Библия - Обещанное Восстановление

Числа

Розділ 11

1 І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, — і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табо́ру.

2 І наро́д став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, — і погас той огонь.

3 І він назвав ім'я́ того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.

4 А збирани́на, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: „Хто нагодує нас м'ясом?

5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.

6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, — тільки ма́нна нам перед очима“.

7 А манна — як корія́ндрове насіння вона, а вигляд її, — як вигляд кришталу.

8 Люди розхо́дилися, і збирали її та мололи жо́рнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа́.

9 А коли роса спада́ла на та́бір, спада́ла й та манна на нього.

10 І почув Мойсей, що наро́д плаче в родинах своїх, кожен при вході наме́ту свого́. І сильно запалав гнів Господній, і в оча́х Мойсеєвих то було зле.

11 І сказав Мойсей до Господа: „На́що вчинив Ти зло своєму рабові, і чому́ я не знайшов милости в оча́х Твоїх, що Ти поклав тягара́ всього наро́ду на мене?

12 Чи я був вагітни́й усім тим наро́дом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця́, до землі, яку Ти присягну́в батька́м його?

13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому наро́дові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми бу́демо їсти!

14 Не подола́ю я сам носити всього цього народа, — бо він тяжчий за мене!

15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!“

16 І сказав Господь до Мойсея: „Збери ж мені сімдесятеро люда зо старши́х Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші́ народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.

17 І Я зійду́, і буду розмовляти там із тобою, і візьму́ від Духа, що на тобі, і покладу на них, — і вони носитимуть із тобою тягара́ того народу, і не будеш носити ти сам.

18 А до наро́ду скажи: Освятіться наза́втра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.

19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,

20 але ці́лий місяць, аж поки не ви́йде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви зне́хтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?“

21 І сказав Мойсей: „Шістсот тисяч піхоти той наро́д, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць ча́су.

22 Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, — і ви́стачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, — і вистачить їм?“

23 А Господь сказав до Мойсея: „Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи спо́вниться тобі Моє слово, чи ні“.

24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старши́х народу, і поставив їх навколо скинії.

25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдеся́т чоловіка старши́х. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.

26 І зоста́лося двоє людей в табо́рі, ім'я́ одному Елдад, а ймення дру́гому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в табо́рі.

27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: „Елдад і Медад пророкують у табо́рі!“

28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї мо́лодости, та й сказав: „Пане мій Мойсею, — заборонни їм!“

29 І сказав йому Мойсей: „Чи ти за́здрісний за мене? О, якби то ввесь Господній наро́д став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!“

30 І вернувся Мойсей до табо́ру, він та старші́ Ізра́їлеві.

31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табо́ром, — як денна дорога туди й як денна дорога сюди навко́ло табо́ру, і коло двох ліктів на поверхні землі.

32 І встав наро́д, і ці́лий той день і ці́лу ту ніч, і ці́лий день назавтра збирали перепели́цю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табо́ру.

33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою пора́зкою в народ...

34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадли́вий.

35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.

Числа

Глава 11

1 Тогда народ стал жаловаться на бедствие свое в слух Господа. Господь услышал, и воспламенился гнев Его, и возгорелся на них огонь Господень и истреблял край стана.

2 Народ возопил к Моисею; Моисей помолился Господу, и утих огонь.

3 И нарекли имя месту сему: Тавера {Жжение}; потому что сожигал их огонь Господень.

4 Скопище иноземцев, которые были с ними, стало обнаруживать прихоти; от чего и сыны Израилевы опять заплакали, и говорили: кто накормит нас мясом?

5 Мы помним рыбу, которую в Египте мы ели даром, огурцы, дыни, лук, репчатой лук и чеснок.

6 А ныне душа наша сохнет; нет ничего, только манна в глазах наших.

7 (Манна же была подобна кишнецовому семени, похожа видом на бдолу.

8 Народ, ходя, собирал ее, молол в жерновах или толок в ступе, варил в котле и делал из нее лепешки; вкус же ее подобен был вкусу лепешек, намазанных елеем.

9 И когда роса ложилась на стан ночью, тогда ложилась на него и манна.)

10 Моисей слышал, что народ плачет по племенам их каждый у дверей шатра своего; и сильно воспламенился гнев Господень, и прискорбно было для Моисея.

11 И сказал Моисей Господу: для чего Ты мучишь раба Твоего? И почему я не нашел милости пред очами Твоими, что Ты возложил на меня бремя всего народа сего?

12 Разве я носил во чреве весь народ сей, и разве я родил его, что Ты говоришь мне: неси его в недре твоем, как нянька носит ребенка, в землю, которую Ты с клятвою обещал отцам его?

13 Откуда мне взять мясо, чтобы дать всему народу сему? Ибо они плачут предо мною и говорят: дай нам есть мяса.

14 Я один не могу нести всего народа сего; потому что он тяжел для меня.

15 Когда Ты так поступаешь со мною, то лучше умертви меня, если я нашел милость пред очами Твоими, чтоб мне не видеть бедствия моего.

16 И сказал Господь Моисею: собери Мне семьдесят мужей из старейшин Израилевых, которых ты знаешь, что они старейшины и приставники его, и возьми их к скинии собрания, чтоб они стали там с тобою.

17 Я сойду и буду говорить там с тобою, и возьму от Духа, который на тебе, и возложу на них, чтоб они несли с тобою бремя народа, а не один ты носил.

18 Народу же скажи: очиститесь к завтрашнему дню, и будете есть мясо; поелику вы плакали в слух Господа, и говорили: кто накормит нас мясом; хорошо нам было в Египте: то и даст вам Господь [есть] мясо, и будете есть [мясо].

19 Не один день будете есть, не два дни, не пять дней, не десять дней и не двадцать дней;

20 Но целый месяц [будете есть], пока не пойдет из ноздрей ваших и не сделается для вас отвратительным, за то, что вы презрели Господа, Который среди вас, и плакали пред Ним, говоря: для чего бы нам выходить из Египта?

21 И сказал Моисей: шесть сот тысяч пеших в народе сем, среди которого я нахожусь: а Ты говоришь: Я дам им мясо, и будут есть целый месяц.

22 Если мелкий и крупный скот заколоть для них, достаточно ли для них будет? И если всю рыбу морскую собрать для них, достаточно ли для них будет?

23 И сказал Господь Моисею: неужели рука Господня коротка? Ныне ты увидишь, сбудется ли с тобою слово Мое, или нет?

24 Моисей вышел, и сказал народу слова Господни, и собрал семьдесят мужей из старейшин народа и поставил их около скинии.

25 Тогда сошел Господь в облаке и говорил с ним, и взял от Духа, который на нем, и дал семидесяти мужам старейшинам. И когда почил на них Дух, они стали пророчествовать, а потом перестали.

26 Двое из мужей оставались в стане; одному имя Елдад, а другому имя Модад; но и на них почил Дух; (они были из числа записанных, только не выходили к скинии,) и они пророчествовали в стане.

27 И прибежал отрок, и донес Моисею, и сказал: Елдад и Модад пророчествуют в стане.

28 В ответ на сие Иисус, сын Навин, служитель Моисея, один из избранных его, сказал: господин мой Моисей, запрети им.

29 Но Моисей сказал ему: неужели ты завидуешь? О, если бы весь народ Господень был пророками, когда бы Господь послал Духа Своего на них!

30 И возвратился Моисей в стан, он и старейшины Израилевы.

31 Тогда ветер поднялся от Господа, и принес от моря перепелов, и поверг их к стану, на путь дня по одну сторону, и на путь дня по другую сторону около стана, на два почти локтя от земли.

32 И встал народ, и весь тот день, и всю ночь, и весь следующий день собирали перепелов; кто мало собирал, тот собрал десять куч: и расклали их для себя вокруг стана.

33 Но когда мясо еще было в зубах их и не было еще съедено, гнев Господен возгорелся на народ, и поразил Господь народ весьма великою язвою.

34 И нарекли имя месту сему: Киброт-таава {Гробы прихоти}; поелику там хоронили прихотливый народ.

35 От Киброт-таавы отправился народ в Асироф, и остановился в Асирофе.

Числа Розділ 11	Числа Глава 11
1 І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, — і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табо́ру.	1 Тогда народ стал жаловаться на бедствие свое в слух Господа. Господь услышал, и воспламенился гнев Его, и возгорелся на них огонь Господень и истреблял край стана.
2 І наро́д став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, — і погас той огонь.	2 Народ возопил к Моисею; Моисей помолился Господу, и утих огонь.
3 І він назвав ім'я́ того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.	3 И нарекли имя месту сему: Тавера {Жжение}; потому что сожигал их огонь Господень.
4 А збирани́на, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: „Хто нагодує нас м'ясом?	4 Скопище иноземцев, которые были с ними, стало обнаруживать прихоти; от чего и сыны Израилевы опять заплакали, и говорили: кто накормит нас мясом?
5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.	5 Мы помним рыбу, которую в Египте мы ели даром, огурцы, дыни, лук, репчатой лук и чеснок.
6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, — тільки ма́нна нам перед очима“.	6 А ныне душа наша сохнет; нет ничего, только манна в глазах наших.
7 А манна — як корія́ндрове насіння вона, а вигляд її, — як вигляд кришталу.	7 (Манна же была подобна кишнецовому семени, похожа видом на бдолу.
8 Люди розхо́дилися, і збирали її та мололи жо́рнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа́.	8 Народ, ходя, собирал ее, молол в жерновах или толок в ступе, варил в котле и делал из нее лепешки; вкус же ее подобен был вкусу лепешек, намазанных елеем.
9 А коли роса спада́ла на та́бір, спада́ла й та манна на нього.	9 И когда роса ложилась на стан ночью, тогда ложилась на него и манна.)
10 І почув Мойсей, що наро́д плаче в родинах своїх, кожен при вході наме́ту свого́. І сильно запалав гнів Господній, і в оча́х Мойсеєвих то було зле.	10 Моисей слышал, что народ плачет по племенам их каждый у дверей шатра своего; и сильно воспламенился гнев Господень, и прискорбно было для Моисея.
11 І сказав Мойсей до Господа: „На́що вчинив Ти зло своєму рабові, і чому́ я не знайшов милости в оча́х Твоїх, що Ти поклав тягара́ всього наро́ду на мене?	11 И сказал Моисей Господу: для чего Ты мучишь раба Твоего? И почему я не нашел милости пред очами Твоими, что Ты возложил на меня бремя всего народа сего?
12 Чи я був вагітни́й усім тим наро́дом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця́, до землі, яку Ти присягну́в батька́м його?	12 Разве я носил во чреве весь народ сей, и разве я родил его, что Ты говоришь мне: неси его в недре твоем, как нянька носит ребенка, в землю, которую Ты с клятвою обещал отцам его?
13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому наро́дові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми бу́демо їсти!	13 Откуда мне взять мясо, чтобы дать всему народу сему? Ибо они плачут предо мною и говорят: дай нам есть мяса.
14 Не подола́ю я сам носити всього цього народа, — бо він тяжчий за мене!	14 Я один не могу нести всего народа сего; потому что он тяжел для меня.
15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!“	15 Когда Ты так поступаешь со мною, то лучше умертви меня, если я нашел милость пред очами Твоими, чтоб мне не видеть бедствия моего.
16 І сказав Господь до Мойсея: „Збери ж мені сімдесятеро люда зо старши́х Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші́ народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.	16 И сказал Господь Моисею: собери Мне семьдесят мужей из старейшин Израилевых, которых ты знаешь, что они старейшины и приставники его, и возьми их к скинии собрания, чтоб они стали там с тобою.
17 І Я зійду́, і буду розмовляти там із тобою, і візьму́ від Духа, що на тобі, і покладу на них, — і вони носитимуть із тобою тягара́ того народу, і не будеш носити ти сам.	17 Я сойду и буду говорить там с тобою, и возьму от Духа, который на тебе, и возложу на них, чтоб они несли с тобою бремя народа, а не один ты носил.
18 А до наро́ду скажи: Освятіться наза́втра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.	18 Народу же скажи: очиститесь к завтрашнему дню, и будете есть мясо; поелику вы плакали в слух Господа, и говорили: кто накормит нас мясом; хорошо нам было в Египте: то и даст вам Господь [есть] мясо, и будете есть [мясо].
19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,	19 Не один день будете есть, не два дни, не пять дней, не десять дней и не двадцать дней;
20 але ці́лий місяць, аж поки не ви́йде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви зне́хтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?“	20 Но целый месяц [будете есть], пока не пойдет из ноздрей ваших и не сделается для вас отвратительным, за то, что вы презрели Господа, Который среди вас, и плакали пред Ним, говоря: для чего бы нам выходить из Египта?
21 І сказав Мойсей: „Шістсот тисяч піхоти той наро́д, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць ча́су.	21 И сказал Моисей: шесть сот тысяч пеших в народе сем, среди которого я нахожусь: а Ты говоришь: Я дам им мясо, и будут есть целый месяц.
22 Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, — і ви́стачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, — і вистачить їм?“	22 Если мелкий и крупный скот заколоть для них, достаточно ли для них будет? И если всю рыбу морскую собрать для них, достаточно ли для них будет?
23 А Господь сказав до Мойсея: „Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи спо́вниться тобі Моє слово, чи ні“.	23 И сказал Господь Моисею: неужели рука Господня коротка? Ныне ты увидишь, сбудется ли с тобою слово Мое, или нет?
24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старши́х народу, і поставив їх навколо скинії.	24 Моисей вышел, и сказал народу слова Господни, и собрал семьдесят мужей из старейшин народа и поставил их около скинии.
25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдеся́т чоловіка старши́х. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.	25 Тогда сошел Господь в облаке и говорил с ним, и взял от Духа, который на нем, и дал семидесяти мужам старейшинам. И когда почил на них Дух, они стали пророчествовать, а потом перестали.
26 І зоста́лося двоє людей в табо́рі, ім'я́ одному Елдад, а ймення дру́гому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в табо́рі.	26 Двое из мужей оставались в стане; одному имя Елдад, а другому имя Модад; но и на них почил Дух; (они были из числа записанных, только не выходили к скинии,) и они пророчествовали в стане.
27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: „Елдад і Медад пророкують у табо́рі!“	27 И прибежал отрок, и донес Моисею, и сказал: Елдад и Модад пророчествуют в стане.
28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї мо́лодости, та й сказав: „Пане мій Мойсею, — заборонни їм!“	28 В ответ на сие Иисус, сын Навин, служитель Моисея, один из избранных его, сказал: господин мой Моисей, запрети им.
29 І сказав йому Мойсей: „Чи ти за́здрісний за мене? О, якби то ввесь Господній наро́д став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!“	29 Но Моисей сказал ему: неужели ты завидуешь? О, если бы весь народ Господень был пророками, когда бы Господь послал Духа Своего на них!
30 І вернувся Мойсей до табо́ру, він та старші́ Ізра́їлеві.	30 И возвратился Моисей в стан, он и старейшины Израилевы.
31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табо́ром, — як денна дорога туди й як денна дорога сюди навко́ло табо́ру, і коло двох ліктів на поверхні землі.	31 Тогда ветер поднялся от Господа, и принес от моря перепелов, и поверг их к стану, на путь дня по одну сторону, и на путь дня по другую сторону около стана, на два почти локтя от земли.
32 І встав наро́д, і ці́лий той день і ці́лу ту ніч, і ці́лий день назавтра збирали перепели́цю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табо́ру.	32 И встал народ, и весь тот день, и всю ночь, и весь следующий день собирали перепелов; кто мало собирал, тот собрал десять куч: и расклали их для себя вокруг стана.
33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою пора́зкою в народ...	33 Но когда мясо еще было в зубах их и не было еще съедено, гнев Господен возгорелся на народ, и поразил Господь народ весьма великою язвою.
34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадли́вий.	34 И нарекли имя месту сему: Киброт-таава {Гробы прихоти}; поелику там хоронили прихотливый народ.
35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.	35 От Киброт-таавы отправился народ в Асироф, и остановился в Асирофе.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Числа

Розділ 11

Числа

Глава 11

Числа

Розділ 11

Числа

Глава 11

Старий завіт

Новий завіт

Числа

Розділ 11

Числа

Глава 11

Числа

Розділ 11

Числа

Глава 11

Старий
завіт

Новий
завіт