Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Матвiя

Розділ 22

1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:

2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.

3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.

4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“

5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.

6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.

7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.

9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.

10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.

11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,

12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.

13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.

14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.

15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.

16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.

17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“

18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?

19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.

20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“

21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.

22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,

24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.

25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.

26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.

27 А по всіх вмерла й жінка.

28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.

29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.

30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.

31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:

32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.

33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.

34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.

35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:

36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“

37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.

38 Це найбільша й найперша заповідь.

39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.

40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.

41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.

43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.

45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“

46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

Евангелие от Матфея

Глава 22

1 Иисус продолжал учить народ в притчах, говоря:

2 — Царство Небесное можно сравнить со свадебным пиром, который один царь приготовил для своего сына.

3 Он разослал к приглашенным своих слуг, чтобы позвать их на свадьбу, но приглашенные не хотели прийти.

4 Тогда царь послал других слуг, наказав им: «Пойдите и скажите им, что мой пир уже готов, зарезаны быки и другой откормленный скот, все угощение готово, пусть приходят на свадебный пир».

5 Приглашенные, однако, не обратили на это никакого внимания и разошлись. Один пошел на свое поле, другой торговать,

6 а некоторые даже схватили посланных слуг, унизили и убили их.

7 Царь был разгневан. Он послал свое войско, уничтожил тех убийц и сжег их город.

8 Потом он сказал своим слугам: «Свадебный пир готов, но те, кого я пригласил, не заслужили чести быть на нем.

9 Пойдите теперь на перекрестки дорог и приглашайте на пир всех, кого вы встретите».

10 Слуги пошли по улицам и стали созывать всех, кого встречали, злых и добрых, и пиршественный зал наполнился гостями, которые возлежали за столами.

11 Когда же царь пришел посмотреть на возлежащих, он заметил человека, на котором не было свадебной одежды.

12 «Друг, — спросил царь, — как это ты вошел сюда без свадебной одежды?» Человеку нечего было сказать.

13 Тогда царь приказал слугам: «Свяжите его по рукам и ногам и выбросьте вон, во тьму, где будет плач и скрежет зубов».

14 Ведь приглашенных много, но избранных мало.

15 После этого фарисеи стали советоваться, как бы им поймать Иисуса на слове.

16 Они подослали к Нему своих учеников и иродиан. — Учитель, — спросили они, — мы знаем, что Ты Человек честный и истинно учишь пути Божьему. Ты беспристрастен и не стремишься никому угодить.

17 Скажи нам, как Ты считаешь, следует ли платить налог кесарю или нет?

18 Иисус, зная их коварные намерения, сказал: — Лицемеры, вы хотите поймать Меня на слове?

19 Покажите Мне монету, которой платится дань. Они принесли Ему динарий.

20 Иисус спросил их: — Кто на ней изображен, и чье на ней имя?

21 — Кесаря, — ответили они. Тогда Иисус сказал им: — Так и отдавайте кесарево кесарю, а Божье — Богу.

22 Услышав это, они удивились, и, оставив Иисуса, они ушли.

23 В тот же день саддукеи, которые утверждают, что нет воскресения мертвых, подошли к Иисусу. Они спросили Его:

24 — Учитель, Моисей сказал, что если кто-либо умрет, не оставив детей, то его брат должен жениться на вдове и восстановить род своему брату.

25 Так вот, у нас тут было семь братьев. Первый женился и умер бездетным, и вдова стала женой его брата.

26 То же самое произошло и со вторым, и с третьим, и со всеми семью братьями.

27 После всех умерла и женщина.

28 Итак, после воскресения, которому из семи братьев она будет женой? Ведь все были ее мужьями.

29 Иисус ответил: — Вы заблуждаетесь, потому что не знаете ни Писаний, ни силы Божьей.

30 Воскреснув, люди не будут ни жениться, ни выходить замуж, а будут как ангелы на небесах.

31 Что же касается воскресения мертвых, то разве вы не читали, что сказал вам Бог:

32 «Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова»? Он Бог не мертвых, а живых.

33 Люди слушали и удивлялись Его учению.

34 Фарисеи же, услышав, как Иисус заставил замолчать саддукеев, собрались вокруг Него.

35 Один из них, учитель Закона, чтобы поймать Иисуса на слове, спросил:

36 — Учитель, какая заповедь в Законе самая важная?

37 Иисус ответил: — «Люби Господа, Бога твоего, всем сердцем твоим и всей душой твоей и всем разумом твоим».

38 Это первая и самая важная заповедь.

39 Вторая же подобна ей: «Люби ближнего твоего, как самого себя».

40 Весь Закон и учение пророков основаны на этих двух заповедях.

41 Когда фарисеи собрались вместе, Иисус спросил их:

42 — Что вы думаете о Христе? Чей Он Сын? — Сын Давида, — ответили Ему.

43 Иисус говорит им: — Почему же тогда Давид, вдохновляемый Духом, называет Его Господом? Ведь он говорит:

44 «Сказал Господь Господу моему: Сядь по правую руку от Меня, пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим».

45 Итак, если Давид называет Его Господом, то как же в таком случае Он может быть ему Сыном?

46 В ответ никто не мог сказать ни слова, и с этого дня они больше не решались задавать Ему вопросы.

Вiд Матвiя Розділ 22	Евангелие от Матфея Глава 22
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:	1 Иисус продолжал учить народ в притчах, говоря:
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.	2 — Царство Небесное можно сравнить со свадебным пиром, который один царь приготовил для своего сына.
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.	3 Он разослал к приглашенным своих слуг, чтобы позвать их на свадьбу, но приглашенные не хотели прийти.
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“	4 Тогда царь послал других слуг, наказав им: «Пойдите и скажите им, что мой пир уже готов, зарезаны быки и другой откормленный скот, все угощение готово, пусть приходят на свадебный пир».
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.	5 Приглашенные, однако, не обратили на это никакого внимания и разошлись. Один пошел на свое поле, другой торговать,
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.	6 а некоторые даже схватили посланных слуг, унизили и убили их.
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.	7 Царь был разгневан. Он послал свое войско, уничтожил тех убийц и сжег их город.
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.	8 Потом он сказал своим слугам: «Свадебный пир готов, но те, кого я пригласил, не заслужили чести быть на нем.
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.	9 Пойдите теперь на перекрестки дорог и приглашайте на пир всех, кого вы встретите».
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.	10 Слуги пошли по улицам и стали созывать всех, кого встречали, злых и добрых, и пиршественный зал наполнился гостями, которые возлежали за столами.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,	11 Когда же царь пришел посмотреть на возлежащих, он заметил человека, на котором не было свадебной одежды.
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.	12 «Друг, — спросил царь, — как это ты вошел сюда без свадебной одежды?» Человеку нечего было сказать.
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.	13 Тогда царь приказал слугам: «Свяжите его по рукам и ногам и выбросьте вон, во тьму, где будет плач и скрежет зубов».
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.	14 Ведь приглашенных много, но избранных мало.
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.	15 После этого фарисеи стали советоваться, как бы им поймать Иисуса на слове.
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.	16 Они подослали к Нему своих учеников и иродиан. — Учитель, — спросили они, — мы знаем, что Ты Человек честный и истинно учишь пути Божьему. Ты беспристрастен и не стремишься никому угодить.
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“	17 Скажи нам, как Ты считаешь, следует ли платить налог кесарю или нет?
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?	18 Иисус, зная их коварные намерения, сказал: — Лицемеры, вы хотите поймать Меня на слове?
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.	19 Покажите Мне монету, которой платится дань. Они принесли Ему динарий.
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“	20 Иисус спросил их: — Кто на ней изображен, и чье на ней имя?
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.	21 — Кесаря, — ответили они. Тогда Иисус сказал им: — Так и отдавайте кесарево кесарю, а Божье — Богу.
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.	22 Услышав это, они удивились, и, оставив Иисуса, они ушли.
23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,	23 В тот же день саддукеи, которые утверждают, что нет воскресения мертвых, подошли к Иисусу. Они спросили Его:
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.	24 — Учитель, Моисей сказал, что если кто-либо умрет, не оставив детей, то его брат должен жениться на вдове и восстановить род своему брату.
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.	25 Так вот, у нас тут было семь братьев. Первый женился и умер бездетным, и вдова стала женой его брата.
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.	26 То же самое произошло и со вторым, и с третьим, и со всеми семью братьями.
27 А по всіх вмерла й жінка.	27 После всех умерла и женщина.
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.	28 Итак, после воскресения, которому из семи братьев она будет женой? Ведь все были ее мужьями.
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.	29 Иисус ответил: — Вы заблуждаетесь, потому что не знаете ни Писаний, ни силы Божьей.
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.	30 Воскреснув, люди не будут ни жениться, ни выходить замуж, а будут как ангелы на небесах.
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:	31 Что же касается воскресения мертвых, то разве вы не читали, что сказал вам Бог:
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.	32 «Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова»? Он Бог не мертвых, а живых.
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.	33 Люди слушали и удивлялись Его учению.
34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.	34 Фарисеи же, услышав, как Иисус заставил замолчать саддукеев, собрались вокруг Него.
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:	35 Один из них, учитель Закона, чтобы поймать Иисуса на слове, спросил:
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“	36 — Учитель, какая заповедь в Законе самая важная?
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.	37 Иисус ответил: — «Люби Господа, Бога твоего, всем сердцем твоим и всей душой твоей и всем разумом твоим».
38 Це найбільша й найперша заповідь.	38 Это первая и самая важная заповедь.
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.	39 Вторая же подобна ей: «Люби ближнего твоего, как самого себя».
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.	40 Весь Закон и учение пророков основаны на этих двух заповедях.
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,	41 Когда фарисеи собрались вместе, Иисус спросил их:
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.	42 — Что вы думаете о Христе? Чей Он Сын? — Сын Давида, — ответили Ему.
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:	43 Иисус говорит им: — Почему же тогда Давид, вдохновляемый Духом, называет Его Господом? Ведь он говорит:
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.	44 «Сказал Господь Господу моему: Сядь по правую руку от Меня, пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим».
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“	45 Итак, если Давид называет Его Господом, то как же в таком случае Он может быть ему Сыном?
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.	46 В ответ никто не мог сказать ни слова, и с этого дня они больше не решались задавать Ему вопросы.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Матвiя

Розділ 22

Евангелие от Матфея

Глава 22

Вiд Матвiя

Розділ 22

Евангелие от Матфея

Глава 22

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Матвiя

Розділ 22

Евангелие от Матфея

Глава 22

Вiд Матвiя

Розділ 22

Евангелие от Матфея

Глава 22

Старий
завіт

Новий
завіт