CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Лев. 7
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Левит

Розділ 7

1 А оце зако́н жертви за провину, — Найсвятіше вона.

2 На місці, де ріжуть цілопаления, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо.

3 А ввесь її лій із неї він принесе́, — курдюка́, і лій, що покриває ну́трощі,

4 і оби́дві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками,

5 та й спалить те священик на жертівнику, — це огняна́ жертва для Господа, жертва за провину вона.

6 Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, — на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.

7 Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини — зако́н їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.

8 А священик, що приносить чиєсь цілопалення, — шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона бу́де.

9 І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна пригото́влена в горшку та на лопатці, — священикові, що приносить її, йому вона бу́де.

10 А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, — буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.

11 А оце зако́н про мирну жертву, що хтось принесе її Господе́ві.

12 Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі́, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі.

13 Разом із калачами ква́шеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його.

14 І принесе він щось одне з кожної жертви, — прино́шення для Господа; це буде священикові, що кро́пить кров мирної жертви, — буде йому.

15 А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, — не позоставить із нього нічо́го до ра́нку.

16 А якщо жертва його прино́шення — обі́тниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день прине́сення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене.

17 А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене.

18 А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподо́баний той, хто прино́сить її, — це не буде залічене йому, буде не́чисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх.

19 А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не бу́де їджене, — на огні буде спа́лене. А м'ясо чисте — кожен чистий буде їсти м'ясо.

20 А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а не́чисть його на ньому, то буде вона винищена з наро́ду свого́.

21 А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти лю́дської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазу́ючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той ви́нищений із наро́ду свого“.

22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

23 „Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не бу́дете їсти.

24 А лій із па́дла й лій пошмато́ваного буде вживаний для всякої потреби, але їсти — не будете їсти його́.

25 Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну́ жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде ви́нищена з наро́ду свого́.

26 І жодної крови пта́ства та худоби не будете їсти по всіх ваших осе́лях.

27 Кожна душа, що їстиме яку-будь кров, — то буде винищена душа та з-посеред наро́ду свого́“.

28 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

29 „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє прино́шення Господе́ві з своєї мирної жертви.

30 Руки його принесу́ть огняні жертви Господні, — лій із грудиною, принесе груди́ну, щоб колиха́ти її, як колиха́ння перед Господнім лицем.

31 І священик спалить той лій на же́ртівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його.

32 А праве стегно з мирних же́ртов ваших дасте священикові, як прино́шення.

33 Хто з Ааро́нових синів приносить кров мирних жертов та лій, — йому буде на па́йку праве стегно́.

34 Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колиха́ння й стегно прино́шення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааро́нові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.

35 Оце ча́стка з пома́зання Ааро́на та частка з пома́зання синів його з огняни́х же́ртов Господніх у день прино́шення їх на священнослу́ження Господе́ві,

36 що наказав Госпо́дь давати їм у день їхнього пома́зання від Ізра́їлевих синів, — вічна постанова на їхні покоління!

37 Оце зако́н про цілопа́лення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за прови́ну, і про посвя́чення, та про жертву мирну,

38 що Госпо́дь наказав був Мойсеєві на Сіна́йській горі в день нака́зу Його Ізра́їлевим синам прино́сити жертви свої Господе́ві в Сіна́йській пусти́ні“.

Левит

Глава 7

1 Вот правила приношения жертвы повинности, которая является великой святыней.

2 Священник должен заколоть жертву повинности на том же самом месте, где закалывают приношение всесожжения. Затем священник должен окропить кровью жертвы повинности вокруг алтаря.

3 Священник должен принести весь жир с хвоста и внутренний жир,

4 две почки и покрывающий их жир у нижнего спинного мускула, а также жирную часть печени. Он должен отделить этот жир вместе с почками.

5 Священник должен сжечь всё это на жертвеннике. Это будет жертва всесожжения Господу — жертва повинности.

6 Каждый мужчина в семье священника может есть жертву повинности. Это — великая святыня, поэтому её необходимо есть в святом месте.

7 Жертва повинности такая же, как и жертва за грех, и правила для них одни. Священник, исполняющий жертвоприношение, получит это мясо для еды.

8 Этому священнику принадлежит также и шкура с жертвы всесожжения.

9 Всякое хлебное приношение принадлежит священнику, который исполняет его. Этот священник получит хлебное приношение, которое было выпечено в печи или на сковороде или приготовлено в горшке.

10 Хлебное приношение будет принадлежать сыновьям Аарона, как сухое, так и смешанное с оливковым маслом. Сыновья Аарона разделят между собой эту пищу.

11 Вот закон о приношении содружества, которое люди приносят Господу.

12 Когда человек приносит это пожертвование в благодарность Богу, ему следует принести пресный хлеб, смешанный с оливковым маслом, пресные лепёшки, помазанные оливковым маслом, и хлеба из муки тонкого помола, смешанные с маслом.

13 Вместе с этим приношением человек должен принести ещё одно приношение: хлеб, не замешенный на дрожжах. Это будет его благодарственное приношение содружества.

14 Один из этих хлебов будет принадлежать священнику, окропившему кровью приношения содружества.

15 Мясо приношения содружества должно быть съедено в день приношения. Его нельзя оставлять до утра.

16 Если человек приносит жертву по обету или желает сделать добровольное приношение Богу, то жертву необходимо съесть в день приношения. И если она будет съедена не полностью, то остатки необходимо съесть на другой день.

17 Но, если мясо от приношения останется и на третий день, оно должно быть сожжено.

18 Если же кто-либо будет есть мясо жертвы содружества на третий день, то эта жертва будет отвергнута Господом. Это приношение не очистит человека, так как Бог не примет испорченное мясо. Тот, кто съест это мясо, будет ответственным за свой собственный грех.

19 Кроме всего, люди не должны есть мясо, коснувшееся чего-либо нечистого. Они должны сжечь его на огне. Каждый человек, который чист, может есть мясо приношения содружества.

20 Но, если человек нечист и ест мясо приношения содружества, принадлежащее Господу, тогда этот человек должен быть отделён от своего народа.

21 Человек может прикоснуться к чему-либо нечистому. Эта вещь могла быть осквернена людьми или нечистым животным, или чем-то отвратительным. Если человек станет есть мясо приношения содружества, принадлежащего Господу, тогда его нужно будет отделить из собственного народа».

22 Господь обратился к Моисею с такими словами:

23 «Скажи израильтянам: вы не должны есть жир коров, овец или коз.

24 Употреблять жир мёртвого или растерзанного другим зверем животного можно на всякое дело, кроме пищи. Не ешьте его.

25 А, если кто ест жир животного, принесённого во всесожжение, этого человека следует отделить от его народа.

26 Где бы вы ни жили, вы никогда не должны употреблять в пищу кровь птицы или животного.

27 Если человек употребляет кровь в пищу, он должен быть отделён от своего народа».

28 Господь обратился к Моисею:

29 «Скажи народу Израиля: если человек приносит приношение содружества Господу, то он сам должен отдать это приношение Господу.

30 Он должен своими руками принести жертву Господу, и она будет сожжена на огне. Он должен отдать жир и грудную часть жертвы священнику. Он должен поднять грудину жертвенного животного перед Господом, преподнеся её в дар Богу.

31 Затем священник должен сжечь жир на алтаре, а грудная часть животного будет принадлежать Аарону и его сыновьям.

32 Священнику необходимо также отдать правое плечо от приношения содружества.

33 Правое плечо от приношения содружества будет принадлежать священнику, который приносит в жертву кровь и жир приношения содружества.

34 Потому что Я беру от народа Израиля грудную часть жертвы преподношения и правое плечо приношения содружества и отдаю их Аарону и его сыновьям. Народ Израиля должен вечно исполнять этот закон».

35 Эти части от жертв всесожжения Господу были даны Аарону и его сыновьям. И каждый раз, когда они будут исполнять свои обязанности как священники Господа, они получат эту долю жертвоприношений.

36 В то время, когда Господь выбрал священников, Он повелел народу Израиля отдавать им все эти части. Израильский народ вечно должен отдавать священникам эту долю.

37 Таковы указания о жертве всесожжения, хлебном приношении, о жертве за грех, о жертве повинности, о приношении содружества и о выборе священников.

38 Господь дал эти законы Моисею на горе Синай в день, когда Он повелел народу Израиля принести приношения Господу в Синайской пустыне.

Левит

Розділ 7

Левит

Глава 7

1 А оце зако́н жертви за провину, — Найсвятіше вона.

1 Вот правила приношения жертвы повинности, которая является великой святыней.

2 На місці, де ріжуть цілопаления, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо.

2 Священник должен заколоть жертву повинности на том же самом месте, где закалывают приношение всесожжения. Затем священник должен окропить кровью жертвы повинности вокруг алтаря.

3 А ввесь її лій із неї він принесе́, — курдюка́, і лій, що покриває ну́трощі,

3 Священник должен принести весь жир с хвоста и внутренний жир,

4 і оби́дві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками,

4 две почки и покрывающий их жир у нижнего спинного мускула, а также жирную часть печени. Он должен отделить этот жир вместе с почками.

5 та й спалить те священик на жертівнику, — це огняна́ жертва для Господа, жертва за провину вона.

5 Священник должен сжечь всё это на жертвеннике. Это будет жертва всесожжения Господу — жертва повинности.

6 Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, — на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.

6 Каждый мужчина в семье священника может есть жертву повинности. Это — великая святыня, поэтому её необходимо есть в святом месте.

7 Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини — зако́н їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.

7 Жертва повинности такая же, как и жертва за грех, и правила для них одни. Священник, исполняющий жертвоприношение, получит это мясо для еды.

8 А священик, що приносить чиєсь цілопалення, — шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона бу́де.

8 Этому священнику принадлежит также и шкура с жертвы всесожжения.

9 І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна пригото́влена в горшку та на лопатці, — священикові, що приносить її, йому вона бу́де.

9 Всякое хлебное приношение принадлежит священнику, который исполняет его. Этот священник получит хлебное приношение, которое было выпечено в печи или на сковороде или приготовлено в горшке.

10 А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, — буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.

10 Хлебное приношение будет принадлежать сыновьям Аарона, как сухое, так и смешанное с оливковым маслом. Сыновья Аарона разделят между собой эту пищу.

11 А оце зако́н про мирну жертву, що хтось принесе її Господе́ві.

11 Вот закон о приношении содружества, которое люди приносят Господу.

12 Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі́, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі.

12 Когда человек приносит это пожертвование в благодарность Богу, ему следует принести пресный хлеб, смешанный с оливковым маслом, пресные лепёшки, помазанные оливковым маслом, и хлеба из муки тонкого помола, смешанные с маслом.

13 Разом із калачами ква́шеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його.

13 Вместе с этим приношением человек должен принести ещё одно приношение: хлеб, не замешенный на дрожжах. Это будет его благодарственное приношение содружества.

14 І принесе він щось одне з кожної жертви, — прино́шення для Господа; це буде священикові, що кро́пить кров мирної жертви, — буде йому.

14 Один из этих хлебов будет принадлежать священнику, окропившему кровью приношения содружества.

15 А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, — не позоставить із нього нічо́го до ра́нку.

15 Мясо приношения содружества должно быть съедено в день приношения. Его нельзя оставлять до утра.

16 А якщо жертва його прино́шення — обі́тниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день прине́сення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене.

16 Если человек приносит жертву по обету или желает сделать добровольное приношение Богу, то жертву необходимо съесть в день приношения. И если она будет съедена не полностью, то остатки необходимо съесть на другой день.

17 А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене.

17 Но, если мясо от приношения останется и на третий день, оно должно быть сожжено.

18 А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподо́баний той, хто прино́сить її, — це не буде залічене йому, буде не́чисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх.

18 Если же кто-либо будет есть мясо жертвы содружества на третий день, то эта жертва будет отвергнута Господом. Это приношение не очистит человека, так как Бог не примет испорченное мясо. Тот, кто съест это мясо, будет ответственным за свой собственный грех.

19 А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не бу́де їджене, — на огні буде спа́лене. А м'ясо чисте — кожен чистий буде їсти м'ясо.

19 Кроме всего, люди не должны есть мясо, коснувшееся чего-либо нечистого. Они должны сжечь его на огне. Каждый человек, который чист, может есть мясо приношения содружества.

20 А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а не́чисть його на ньому, то буде вона винищена з наро́ду свого́.

20 Но, если человек нечист и ест мясо приношения содружества, принадлежащее Господу, тогда этот человек должен быть отделён от своего народа.

21 А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти лю́дської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазу́ючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той ви́нищений із наро́ду свого“.

21 Человек может прикоснуться к чему-либо нечистому. Эта вещь могла быть осквернена людьми или нечистым животным, или чем-то отвратительным. Если человек станет есть мясо приношения содружества, принадлежащего Господу, тогда его нужно будет отделить из собственного народа».

22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

22 Господь обратился к Моисею с такими словами:

23 „Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не бу́дете їсти.

23 «Скажи израильтянам: вы не должны есть жир коров, овец или коз.

24 А лій із па́дла й лій пошмато́ваного буде вживаний для всякої потреби, але їсти — не будете їсти його́.

24 Употреблять жир мёртвого или растерзанного другим зверем животного можно на всякое дело, кроме пищи. Не ешьте его.

25 Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну́ жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде ви́нищена з наро́ду свого́.

25 А, если кто ест жир животного, принесённого во всесожжение, этого человека следует отделить от его народа.

26 І жодної крови пта́ства та худоби не будете їсти по всіх ваших осе́лях.

26 Где бы вы ни жили, вы никогда не должны употреблять в пищу кровь птицы или животного.

27 Кожна душа, що їстиме яку-будь кров, — то буде винищена душа та з-посеред наро́ду свого́“.

27 Если человек употребляет кровь в пищу, он должен быть отделён от своего народа».

28 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

28 Господь обратился к Моисею:

29 „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє прино́шення Господе́ві з своєї мирної жертви.

29 «Скажи народу Израиля: если человек приносит приношение содружества Господу, то он сам должен отдать это приношение Господу.

30 Руки його принесу́ть огняні жертви Господні, — лій із грудиною, принесе груди́ну, щоб колиха́ти її, як колиха́ння перед Господнім лицем.

30 Он должен своими руками принести жертву Господу, и она будет сожжена на огне. Он должен отдать жир и грудную часть жертвы священнику. Он должен поднять грудину жертвенного животного перед Господом, преподнеся её в дар Богу.

31 І священик спалить той лій на же́ртівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його.

31 Затем священник должен сжечь жир на алтаре, а грудная часть животного будет принадлежать Аарону и его сыновьям.

32 А праве стегно з мирних же́ртов ваших дасте священикові, як прино́шення.

32 Священнику необходимо также отдать правое плечо от приношения содружества.

33 Хто з Ааро́нових синів приносить кров мирних жертов та лій, — йому буде на па́йку праве стегно́.

33 Правое плечо от приношения содружества будет принадлежать священнику, который приносит в жертву кровь и жир приношения содружества.

34 Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колиха́ння й стегно прино́шення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааро́нові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.

34 Потому что Я беру от народа Израиля грудную часть жертвы преподношения и правое плечо приношения содружества и отдаю их Аарону и его сыновьям. Народ Израиля должен вечно исполнять этот закон».

35 Оце ча́стка з пома́зання Ааро́на та частка з пома́зання синів його з огняни́х же́ртов Господніх у день прино́шення їх на священнослу́ження Господе́ві,

35 Эти части от жертв всесожжения Господу были даны Аарону и его сыновьям. И каждый раз, когда они будут исполнять свои обязанности как священники Господа, они получат эту долю жертвоприношений.

36 що наказав Госпо́дь давати їм у день їхнього пома́зання від Ізра́їлевих синів, — вічна постанова на їхні покоління!

36 В то время, когда Господь выбрал священников, Он повелел народу Израиля отдавать им все эти части. Израильский народ вечно должен отдавать священникам эту долю.

37 Оце зако́н про цілопа́лення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за прови́ну, і про посвя́чення, та про жертву мирну,

37 Таковы указания о жертве всесожжения, хлебном приношении, о жертве за грех, о жертве повинности, о приношении содружества и о выборе священников.

38 що Госпо́дь наказав був Мойсеєві на Сіна́йській горі в день нака́зу Його Ізра́їлевим синам прино́сити жертви свої Господе́ві в Сіна́йській пусти́ні“.

38 Господь дал эти законы Моисею на горе Синай в день, когда Он повелел народу Израиля принести приношения Господу в Синайской пустыне.

1.0x