До євреївРозділ 6 |
|
1 |
|
2 Науки про хрищення, про поклада́ння рук, про воскресі́ння мертвих та вічний суд. |
|
3 Зробимо й це, коли Бог дозволить. |
|
4 Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного да́ру, і стали уча́сниками Духа Святого, |
|
5 і скуштували доброго Божого Слова та сили майбу́тнього віку, |
|
6 та й відпали, знов відновляти покая́нням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають. |
|
7 Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і виро́щує, — вона благословення від Бога приймає. |
|
8 Але та, що приносить те́рня й будя́ччя, — непотрібна вона та близька́ до прокля́ття, а кінець її — спа́лення. |
|
9 Та ми сподіва́ємось, любі, кращого про вас, що спасі́ння тримаєтеся, хоч говоримо й так. |
|
10 Та не є Бог несправедливий, щоб забути ді́ло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я́ Його ви, що святим послужили та служите. |
|
11 Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця, |
|
12 щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обі́тниці вспадко́вує вірою та терпеливістю. |
|
13 Бо Бог, обі́тницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим покля́стися, поклявся Сам Собою, |
|
14 говорячи: „Поблагословити — Я ко́нче тебе поблагословлю́, та розмножити — розмножу тебе!“ |
|
15 І, терплячи довго отак, Авраа́м оде́ржав обі́тницю. |
|
16 Бо люди клянуться вищим, і клятва на стве́рдження кінчає всяку їхню суперечку. |
|
17 Тому й Бог, хотівши перева́жно показати спадкоє́мцям обі́тниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви, |
|
18 щоб у двох тих незмінних реча́х, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами, |
|
19 що вони для душі як котви́ця, міцна та безпечна, що аж до сере́дини входить за заслону, |
|
20 куди, як предте́ча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседе́ковим. |
Послание евреямГлава 6 |
|
1 |
|
2 с учения о крещениях и возложении рук, воскресении из мёртвых и о вечном суде. Теперь же мы должны двигаться вперёд к более зрелому учению. |
|
3 Мы исполним всё это, если будет на то воля Божья. |
|
4 Разве можно обратить к покаянию тех, кто отвернулся от Христа? Я говорю о тех, кто познали истину, получили дар Божий и приобщились к Святому Духу. Эти люди слышали слово Божье, видели великую силу нового мира Божьего и удостоверились в том, что это учение праведно, а потом отступились от Христа. Их не вернуть на путь покаяния, так как они вновь распинают Сына Божьего и прилюдно подвергают Его унижению. |
|
5 |
|
6 |
|
7 Некоторые люди подобны земле, благословенной Богом, на которую проливаются обильные дожди и которая приносит урожай на пользу тем, кто её обрабатывает. |
|
8 А некоторые напоминают землю, которая приносит только терновник и чертополох, — она ничего не стоит, и ей грозит быть проклятой Богом. Она будет уничтожена пожаром. |
|
9 |
|
10 Потому что Бог справедлив и Он не забудет о ваших трудах и о той любви, которую вы оказали Ему, когда помогали и по-прежнему помогаете Его людям. |
|
11 Но нам хотелось бы, чтобы вы до конца жизни оказывали такое же рвение, и тогда ваши надежды обязательно исполнятся. |
|
12 Мы желаем, чтобы вы не ленились, а подражали тем, кто, благодаря своей вере и терпению, унаследует обещанное. |
|
13 |
|
14 Он сказал: |
|
15 И после терпеливого ожидания Авраам получил обещанное Богом. |
|
16 Люди всегда клянутся именем Того, Кто выше их, и эта клятва подтверждает сказанное и кладёт конец всем спорам. |
|
17 Бог пожелал, чтобы всем наследникам обещания было совершенно ясно, что Его замысел неизменен. Поэтому Он скрепил Своё обещание клятвой, |
|
18 которая даёт нам великое ободрение и уверенность в двух неизменных истинах: |
|
19 Мы храним эту надежду как якорь, незыблемый и прочный. Эта надежда проникает в святилище за завесой, |
|
20 |
До євреївРозділ 6 |
Послание евреямГлава 6 |
|
1 |
1 |
|
2 Науки про хрищення, про поклада́ння рук, про воскресі́ння мертвих та вічний суд. |
2 с учения о крещениях и возложении рук, воскресении из мёртвых и о вечном суде. Теперь же мы должны двигаться вперёд к более зрелому учению. |
|
3 Зробимо й це, коли Бог дозволить. |
3 Мы исполним всё это, если будет на то воля Божья. |
|
4 Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного да́ру, і стали уча́сниками Духа Святого, |
4 Разве можно обратить к покаянию тех, кто отвернулся от Христа? Я говорю о тех, кто познали истину, получили дар Божий и приобщились к Святому Духу. Эти люди слышали слово Божье, видели великую силу нового мира Божьего и удостоверились в том, что это учение праведно, а потом отступились от Христа. Их не вернуть на путь покаяния, так как они вновь распинают Сына Божьего и прилюдно подвергают Его унижению. |
|
5 і скуштували доброго Божого Слова та сили майбу́тнього віку, |
5 |
|
6 та й відпали, знов відновляти покая́нням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають. |
6 |
|
7 Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і виро́щує, — вона благословення від Бога приймає. |
7 Некоторые люди подобны земле, благословенной Богом, на которую проливаются обильные дожди и которая приносит урожай на пользу тем, кто её обрабатывает. |
|
8 Але та, що приносить те́рня й будя́ччя, — непотрібна вона та близька́ до прокля́ття, а кінець її — спа́лення. |
8 А некоторые напоминают землю, которая приносит только терновник и чертополох, — она ничего не стоит, и ей грозит быть проклятой Богом. Она будет уничтожена пожаром. |
|
9 Та ми сподіва́ємось, любі, кращого про вас, що спасі́ння тримаєтеся, хоч говоримо й так. |
9 |
|
10 Та не є Бог несправедливий, щоб забути ді́ло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я́ Його ви, що святим послужили та служите. |
10 Потому что Бог справедлив и Он не забудет о ваших трудах и о той любви, которую вы оказали Ему, когда помогали и по-прежнему помогаете Его людям. |
|
11 Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця, |
11 Но нам хотелось бы, чтобы вы до конца жизни оказывали такое же рвение, и тогда ваши надежды обязательно исполнятся. |
|
12 щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обі́тниці вспадко́вує вірою та терпеливістю. |
12 Мы желаем, чтобы вы не ленились, а подражали тем, кто, благодаря своей вере и терпению, унаследует обещанное. |
|
13 Бо Бог, обі́тницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим покля́стися, поклявся Сам Собою, |
13 |
|
14 говорячи: „Поблагословити — Я ко́нче тебе поблагословлю́, та розмножити — розмножу тебе!“ |
14 Он сказал: |
|
15 І, терплячи довго отак, Авраа́м оде́ржав обі́тницю. |
15 И после терпеливого ожидания Авраам получил обещанное Богом. |
|
16 Бо люди клянуться вищим, і клятва на стве́рдження кінчає всяку їхню суперечку. |
16 Люди всегда клянутся именем Того, Кто выше их, и эта клятва подтверждает сказанное и кладёт конец всем спорам. |
|
17 Тому й Бог, хотівши перева́жно показати спадкоє́мцям обі́тниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви, |
17 Бог пожелал, чтобы всем наследникам обещания было совершенно ясно, что Его замысел неизменен. Поэтому Он скрепил Своё обещание клятвой, |
|
18 щоб у двох тих незмінних реча́х, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами, |
18 которая даёт нам великое ободрение и уверенность в двух неизменных истинах: |
|
19 що вони для душі як котви́ця, міцна та безпечна, що аж до сере́дини входить за заслону, |
19 Мы храним эту надежду как якорь, незыблемый и прочный. Эта надежда проникает в святилище за завесой, |
|
20 куди, як предте́ча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседе́ковим. |
20 |