ДаниїлРозділ 6 |
|
1 |
|
2 Сподо́балося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатра́пів, щоб були над усім царством. |
|
3 А вище від них — три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатра́пи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодо́ваний. |
|
4 Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатра́пами, бо в ньому був високий дух, і цар заду́мував поставити його над усім царством. |
|
5 Тоді найвищі урядники та сатра́пи стали шукати причини оска́ржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи ва́ди знайти не могли́, бо той був вірний, і жодна по́милка чи вада не була зна́йдена на нього. |
|
6 Тоді ці люди сказали: „Ми не зна́йдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не зна́йдемо проти нього в зако́ні його Бога“. |
|
7 Тоді найвищі урядники та ті сатра́пи поспішили до царя, і так йому говорили: „Ца́рю Да́ріє, живи навіки! |
|
8 Нара́дилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатра́пи, радники та підсатрапи встановити царську́ постанову та видати заборо́ну, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке проха́ння від якогобудь бога чи люди́ни, крім від тебе, о ца́рю, був уки́нений до ле́в'ячої ями. |
|
9 Тепер, ца́рю, затверди́ цю заборону, і напиши це писа́ння, яке не могло б бути змінене за зако́ном мі́дян та персів, що не міг би бути відмі́нений“. |
|
10 Тому́ цар Дарій написав це писа́ння та заборо́ну. |
|
11 А Даниїл, коли довідався, що було написане те писа́ння, пішов до свого дому, — а ві́кна його в його го́рниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три уста́лені порі́ на день він па́дав на свої коліна, і молився та сла́вив свого Бога, бо робив так і перед тим. |
|
12 Тоді ці мужі поспішили до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога. |
|
13 Тоді вони підійшли й розповіли́ перед царем про царську́ заборону: „Чи ж не написав ти заборони, що кожна люди́на, яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи люди́ни, окрім від тебе, ца́рю, буде вкинена до ле́в'ячої ями?“ Цар відповів та й сказав: „Це слово певне, як право мі́дян та персів, що не може бути відмінене“. |
|
14 Тоді вони відповіли́ та й сказали перед царем: „Даниїл, що з вигна́ння Юдиних синів, не звернув уваги на тебе, о ца́рю, та на заборону, яку написав ти, і в три уста́лені порі́ на день приносить свою молитву“. |
|
15 Тоді цар, як почув це слово, сильно засмути́вся, і звернув свою думку на Даниїла, щоб його врятувати, і аж до за́ходу сонця силувався ви́зволити його. |
|
16 Того ча́су ці мужі поспішили до царя, і говорили цареві: „Знай, ца́рю, що за правом мі́дян та персів усяка заборона та постанова, яку цар устано́вить, не може бути змі́нена“. |
|
17 Тоді цар звелів, і привели́ Даниїла, та й кинули до ле́в'ячої ями. Цар заговорив і сказав Даниїлові: „Твій Бог, що ти Йому служиш, Він за́вжди врятує тебе!“ |
|
18 І прине́сений був один камінь, і був покладений на о́твір ями, а цар запеча́тав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмо́ж, що не бу́де змінена Даниїлова справа. |
|
19 Тоді цар пішов до свого пала́цу, і провів ніч у по́сті, і до нього не впроваджено нало́жниці, а сон його помандрува́в від нього. |
|
20 Того ча́су цар устав за зірни́ці на світа́нку, і в по́спіху пішов до ле́в'ячої ями. |
|
21 А як цар наближа́вся до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: „Даниїле, ра́бе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти за́вжди служиш, міг урятувати тебе від ле́вів?“ |
|
22 Тоді Даниїл заговорив із царем: „Ца́рю, навіки живи! |
|
23 Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав па́щі ле́вів, і вони не пошко́дили мені, бо перед Ним зна́йдено було мене невинним, а також перед тобою, ца́рю, я не зробив шкоди“. |
|
24 Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями. І Даниїл був ви́ведений з ями, і жодної шкоди не зна́йдено на ньому, бо він вірував у Бога свого́. |
|
25 І сказав цар, і привели́ тих мужів, що доне́сли на Даниїла, і повкида́ли до ле́в'ячої ями їх, їхніх дітей та їхніх жіно́к. І вони не сягнули ще до дна ями, як леви вже похапа́ли їх, і поторо́щили всі їхні кості. |
|
26 Того ча́су цар Дарій написав до всіх наро́дів, племе́н та язи́ків, що ме́шкали по всій землі: „Нехай мир вам примно́житься! |
|
27 Від мене виданий нака́з, щоб у всьому панува́нні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйно́ване, а панува́ння Його — аж до кінця. |
|
28 Він рятує та визволя́є, і чинить зна́ки та чу́да на небі та на землі, Він урятував Даниїла від ле́в'ячої сили“. |
|
29 І той Даниїл мав пово́дження за царюва́ння Да́рія та за царюва́ння Кіра перського. |
Книга пророка ДаниилаГлава 6 |
|
1 |
|
2 а также выбрал трёх человек, чтобы править над ними. Даниил был одним из этих трёх управляющих. Царь поставил этих людей с той целью, чтобы никто не обманул его и он не понёс бы урона в своём царстве. |
|
3 Даниил превосходил всех других управляющих, потому что был очень способным человеком и обладал добрым нравом. Даниил так нравился царю, что он помышлял уже поставить его управляющим над всем царством. |
|
4 Когда другие сатрапы и управляющие услышали об этом, они стали завидовать Даниилу. Они стали искать предлога, чтобы обвинить его, и следили за тем, как он управляет царством, но они не находили ничего предосудительного и ни в чём не могли обвинить его. Даниил был очень честным человеком, на которого можно было положиться; он никогда не обманывал царя и усердно работал. |
|
5 В конце концов эти люди сказали: |
|
6 |
|
7 Управляющие, наместники, сатрапы, советники и военачальники — все согласились между собой. Мы думаем, что царю надо издать повеление, и каждый должен выполнять его. Если кто в течение тридцати дней будет молиться какому-либо иному богу или человеку, кроме тебя, царь, то этот человек будет брошен в львиное логово. |
|
8 Утверди этот закон, царь, и подпиши документ, на котором он написан, чтобы закон нельзя было изменить, потому что мидийские и персидские законы не могут быть отменены или изменены». |
|
9 Тогда царь Дарий издал этот закон и подписал его. |
|
10 |
|
11 Тогда эти люди подсмотрели и увидели Даниила, молящегося и просящего Бога о помощи. |
|
12 Они отправились к царю и стали говорить о законе, который тот издал. Они сказали: |
|
13 Тогда эти люди сказали царю: |
|
14 |
|
15 Но те люди снова пришли к царю и сказали ему: |
|
16 И тогда царь Дарий отдал приказ, и Даниила бросили в львиное логово. Царь сказал Даниилу: |
|
17 Затем слуги принесли большой камень и завалили им вход в львиное логово, а царь запечатал его своим перстнем и наложил свою печать на этот камень. Он также запечатал камень перстнями своих чиновников и наложил на него их печати в знак того, что никто не может отодвинуть тот камень и вывести Даниила из львиного логова. |
|
18 После этого царь Дарий вернулся домой. Он ничего не ел в тот вечер и не хотел, чтобы его развлекали. Всю ночь царь не мог уснуть. |
|
19 На следующее утро царь Дарий встал на рассвете и поспешил к львиному логову. |
|
20 Он очень беспокоился, и когда подошёл к логову, то позвал Даниила: |
|
21 |
|
22 Мой Бог послал Своего Ангела, чтобы спасти меня, и Ангел закрыл львиные пасти. Львы не причинили мне вреда, потому что мой Бог знает, что я невиновен. Я никогда не делал ничего против тебя, царь». |
|
23 |
|
24 Тогда царь дал приказ привести людей, которые обвиняли Даниила, и бросить их с жёнами и детьми в львиный ров. Не успели они опуститься на дно рва, как львы набросились на них, растерзали их тела и сгрызли их кости. |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
ДаниїлРозділ 6 |
Книга пророка ДаниилаГлава 6 |
|
1 |
1 |
|
2 Сподо́балося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатра́пів, щоб були над усім царством. |
2 а также выбрал трёх человек, чтобы править над ними. Даниил был одним из этих трёх управляющих. Царь поставил этих людей с той целью, чтобы никто не обманул его и он не понёс бы урона в своём царстве. |
|
3 А вище від них — три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатра́пи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодо́ваний. |
3 Даниил превосходил всех других управляющих, потому что был очень способным человеком и обладал добрым нравом. Даниил так нравился царю, что он помышлял уже поставить его управляющим над всем царством. |
|
4 Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатра́пами, бо в ньому був високий дух, і цар заду́мував поставити його над усім царством. |
4 Когда другие сатрапы и управляющие услышали об этом, они стали завидовать Даниилу. Они стали искать предлога, чтобы обвинить его, и следили за тем, как он управляет царством, но они не находили ничего предосудительного и ни в чём не могли обвинить его. Даниил был очень честным человеком, на которого можно было положиться; он никогда не обманывал царя и усердно работал. |
|
5 Тоді найвищі урядники та сатра́пи стали шукати причини оска́ржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи ва́ди знайти не могли́, бо той був вірний, і жодна по́милка чи вада не була зна́йдена на нього. |
5 В конце концов эти люди сказали: |
|
6 Тоді ці люди сказали: „Ми не зна́йдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не зна́йдемо проти нього в зако́ні його Бога“. |
6 |
|
7 Тоді найвищі урядники та ті сатра́пи поспішили до царя, і так йому говорили: „Ца́рю Да́ріє, живи навіки! |
7 Управляющие, наместники, сатрапы, советники и военачальники — все согласились между собой. Мы думаем, что царю надо издать повеление, и каждый должен выполнять его. Если кто в течение тридцати дней будет молиться какому-либо иному богу или человеку, кроме тебя, царь, то этот человек будет брошен в львиное логово. |
|
8 Нара́дилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатра́пи, радники та підсатрапи встановити царську́ постанову та видати заборо́ну, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке проха́ння від якогобудь бога чи люди́ни, крім від тебе, о ца́рю, був уки́нений до ле́в'ячої ями. |
8 Утверди этот закон, царь, и подпиши документ, на котором он написан, чтобы закон нельзя было изменить, потому что мидийские и персидские законы не могут быть отменены или изменены». |
|
9 Тепер, ца́рю, затверди́ цю заборону, і напиши це писа́ння, яке не могло б бути змінене за зако́ном мі́дян та персів, що не міг би бути відмі́нений“. |
9 Тогда царь Дарий издал этот закон и подписал его. |
|
10 Тому́ цар Дарій написав це писа́ння та заборо́ну. |
10 |
|
11 А Даниїл, коли довідався, що було написане те писа́ння, пішов до свого дому, — а ві́кна його в його го́рниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три уста́лені порі́ на день він па́дав на свої коліна, і молився та сла́вив свого Бога, бо робив так і перед тим. |
11 Тогда эти люди подсмотрели и увидели Даниила, молящегося и просящего Бога о помощи. |
|
12 Тоді ці мужі поспішили до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога. |
12 Они отправились к царю и стали говорить о законе, который тот издал. Они сказали: |
|
13 Тоді вони підійшли й розповіли́ перед царем про царську́ заборону: „Чи ж не написав ти заборони, що кожна люди́на, яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи люди́ни, окрім від тебе, ца́рю, буде вкинена до ле́в'ячої ями?“ Цар відповів та й сказав: „Це слово певне, як право мі́дян та персів, що не може бути відмінене“. |
13 Тогда эти люди сказали царю: |
|
14 Тоді вони відповіли́ та й сказали перед царем: „Даниїл, що з вигна́ння Юдиних синів, не звернув уваги на тебе, о ца́рю, та на заборону, яку написав ти, і в три уста́лені порі́ на день приносить свою молитву“. |
14 |
|
15 Тоді цар, як почув це слово, сильно засмути́вся, і звернув свою думку на Даниїла, щоб його врятувати, і аж до за́ходу сонця силувався ви́зволити його. |
15 Но те люди снова пришли к царю и сказали ему: |
|
16 Того ча́су ці мужі поспішили до царя, і говорили цареві: „Знай, ца́рю, що за правом мі́дян та персів усяка заборона та постанова, яку цар устано́вить, не може бути змі́нена“. |
16 И тогда царь Дарий отдал приказ, и Даниила бросили в львиное логово. Царь сказал Даниилу: |
|
17 Тоді цар звелів, і привели́ Даниїла, та й кинули до ле́в'ячої ями. Цар заговорив і сказав Даниїлові: „Твій Бог, що ти Йому служиш, Він за́вжди врятує тебе!“ |
17 Затем слуги принесли большой камень и завалили им вход в львиное логово, а царь запечатал его своим перстнем и наложил свою печать на этот камень. Он также запечатал камень перстнями своих чиновников и наложил на него их печати в знак того, что никто не может отодвинуть тот камень и вывести Даниила из львиного логова. |
|
18 І прине́сений був один камінь, і був покладений на о́твір ями, а цар запеча́тав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмо́ж, що не бу́де змінена Даниїлова справа. |
18 После этого царь Дарий вернулся домой. Он ничего не ел в тот вечер и не хотел, чтобы его развлекали. Всю ночь царь не мог уснуть. |
|
19 Тоді цар пішов до свого пала́цу, і провів ніч у по́сті, і до нього не впроваджено нало́жниці, а сон його помандрува́в від нього. |
19 На следующее утро царь Дарий встал на рассвете и поспешил к львиному логову. |
|
20 Того ча́су цар устав за зірни́ці на світа́нку, і в по́спіху пішов до ле́в'ячої ями. |
20 Он очень беспокоился, и когда подошёл к логову, то позвал Даниила: |
|
21 А як цар наближа́вся до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: „Даниїле, ра́бе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти за́вжди служиш, міг урятувати тебе від ле́вів?“ |
21 |
|
22 Тоді Даниїл заговорив із царем: „Ца́рю, навіки живи! |
22 Мой Бог послал Своего Ангела, чтобы спасти меня, и Ангел закрыл львиные пасти. Львы не причинили мне вреда, потому что мой Бог знает, что я невиновен. Я никогда не делал ничего против тебя, царь». |
|
23 Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав па́щі ле́вів, і вони не пошко́дили мені, бо перед Ним зна́йдено було мене невинним, а також перед тобою, ца́рю, я не зробив шкоди“. |
23 |
|
24 Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями. І Даниїл був ви́ведений з ями, і жодної шкоди не зна́йдено на ньому, бо він вірував у Бога свого́. |
24 Тогда царь дал приказ привести людей, которые обвиняли Даниила, и бросить их с жёнами и детьми в львиный ров. Не успели они опуститься на дно рва, как львы набросились на них, растерзали их тела и сгрызли их кости. |
|
25 І сказав цар, і привели́ тих мужів, що доне́сли на Даниїла, і повкида́ли до ле́в'ячої ями їх, їхніх дітей та їхніх жіно́к. І вони не сягнули ще до дна ями, як леви вже похапа́ли їх, і поторо́щили всі їхні кості. |
25 |
|
26 Того ча́су цар Дарій написав до всіх наро́дів, племе́н та язи́ків, що ме́шкали по всій землі: „Нехай мир вам примно́житься! |
26 |
|
27 Від мене виданий нака́з, щоб у всьому панува́нні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйно́ване, а панува́ння Його — аж до кінця. |
27 |
|
28 Він рятує та визволя́є, і чинить зна́ки та чу́да на небі та на землі, Він урятував Даниїла від ле́в'ячої сили“. |
28 |
|
29 І той Даниїл мав пово́дження за царюва́ння Да́рія та за царюва́ння Кіра перського. |
29 |