aufgeschlagen8628 auf dem Berge2022; und Laban3837 mit seinen Brüdern251 schlug8628 seine Hütte auch auf auf dem Berge2022 Gilead1568.

25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.

26 Da sprach559 Laban3837 zu Jakob3290: Was hast1589 du getan6213, daß5090 du mein Herz3824 gestohlen hast und hast meine Töchter1323 entführet, als die durchs Schwert2719 gefangen wären7617?

26 І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!

27 Warum bist du heimlich2244 geflohen1272 und hast1589 dich weggestohlen und hast mir‘s nicht angesagt5046, daß ich dich hätte geleitet7971 mit Freuden8057, mit Singen7892, mit Pauken8596 und Harfen3658?

27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.

28 Und hast mich nicht lassen5203 meine Kinder1121 und Töchter1323 küssen5401? Nun6213, du hast törlich getan5528.

28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!

29 Und ich hätte3426 mit Gottes430 Hilfe wohl so viel Macht, daß ich euch3027 könnte Übels7451 tun6213; aber eures Vaters1 GOtt410 hat1696 gestern570 zu mir gesagt559: Hüte dich8104, daß du559 mit Jakob3290 nicht7451 anders denn freundlich2896 redest!

29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

30 Und weil du denn ja wolltest1980 ziehen1980 und sehntest dich3700 so fast nach deines Vaters1 Hause1004, warum hast1589 du mir meine Götter430 gestohlen?

30 А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“

31 Jakob3290 antwortete6030 und sprach559 zu Laban3837: Ich fürchtete3372 mich und dachte, du559 würdest deine Töchter1323 von, mir reißen1497.

31 А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!

32 Bei welchem aber du deine Götter430 findest4672, der sterbe2421 hie vor5048 unsern Brüdern251. Suche5234 das Deine bei mir und nimm‘s3947 hin. Jakob3290 wußte3045 aber nicht, daß834 sie Rahel7354 gestohlen hatte1589.

32 При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.

33 Da ging935 Laban3837 in die Hütte168 Jakobs3290 und Leas3812 und der beiden8147 Mägde519 und fand4672 nicht Und ging935 aus3318 der Hütte168 Leas3812 in die Hütte168 Rahels7354.

33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.

34 Da nahm3947 Rahel7354 die Götzen8655 und legte sie unter die Streu der Kamele1581 und setzte7760 sich3427 drauf. Laban3837 aber betastete4959 die ganze Hütte168 und fand4672 nichts.

34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов.

35 Da sprach559 sie802 zu ihrem Vater1: Mein Herr113, zürne2734 nicht6965, denn ich kann3201 nicht aufstehen gegen dir5869; denn es gehet mir6440 nach der Frauen Weise1870. Also fand4672 er die Götzen8655 nicht wie fast er suchte2664.

35 А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов.

36 Und3290 Jakob3290 ward2734 zornig und3837 schalt7378 Laban3837 und2403 sprach6030 zu ihm: Was habe ich mißgehandelt6588 oder gesündiget, daß du559 so auf mich erhitzt bist1814?

36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,

37 Du hast4672 allen1004 meinen251 Hausrat3627 betastet4959. Was hast3198 du deines Hausrats funden? Lege7760 das dar3541 vor meinen und deinen Brüdern251, daß3588 sie8147 zwischen996 uns beiden richten.

37 що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома.

38 Diese zwanzig6242 Jahre8141 bin ich bei dir gewesen7921, deine Schafe7353 und Ziegen5795 sind nicht unfruchtbar gewesen; die Widder352 deiner Herde6629 habe ich nie gegessen398.

38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.

39 Was die Tiere zerrissen2966, brachte935 ich dir nicht, ich mußte es bezahlen2398; du fordertest1245 es von meiner Hand3027, es wäre mir des Tages3117 oder des Nachts3915 gestohlen1589.

39 Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі.

40 Des Tages3117 verschmachtete398 ich vor Hitze2721 und des Nachts3915 vor Frost7140, und kam5074 kein Schlaf8142 in meine Augen5869.

40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей.

41 Also habe5647 ich diese zwanzig6242 Jahre8141 in8141 deinem Hause1004 gedienet, vierzehn um deine Töchter1323 und sechs8337 um deine Herde6629, und hast mir8147 meinen Lohn4909 zehnmal6235 verändert2498.

41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!

42 Wo3884 nicht der GOtt430 meines Vaters1, der GOtt430 Abrahams, und85 die Furcht6343 Isaaks auf meiner Seite gewesen wäre, du hättest mich leer7387 lassen ziehen7971. Aber GOtt430 hat3198 mein Elend6040 und3327 Mühe3018 angesehen7200 und hat dich gestern570 gestraft.

42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“.

43 Laban3837 antwortete6030 und sprach559 zu Jakob3290: Die Töchter1323 sind meine Töchter1323 und die Kinder1121 sind meine Kinder1121 und die Herden6629 sind meine Herden6629, und alles, was du siehest, ist7200 mein, was kann ich meinen Töchtern1323 heute3117 oder176 ihren Kindern1121 tun6213, die sie geboren3205 haben?

43 І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?

44 So komm3212 nun und laß uns einen Bund1285 machen3772, ich und du, der ein Zeugnis5707 sei zwischen mir und dir.

44 А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“.

45 Da nahm3947 Jakob3290 einen Stein68 und richtete ihn auf7311 zu einem Mal4676.

45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.

46 Und3290 sprach559 zu6213 seinen Brüdern251: Leset3950 Steine68 auf. Und sie nahmen3947 Steine68 und machten einen Haufen1530 und aßen398 auf demselben Haufen1530.

46 І сказав Яків браттям своїм: „Назбирайте каміння“. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.

47 Und Laban3837 hieß7121 ihn Jegar-Sahadutha3026; Jakob3290 aber hieß7121 ihn Gilead1567.

47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.

48 Da sprach559 Laban3837: Der Haufe1530 sei heute3117 Zeuge5707 zwischen mir und dir (daher heißt8034 man7121 ihn Gilead1567)

48 І промовив Лаван: „Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні", тому то й названо ймення її: Ґал-Ед

49 und sei eine Warte4709, denn834 er376 sprach559: Der HErr3068 sehe darein6822 zwischen mir und dir, wenn wir voneinander kommen5641,

49 і Міцпа, бо сказав: „Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о́дного.

50 wo du meine Töchter1323 beleidigest oder andere Weiber802 dazu nimmst über5921 meine Töchter1323. Es ist3947 hie kein Mensch376 mit uns; siehe7200 aber, GOtt430 ist der Zeuge5707 zwischen mir und dir.

50 Коли ти будеш кри́вдити дочо́к моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не люди́на з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!“

51 Und Laban3837 sprach559 weiter zu Jakob3290: Siehe, das ist der Haufe1530 und das ist das Mal4676, das ich aufgerichtet habe3384 zwischen mir und dir.

51 А Яків сказав до Лавана: „Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.

52 Derselbe Haufe1530 sei Zeuge5707, und das Mal4676 sei auch Zeuge5713, wo ich herüberfahre5674 zu dir, oder du herüberfährest zu mir über5674 diesen Haufen1530 und Mal4676, zu beschädigen7451.

52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду́ цієї могили до тебе, і ти не пере́йдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.

53 Der GOtt430 Abrahams und85 der GOtt430 Nahors und5152 der GOtt430 ihrer Väter1 sei Richter8199 zwischen uns.

53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька“. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.

54 Und Jakob3290 schwur ihm bei der Furcht seines Vaters Isaak. Und Jakob opferte2076 auf dem Berge2022 und lud seine Brüder251 zum Essen398. Und da sie7121 gegessen398 hatten, blieben sie auf dem Berge2022 über Nacht3885.

54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.

1.0x