Михей

Розділ 7

1 Горе мені, бо я став, мов недо́бірки лі́тні, як за́лишки по винобра́нні; нема гро́на на ї́жу, немає доспілої фіґи, якої жада́є душа моя!

2 Згинув побожний з землі, і нема поміж лю́дьми правдивого. Вони всі чату́ють на кров, один о́дного ловлять у сітку.

3 Наставлені ру́ки на зло, щоб вправно чинити його́, начальник жада́є дару́нків, суддя ж судить за плату, а великий говорить жада́ння своєї душі, і викри́влюють все.

4 Найліпший із них — як будя́к, найправдиві́ший — гірший від те́рену. Настає день Твоїх сторожі́в, Твоїх відві́дин, — тепер буде збенте́ження їхнє!

5 І дру́гові не довіряйте, не надійтесь на при́ятеля, від тієї, що при лоні твоє́му лежить, пильну́й двері уст своїх!

6 Бо горду́є син ба́тьком своїм, дочка́ повстає проти не́ньки своєї, неві́стка — проти свекру́хи своєї, вороги чоловіку — дома́шні його́!

7 А я виглядаю на Господа, наді́юсь на Бога спасі́ння мого, — Бог мій почує мене́!

8 Не тішся, моя супроти́внице, з ме́не, — хоч я впала, Сіонська дочка́, проте вста́ну, хоч сиджу́ в темно́ті, та Господь мені світло!

9 Буду зно́сити я гнів Господній, бо згрішила Йому́, аж по́ки не вирішить справи моєї, та су́ду не вчинить мені. Він на світло мене попрова́дить, — побачу Його справедливість!

10 І побачить оце все моя супроти́вниця, і сором покриє її, бо казала мені: „Де Він, Господь, Бог твій?“ Пригляда́тимуться мої очі до неї, — її то́пчуть тепер, як болото на вулицях.

11 Настане той день, щоб мури твої будувати, — тоді віддали́ться границя твоя цього дня!

12 Це той день, коли при́йдуть до те́бе з Асирії та але до Єгипту, і від Єгипту та аж до Ріки́, і від моря до моря, і від гори́ до гори́.

13 І спусто́шенням стане земля на мешка́нців її, через плід їхніх учинків.

14 Паси Мій наро́д своїм бе́рлом, отару спа́дку Твого́; що пробуває в лісі само́тньо, у сере́дині саду, хай пасу́ться вони на Баша́ні й Ґілеа́ді, як за днів старода́вніх.

15 Як за днів твого ви́ходу з кра́ю єгипетського, покажу́ йому чу́да.

16 Наро́ди побачать оце, і посоро́млені бу́дуть при всій своїй силі, ру́ку покладу́ть на у́ста, їхні ву́ха оглу́хнуть.

17 Будуть по́рох лизати вони, як той гад, як плазю́че землі, повила́зять з дрижа́нням з укрі́плень своїх, вони бу́дуть тремтіти перед Господом, Богом нашим, і бу́дуть боятись Тебе!

18 Хто Бог інший, як Ти, що прощає прови́ну і пробачує про́гріх останку спа́дку Свого́, Свого гніву не де́ржить наза́вжди, бо кохається в милості?

19 Знов над нами Він зми́лується, наші провини пото́пче, — Ти кинеш у морську́ глибочі́нь усі наші гріхи.

20 Ти даси правду Яковові, Авраам́ові милість, яку присягнув Він для наших батькі́в від днів старода́вніх“.

Книга пророка Михея

Глава 7

1 Печально мне, потому что я словно сорванный плод или собранный виноград. Ни одной ветки винограда не осталось для еды, ни одного из ранних фиников, которые я так люблю.

2 То есть нет больше праведных людей в этой земле, ни одного хорошего человека не осталось: все планы строят, чтобы жизнь у других отнять, и каждый старается заманить в ловушку брата своего.

3 Люди обеими руками совершают зло, правители требуют подношений, судьи берут взятки, а важные чиновники следуют лишь своим желаниям, и все вместе планы коварные строят они.

4 Лучший из них как колючий шиповник, а самый справедливый — хуже, чем терновый куст. День наказания Ваши пророки говорили, что этот день придёт, и вот настал день ваших часовых. Теперь наказание постигнет вас! Теперь вы придёте в смятение!

5 Не доверяйте соседу, не полагайтесь на друга, и даже с женой будьте осторожны в словах.

6 Поступайте так, потому что врагами каждого человека станут родственники в его собственной семье: сын будет позорить своего отца, дочь восстанет против своей матери, а невестка — против свекрови.

7 Что же касается меня, то я обращусь с надеждой к Господу, Спасителю моему, Которого я жду, и Бог мой услышит меня.

8 Враг мой, не глумись надо мной! Хотя я и пал, я поднимусь. И хотя я нахожусь во мраке, Господь будет светом моим.

9 Я согрешил против Господа, и был Он в гневе на меня, но Он решит моё дело в суде и сделает то, что благо для меня. После этого Он выведет меня на свет, и я увижу правоту Его.

10 Моя неприятельница сказала мне: «Где же Господь, Бог твой?» И когда она увидит всё это, то покроется стыдом. Посмеюсь я над нею тогда, потому что люди пройдут по ней как по уличной грязи.

11 Придёт день построить стены и расширить границы твоей земли.

12 В тот день твой народ придёт к тебе из Ассирии и городов Египта. Он придёт из Египта и с другого берега Евфрата, из-за моря на западе и из-за гор на востоке.

13 Та земля подверглась опустошению деяниями людей, которые жили на ней.

14 Паси Свой народ посохом Своим, овец, унаследованных Тобой, которые уединённо живут в лесу, на горе Кармел. Пусть они кормятся в Васане и Галааде, как в давно минувшие дни.

15 Как в те дни, когда вышли вы из Египта, Я покажу вам чудеса Мои.

16 Народы, увидев чудеса, будут пристыжены, и тогда они узнают, что их «сила» не сравнится с могуществом Моим. От изумления они откроют рты, и, отказываясь слушать, они закроют уши.

17 Они как змеи станут ползать в пыли. Они будут дрожать от страха, они словно насекомые будут выползать из своих нор и в страхе обратятся к Господу, Богу нашему. Боже, они исполнятся страха и уважения к Тебе!

18 Господи, нет другого бога, подобного Тебе! Ты прощаешь грехи и беззакония Своего народа. Бог простит всех тех, кто останется в живых. Ты не гневаешься вечно и любишь проявлять милость и доброту.

19 Ты вернёшься к нам и утешение нам дашь, Ты выбросишь все наши грехи в пучину морскую.

20 Боже, прошу Тебя, будь верен Иакову, будь добр и предан Аврааму, как Ты обещал отцам нашим в далёкие времена.

Михей

Розділ 7

Книга пророка Михея

Глава 7

1 Горе мені, бо я став, мов недо́бірки лі́тні, як за́лишки по винобра́нні; нема гро́на на ї́жу, немає доспілої фіґи, якої жада́є душа моя!

1 Печально мне, потому что я словно сорванный плод или собранный виноград. Ни одной ветки винограда не осталось для еды, ни одного из ранних фиников, которые я так люблю.

2 Згинув побожний з землі, і нема поміж лю́дьми правдивого. Вони всі чату́ють на кров, один о́дного ловлять у сітку.

2 То есть нет больше праведных людей в этой земле, ни одного хорошего человека не осталось: все планы строят, чтобы жизнь у других отнять, и каждый старается заманить в ловушку брата своего.

3 Наставлені ру́ки на зло, щоб вправно чинити його́, начальник жада́є дару́нків, суддя ж судить за плату, а великий говорить жада́ння своєї душі, і викри́влюють все.

3 Люди обеими руками совершают зло, правители требуют подношений, судьи берут взятки, а важные чиновники следуют лишь своим желаниям, и все вместе планы коварные строят они.

4 Найліпший із них — як будя́к, найправдиві́ший — гірший від те́рену. Настає день Твоїх сторожі́в, Твоїх відві́дин, — тепер буде збенте́ження їхнє!

4 Лучший из них как колючий шиповник, а самый справедливый — хуже, чем терновый куст. День наказания Ваши пророки говорили, что этот день придёт, и вот настал день ваших часовых. Теперь наказание постигнет вас! Теперь вы придёте в смятение!

5 І дру́гові не довіряйте, не надійтесь на при́ятеля, від тієї, що при лоні твоє́му лежить, пильну́й двері уст своїх!

5 Не доверяйте соседу, не полагайтесь на друга, и даже с женой будьте осторожны в словах.

6 Бо горду́є син ба́тьком своїм, дочка́ повстає проти не́ньки своєї, неві́стка — проти свекру́хи своєї, вороги чоловіку — дома́шні його́!

6 Поступайте так, потому что врагами каждого человека станут родственники в его собственной семье: сын будет позорить своего отца, дочь восстанет против своей матери, а невестка — против свекрови.

7 А я виглядаю на Господа, наді́юсь на Бога спасі́ння мого, — Бог мій почує мене́!

7 Что же касается меня, то я обращусь с надеждой к Господу, Спасителю моему, Которого я жду, и Бог мой услышит меня.

8 Не тішся, моя супроти́внице, з ме́не, — хоч я впала, Сіонська дочка́, проте вста́ну, хоч сиджу́ в темно́ті, та Господь мені світло!

8 Враг мой, не глумись надо мной! Хотя я и пал, я поднимусь. И хотя я нахожусь во мраке, Господь будет светом моим.

9 Буду зно́сити я гнів Господній, бо згрішила Йому́, аж по́ки не вирішить справи моєї, та су́ду не вчинить мені. Він на світло мене попрова́дить, — побачу Його справедливість!

9 Я согрешил против Господа, и был Он в гневе на меня, но Он решит моё дело в суде и сделает то, что благо для меня. После этого Он выведет меня на свет, и я увижу правоту Его.

10 І побачить оце все моя супроти́вниця, і сором покриє її, бо казала мені: „Де Він, Господь, Бог твій?“ Пригляда́тимуться мої очі до неї, — її то́пчуть тепер, як болото на вулицях.

10 Моя неприятельница сказала мне: «Где же Господь, Бог твой?» И когда она увидит всё это, то покроется стыдом. Посмеюсь я над нею тогда, потому что люди пройдут по ней как по уличной грязи.

11 Настане той день, щоб мури твої будувати, — тоді віддали́ться границя твоя цього дня!

11 Придёт день построить стены и расширить границы твоей земли.

12 Це той день, коли при́йдуть до те́бе з Асирії та але до Єгипту, і від Єгипту та аж до Ріки́, і від моря до моря, і від гори́ до гори́.

12 В тот день твой народ придёт к тебе из Ассирии и городов Египта. Он придёт из Египта и с другого берега Евфрата, из-за моря на западе и из-за гор на востоке.

13 І спусто́шенням стане земля на мешка́нців її, через плід їхніх учинків.

13 Та земля подверглась опустошению деяниями людей, которые жили на ней.

14 Паси Мій наро́д своїм бе́рлом, отару спа́дку Твого́; що пробуває в лісі само́тньо, у сере́дині саду, хай пасу́ться вони на Баша́ні й Ґілеа́ді, як за днів старода́вніх.

14 Паси Свой народ посохом Своим, овец, унаследованных Тобой, которые уединённо живут в лесу, на горе Кармел. Пусть они кормятся в Васане и Галааде, как в давно минувшие дни.

15 Як за днів твого ви́ходу з кра́ю єгипетського, покажу́ йому чу́да.

15 Как в те дни, когда вышли вы из Египта, Я покажу вам чудеса Мои.

16 Наро́ди побачать оце, і посоро́млені бу́дуть при всій своїй силі, ру́ку покладу́ть на у́ста, їхні ву́ха оглу́хнуть.

16 Народы, увидев чудеса, будут пристыжены, и тогда они узнают, что их «сила» не сравнится с могуществом Моим. От изумления они откроют рты, и, отказываясь слушать, они закроют уши.

17 Будуть по́рох лизати вони, як той гад, як плазю́че землі, повила́зять з дрижа́нням з укрі́плень своїх, вони бу́дуть тремтіти перед Господом, Богом нашим, і бу́дуть боятись Тебе!

17 Они как змеи станут ползать в пыли. Они будут дрожать от страха, они словно насекомые будут выползать из своих нор и в страхе обратятся к Господу, Богу нашему. Боже, они исполнятся страха и уважения к Тебе!

18 Хто Бог інший, як Ти, що прощає прови́ну і пробачує про́гріх останку спа́дку Свого́, Свого гніву не де́ржить наза́вжди, бо кохається в милості?

18 Господи, нет другого бога, подобного Тебе! Ты прощаешь грехи и беззакония Своего народа. Бог простит всех тех, кто останется в живых. Ты не гневаешься вечно и любишь проявлять милость и доброту.

19 Знов над нами Він зми́лується, наші провини пото́пче, — Ти кинеш у морську́ глибочі́нь усі наші гріхи.

19 Ты вернёшься к нам и утешение нам дашь, Ты выбросишь все наши грехи в пучину морскую.

20 Ти даси правду Яковові, Авраам́ові милість, яку присягнув Він для наших батькі́в від днів старода́вніх“.

20 Боже, прошу Тебя, будь верен Иакову, будь добр и предан Аврааму, как Ты обещал отцам нашим в далёкие времена.

1.0x