Библия - Обещанное Восстановление

Числа

Розділ 11

1 І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, — і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табо́ру.

2 І наро́д став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, — і погас той огонь.

3 І він назвав ім'я́ того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.

4 А збирани́на, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: „Хто нагодує нас м'ясом?

5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.

6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, — тільки ма́нна нам перед очима“.

7 А манна — як корія́ндрове насіння вона, а вигляд її, — як вигляд кришталу.

8 Люди розхо́дилися, і збирали її та мололи жо́рнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа́.

9 А коли роса спада́ла на та́бір, спада́ла й та манна на нього.

10 І почув Мойсей, що наро́д плаче в родинах своїх, кожен при вході наме́ту свого́. І сильно запалав гнів Господній, і в оча́х Мойсеєвих то було зле.

11 І сказав Мойсей до Господа: „На́що вчинив Ти зло своєму рабові, і чому́ я не знайшов милости в оча́х Твоїх, що Ти поклав тягара́ всього наро́ду на мене?

12 Чи я був вагітни́й усім тим наро́дом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця́, до землі, яку Ти присягну́в батька́м його?

13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому наро́дові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми бу́демо їсти!

14 Не подола́ю я сам носити всього цього народа, — бо він тяжчий за мене!

15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!“

16 І сказав Господь до Мойсея: „Збери ж мені сімдесятеро люда зо старши́х Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші́ народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.

17 І Я зійду́, і буду розмовляти там із тобою, і візьму́ від Духа, що на тобі, і покладу на них, — і вони носитимуть із тобою тягара́ того народу, і не будеш носити ти сам.

18 А до наро́ду скажи: Освятіться наза́втра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.

19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,

20 але ці́лий місяць, аж поки не ви́йде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви зне́хтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?“

21 І сказав Мойсей: „Шістсот тисяч піхоти той наро́д, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць ча́су.

22 Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, — і ви́стачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, — і вистачить їм?“

23 А Господь сказав до Мойсея: „Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи спо́вниться тобі Моє слово, чи ні“.

24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старши́х народу, і поставив їх навколо скинії.

25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдеся́т чоловіка старши́х. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.

26 І зоста́лося двоє людей в табо́рі, ім'я́ одному Елдад, а ймення дру́гому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в табо́рі.

27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: „Елдад і Медад пророкують у табо́рі!“

28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї мо́лодости, та й сказав: „Пане мій Мойсею, — заборонни їм!“

29 І сказав йому Мойсей: „Чи ти за́здрісний за мене? О, якби то ввесь Господній наро́д став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!“

30 І вернувся Мойсей до табо́ру, він та старші́ Ізра́їлеві.

31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табо́ром, — як денна дорога туди й як денна дорога сюди навко́ло табо́ру, і коло двох ліктів на поверхні землі.

32 І встав наро́д, і ці́лий той день і ці́лу ту ніч, і ці́лий день назавтра збирали перепели́цю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табо́ру.

33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою пора́зкою в народ...

34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадли́вий.

35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.

Числа

Глава 11

1 Народ стал жаловаться о своих невзгодах. Господь услышал жалобы и разгневался, и запылал среди народа огонь Господний, и сжёг часть края стана.

2 Народ воззвал к Моисею о помощи, и, когда он помолился Господу, огонь потух.

3 И назвали то место Тавера, потому что огонь Господний загорелся у них в стане.

4 Чужеземцы, присоединившиеся к израильскому народу, стали прихотливы в пище, и вскоре весь израильский народ начал снова роптать: «Хотим мяса!

5 Мы помним рыбу, которую ели в Египте даром, и у нас были хорошие овощи: огурцы, дыни, репчатый лук и чеснок!

6 Теперь же мы совсем обессилели и не едим ничего, кроме манны!»

7 Манна была подобна кориандровому семени, а по виду напоминала древесную смолу.

8 Народ собирал манну, толок её в ступе и варил в горшках или же перемалывал в муку и делал из неё тонкие лепёшки, по вкусу напоминавшие сладкие лепёшки, испечённые с оливковым маслом.

9 Манна каждую ночь падала на землю, когда выпадала роса.

10 Моисей услышал жалобы народа. Каждая семья сидела у своего шатра и жаловалась, чем сильно разгневала Господа и глубоко огорчила Моисея.

11 Он спросил у Господа: «Господи, почему Ты послал мне такую беду? Я — Твой слуга, так в чём же я провинился, чем разгневал Тебя? Для чего Ты возложил на меня ответственность за весь этот народ?

12 Ты ведь знаешь, что я не отец этого народа, знаешь, что я не родил его! Так почему же принуждаешь меня заботиться о нём словно нянька, носящая дитя на руках? Почему вынуждаешь меня нести их на руках в ту землю, которую Ты обещал нашим отцам?

13 Откуда мне взять мяса на весь этот народ! Они жалуются и говорят мне: „Дай нам мяса!”

14 Я один не могу заботиться обо всём этом народе, для меня это слишком тяжёлое бремя.

15 Если Ты и впредь будешь возлагать на меня их беды, то лучше умертви меня прямо сейчас, если принимаешь меня как слугу Своего. Тогда кончатся все мои беды!»

16 И ответил Господь Моисею: «Приведи ко Мне семьдесят израильских старейшин, вождей твоего народа. Приведи их в шатёр собрания, и пусть они там стоят вместе с тобой.

17 Тогда Я сойду и буду говорить там с тобой. На тебе Дух уже сейчас, но Я дам и им часть этого Духа, и тогда они помогут тебе заботиться о народе, чтобы не тебе одному отвечать за него.

18 Скажи народу: „Подготовьтесь к завтрашнему дню. Завтра будете есть мясо, так как Господь слышал, как вы плачете, и слышал, как вы говорите: „Где нам взять мяса! Нам было лучше в Египте!” И вот теперь Господь даст вам мясо, и вы насытитесь им!

19 Вы будете есть это мясо не один, не два, не пять, не десять и даже не двадцать дней!

20 Будете есть это мясо целый месяц, будете есть его, пока оно вам не опротивеет! С вами это случится за то, что вы роптали на Господа! Господь обитает среди вас и знает ваши нужды, вы же плакали и жаловались Ему: „И зачем только мы ушли из Египта?!”»

21 Моисей ответил: «Господи, здесь идёт 600 000 человек, а Ты говоришь: „Я дам им столько мяса, что им хватит его на целый месяц!”

22 Даже если бы мы закололи всех наших овец и крупный скот, то еды всё равно бы не хватило такому количеству народа на целый месяц! И даже если бы мы поймали всю рыбу в море, её всё равно бы на всех не хватило!»

23 Господь ответил Моисею: «Разве силе Господа есть предел? Увидишь, Я сделаю всё, как сказал!»

24 Моисей вышел к израильтянам и обратился к людям, передав им слова Господа, а потом собрал семьдесят старейшин и велел им встать вокруг шатра собрания.

25 Тогда Господь сошёл в облаке и стал говорить с Моисеем. На Моисее был Дух, и Господь дал часть этого Духа семидесяти старейшинам, и как только Дух сошёл на них, они стали пророчествовать, но это произошло только один раз.

26 Двое старейшин, Елдад и Модад, не пошли к шатру, а остались в стане, хотя их имена и были в списке. Но Дух сошёл и на них, и они тоже стали пророчествовать в стане.

27 К Моисею прибежал юноша и сказал: «Елдад и Модад пророчествуют в стане».

28 Иисус, сын Навина, с молодых лет помогавший Моисею, сказал ему: «Господин мой, Моисей! Запрети им!»

29 Но Моисей ответил: «Ты боишься, что народ подумает, что я им больше не вождь? Я бы хотел, чтобы весь народ Господний мог пророчествовать, чтобы Господь всем им дал Своего Духа!»

30 Затем Моисей возвратился в стан вместе с израильскими старейшинами.

31 Господь послал сильный ветер с моря, и он принёс в те края перепелов и разбросал их около стана. Перепелов было столько, что вся земля была покрыта ими метровым слоем; перепела были повсюду, на день пути в любую сторону.

32 Люди бросились собирать перепелов, собирали весь день, всю ночь и весь следующий день, и даже тот, кто собрал мало, набрал шестьдесят корзин. Они разложили мясо перепелов по всему стану

33 и стали его есть. Но Господь был сильно разгневан и сделал так, что, когда мясо ещё было у людей во рту и не было ещё съедено, их поражала страшная болезнь, приносившая смерть.

34 И назвал народ это место Киброт-Гаттаава, потому что там похоронили тех, у кого была прихоть насытиться мясом.

35 Из Киброт-Гаттаава народ отправился в Асироф и там остановился.

Числа Розділ 11	Числа Глава 11
1 І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, — і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табо́ру.	1 Народ стал жаловаться о своих невзгодах. Господь услышал жалобы и разгневался, и запылал среди народа огонь Господний, и сжёг часть края стана.
2 І наро́д став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, — і погас той огонь.	2 Народ воззвал к Моисею о помощи, и, когда он помолился Господу, огонь потух.
3 І він назвав ім'я́ того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.	3 И назвали то место Тавера, потому что огонь Господний загорелся у них в стане.
4 А збирани́на, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: „Хто нагодує нас м'ясом?	4 Чужеземцы, присоединившиеся к израильскому народу, стали прихотливы в пище, и вскоре весь израильский народ начал снова роптать: «Хотим мяса!
5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.	5 Мы помним рыбу, которую ели в Египте даром, и у нас были хорошие овощи: огурцы, дыни, репчатый лук и чеснок!
6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, — тільки ма́нна нам перед очима“.	6 Теперь же мы совсем обессилели и не едим ничего, кроме манны!»
7 А манна — як корія́ндрове насіння вона, а вигляд її, — як вигляд кришталу.	7 Манна была подобна кориандровому семени, а по виду напоминала древесную смолу.
8 Люди розхо́дилися, і збирали її та мололи жо́рнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа́.	8 Народ собирал манну, толок её в ступе и варил в горшках или же перемалывал в муку и делал из неё тонкие лепёшки, по вкусу напоминавшие сладкие лепёшки, испечённые с оливковым маслом.
9 А коли роса спада́ла на та́бір, спада́ла й та манна на нього.	9 Манна каждую ночь падала на землю, когда выпадала роса.
10 І почув Мойсей, що наро́д плаче в родинах своїх, кожен при вході наме́ту свого́. І сильно запалав гнів Господній, і в оча́х Мойсеєвих то було зле.	10 Моисей услышал жалобы народа. Каждая семья сидела у своего шатра и жаловалась, чем сильно разгневала Господа и глубоко огорчила Моисея.
11 І сказав Мойсей до Господа: „На́що вчинив Ти зло своєму рабові, і чому́ я не знайшов милости в оча́х Твоїх, що Ти поклав тягара́ всього наро́ду на мене?	11 Он спросил у Господа: «Господи, почему Ты послал мне такую беду? Я — Твой слуга, так в чём же я провинился, чем разгневал Тебя? Для чего Ты возложил на меня ответственность за весь этот народ?
12 Чи я був вагітни́й усім тим наро́дом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця́, до землі, яку Ти присягну́в батька́м його?	12 Ты ведь знаешь, что я не отец этого народа, знаешь, что я не родил его! Так почему же принуждаешь меня заботиться о нём словно нянька, носящая дитя на руках? Почему вынуждаешь меня нести их на руках в ту землю, которую Ты обещал нашим отцам?
13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому наро́дові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми бу́демо їсти!	13 Откуда мне взять мяса на весь этот народ! Они жалуются и говорят мне: „Дай нам мяса!”
14 Не подола́ю я сам носити всього цього народа, — бо він тяжчий за мене!	14 Я один не могу заботиться обо всём этом народе, для меня это слишком тяжёлое бремя.
15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!“	15 Если Ты и впредь будешь возлагать на меня их беды, то лучше умертви меня прямо сейчас, если принимаешь меня как слугу Своего. Тогда кончатся все мои беды!»
16 І сказав Господь до Мойсея: „Збери ж мені сімдесятеро люда зо старши́х Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші́ народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.	16 И ответил Господь Моисею: «Приведи ко Мне семьдесят израильских старейшин, вождей твоего народа. Приведи их в шатёр собрания, и пусть они там стоят вместе с тобой.
17 І Я зійду́, і буду розмовляти там із тобою, і візьму́ від Духа, що на тобі, і покладу на них, — і вони носитимуть із тобою тягара́ того народу, і не будеш носити ти сам.	17 Тогда Я сойду и буду говорить там с тобой. На тебе Дух уже сейчас, но Я дам и им часть этого Духа, и тогда они помогут тебе заботиться о народе, чтобы не тебе одному отвечать за него.
18 А до наро́ду скажи: Освятіться наза́втра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.	18 Скажи народу: „Подготовьтесь к завтрашнему дню. Завтра будете есть мясо, так как Господь слышал, как вы плачете, и слышал, как вы говорите: „Где нам взять мяса! Нам было лучше в Египте!” И вот теперь Господь даст вам мясо, и вы насытитесь им!
19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,	19 Вы будете есть это мясо не один, не два, не пять, не десять и даже не двадцать дней!
20 але ці́лий місяць, аж поки не ви́йде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви зне́хтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?“	20 Будете есть это мясо целый месяц, будете есть его, пока оно вам не опротивеет! С вами это случится за то, что вы роптали на Господа! Господь обитает среди вас и знает ваши нужды, вы же плакали и жаловались Ему: „И зачем только мы ушли из Египта?!”»
21 І сказав Мойсей: „Шістсот тисяч піхоти той наро́д, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць ча́су.	21 Моисей ответил: «Господи, здесь идёт 600 000 человек, а Ты говоришь: „Я дам им столько мяса, что им хватит его на целый месяц!”
22 Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, — і ви́стачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, — і вистачить їм?“	22 Даже если бы мы закололи всех наших овец и крупный скот, то еды всё равно бы не хватило такому количеству народа на целый месяц! И даже если бы мы поймали всю рыбу в море, её всё равно бы на всех не хватило!»
23 А Господь сказав до Мойсея: „Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи спо́вниться тобі Моє слово, чи ні“.	23 Господь ответил Моисею: «Разве силе Господа есть предел? Увидишь, Я сделаю всё, как сказал!»
24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старши́х народу, і поставив їх навколо скинії.	24 Моисей вышел к израильтянам и обратился к людям, передав им слова Господа, а потом собрал семьдесят старейшин и велел им встать вокруг шатра собрания.
25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдеся́т чоловіка старши́х. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.	25 Тогда Господь сошёл в облаке и стал говорить с Моисеем. На Моисее был Дух, и Господь дал часть этого Духа семидесяти старейшинам, и как только Дух сошёл на них, они стали пророчествовать, но это произошло только один раз.
26 І зоста́лося двоє людей в табо́рі, ім'я́ одному Елдад, а ймення дру́гому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в табо́рі.	26 Двое старейшин, Елдад и Модад, не пошли к шатру, а остались в стане, хотя их имена и были в списке. Но Дух сошёл и на них, и они тоже стали пророчествовать в стане.
27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: „Елдад і Медад пророкують у табо́рі!“	27 К Моисею прибежал юноша и сказал: «Елдад и Модад пророчествуют в стане».
28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї мо́лодости, та й сказав: „Пане мій Мойсею, — заборонни їм!“	28 Иисус, сын Навина, с молодых лет помогавший Моисею, сказал ему: «Господин мой, Моисей! Запрети им!»
29 І сказав йому Мойсей: „Чи ти за́здрісний за мене? О, якби то ввесь Господній наро́д став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!“	29 Но Моисей ответил: «Ты боишься, что народ подумает, что я им больше не вождь? Я бы хотел, чтобы весь народ Господний мог пророчествовать, чтобы Господь всем им дал Своего Духа!»
30 І вернувся Мойсей до табо́ру, він та старші́ Ізра́їлеві.	30 Затем Моисей возвратился в стан вместе с израильскими старейшинами.
31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табо́ром, — як денна дорога туди й як денна дорога сюди навко́ло табо́ру, і коло двох ліктів на поверхні землі.	31 Господь послал сильный ветер с моря, и он принёс в те края перепелов и разбросал их около стана. Перепелов было столько, что вся земля была покрыта ими метровым слоем; перепела были повсюду, на день пути в любую сторону.
32 І встав наро́д, і ці́лий той день і ці́лу ту ніч, і ці́лий день назавтра збирали перепели́цю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табо́ру.	32 Люди бросились собирать перепелов, собирали весь день, всю ночь и весь следующий день, и даже тот, кто собрал мало, набрал шестьдесят корзин. Они разложили мясо перепелов по всему стану
33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою пора́зкою в народ...	33 и стали его есть. Но Господь был сильно разгневан и сделал так, что, когда мясо ещё было у людей во рту и не было ещё съедено, их поражала страшная болезнь, приносившая смерть.
34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадли́вий.	34 И назвал народ это место Киброт-Гаттаава, потому что там похоронили тех, у кого была прихоть насытиться мясом.
35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.	35 Из Киброт-Гаттаава народ отправился в Асироф и там остановился.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Числа

Розділ 11

Числа

Глава 11

Числа

Розділ 11

Числа

Глава 11

Старий завіт

Новий завіт

Числа

Розділ 11

Числа

Глава 11

Числа

Розділ 11

Числа

Глава 11

Старий
завіт

Новий
завіт