Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Iвана

Розділ 19

1 От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичува́ти Його.

2 Вояки́ ж, сплівши з те́рну вінка, Йому покла́ли на голову, та багряни́цю наділи на Нього,

3 і приступали до Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ І били по щоках Його.

4 Тоді вийшов назо́вні ізно́ву Пилат та й говорить до них: „Ось Його я виво́джу назо́вні до вас, щоб ви перекона́лись, що провини нія́кої в Нім не знахо́джу“.

5 І вийшов назо́вні Ісус, у терно́вім вінку та в багря́нім плащі. А Пилат до них каже: „Оце Чоловік!“

6 Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: „Розіпни́, розіпни́!“ Пилат каже до них: „То візьміть Його ви й розіпні́ть, — бо провини я в Нім не знахо́джу!“

7 Відказали юдеї йому: „Ми маємо Зако́на, а за Зако́ном Він мусить умерти, — бо за Божого Сина Себе видавав!“

8 Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш,

9 і вернувся в прето́рій ізно́ву, і питає Ісуса: „Звідки Ти?“ Та Ісус йому відповіді не подав.

10 І каже до Нього Пилат: „Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я вла́ду розп'я́сти Тебе, і маю вла́ду Тебе відпустити?“

11 Ісус відповів: „Надо Мною ти жодної вла́ди не мав би, коли б тобі зве́рху не да́но було́; тому більший гріх має той, хто Мене тобі ви́дав“.

12 Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: „Якщо Його пустиш, то не ке́сарів при́ятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться ке́сареві“.

13 Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назо́вні Ісуса, і засів на судде́ве сиді́ння, на місці, що зветься літострото́н, по-гебрейському ж гавва́та.

14 Був то ж день Пригото́влення Пасхи, година була — близько шостої. І він каже юдеям: „Ось ваш Цар!“

15 Та вони закричали: „Геть, геть із Ним! Розіпни́ Його!“ Пилат каже до них: „Царя вашого маю розп'я́сти?“ Первосвященики відповіли: „Ми не маєм царя, окрім ке́саря!“

16 Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'я́сти. Розп'яття́ Ісуса І взяли Ісуса й повели́...

17 І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Черепо́вищем зване, по-гебрейському Голго́фа.

18 Там Його розп'яли́, а з Ним ра́зом двох інших, з одно́го та з другого боку, а Ісуса всере́дині.

19 А Пилат написав і на́писа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: „Ісус Назаряни́н, Цар Юдейський“.

20 І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'я́тий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано.

21 Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: „Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я — Цар Юдейський.

22 Пилат відповів: „Що я написав — написав!“

23 Розп'я́вши ж Ісуса, вояки́ взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка́, теж і хіто́на. А хіто́н був не шитий, а ви́тканий ці́лий відве́рху.

24 Тож сказали один до одно́го: „Не будемо дерти його, але же́реба киньмо на нього, — кому припаде́“. Щоб збуло́ся Писа́ння: „Поділили одежу Мою між собою, і метну́ли про шату Мою жеребка́“. Вояки ж це й зробили.

25 Під хрестом же Ісуса стояли — Його мати, і сестра Його матері, Марія Клео́пова, і Марія Магдали́на.

26 Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: „Оце, жоно, твій син!“

27 Потім каже до учня: „Оце мати твоя!“ І з тієї години той учень узяв її до себе.

28 Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писа́ння, проказує: „Пра́гну!“

29 Тут стояла посу́дина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом напо́внивши, і на трости́ну її настромивши, підне́сли до уст Його.

30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: „Звершилось!“ І, голову схиливши, віддав Свого духа.

31 Був же день Приго́товлення, тож юдеї, щоб тіла́ на хресті не зосталися в суботу, — був бо Великдень тієї суботи — просили Пилата зламати голі́нки розп'я́тим, і зняти.

32 Тож прийшли вояки́ й поламали голі́нки першому й другому, що розп'я́тий з Ним був.

33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голі́нок Йому не зламали,

34 та один з воякі́в списом бо́ка Йому проколов, — і зараз витекла звідти кров та вода.

35 І самовидець засвідчив, і правдиве свідо́цтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви.

36 Бо це сталось тому́, щоб збулося Писа́ння: „Йому кості ламати не бу́дуть!“

37 І знов друге Писа́ння говорить: „Дивитися будуть на Того, Кого́ проколо́ли“.

38 Потім Йо́сип із Арімате́ї, що був учень Ісуса, але потайни́й, — бо боявся юдеїв, — став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове.

39 Прибув також і Никоди́м, — що давніше прихо́див вночі до Ісуса, — і сми́рну приніс, із ало́єм помішану, щось літрів із сто.

40 Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його у полотно́ із па́хощами, як є зви́чай ховати в юдеїв.

41 На тім місці, де Він був розп'я́тий, знахо́дився сад, а в саду́ новий гріб, що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.

42 Тож отут, — з-за юдейського дня Пригото́влення — вони покла́ли Ісуса, бо побли́зу був гріб.

Евангелие от Иоанна

Глава 19

1 Тогда Пилат приказал бичевать Иисуса.

2 Солдаты сплели венок из терновника и надели Ему на голову. Они одели Его в пурпурную мантию,

3 подходили к Нему, говоря: — Да здравствует Царь иудеев! — и били Его по лицу.

4 Пилат вышел еще раз и сказал им: — Смотрите! Вот, я вывожу Его еще раз, чтобы вы убедились, что я не нахожу в Нем никакой вины.

5 — Вот Человек, — сказал Пилат, когда Иисус вышел в терновом венке и в пурпурной мантии.

6 Как только первосвященники и стража увидели Его, они закричали: — Распни! Распни Его! Но Пилат ответил: — Берите Его сами и распинайте, я же не нахожу в Нем никакой вины.

7 Иудеи настаивали: — У нас есть Закон, и по нашему Закону Он должен умереть, потому что называет Себя Сыном Бога!

8 Услышав это, Пилат еще больше испугался.

9 Он опять вошел во дворец и спросил Иисуса: — Откуда Ты? Но Иисус не отвечал ему.

10 — Ты что, отказываешься говорить со мной? — сказал Пилат. — Неужели Ты не понимаешь, что у меня есть власть освободить Тебя или распять!

11 Иисус ответил: — У тебя не было бы надо Мной никакой власти, если бы она не была дана тебе свыше. Поэтому на том, кто передал Меня тебе, больший грех.

12 С этого момента Пилат искал возможности освободить Иисуса, но иудеи продолжали кричать: — Если ты отпустишь Его, то ты не друг кесарю. Каждый, кто заявляет, что он царь, — враг кесарю!

13 Когда Пилат это услышал, он вывел Иисуса, сел в судейское кресло на месте, называемом Каменный Помост, а на еврейском языке Габбата.

14 Была пятница перед Пасхой, и час шестой. — Вот ваш Царь, — сказал Пилат иудеям.

15 Они закричали: — Уведи Его вон! Вон! Распни Его! — Распять вашего Царя? — спросил Пилат. — У нас нет царя, кроме кесаря, — отвечали первосвященники.

16 Тогда Пилат отдал им Иисуса на распятие. Они взяли Иисуса и повели.

17 Неся Свой крест, Иисус пошел на место, называемое Лобным, а на еврейском языке — Голгофа.

18 Там Иисуса распяли, а с Ним, по обе стороны, еще двоих; Иисус был посередине.

19 Пилат приказал прикрепить на кресте табличку с надписью: «ИИСУС НАЗАРЯНИН — Царь Иудеев».

20 Надпись эту читало много иудеев, так как место распятия Иисуса было близко к городу, а написано было по-еврейски, по-латыни и по-гречески.

21 Начальники иудеев возразили Пилату: — Напиши не «Царь иудеев», а что Он заявлял, будто Он Царь иудеев.

22 — Что я написал, то написал, — ответил Пилат.

23 Когда воины распяли Иисуса, они взяли Его верхнюю одежду и разделили на четыре части, каждому по одной. Рубашка Иисуса была без швов, сотканная целиком.

24 — Не будем ее рвать, — решили они, — бросим лучше жребий и посмотрим, кому она достанется. Это случилось во исполнение сказанного в Писании: «Они разделили между собой Мои одежды, и бросали жребий о Моем одеянии». Солдаты это исполнили.

25 Недалеко от креста Иисуса стояли Его мать, сестра матери, Мария — жена Клеопы и Мария из Магдалы.

26 Иисус увидел Свою мать и Своего любимого ученика, стоявшего рядом с ней. — О женщина, вот твой сын, — сказал Иисус матери.

27 Своему же ученику Он сказал: — Вот твоя мать. С этого времени ученик этот взял ее к себе в дом.

28 После того Иисус, зная, что все уже совершилось, и чтобы исполнилось Писание, сказал: — Хочу пить.

29 Там стоял кувшин с кислым вином, и солдаты, обмакнув в него губку, надели ее на стебель иссопа и поднесли к губам Иисуса.

30 Иисус попробовал вино и сказал: — Совершилось! Сказав это, Он уронил голову на грудь и предал дух.

31 Была пятница, и иудеи не хотели, чтобы тела оставались на крестах в субботу, тем более, что эта суббота была днем великого праздника. Поэтому они попросили Пилата перебить распятым голени и снять их тела с крестов.

32 Солдаты пришли и перебили голени сначала одному распятому рядом с Иисусом, а затем другому.

33 Когда же они подошли к Иисусу, то увидели, что Он уже мертв, и не стали перебивать Его ног.

34 Вместо этого один из солдат пронзил копьем бок Иисуса, и из него сразу же потекли кровь и вода.

35 Тот, кто сам это видел, свидетельствует об этом, чтобы и вы поверили. Его свидетельство истинно, и он знает, что говорит правду.

36 Все это произошло, чтобы исполнились слова Писания: «Ни одна из Его костей не будет переломлена».

37 И в другом месте Писания говорится: «Они будут смотреть на Того, Которого пронзили».

38 После этого Иосиф из Аримафеи попросил Пилата отдать ему тело Иисуса. Иосиф был учеником Иисуса, но тайным, из страха перед иудеями. С позволения Пилата он пришел и забрал тело.

39 С Иосифом был Никодим, который как-то приходил к Иисусу ночью. Никодим принес смесь из смирны и алоэ, литров около ста.

40 Они сняли тело Иисуса и завернули его вместе с бальзамом в пелены из льняной ткани. Таков был иудейский погребальный обычай.

41 Там, где Иисуса распяли, был сад, и в саду — новая гробница, где еще никого не хоронили.

42 Так как это была пятница — день приготовления к Пасхе, а гробница была рядом, то они положили там Иисуса.

Вiд Iвана Розділ 19	Евангелие от Иоанна Глава 19
1 От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичува́ти Його.	1 Тогда Пилат приказал бичевать Иисуса.
2 Вояки́ ж, сплівши з те́рну вінка, Йому покла́ли на голову, та багряни́цю наділи на Нього,	2 Солдаты сплели венок из терновника и надели Ему на голову. Они одели Его в пурпурную мантию,
3 і приступали до Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ І били по щоках Його.	3 подходили к Нему, говоря: — Да здравствует Царь иудеев! — и били Его по лицу.
4 Тоді вийшов назо́вні ізно́ву Пилат та й говорить до них: „Ось Його я виво́джу назо́вні до вас, щоб ви перекона́лись, що провини нія́кої в Нім не знахо́джу“.	4 Пилат вышел еще раз и сказал им: — Смотрите! Вот, я вывожу Его еще раз, чтобы вы убедились, что я не нахожу в Нем никакой вины.
5 І вийшов назо́вні Ісус, у терно́вім вінку та в багря́нім плащі. А Пилат до них каже: „Оце Чоловік!“	5 — Вот Человек, — сказал Пилат, когда Иисус вышел в терновом венке и в пурпурной мантии.
6 Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: „Розіпни́, розіпни́!“ Пилат каже до них: „То візьміть Його ви й розіпні́ть, — бо провини я в Нім не знахо́джу!“	6 Как только первосвященники и стража увидели Его, они закричали: — Распни! Распни Его! Но Пилат ответил: — Берите Его сами и распинайте, я же не нахожу в Нем никакой вины.
7 Відказали юдеї йому: „Ми маємо Зако́на, а за Зако́ном Він мусить умерти, — бо за Божого Сина Себе видавав!“	7 Иудеи настаивали: — У нас есть Закон, и по нашему Закону Он должен умереть, потому что называет Себя Сыном Бога!
8 Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш,	8 Услышав это, Пилат еще больше испугался.
9 і вернувся в прето́рій ізно́ву, і питає Ісуса: „Звідки Ти?“ Та Ісус йому відповіді не подав.	9 Он опять вошел во дворец и спросил Иисуса: — Откуда Ты? Но Иисус не отвечал ему.
10 І каже до Нього Пилат: „Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я вла́ду розп'я́сти Тебе, і маю вла́ду Тебе відпустити?“	10 — Ты что, отказываешься говорить со мной? — сказал Пилат. — Неужели Ты не понимаешь, что у меня есть власть освободить Тебя или распять!
11 Ісус відповів: „Надо Мною ти жодної вла́ди не мав би, коли б тобі зве́рху не да́но було́; тому більший гріх має той, хто Мене тобі ви́дав“.	11 Иисус ответил: — У тебя не было бы надо Мной никакой власти, если бы она не была дана тебе свыше. Поэтому на том, кто передал Меня тебе, больший грех.
12 Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: „Якщо Його пустиш, то не ке́сарів при́ятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться ке́сареві“.	12 С этого момента Пилат искал возможности освободить Иисуса, но иудеи продолжали кричать: — Если ты отпустишь Его, то ты не друг кесарю. Каждый, кто заявляет, что он царь, — враг кесарю!
13 Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назо́вні Ісуса, і засів на судде́ве сиді́ння, на місці, що зветься літострото́н, по-гебрейському ж гавва́та.	13 Когда Пилат это услышал, он вывел Иисуса, сел в судейское кресло на месте, называемом Каменный Помост, а на еврейском языке Габбата.
14 Був то ж день Пригото́влення Пасхи, година була — близько шостої. І він каже юдеям: „Ось ваш Цар!“	14 Была пятница перед Пасхой, и час шестой. — Вот ваш Царь, — сказал Пилат иудеям.
15 Та вони закричали: „Геть, геть із Ним! Розіпни́ Його!“ Пилат каже до них: „Царя вашого маю розп'я́сти?“ Первосвященики відповіли: „Ми не маєм царя, окрім ке́саря!“	15 Они закричали: — Уведи Его вон! Вон! Распни Его! — Распять вашего Царя? — спросил Пилат. — У нас нет царя, кроме кесаря, — отвечали первосвященники.
16 Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'я́сти. Розп'яття́ Ісуса І взяли Ісуса й повели́...	16 Тогда Пилат отдал им Иисуса на распятие. Они взяли Иисуса и повели.
17 І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Черепо́вищем зване, по-гебрейському Голго́фа.	17 Неся Свой крест, Иисус пошел на место, называемое Лобным, а на еврейском языке — Голгофа.
18 Там Його розп'яли́, а з Ним ра́зом двох інших, з одно́го та з другого боку, а Ісуса всере́дині.	18 Там Иисуса распяли, а с Ним, по обе стороны, еще двоих; Иисус был посередине.
19 А Пилат написав і на́писа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: „Ісус Назаряни́н, Цар Юдейський“.	19 Пилат приказал прикрепить на кресте табличку с надписью: «ИИСУС НАЗАРЯНИН — Царь Иудеев».
20 І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'я́тий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано.	20 Надпись эту читало много иудеев, так как место распятия Иисуса было близко к городу, а написано было по-еврейски, по-латыни и по-гречески.
21 Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: „Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я — Цар Юдейський.	21 Начальники иудеев возразили Пилату: — Напиши не «Царь иудеев», а что Он заявлял, будто Он Царь иудеев.
22 Пилат відповів: „Що я написав — написав!“	22 — Что я написал, то написал, — ответил Пилат.
23 Розп'я́вши ж Ісуса, вояки́ взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка́, теж і хіто́на. А хіто́н був не шитий, а ви́тканий ці́лий відве́рху.	23 Когда воины распяли Иисуса, они взяли Его верхнюю одежду и разделили на четыре части, каждому по одной. Рубашка Иисуса была без швов, сотканная целиком.
24 Тож сказали один до одно́го: „Не будемо дерти його, але же́реба киньмо на нього, — кому припаде́“. Щоб збуло́ся Писа́ння: „Поділили одежу Мою між собою, і метну́ли про шату Мою жеребка́“. Вояки ж це й зробили.	24 — Не будем ее рвать, — решили они, — бросим лучше жребий и посмотрим, кому она достанется. Это случилось во исполнение сказанного в Писании: «Они разделили между собой Мои одежды, и бросали жребий о Моем одеянии». Солдаты это исполнили.
25 Під хрестом же Ісуса стояли — Його мати, і сестра Його матері, Марія Клео́пова, і Марія Магдали́на.	25 Недалеко от креста Иисуса стояли Его мать, сестра матери, Мария — жена Клеопы и Мария из Магдалы.
26 Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: „Оце, жоно, твій син!“	26 Иисус увидел Свою мать и Своего любимого ученика, стоявшего рядом с ней. — О женщина, вот твой сын, — сказал Иисус матери.
27 Потім каже до учня: „Оце мати твоя!“ І з тієї години той учень узяв її до себе.	27 Своему же ученику Он сказал: — Вот твоя мать. С этого времени ученик этот взял ее к себе в дом.
28 Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писа́ння, проказує: „Пра́гну!“	28 После того Иисус, зная, что все уже совершилось, и чтобы исполнилось Писание, сказал: — Хочу пить.
29 Тут стояла посу́дина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом напо́внивши, і на трости́ну її настромивши, підне́сли до уст Його.	29 Там стоял кувшин с кислым вином, и солдаты, обмакнув в него губку, надели ее на стебель иссопа и поднесли к губам Иисуса.
30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: „Звершилось!“ І, голову схиливши, віддав Свого духа.	30 Иисус попробовал вино и сказал: — Совершилось! Сказав это, Он уронил голову на грудь и предал дух.
31 Був же день Приго́товлення, тож юдеї, щоб тіла́ на хресті не зосталися в суботу, — був бо Великдень тієї суботи — просили Пилата зламати голі́нки розп'я́тим, і зняти.	31 Была пятница, и иудеи не хотели, чтобы тела оставались на крестах в субботу, тем более, что эта суббота была днем великого праздника. Поэтому они попросили Пилата перебить распятым голени и снять их тела с крестов.
32 Тож прийшли вояки́ й поламали голі́нки першому й другому, що розп'я́тий з Ним був.	32 Солдаты пришли и перебили голени сначала одному распятому рядом с Иисусом, а затем другому.
33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голі́нок Йому не зламали,	33 Когда же они подошли к Иисусу, то увидели, что Он уже мертв, и не стали перебивать Его ног.
34 та один з воякі́в списом бо́ка Йому проколов, — і зараз витекла звідти кров та вода.	34 Вместо этого один из солдат пронзил копьем бок Иисуса, и из него сразу же потекли кровь и вода.
35 І самовидець засвідчив, і правдиве свідо́цтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви.	35 Тот, кто сам это видел, свидетельствует об этом, чтобы и вы поверили. Его свидетельство истинно, и он знает, что говорит правду.
36 Бо це сталось тому́, щоб збулося Писа́ння: „Йому кості ламати не бу́дуть!“	36 Все это произошло, чтобы исполнились слова Писания: «Ни одна из Его костей не будет переломлена».
37 І знов друге Писа́ння говорить: „Дивитися будуть на Того, Кого́ проколо́ли“.	37 И в другом месте Писания говорится: «Они будут смотреть на Того, Которого пронзили».
38 Потім Йо́сип із Арімате́ї, що був учень Ісуса, але потайни́й, — бо боявся юдеїв, — став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове.	38 После этого Иосиф из Аримафеи попросил Пилата отдать ему тело Иисуса. Иосиф был учеником Иисуса, но тайным, из страха перед иудеями. С позволения Пилата он пришел и забрал тело.
39 Прибув також і Никоди́м, — що давніше прихо́див вночі до Ісуса, — і сми́рну приніс, із ало́єм помішану, щось літрів із сто.	39 С Иосифом был Никодим, который как-то приходил к Иисусу ночью. Никодим принес смесь из смирны и алоэ, литров около ста.
40 Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його у полотно́ із па́хощами, як є зви́чай ховати в юдеїв.	40 Они сняли тело Иисуса и завернули его вместе с бальзамом в пелены из льняной ткани. Таков был иудейский погребальный обычай.
41 На тім місці, де Він був розп'я́тий, знахо́дився сад, а в саду́ новий гріб, що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.	41 Там, где Иисуса распяли, был сад, и в саду — новая гробница, где еще никого не хоронили.
42 Тож отут, — з-за юдейського дня Пригото́влення — вони покла́ли Ісуса, бо побли́зу був гріб.	42 Так как это была пятница — день приготовления к Пасхе, а гробница была рядом, то они положили там Иисуса.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Iвана

Розділ 19

Евангелие от Иоанна

Глава 19

Вiд Iвана

Розділ 19

Евангелие от Иоанна

Глава 19

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Iвана

Розділ 19

Евангелие от Иоанна

Глава 19

Вiд Iвана

Розділ 19

Евангелие от Иоанна

Глава 19

Старий
завіт

Новий
завіт