НееміяРозділ 9 |
|
1 |
|
2 А Ізраїлеве насіння відділи́лося від усіх чужи́нців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків. |
|
3 І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Зако́ну Господа, Бога свого, а чверть сповіда́лися і вклонялися Господе́ві, Богові своєму. |
|
4 І стали на леви́тському підви́щенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кли́кали сильним голосом до Господа, Бога свого. |
|
5 І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: „Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого́, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я́ слави Твоєї, і нехай воно буде звели́чене над усяке благослове́ння та славу! |
|
6 Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небе́с, і все їхнє ві́йсько, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживля́єш їх усіх, а небесне ві́йсько Тобі вклоня́ється! |
|
7 Ти — то Господь, Бог, що вибрав Авра́ма, і вивів його́ з халдейського Уру, і дав йому ім'я́ Авраа́м. |
|
8 І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти ви́конав слова́ Свої, бо Ти праведний! |
|
9 І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем. |
|
10 І дав Ти знаки́ та чу́да на фараоні та на всіх його раба́х, і на всім наро́ді краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо пово́дилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я́, як видно цього дня. |
|
11 І море Ти розсі́к перед ними, і вони перейшли́ серед моря по суходо́лу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глиби́н, як камінь до бурхли́вої води. |
|
12 І Ти прова́див їх стовпо́м хмари вдень, а стовпо́м огню́ вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти. |
|
13 І Ти зійшов був на го́ру Сіна́й, і говорив з ними з небе́с, і дав їм справедливі права́ та правдиві зако́ни, устави та заповіді добрі. |
|
14 І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея. |
|
15 І хліб із небе́с дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спра́гу. І Ти сказав їм, щоб ішли посі́сти край, який Ти присягну́в дати їм. |
|
16 Та вони й наші батьки́ були вперті, і робили твердо́ю свою шию, і не слухали Твоїх за́повідей. |
|
17 І відмовля́лися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердоши́ї, і настанови́ли собі го́лову, щоб вернутися до своєї неволі в непо́слуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласка́вий та милосе́рдний, довготерпели́вий та багатомилости́вий, — і Ти не покинув їх! |
|
18 Хоч вони зробили були́ собі ли́того тельця́ та сказали: Оце бог твій, що ви́вів тебе з Єгипту, і робили великі обра́зи, |
|
19 та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, — стовп хмари не відходив від них удень, щоб ве́сти їх дорогою, а стовп огню́ вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти. |
|
20 І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і ма́нни Своєї не стри́мував від їхніх уст, і во́ду Ти їм давав на їхнє пра́гнення. |
|
21 І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недоста́тку ні в чо́му, — одежі їхні не де́рлися, а но́ги їхні не пу́хли. |
|
22 І дав Ти їм царства та наро́ди, які призна́чив на по́діл, — і вони посіли край Сиго́на, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського. |
|
23 А їхніх синів Ти помно́жив, як зо́рі небесні, і ввів їх до кра́ю, що про нього казав Ти їхнім батька́м, щоб ішли посісти. |
|
24 І ввійшли сини, і посіли той край, і Ти впокори́в перед ними ме́шканців того кра́ю ханаане́ян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та наро́ди того кра́ю, щоб чинити з ними за своєю волею. |
|
25 І поздобува́ли вони міста́ укрі́плені, та землю ситу, і посі́ли доми, повні всякого добра́, повите́сувані в ске́лях водозбо́ри, виноградники, і оливки, і багато овоче́вих дере́в. І вони їли й наси́тилися, і постава́ли товсті́, і насоло́джувалися Твоїм великим добро́м. |
|
26 І стали вони неслухня́ні, і побунтува́лися проти Тебе, і кинули Зако́на Твого геть за свою спи́ну, і позабивали пророків Твоїх, що сві́дчили між ними, щоб навернути їх до Те́бе. І чинили вони великі обра́зи. |
|
27 І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утиска́ли їх. А в ча́сі горя свого вони кли́кали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосе́рдям давав їм спаси́телів, і вони спасали їх з руки́ їхніх ворогів. |
|
28 Та коли був їм мир, вони зно́ву чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у ру́ку їхніх ворогів, і ті панува́ли над ними. І вони зно́ву кли́кали до Тебе, а Ти з неба їх вислухо́вував, і спаса́в їх за милосе́рдям Своїм довгий час. |
|
29 І сві́дчив Ти проти них, щоб наверну́ти їх до Зако́ну Твого, та вони чинили лихе́, і не слу́халися за́повідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, — які коли б люди́на чинила, то жила́ б ними, — і ставало раме́но їх неслухня́не, а шию свою робили твердо́ю, і не слухалися. |
|
30 І зволіка́в Ти їм довгі ро́ки, і сві́дчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слу́хали того, і Ти дав їх у ру́ку народів цих країв. |
|
31 І через велике Своє милосердя Ти не ви́губив і не покинув їх, бо Ти Бог ласка́вий та милосе́рдний! |
|
32 А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшни́й, що бережеш заповіта та милість, — нехай не буде мало́ю перед лицем Твоїм уся та му́ка, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій наро́д від днів асирійських царів аж до цього дня! |
|
33 А ти справедливий у всьо́му, що прихо́дить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедли́ві. |
|
34 А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки́ не вико́нували Зако́на Твого, і не слухалися за́повідей Твоїх та свідо́цтв Твоїх, що Ти сві́дчив проти них. |
|
35 І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в то́му просто́рому та си́тому кра́ї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відверну́лися від своїх злих чинів. |
|
36 Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його́ нашим батькам, щоб їсти плід його та добро́ його, — ось ми раби в ньому! |
|
37 І він мно́жить свій урожа́й для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тіла́ми та над нашою худобою за своїм уподо́банням, і ми в великому у́тискові!“ |
Книга НеемииГлава 9 |
|
1 |
|
2 Те люди, которые являлись чистокровными израильтянами, отделились от чужеземцев. Израильтяне стояли в храме и исповедовались в своих грехах и в грехах своих предков. |
|
3 Люди стояли там около трёх часов и читали книгу Закона Господа, Бога своего. Затем они ещё три часа исповедовались в грехах, стоя на коленях и поклоняясь Господу, Богу своему. |
|
4 Затем некоторые левиты стали на ступеньки: Иисус, Вания, Кадмиил, Шевания, Вунний, Шеревия, Вания и Хенани. Они взывали к Господу, Богу своему, громкими голосами. |
|
5 Вот имена левитов, которые снова говорили: Иисус, Кадмиил, Вания, Хашавния, Шеревия, Годия, Шевания и Петахия. Они сказали: |
|
6 |
|
7 |
|
8 Ты видел, что он был верным и преданным Тебе, и Ты заключил с ним соглашение. Ты обещал дать ему землю, которая принадлежала хананеям, хеттеям, аморреям, ферезеям, иевусеям, гергесеям. Ты обещал дать эту землю потомкам Авраама, и Своё обещание Ты сдержал, потому что добр Ты! |
|
9 |
|
10 Ты показал чудеса фараону. Ты совершал удивительные дела с его приближёнными и с его народом. Ты знал, что египтяне считают, что они лучше, чем наши предки. Но Ты доказал, как Ты велик, и они помнят это до сих пор! |
|
11 Ты Красное море рассёк перед ними, и по сухой земле прошли они! Ты бросил в море наших врагов, и они утонули как камень в воде. |
|
12 Ты днём их в облаке высоком вёл, а ночью в огненном столпе. Ты тропу им освещал, куда идти указывал Ты им. |
|
13 |
|
14 Ты рассказал им о Твоём особом дне отдыха — субботе. Через слугу Твоего, Моисея, Ты дал им заповеди, а также законы и уставы. |
|
15 Они голодали, и Ты дал им еду с небес. Они хотели пить, и Ты им воду дал из камня. Ты им сказал: „Идите, возьмите эту землю”. Использовал Ты могущество Своё, и землю Ты забрал для них! |
|
16 |
|
17 Они отказались слушать Тебя, позабыв чудеса, которые Ты с ними делал! В своём упрямстве, решив пойти в Египет, они вернулись в рабство! Но Ты — Бог всепрощающий! Ты добр и полон милосердия, терпелив и полон любви. Ты не оставил их! |
|
18 Ты не оставил их даже тогда, когда, сделав золотых тельцов, они сказали: „Вот боги, которые вывели нас из Египта!” |
|
19 |
|
20 Ты дал им Своего доброго Духа, чтобы сделать мудрыми их. Ты им манну давал для пропитания, и воду им давал, чтоб жажду утолить. |
|
21 Ты сорок лет заботился о них! У них было всё, в чём нуждались они в пустыне. Одежды их не изнашивались, и ноги у них не пухли и не болели. |
|
22 |
|
23 Ты сделал их потомков многочисленными, как звёзды в небесах. И Ты привёл их в землю, которую Ты обещал дать их предкам. Они вошли и взяли эту землю. |
|
24 Получив эту землю, они покорили хананеев, живших там. Ты им позволил покорить их! Всё, что они хотели, Ты позволил им сделать с этими народами, людьми, царями! |
|
25 Сильные города они захватили. Они получили плодородную землю, обрели дома, полные добра, и уже вырытые колодцы. Виноградники взяли они в своё владение, оливковые сады и фруктовые деревья! Они ели, наедались и толстели, наслаждаясь всеми благами, которые Ты дал им. |
|
26 |
|
27 и Ты врагам позволил захватить их, и принесли враги им много бед. Когда беда пришла, то наши предки к Тебе за помощью взывали, и в небесах Ты услышал их. Из милости Своей людей послал Ты, чтоб защитить их, и эти люди спасли их от врагов. |
|
28 |
|
29 Ты их предупреждал. Ты велел им возвратиться, но были слишком гордыми они. Указы Твои они слушать отказались. Когда люди подчиняются Твоим законам, тогда они живут честно! Но наши предки упрямы были, и поэтому нарушили Твои законы, Они от Тебя отвернулись, отказавшись слушать. |
|
30 Ты к нашим предкам проявлял великое терпение. Ты много лет им позволял с Тобой плохо поступать. Твоим Ты Духом их предупреждал, Ты посылал пророков, чтобы их предостеречь. Но они не слушались, и поэтому Ты отдал их чужеземным народам. |
|
31 Но Ты отличаешься великой добротой! Ты полностью не уничтожил и не оставил их. Ты добрый и милосердный Бог! |
|
32 |
|
33 Но, Боже, Ты был прав во всём, что с нами случилось, и этим Ты доказал нашу неправоту. |
|
34 Наши цари, вожди, священники и предки не подчинялись Твоему закону. Они не слушались Твоих указов, и на Твои предупреждения внимания не обращали. |
|
35 Наши предки Тебе не служили, и зло они творить не прекращали даже тогда, когда жили в царстве своём. Они наслаждались всеми прекрасными благами, которые Ты им дал. Они наслаждались богатой землёй, и бескрайними просторами, но дел неправедных своих не прекращали. |
|
36 |
|
37 Урожай в этой земле обильный, но так как согрешили мы, то этот урожай принадлежит царям, которых Ты поставил править нами. В их власти мы и скот наш, они распоряжаются всем этим как хотят. Великое несчастье постигло нас. |
НееміяРозділ 9 |
Книга НеемииГлава 9 |
|
1 |
1 |
|
2 А Ізраїлеве насіння відділи́лося від усіх чужи́нців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків. |
2 Те люди, которые являлись чистокровными израильтянами, отделились от чужеземцев. Израильтяне стояли в храме и исповедовались в своих грехах и в грехах своих предков. |
|
3 І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Зако́ну Господа, Бога свого, а чверть сповіда́лися і вклонялися Господе́ві, Богові своєму. |
3 Люди стояли там около трёх часов и читали книгу Закона Господа, Бога своего. Затем они ещё три часа исповедовались в грехах, стоя на коленях и поклоняясь Господу, Богу своему. |
|
4 І стали на леви́тському підви́щенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кли́кали сильним голосом до Господа, Бога свого. |
4 Затем некоторые левиты стали на ступеньки: Иисус, Вания, Кадмиил, Шевания, Вунний, Шеревия, Вания и Хенани. Они взывали к Господу, Богу своему, громкими голосами. |
|
5 І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: „Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого́, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я́ слави Твоєї, і нехай воно буде звели́чене над усяке благослове́ння та славу! |
5 Вот имена левитов, которые снова говорили: Иисус, Кадмиил, Вания, Хашавния, Шеревия, Годия, Шевания и Петахия. Они сказали: |
|
6 Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небе́с, і все їхнє ві́йсько, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживля́єш їх усіх, а небесне ві́йсько Тобі вклоня́ється! |
6 |
|
7 Ти — то Господь, Бог, що вибрав Авра́ма, і вивів його́ з халдейського Уру, і дав йому ім'я́ Авраа́м. |
7 |
|
8 І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти ви́конав слова́ Свої, бо Ти праведний! |
8 Ты видел, что он был верным и преданным Тебе, и Ты заключил с ним соглашение. Ты обещал дать ему землю, которая принадлежала хананеям, хеттеям, аморреям, ферезеям, иевусеям, гергесеям. Ты обещал дать эту землю потомкам Авраама, и Своё обещание Ты сдержал, потому что добр Ты! |
|
9 І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем. |
9 |
|
10 І дав Ти знаки́ та чу́да на фараоні та на всіх його раба́х, і на всім наро́ді краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо пово́дилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я́, як видно цього дня. |
10 Ты показал чудеса фараону. Ты совершал удивительные дела с его приближёнными и с его народом. Ты знал, что египтяне считают, что они лучше, чем наши предки. Но Ты доказал, как Ты велик, и они помнят это до сих пор! |
|
11 І море Ти розсі́к перед ними, і вони перейшли́ серед моря по суходо́лу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глиби́н, як камінь до бурхли́вої води. |
11 Ты Красное море рассёк перед ними, и по сухой земле прошли они! Ты бросил в море наших врагов, и они утонули как камень в воде. |
|
12 І Ти прова́див їх стовпо́м хмари вдень, а стовпо́м огню́ вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти. |
12 Ты днём их в облаке высоком вёл, а ночью в огненном столпе. Ты тропу им освещал, куда идти указывал Ты им. |
|
13 І Ти зійшов був на го́ру Сіна́й, і говорив з ними з небе́с, і дав їм справедливі права́ та правдиві зако́ни, устави та заповіді добрі. |
13 |
|
14 І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея. |
14 Ты рассказал им о Твоём особом дне отдыха — субботе. Через слугу Твоего, Моисея, Ты дал им заповеди, а также законы и уставы. |
|
15 І хліб із небе́с дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спра́гу. І Ти сказав їм, щоб ішли посі́сти край, який Ти присягну́в дати їм. |
15 Они голодали, и Ты дал им еду с небес. Они хотели пить, и Ты им воду дал из камня. Ты им сказал: „Идите, возьмите эту землю”. Использовал Ты могущество Своё, и землю Ты забрал для них! |
|
16 Та вони й наші батьки́ були вперті, і робили твердо́ю свою шию, і не слухали Твоїх за́повідей. |
16 |
|
17 І відмовля́лися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердоши́ї, і настанови́ли собі го́лову, щоб вернутися до своєї неволі в непо́слуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласка́вий та милосе́рдний, довготерпели́вий та багатомилости́вий, — і Ти не покинув їх! |
17 Они отказались слушать Тебя, позабыв чудеса, которые Ты с ними делал! В своём упрямстве, решив пойти в Египет, они вернулись в рабство! Но Ты — Бог всепрощающий! Ты добр и полон милосердия, терпелив и полон любви. Ты не оставил их! |
|
18 Хоч вони зробили були́ собі ли́того тельця́ та сказали: Оце бог твій, що ви́вів тебе з Єгипту, і робили великі обра́зи, |
18 Ты не оставил их даже тогда, когда, сделав золотых тельцов, они сказали: „Вот боги, которые вывели нас из Египта!” |
|
19 та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, — стовп хмари не відходив від них удень, щоб ве́сти їх дорогою, а стовп огню́ вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти. |
19 |
|
20 І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і ма́нни Своєї не стри́мував від їхніх уст, і во́ду Ти їм давав на їхнє пра́гнення. |
20 Ты дал им Своего доброго Духа, чтобы сделать мудрыми их. Ты им манну давал для пропитания, и воду им давал, чтоб жажду утолить. |
|
21 І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недоста́тку ні в чо́му, — одежі їхні не де́рлися, а но́ги їхні не пу́хли. |
21 Ты сорок лет заботился о них! У них было всё, в чём нуждались они в пустыне. Одежды их не изнашивались, и ноги у них не пухли и не болели. |
|
22 І дав Ти їм царства та наро́ди, які призна́чив на по́діл, — і вони посіли край Сиго́на, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського. |
22 |
|
23 А їхніх синів Ти помно́жив, як зо́рі небесні, і ввів їх до кра́ю, що про нього казав Ти їхнім батька́м, щоб ішли посісти. |
23 Ты сделал их потомков многочисленными, как звёзды в небесах. И Ты привёл их в землю, которую Ты обещал дать их предкам. Они вошли и взяли эту землю. |
|
24 І ввійшли сини, і посіли той край, і Ти впокори́в перед ними ме́шканців того кра́ю ханаане́ян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та наро́ди того кра́ю, щоб чинити з ними за своєю волею. |
24 Получив эту землю, они покорили хананеев, живших там. Ты им позволил покорить их! Всё, что они хотели, Ты позволил им сделать с этими народами, людьми, царями! |
|
25 І поздобува́ли вони міста́ укрі́плені, та землю ситу, і посі́ли доми, повні всякого добра́, повите́сувані в ске́лях водозбо́ри, виноградники, і оливки, і багато овоче́вих дере́в. І вони їли й наси́тилися, і постава́ли товсті́, і насоло́джувалися Твоїм великим добро́м. |
25 Сильные города они захватили. Они получили плодородную землю, обрели дома, полные добра, и уже вырытые колодцы. Виноградники взяли они в своё владение, оливковые сады и фруктовые деревья! Они ели, наедались и толстели, наслаждаясь всеми благами, которые Ты дал им. |
|
26 І стали вони неслухня́ні, і побунтува́лися проти Тебе, і кинули Зако́на Твого геть за свою спи́ну, і позабивали пророків Твоїх, що сві́дчили між ними, щоб навернути їх до Те́бе. І чинили вони великі обра́зи. |
26 |
|
27 І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утиска́ли їх. А в ча́сі горя свого вони кли́кали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосе́рдям давав їм спаси́телів, і вони спасали їх з руки́ їхніх ворогів. |
27 и Ты врагам позволил захватить их, и принесли враги им много бед. Когда беда пришла, то наши предки к Тебе за помощью взывали, и в небесах Ты услышал их. Из милости Своей людей послал Ты, чтоб защитить их, и эти люди спасли их от врагов. |
|
28 Та коли був їм мир, вони зно́ву чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у ру́ку їхніх ворогів, і ті панува́ли над ними. І вони зно́ву кли́кали до Тебе, а Ти з неба їх вислухо́вував, і спаса́в їх за милосе́рдям Своїм довгий час. |
28 |
|
29 І сві́дчив Ти проти них, щоб наверну́ти їх до Зако́ну Твого, та вони чинили лихе́, і не слу́халися за́повідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, — які коли б люди́на чинила, то жила́ б ними, — і ставало раме́но їх неслухня́не, а шию свою робили твердо́ю, і не слухалися. |
29 Ты их предупреждал. Ты велел им возвратиться, но были слишком гордыми они. Указы Твои они слушать отказались. Когда люди подчиняются Твоим законам, тогда они живут честно! Но наши предки упрямы были, и поэтому нарушили Твои законы, Они от Тебя отвернулись, отказавшись слушать. |
|
30 І зволіка́в Ти їм довгі ро́ки, і сві́дчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слу́хали того, і Ти дав їх у ру́ку народів цих країв. |
30 Ты к нашим предкам проявлял великое терпение. Ты много лет им позволял с Тобой плохо поступать. Твоим Ты Духом их предупреждал, Ты посылал пророков, чтобы их предостеречь. Но они не слушались, и поэтому Ты отдал их чужеземным народам. |
|
31 І через велике Своє милосердя Ти не ви́губив і не покинув їх, бо Ти Бог ласка́вий та милосе́рдний! |
31 Но Ты отличаешься великой добротой! Ты полностью не уничтожил и не оставил их. Ты добрый и милосердный Бог! |
|
32 А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшни́й, що бережеш заповіта та милість, — нехай не буде мало́ю перед лицем Твоїм уся та му́ка, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій наро́д від днів асирійських царів аж до цього дня! |
32 |
|
33 А ти справедливий у всьо́му, що прихо́дить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедли́ві. |
33 Но, Боже, Ты был прав во всём, что с нами случилось, и этим Ты доказал нашу неправоту. |
|
34 А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки́ не вико́нували Зако́на Твого, і не слухалися за́повідей Твоїх та свідо́цтв Твоїх, що Ти сві́дчив проти них. |
34 Наши цари, вожди, священники и предки не подчинялись Твоему закону. Они не слушались Твоих указов, и на Твои предупреждения внимания не обращали. |
|
35 І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в то́му просто́рому та си́тому кра́ї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відверну́лися від своїх злих чинів. |
35 Наши предки Тебе не служили, и зло они творить не прекращали даже тогда, когда жили в царстве своём. Они наслаждались всеми прекрасными благами, которые Ты им дал. Они наслаждались богатой землёй, и бескрайними просторами, но дел неправедных своих не прекращали. |
|
36 Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його́ нашим батькам, щоб їсти плід його та добро́ його, — ось ми раби в ньому! |
36 |
|
37 І він мно́жить свій урожа́й для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тіла́ми та над нашою худобою за своїм уподо́банням, і ми в великому у́тискові!“ |
37 Урожай в этой земле обильный, но так как согрешили мы, то этот урожай принадлежит царям, которых Ты поставил править нами. В их власти мы и скот наш, они распоряжаются всем этим как хотят. Великое несчастье постигло нас. |