До євреївРозділ 10 |
1 |
2 Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів. |
3 Але в них спо́мин про гріхи буває щороку, |
4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи! |
5 Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в. |
6 Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав. |
7 Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“! |
8 Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“. |
9 Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити. |
10 У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз. |
11 І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів. |
12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“, |
13 далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“. |
14 Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується. |
15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить: |
16 „Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх. |
17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“! |
18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи. |
19 |
20 ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє, |
21 маємо й Великого Священика над домом Божим, — |
22 то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою! |
23 Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв. |
24 І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків. |
25 Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той. |
26 Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви, |
27 а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників. |
28 Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, — |
29 скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив! |
30 Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“! |
31 Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого! |
32 Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь. |
33 Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так. |
34 Ви бо страждали й з ув'язнененими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще. |
35 Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона. |
36 Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. |
37 Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“ |
38 А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“. |
39 Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі. |
Послание к евреямГлава 10 |
1 |
2 Иначе, разве не перестали бы их приносить, потому что совершающие это служение, будучи раз навсегда очищены, не имели бы уже никакого сознания грехов? |
3 Но этими жертвами напоминается о грехах из года в год. |
4 Ибо невозможно, чтобы кровь быков и тельцов уничтожала грехи. |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 Он затем прибавил: вот, Я пришел, чтобы исполнить волю Твою. Он отменяет первое, чтобы установить второе. |
10 По этой-то воле мы освящены принесением тела Иисуса Христа раз навсегда. |
11 |
12 Он, принеся одну жертву за грехи, навсегда воссел по правую сторону Бога, |
13 ожидая затем, пока не будут положены враги Его в подножие ног Его. |
14 Ибо Он одним приношением сделал навсегда совершенными освящаемых. |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 путем новым и живым, который Он вновь открыл нам через завесу, то есть плоть Свою, |
21 и имея Священника великого над домом Божиим, — |
22 будем приступать с искренним сердцем в полноте веры, кроплением очистив сердца от лукавой совести и омыв тело водою чистой. |
23 Будем держаться исповедания надежды неуклонно, ибо верен Обещавший; |
24 и будем внимательны друг ко другу, поощряя к любви и добрым делам, |
25 не оставляя собрания своего, как есть у некоторых обычай, но призывая к бодрости, и тем более, чем ближе вы видите День. |
26 |
27 но некое страшное ожидание суда и ярость огня, готового пожрать противников. |
28 Человек, отвергший Закон Моисеев, без милосердия подвергается смерти на основании показаний двух или трех свидетелей; |
29 насколько худшего наказания, думаете вы, будет достоин тот, кто попрал Сына Божия и кровь завета, которою был освящен, не почтив её как святыню и оскорбив Духа Святого. |
30 Ибо мы знаем Того, Кто сказал: |
31 |
32 |
33 то выставляемые напоказ в поношениях и притеснениях, то приняв участие в тех, кто находились в таком же состоянии: |
34 ибо вы и узникам сострадали и расхищение вашего имения приняли с радостью, зная, что есть у вас имущество лучшее и пребывающее. |
35 Не оставляйте же дерзновения вашего, которому принадлежит великое воздаяние. |
36 Ибо терпение вам нужно, чтобы, исполнив волю Божию, получить обещанное. |
37 |
38 |
39 |
До євреївРозділ 10 |
Послание к евреямГлава 10 |
1 |
1 |
2 Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів. |
2 Иначе, разве не перестали бы их приносить, потому что совершающие это служение, будучи раз навсегда очищены, не имели бы уже никакого сознания грехов? |
3 Але в них спо́мин про гріхи буває щороку, |
3 Но этими жертвами напоминается о грехах из года в год. |
4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи! |
4 Ибо невозможно, чтобы кровь быков и тельцов уничтожала грехи. |
5 Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в. |
5 |
6 Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав. |
6 |
7 Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“! |
7 |
8 Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“. |
8 |
9 Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити. |
9 Он затем прибавил: вот, Я пришел, чтобы исполнить волю Твою. Он отменяет первое, чтобы установить второе. |
10 У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз. |
10 По этой-то воле мы освящены принесением тела Иисуса Христа раз навсегда. |
11 І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів. |
11 |
12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“, |
12 Он, принеся одну жертву за грехи, навсегда воссел по правую сторону Бога, |
13 далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“. |
13 ожидая затем, пока не будут положены враги Его в подножие ног Его. |
14 Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується. |
14 Ибо Он одним приношением сделал навсегда совершенными освящаемых. |
15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить: |
15 |
16 „Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх. |
16 |
17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“! |
17 |
18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи. |
18 |
19 |
19 |
20 ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє, |
20 путем новым и живым, который Он вновь открыл нам через завесу, то есть плоть Свою, |
21 маємо й Великого Священика над домом Божим, — |
21 и имея Священника великого над домом Божиим, — |
22 то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою! |
22 будем приступать с искренним сердцем в полноте веры, кроплением очистив сердца от лукавой совести и омыв тело водою чистой. |
23 Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв. |
23 Будем держаться исповедания надежды неуклонно, ибо верен Обещавший; |
24 І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків. |
24 и будем внимательны друг ко другу, поощряя к любви и добрым делам, |
25 Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той. |
25 не оставляя собрания своего, как есть у некоторых обычай, но призывая к бодрости, и тем более, чем ближе вы видите День. |
26 Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви, |
26 |
27 а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників. |
27 но некое страшное ожидание суда и ярость огня, готового пожрать противников. |
28 Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, — |
28 Человек, отвергший Закон Моисеев, без милосердия подвергается смерти на основании показаний двух или трех свидетелей; |
29 скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив! |
29 насколько худшего наказания, думаете вы, будет достоин тот, кто попрал Сына Божия и кровь завета, которою был освящен, не почтив её как святыню и оскорбив Духа Святого. |
30 Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“! |
30 Ибо мы знаем Того, Кто сказал: |
31 Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого! |
31 |
32 Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь. |
32 |
33 Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так. |
33 то выставляемые напоказ в поношениях и притеснениях, то приняв участие в тех, кто находились в таком же состоянии: |
34 Ви бо страждали й з ув'язнененими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще. |
34 ибо вы и узникам сострадали и расхищение вашего имения приняли с радостью, зная, что есть у вас имущество лучшее и пребывающее. |
35 Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона. |
35 Не оставляйте же дерзновения вашего, которому принадлежит великое воздаяние. |
36 Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. |
36 Ибо терпение вам нужно, чтобы, исполнив волю Божию, получить обещанное. |
37 Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“ |
37 |
38 А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“. |
38 |
39 Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі. |
39 |