CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Суд. 20
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Книга Суддiв

Розділ 20

1 І повихо́дили всі Ізраїлеві сини, і була́ зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу.

2 І стали проводирі́ всього того народу, усі Ізраїлеві племе́на, на зборах Божого народу, — чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.

3 І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: „Скажіть, я́к сталося таке́ зло?“

4 І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордо́ваної жінки, та й сказав: „До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.

5 І встали на мене госпо́дарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезче́стили, — і померла вона.

6 І схопи́в я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володі́ння, бо вони вчинили розпу́сту та гидо́ту серед Ізраїля.

7 Ось ви всі Ізраїлеві сини, — дайте собі тут слово та раду!“

8 І встав увесь народ, як оди́н муж, говорячи: „Не пі́демо ніхто до намету свого, і не за́йдемо ніхто до дому свого!

9 А тепер оце та річ, що зро́бимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребко́м!

10 І ві́зьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидо́тою, що він зробив Ізраїлеві“.

11 І був зі́браний кожен ізра́їльтянин до того міста ра́зом, як один чоловік.

12 І послали Ізраїлеві племе́на людей по всіх Веніями́нових ро́дах, говорячи: „Що́ це за зло, що сталось між вами?

13 А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, — і ми повбиваємо їх, та й ви́губимо зло з Ізраїля“. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.

14 І Веніяминові сини були зі́брані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.

15 І Веніяминові сини з міст були перелі́чені того дня, — двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім ме́шканців Ґів'и, — із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка.

16 З усього того наро́ду було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою прави́ці своєї, лівші, — кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схи́бував.

17 І були перелічені ізра́їльтяни, окрім Веніямина, — чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військо́вий.

18 І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: „Хто пі́де нам спе́реду на бій з Веніяминовими синами?“ І сказав Господь: „Юда спе́реду“.

19 І встали Ізраїлеві сини рано вра́нці, і таборува́ли при Ґів'ї.

20 І вийшов Ізра́їльтянин на війну з Веніямином, і сточи́ли ізра́їльтяни з ними бій при Ґів'ї.

21 І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.

22 І зміцнився наро́д, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня.

23 І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: „Чи далі піду́ я на бій з синами Веніямина, мого брата?“ І сказав Господь: „Ідіть на нього!“

24 І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.

25 А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, — усі ті, що витягають меча.

26 І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і по́стили того дня аж до вечора. І прине́сли вони цілопа́лення та мирні жертви перед Господнім лицем.

27 І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковче́г Божого заповіту був там.

28 А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: „Чи далі піду́ ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся?“ А Господь сказав: „Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку“.

29 І поставив Ізраїль за́сідку навколо Ґів'ї.

30 І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш.

31 І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, — коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.

32 І сказали Веніяминові сини: „Биті вони перед нами, як перше!“ А Ізраїлеві сини сказали: „Утікаймо, — і віді́рвемо їх від міста на дороги“.

33 І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева за́сідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.

34 І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, ви́браного з усього Ізраїля, і бій став тяжки́й. А вони не знали, що суне на них те зло.

35 І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, — усі ті, що витягають меча.

36 І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізра́їльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили за́сідці, яку поставили на Ґів'у.

37 А за́сідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І за́сідка вступилася, і побила все місто ві́стрям меча.

38 А Ізра́їльтянин мав із за́сідкою умовленого знака, — щоб із міста підняла великий дим.

39 І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: „Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!“

40 А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, — аж ось усе місто піднялося димом до неба!

41 І обернувся Ізра́їльтянин, а Веніями́нівець перестра́шився, бо побачив, що досягло його те зло.

42 І обернулися вони перед Ізра́їльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в сере́дині його́.

43 Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця.

44 Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, — усе це люди хоробрі.

45 І поверну́лися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозби́рюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда.

46 І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, — усе це люди хоробрі.

47 І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, — шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.

48 А ізра́їльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх ві́стрям меча, — мужчин із міста, і худобу, і все зна́йдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.

Книга Судей

Глава 20

1 И собрались все сыны Израиля, и предстали пред Господом в городе Мицфа. Люди пришли со всего Израиля: от Дана до Вирсавии. Даже из Галаадской земли пришёл израильский народ.

2 Вожди всех израильских колен собрались там. Они заняли свои места на этом собрании народа Божьего. И было там четыреста тысяч воинов, вооружённых мечами.

3 Народ Вениамина услышал, что народ Израиля собрался вместе в Мицфе. Израильтяне сказали: «Скажите нам, как произошло это зло».

4 Левит, муж этой убитой женщины, рассказал им: «Я со своей наложницей пришёл в Гиву Вениаминову, чтобы переночевать там.

5 Но среди ночи жители Гивы подошли к дому, в котором я находился, окружили его и хотели меня убить. Они изнасиловали мою наложницу, и она умерла.

6 Я разрезал её тело и разослал его по одной части во все районы земли, которую мы получили. Я сделал это потому, что люди Вениамина совершили такое зло в Израиле.

7 Теперь вы, сыны Израиля, обсудите это дело и решите, как нам следует поступить».

8 И встали люди, и сказали все в один голос: «Никто из нас не пойдёт домой. Ни один из нас не вернётся в свой дом.

9 Вот что мы сделаем теперь с Гивой: мы бросим жребий, и пусть Бог покажет нам, какое из семейств первым начнёт атаку.

10 Мы отберём по десять человек из ста от каждого израильского колена и по сто человек из каждой тысячи, и по тысяче человек из каждых десяти тысяч. Эти люди, которых мы отберём, достанут продовольствие для армии, которая пойдёт в Гиву Вениаминову, и накажет этих людей за совершённое ими зло, когда они находились среди израильского народа».

11 Все израильтяне собрались возле Гивы и все они были согласны с тем, что было необходимо сделать.

12 Они отправили человека с посланием к народу Вениамина. Вот это послание: «Какой ужасный поступок совершили некоторые из ваших мужчин!

13 Выдайте нам из Гивы этих развращённых людей. Мы убьём их и таким образом искореним зло из Израиля». Но народ Вениамина не хотел послушать голоса своих братьев, сынов Израиля.

14 Они оставили свои города и собрались в Гиве, чтобы сразиться с остальным народом Израиля.

15 И насчиталось среди народа Вениамина двадцать шесть тысяч воинов, готовых к битве. Кроме того, из жителей Гивы насчиталось семьсот воинов, подготовленных к войне.

16 И было среди них семьсот отборных воинов, которые были левшами. Каждый из них мог пользоваться пращой с великим мастерством. Они могли при помощи пращи бросать камни с точностью до волоска и никогда не промахивались!

17 Израильтян же, кроме людей Вениамина, собралось четыреста тысяч человек. Они были вооружены мечами, и каждый из них был хорошим воином.

18 Народ Израиля пришёл в Вефиль и спросил у Бога: «Кто из нас первым атакует людей Вениамина?» Господь ответил: «Народ Иуды пойдёт первым».

19 На следующее утро израильтяне встали и разбили лагерь возле города Гива.

20 Они вышли против армии Вениамина и подготовились к битве у Гивы.

21 Тогда народ Вениамина вышел из Гивы на битву, и убили они в тот день двадцать две тысячи израильтян.

22 Затем сыновья Израиля пошли и плакали перед Господом до вечера. Они спрашивали у Господа: «Должны ли мы ещё раз сразиться с сынами Вениамина? Они наши родственники». Господь ответил: «Идите и сразитесь с ними». И ободрились израильтяне, и снова, как и в первый день, вышли на битву.

23

24 Армия израильтян подступила к армии Вениамина. Это был второй день битвы.

25 На второй день сыны Вениамина вышли из Гивы против них и в этот раз убили восемнадцать тысяч хорошо подготовленных к войне израильских солдат.

26 Тогда весь израильский народ пришёл в город Вефиль, и, сидя там, люди плакали перед Господом, и постились целый день до вечера. Они также принесли жертвы всесожжения и содружества перед Господом.

27 В то время ковчег Соглашения Божьего находился в Вефиле.

28 Жрецом там был Финеес, сын Елеазара. Елеазар же был сыном Аарона. И спросил народ израильский у Господа через Финееса: «Сыны Вениамина — наши родственники. Так должны ли мы снова выйти и сразиться с ними?» Господь ответил: «Идите. Я завтра помогу вам разбить их».

29 Израильтяне поставили засаду вокруг Гивы,

30 и израильская армия на третий день вышла против этого города, и были они, как и прежде, готовы к битве с народом Вениамина.

31 Армия Вениамина вышла из города и выступила против израильтян. Израильтяне отступили, и люди Вениамина погнались за ними. Так они заставили армию Вениамина отдалиться от города. И стали вениамитяне, как и прежде, убивать израильтян. Они убили около тридцати человек: некоторых из них убили на поле, а некоторых — на дорогах. Одна дорога шла к Вефилю, а другая к Гиве.

32 Сыны Вениамина сказали: «Мы побеждаем, как и прежде!» Израильтяне отступали, но это была хитрость. Они хотели увести армию Вениамина от города и вывести на дороги.

33 Остальные израильтяне вышли оттуда, где прятались, и атаковали в Ваал-Фамаре. Те израильтяне, которые прятались в засаде с западной стороны Гевы, тоже бросились в атаку.

34 Десять тысяч человек, отборных израильских солдат, атаковали Гиву. Сражение было очень жестоким, но народ Вениамина не знал, какая им грозит беда.

35 Господь разбил армию Вениамина перед израильтянами. В этот день израильтяне убили двадцать пять тысяч сто солдат Вениамина, которые были хорошо подготовлены к войне.

36 Люди Вениамина поняли, что они проиграли битву. Армия Израиля отступила потому, что израильтяне надеялись на неожиданную атаку воинов, которые прятались возле Гивы.

37 И те, кто были в засаде, устремились в Гиву и убили своими мечами всех жителей города.

38 У израильтян был договор с людьми, которые были в засаде. Те должны были подать специальный сигнал к нападению. Этим условным знаком должен был быть дым, поднимающийся из города.

39 Убив около тридцати израильских солдат, люди Вениамина говорили: «Мы побеждаем, как и прежде». Но вот от города столбом начал подниматься дым. Воины Вениамина оглянулись назад и увидели этот дым, весь город был в огне. Израильтяне перестали отступать, повернулись и стали сражаться. Воины Вениамина оробели, потому что увидели, какая беда постигла их.

40

41

42 Они побежали от израильской армии к пустыне, но не могли избежать сражения. Народ Израиля выходил из городов и убивал их.

43 Израильтяне окружили вениамитян и преследовали их до восточной стороны Гивы, не давая им передохнуть.

44 Всего было убито восемнадцать тысяч смелых и сильных воинов из армии Вениамина.

45 Оставшиеся же повернулись и побежали к пустыне, к скале Риммона. Но на дорогах израильтяне убили ещё пять тысяч воинов Вениамина. Они гнались за ними до Гидома и убили там ещё две тысячи человек.

46 Всего в этот день было убито двадцать пять тысяч смелых воинов из армии Вениамина.

47 Но шестьсот вениа митян убежали в пустыню, к скале Риммона, и оставались там четыре месяца.

48 Израильтяне же вернулись на землю Вениамина. Они убивали там людей и скот, уничтожая всё, что находили там, и сжигали там все города.

Книга Суддiв

Розділ 20

Книга Судей

Глава 20

1 І повихо́дили всі Ізраїлеві сини, і була́ зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу.

1 И собрались все сыны Израиля, и предстали пред Господом в городе Мицфа. Люди пришли со всего Израиля: от Дана до Вирсавии. Даже из Галаадской земли пришёл израильский народ.

2 І стали проводирі́ всього того народу, усі Ізраїлеві племе́на, на зборах Божого народу, — чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.

2 Вожди всех израильских колен собрались там. Они заняли свои места на этом собрании народа Божьего. И было там четыреста тысяч воинов, вооружённых мечами.

3 І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: „Скажіть, я́к сталося таке́ зло?“

3 Народ Вениамина услышал, что народ Израиля собрался вместе в Мицфе. Израильтяне сказали: «Скажите нам, как произошло это зло».

4 І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордо́ваної жінки, та й сказав: „До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.

4 Левит, муж этой убитой женщины, рассказал им: «Я со своей наложницей пришёл в Гиву Вениаминову, чтобы переночевать там.

5 І встали на мене госпо́дарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезче́стили, — і померла вона.

5 Но среди ночи жители Гивы подошли к дому, в котором я находился, окружили его и хотели меня убить. Они изнасиловали мою наложницу, и она умерла.

6 І схопи́в я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володі́ння, бо вони вчинили розпу́сту та гидо́ту серед Ізраїля.

6 Я разрезал её тело и разослал его по одной части во все районы земли, которую мы получили. Я сделал это потому, что люди Вениамина совершили такое зло в Израиле.

7 Ось ви всі Ізраїлеві сини, — дайте собі тут слово та раду!“

7 Теперь вы, сыны Израиля, обсудите это дело и решите, как нам следует поступить».

8 І встав увесь народ, як оди́н муж, говорячи: „Не пі́демо ніхто до намету свого, і не за́йдемо ніхто до дому свого!

8 И встали люди, и сказали все в один голос: «Никто из нас не пойдёт домой. Ни один из нас не вернётся в свой дом.

9 А тепер оце та річ, що зро́бимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребко́м!

9 Вот что мы сделаем теперь с Гивой: мы бросим жребий, и пусть Бог покажет нам, какое из семейств первым начнёт атаку.

10 І ві́зьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидо́тою, що він зробив Ізраїлеві“.

10 Мы отберём по десять человек из ста от каждого израильского колена и по сто человек из каждой тысячи, и по тысяче человек из каждых десяти тысяч. Эти люди, которых мы отберём, достанут продовольствие для армии, которая пойдёт в Гиву Вениаминову, и накажет этих людей за совершённое ими зло, когда они находились среди израильского народа».

11 І був зі́браний кожен ізра́їльтянин до того міста ра́зом, як один чоловік.

11 Все израильтяне собрались возле Гивы и все они были согласны с тем, что было необходимо сделать.

12 І послали Ізраїлеві племе́на людей по всіх Веніями́нових ро́дах, говорячи: „Що́ це за зло, що сталось між вами?

12 Они отправили человека с посланием к народу Вениамина. Вот это послание: «Какой ужасный поступок совершили некоторые из ваших мужчин!

13 А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, — і ми повбиваємо їх, та й ви́губимо зло з Ізраїля“. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.

13 Выдайте нам из Гивы этих развращённых людей. Мы убьём их и таким образом искореним зло из Израиля». Но народ Вениамина не хотел послушать голоса своих братьев, сынов Израиля.

14 І Веніяминові сини були зі́брані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.

14 Они оставили свои города и собрались в Гиве, чтобы сразиться с остальным народом Израиля.

15 І Веніяминові сини з міст були перелі́чені того дня, — двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім ме́шканців Ґів'и, — із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка.

15 И насчиталось среди народа Вениамина двадцать шесть тысяч воинов, готовых к битве. Кроме того, из жителей Гивы насчиталось семьсот воинов, подготовленных к войне.

16 З усього того наро́ду було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою прави́ці своєї, лівші, — кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схи́бував.

16 И было среди них семьсот отборных воинов, которые были левшами. Каждый из них мог пользоваться пращой с великим мастерством. Они могли при помощи пращи бросать камни с точностью до волоска и никогда не промахивались!

17 І були перелічені ізра́їльтяни, окрім Веніямина, — чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військо́вий.

17 Израильтян же, кроме людей Вениамина, собралось четыреста тысяч человек. Они были вооружены мечами, и каждый из них был хорошим воином.

18 І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: „Хто пі́де нам спе́реду на бій з Веніяминовими синами?“ І сказав Господь: „Юда спе́реду“.

18 Народ Израиля пришёл в Вефиль и спросил у Бога: «Кто из нас первым атакует людей Вениамина?» Господь ответил: «Народ Иуды пойдёт первым».

19 І встали Ізраїлеві сини рано вра́нці, і таборува́ли при Ґів'ї.

19 На следующее утро израильтяне встали и разбили лагерь возле города Гива.

20 І вийшов Ізра́їльтянин на війну з Веніямином, і сточи́ли ізра́їльтяни з ними бій при Ґів'ї.

20 Они вышли против армии Вениамина и подготовились к битве у Гивы.

21 І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.

21 Тогда народ Вениамина вышел из Гивы на битву, и убили они в тот день двадцать две тысячи израильтян.

22 І зміцнився наро́д, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня.

22 Затем сыновья Израиля пошли и плакали перед Господом до вечера. Они спрашивали у Господа: «Должны ли мы ещё раз сразиться с сынами Вениамина? Они наши родственники». Господь ответил: «Идите и сразитесь с ними». И ободрились израильтяне, и снова, как и в первый день, вышли на битву.

23 І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: „Чи далі піду́ я на бій з синами Веніямина, мого брата?“ І сказав Господь: „Ідіть на нього!“

23

24 І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.

24 Армия израильтян подступила к армии Вениамина. Это был второй день битвы.

25 А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, — усі ті, що витягають меча.

25 На второй день сыны Вениамина вышли из Гивы против них и в этот раз убили восемнадцать тысяч хорошо подготовленных к войне израильских солдат.

26 І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і по́стили того дня аж до вечора. І прине́сли вони цілопа́лення та мирні жертви перед Господнім лицем.

26 Тогда весь израильский народ пришёл в город Вефиль, и, сидя там, люди плакали перед Господом, и постились целый день до вечера. Они также принесли жертвы всесожжения и содружества перед Господом.

27 І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковче́г Божого заповіту був там.

27 В то время ковчег Соглашения Божьего находился в Вефиле.

28 А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: „Чи далі піду́ ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся?“ А Господь сказав: „Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку“.

28 Жрецом там был Финеес, сын Елеазара. Елеазар же был сыном Аарона. И спросил народ израильский у Господа через Финееса: «Сыны Вениамина — наши родственники. Так должны ли мы снова выйти и сразиться с ними?» Господь ответил: «Идите. Я завтра помогу вам разбить их».

29 І поставив Ізраїль за́сідку навколо Ґів'ї.

29 Израильтяне поставили засаду вокруг Гивы,

30 І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш.

30 и израильская армия на третий день вышла против этого города, и были они, как и прежде, готовы к битве с народом Вениамина.

31 І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, — коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.

31 Армия Вениамина вышла из города и выступила против израильтян. Израильтяне отступили, и люди Вениамина погнались за ними. Так они заставили армию Вениамина отдалиться от города. И стали вениамитяне, как и прежде, убивать израильтян. Они убили около тридцати человек: некоторых из них убили на поле, а некоторых — на дорогах. Одна дорога шла к Вефилю, а другая к Гиве.

32 І сказали Веніяминові сини: „Биті вони перед нами, як перше!“ А Ізраїлеві сини сказали: „Утікаймо, — і віді́рвемо їх від міста на дороги“.

32 Сыны Вениамина сказали: «Мы побеждаем, как и прежде!» Израильтяне отступали, но это была хитрость. Они хотели увести армию Вениамина от города и вывести на дороги.

33 І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева за́сідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.

33 Остальные израильтяне вышли оттуда, где прятались, и атаковали в Ваал-Фамаре. Те израильтяне, которые прятались в засаде с западной стороны Гевы, тоже бросились в атаку.

34 І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, ви́браного з усього Ізраїля, і бій став тяжки́й. А вони не знали, що суне на них те зло.

34 Десять тысяч человек, отборных израильских солдат, атаковали Гиву. Сражение было очень жестоким, но народ Вениамина не знал, какая им грозит беда.

35 І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, — усі ті, що витягають меча.

35 Господь разбил армию Вениамина перед израильтянами. В этот день израильтяне убили двадцать пять тысяч сто солдат Вениамина, которые были хорошо подготовлены к войне.

36 І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізра́їльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили за́сідці, яку поставили на Ґів'у.

36 Люди Вениамина поняли, что они проиграли битву. Армия Израиля отступила потому, что израильтяне надеялись на неожиданную атаку воинов, которые прятались возле Гивы.

37 А за́сідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І за́сідка вступилася, і побила все місто ві́стрям меча.

37 И те, кто были в засаде, устремились в Гиву и убили своими мечами всех жителей города.

38 А Ізра́їльтянин мав із за́сідкою умовленого знака, — щоб із міста підняла великий дим.

38 У израильтян был договор с людьми, которые были в засаде. Те должны были подать специальный сигнал к нападению. Этим условным знаком должен был быть дым, поднимающийся из города.

39 І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: „Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!“

39 Убив около тридцати израильских солдат, люди Вениамина говорили: «Мы побеждаем, как и прежде». Но вот от города столбом начал подниматься дым. Воины Вениамина оглянулись назад и увидели этот дым, весь город был в огне. Израильтяне перестали отступать, повернулись и стали сражаться. Воины Вениамина оробели, потому что увидели, какая беда постигла их.

40 А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, — аж ось усе місто піднялося димом до неба!

40

41 І обернувся Ізра́їльтянин, а Веніями́нівець перестра́шився, бо побачив, що досягло його те зло.

41

42 І обернулися вони перед Ізра́їльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в сере́дині його́.

42 Они побежали от израильской армии к пустыне, но не могли избежать сражения. Народ Израиля выходил из городов и убивал их.

43 Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця.

43 Израильтяне окружили вениамитян и преследовали их до восточной стороны Гивы, не давая им передохнуть.

44 Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, — усе це люди хоробрі.

44 Всего было убито восемнадцать тысяч смелых и сильных воинов из армии Вениамина.

45 І поверну́лися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозби́рюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда.

45 Оставшиеся же повернулись и побежали к пустыне, к скале Риммона. Но на дорогах израильтяне убили ещё пять тысяч воинов Вениамина. Они гнались за ними до Гидома и убили там ещё две тысячи человек.

46 І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, — усе це люди хоробрі.

46 Всего в этот день было убито двадцать пять тысяч смелых воинов из армии Вениамина.

47 І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, — шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.

47 Но шестьсот вениа митян убежали в пустыню, к скале Риммона, и оставались там четыре месяца.

48 А ізра́їльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх ві́стрям меча, — мужчин із міста, і худобу, і все зна́йдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.

48 Израильтяне же вернулись на землю Вениамина. Они убивали там людей и скот, уничтожая всё, что находили там, и сжигали там все города.

1.0x