Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 9

1 І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.

2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

3 І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.

4 І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.

5 А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.

6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.

7 А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,

8 а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.

9 Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“ І він намагався побачити Його.

10 А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.

11 А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.

12 А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“

13 А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві рибі. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.

14 Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.

15 І зробили отак, і всіх їх розсади́ли.

16 I Він узяв п'ять хлібі́в та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.

17 І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.

18 І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“

19 Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.

20 А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“

21 Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.

22 І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“

23 А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.

24 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.

25 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?

26 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.

27 Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.

28 І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.

29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.

30 І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,

31 що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.

32 А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.

33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“ Він не знав, що говорить...

34 А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.

35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“

36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.

37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.

38 І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!

39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.

40 І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.

41 А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“

42 А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.

43 І всі дивувалися ве́личі Божій! Ісус удруге заповідає Свою смерть А як усі дивувались усьо́му, що чинив був Ісус, Він промовив до у́чнів Своїх:

44 „Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.

45 Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.

46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?

47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

48 І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“

49 А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.

50 Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“

51 І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.

52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.

53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.

54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“ їх, як і Ілля був зробив“.

55 А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.

56 Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“ І пішли вони в інше село.

57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.

58 Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“

59 I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.

60 Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.

61 А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.

62 Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“

Евангелие от Луки

Глава 9

1 Созвав вместе двенадцать, Иисус дал им силу и власть одолевать всех демонов и излечивать болезни.

2 Затем Он послал их возвещать Божье Царство и исцелять больных,

3 сказав им: — Ничего не берите с собой в дорогу: ни посоха, ни сумки, ни хлеба, ни денег, ни запасной одежды.

4 В какой бы дом вы ни вошли, оставайтесь там и оттуда отправляйтесь дальше.

5 А если где-то люди вас не примут, то, уходя из того города, отряхните пыль с ваших ног, это будет свидетельством против них.

6 Ученики отправились в путь и, переходя из селения в селение, возвещали Радостную Весть и повсюду исцеляли больных.

7 Слухи обо всем этом дошли и до правителя Ирода. Он был в недоумении, потому что одни говорили, что это Иоанн воскрес из мертвых,

8 другие — что явился Илия, третьи — что ожил один из древних пророков.

9 Ирод говорил: — Иоанна я обезглавил, а кто же тогда Этот Человек, о Котором мне такое рассказывают? И он искал возможность увидеть Иисуса.

10 Апостолы, возвратившись, рассказали Иисусу обо всем, что они сделали. Потом Он взял их с Собой, и они пошли одни к городу, называемому Вифсаида.

11 Однако толпы народа, узнав об этом, пошли за Иисусом. Он радушно их принял и говорил им о Божьем Царстве, а также исцелял тех, кто в этом нуждался.

12 День уже клонился к вечеру, и двенадцать подошли к Иисусу и сказали: — Отпусти людей, чтобы они пошли в окрестные селения и деревни и нашли себе ночлег и пищу, ведь мы здесь в пустынном месте.

13 Иисус ответил: — Вы сами дайте им есть. Ученики удивились: — Да ведь у нас только пять хлебов и две рыбы. Разве что нам пойти и купить еды на всех этих людей?

14 А там одних только мужчин было около пяти тысяч. Но Иисус сказал ученикам: — Рассадите людей группами, человек по пятьдесят.

15 Ученики так и сделали. Когда все сели,

16 Иисус взял пять хлебов и две рыбы и, подняв глаза к небу, благословил пищу. Затем Он стал разламывать хлеб и рыбу и давать их Своим ученикам, чтобы те раздавали народу.

17 Все ели и насытились, и собрали еще двенадцать корзин остатков.

18 Однажды, когда Иисус молился в одиночестве и недалеко от Него были Его ученики, Он спросил их: — За кого принимает Меня народ?

19 Они ответили: — За Иоанна Крестителя; другие же — за Илию; а некоторые говорят, что один из других древних пророков ожил.

20 — А вы кем считаете Меня? — спросил их Иисус. — Божьим Христом, — ответил Петр.

21 Но Иисус строго велел им никому не говорить об этом,

22 сказав: — Сыну Человеческому должно много пострадать и быть отвергнутым старейшинами, первосвященниками и учителями Закона. Он будет убит, но на третий день воскреснет.

23 Потом Иисус сказал им: — Если кто желает быть Моим последователем, пусть отречется от самого себя и, каждый день беря свой крест, следует за Мной.

24 Потому что тот, кто хочет сберечь свою жизнь, потеряет ее, а кто потеряет свою жизнь ради Меня, тот спасет ее.

25 Ведь что пользы человеку, если он приобретет весь мир, но при этом погубит самого себя или повредит себе?

26 Кто постыдится Меня и Моих слов, того постыдится и Сын Человеческий, когда придет в Своей славе и в славе Отца и святых ангелов.

27 Говорю вам истину, некоторые из вас, стоящих здесь, не умрут, пока не увидят Божьего Царства.

28 Примерно восемь дней спустя после этих слов, Иисус, взяв с Собой Петра, Иоанна и Иакова, поднялся на гору помолиться.

29 Во время молитвы Его облик вдруг изменился, а одежда стала ослепительно белой.

30 И вот появились два человека, которые стали разговаривать с Иисусом, — это были Моисей и Илия.

31 Явившись в славе, они говорили о Его исходе, который Он должен будет совершить в Иерусалиме.

32 А Петра и тех, кто был вместе с ним, одолел сон, но когда они очнулись, то увидели славу Иисуса и двух мужчин, стоявших рядом с Ним.

33 Когда мужчины уже уходили, Петр сказал Иисусу: — Наставник, нам здесь так хорошо! Давай мы сделаем три шалаша, один Тебе, один Моисею и один Илии. Он и сам не знал, что говорит.

34 Когда он еще говорил, показалось облако и накрыло их. Оказавшись в облаке, они очень испугались.

35 А из облака прозвучал голос: — Это Мой Сын, Мой избранный. Его слушайте!

36 Когда голос умолк, они увидели Иисуса уже одного. Они молчали об этом и в то время никому не рассказывали о том, что видели.

37 На следующий день, когда они спустились с горы, Иисуса встретила большая толпа.

38 И один человек из толпы закричал: — Учитель, умоляю Тебя, посмотри моего сына! Он у меня один.

39 Иногда его схватывает дух, и тогда мальчик внезапно начинает кричать, его сводит судорогой, так что у него изо рта идет пена. Дух терзает его до полного изнеможения и лишь тогда нехотя отступает.

40 Я просил Твоих учеников изгнать его, но они не смогли.

41 — О неверующее и испорченное поколение, — сказал Иисус, — сколько Мне еще быть с вами и терпеть вас? Приведи сына сюда.

42 Когда мальчик еще шел, дух бросил его на землю в припадке. Но Иисус приказал нечистому духу выйти, исцелил мальчика, а затем отдал его отцу.

43 Все были поражены величием Бога. В то время как все удивлялись тому, что совершил Иисус, Он сказал Своим ученикам:

44 — Слушайте внимательно, что Я вам сейчас скажу: Сын Человеческий будет предан в руки людей.

45 Но они не поняли, что Он имел в виду, от них это было сокрыто, так что они не поняли смысла сказанного, а спросить, что означают Его слова, боялись.

46 Среди учеников как-то начался спор о том, кто из них важнее.

47 Иисус, зная их мысли, взял маленького ребенка и поставил его рядом с Собой.

48 — Кто ради Меня принимает такого ребенка, — сказал Иисус, — тот принимает и Меня, а кто принимает Меня, тот принимает и Пославшего Меня. Кто среди вас меньше всех, тот и велик.

49 Иоанн сказал Ему: — Наставник! Мы видели человека, который Твоим именем изгонял демонов, и мы запретили ему, потому что он не следует за Тобой вместе с нами.

50 — Не запрещайте, — сказал Иисус. — Кто не против вас, тот за вас.

51 Когда Иисусу подошло время быть взятым на небо, Он направился в Иерусалим.

52 Вперед Себя Он послал вестников, и те пошли в одно из самарянских селений, чтобы приготовить все к Его приходу.

53 Но жители селения не приняли Его, потому что Он шел в Иерусалим.

54 Увидев это, Его ученики Иаков и Иоанн сказали: — Господи, хочешь, мы прикажем огню сойти с неба и всех их истребить, как и Илия сделал?

55 Но Иисус, обернувшись, запретил им и сказал: — Вы не знаете, какого вы духа,

56 ведь Сын Человеческий пришел не губить человеческие души, а спасать. И они пошли в другое селение.

57 Когда они шли по дороге, один человек сказал Иисусу: — Я пойду за Тобой, куда бы Ты ни пошел.

58 Иисус ответил: — У лисиц есть норы, и у птиц небесных — гнезда, а Сыну Человеческому негде и голову приклонить.

59 Другому человеку Иисус сказал: — Следуй за Мной. Но тот ответил: — Господи, разреши мне прежде пойти и похоронить отца моего.

60 — Пусть мертвые сами хоронят своих мертвецов, а ты иди и провозглашай Божье Царство, — сказал ему Иисус.

61 Еще один человек сказал Ему: — Я пойду за Тобой, Господи, но позволь мне прежде пойти и попрощаться с моей семьей.

62 Иисус ответил: — Ни один человек, положивший руку на плуг и оглядывающийся назад, не пригоден для Божьего Царства.

Вiд Луки Розділ 9	Евангелие от Луки Глава 9
1 І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.	1 Созвав вместе двенадцать, Иисус дал им силу и власть одолевать всех демонов и излечивать болезни.
2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.	2 Затем Он послал их возвещать Божье Царство и исцелять больных,
3 І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.	3 сказав им: — Ничего не берите с собой в дорогу: ни посоха, ни сумки, ни хлеба, ни денег, ни запасной одежды.
4 І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.	4 В какой бы дом вы ни вошли, оставайтесь там и оттуда отправляйтесь дальше.
5 А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.	5 А если где-то люди вас не примут, то, уходя из того города, отряхните пыль с ваших ног, это будет свидетельством против них.
6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.	6 Ученики отправились в путь и, переходя из селения в селение, возвещали Радостную Весть и повсюду исцеляли больных.
7 А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,	7 Слухи обо всем этом дошли и до правителя Ирода. Он был в недоумении, потому что одни говорили, что это Иоанн воскрес из мертвых,
8 а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.	8 другие — что явился Илия, третьи — что ожил один из древних пророков.
9 Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“ І він намагався побачити Його.	9 Ирод говорил: — Иоанна я обезглавил, а кто же тогда Этот Человек, о Котором мне такое рассказывают? И он искал возможность увидеть Иисуса.
10 А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.	10 Апостолы, возвратившись, рассказали Иисусу обо всем, что они сделали. Потом Он взял их с Собой, и они пошли одни к городу, называемому Вифсаида.
11 А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.	11 Однако толпы народа, узнав об этом, пошли за Иисусом. Он радушно их принял и говорил им о Божьем Царстве, а также исцелял тех, кто в этом нуждался.
12 А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“	12 День уже клонился к вечеру, и двенадцать подошли к Иисусу и сказали: — Отпусти людей, чтобы они пошли в окрестные селения и деревни и нашли себе ночлег и пищу, ведь мы здесь в пустынном месте.
13 А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві рибі. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.	13 Иисус ответил: — Вы сами дайте им есть. Ученики удивились: — Да ведь у нас только пять хлебов и две рыбы. Разве что нам пойти и купить еды на всех этих людей?
14 Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.	14 А там одних только мужчин было около пяти тысяч. Но Иисус сказал ученикам: — Рассадите людей группами, человек по пятьдесят.
15 І зробили отак, і всіх їх розсади́ли.	15 Ученики так и сделали. Когда все сели,
16 I Він узяв п'ять хлібі́в та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.	16 Иисус взял пять хлебов и две рыбы и, подняв глаза к небу, благословил пищу. Затем Он стал разламывать хлеб и рыбу и давать их Своим ученикам, чтобы те раздавали народу.
17 І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.	17 Все ели и насытились, и собрали еще двенадцать корзин остатков.
18 І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“	18 Однажды, когда Иисус молился в одиночестве и недалеко от Него были Его ученики, Он спросил их: — За кого принимает Меня народ?
19 Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.	19 Они ответили: — За Иоанна Крестителя; другие же — за Илию; а некоторые говорят, что один из других древних пророков ожил.
20 А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“	20 — А вы кем считаете Меня? — спросил их Иисус. — Божьим Христом, — ответил Петр.
21 Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.	21 Но Иисус строго велел им никому не говорить об этом,
22 І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“	22 сказав: — Сыну Человеческому должно много пострадать и быть отвергнутым старейшинами, первосвященниками и учителями Закона. Он будет убит, но на третий день воскреснет.
23 А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.	23 Потом Иисус сказал им: — Если кто желает быть Моим последователем, пусть отречется от самого себя и, каждый день беря свой крест, следует за Мной.
24 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.	24 Потому что тот, кто хочет сберечь свою жизнь, потеряет ее, а кто потеряет свою жизнь ради Меня, тот спасет ее.
25 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?	25 Ведь что пользы человеку, если он приобретет весь мир, но при этом погубит самого себя или повредит себе?
26 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.	26 Кто постыдится Меня и Моих слов, того постыдится и Сын Человеческий, когда придет в Своей славе и в славе Отца и святых ангелов.
27 Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.	27 Говорю вам истину, некоторые из вас, стоящих здесь, не умрут, пока не увидят Божьего Царства.
28 І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.	28 Примерно восемь дней спустя после этих слов, Иисус, взяв с Собой Петра, Иоанна и Иакова, поднялся на гору помолиться.
29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.	29 Во время молитвы Его облик вдруг изменился, а одежда стала ослепительно белой.
30 І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,	30 И вот появились два человека, которые стали разговаривать с Иисусом, — это были Моисей и Илия.
31 що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.	31 Явившись в славе, они говорили о Его исходе, который Он должен будет совершить в Иерусалиме.
32 А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.	32 А Петра и тех, кто был вместе с ним, одолел сон, но когда они очнулись, то увидели славу Иисуса и двух мужчин, стоявших рядом с Ним.
33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“ Він не знав, що говорить...	33 Когда мужчины уже уходили, Петр сказал Иисусу: — Наставник, нам здесь так хорошо! Давай мы сделаем три шалаша, один Тебе, один Моисею и один Илии. Он и сам не знал, что говорит.
34 А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.	34 Когда он еще говорил, показалось облако и накрыло их. Оказавшись в облаке, они очень испугались.
35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“	35 А из облака прозвучал голос: — Это Мой Сын, Мой избранный. Его слушайте!
36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.	36 Когда голос умолк, они увидели Иисуса уже одного. Они молчали об этом и в то время никому не рассказывали о том, что видели.
37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.	37 На следующий день, когда они спустились с горы, Иисуса встретила большая толпа.
38 І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!	38 И один человек из толпы закричал: — Учитель, умоляю Тебя, посмотри моего сына! Он у меня один.
39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.	39 Иногда его схватывает дух, и тогда мальчик внезапно начинает кричать, его сводит судорогой, так что у него изо рта идет пена. Дух терзает его до полного изнеможения и лишь тогда нехотя отступает.
40 І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.	40 Я просил Твоих учеников изгнать его, но они не смогли.
41 А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“	41 — О неверующее и испорченное поколение, — сказал Иисус, — сколько Мне еще быть с вами и терпеть вас? Приведи сына сюда.
42 А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.	42 Когда мальчик еще шел, дух бросил его на землю в припадке. Но Иисус приказал нечистому духу выйти, исцелил мальчика, а затем отдал его отцу.
43 І всі дивувалися ве́личі Божій! Ісус удруге заповідає Свою смерть А як усі дивувались усьо́му, що чинив був Ісус, Він промовив до у́чнів Своїх:	43 Все были поражены величием Бога. В то время как все удивлялись тому, что совершил Иисус, Он сказал Своим ученикам:
44 „Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.	44 — Слушайте внимательно, что Я вам сейчас скажу: Сын Человеческий будет предан в руки людей.
45 Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.	45 Но они не поняли, что Он имел в виду, от них это было сокрыто, так что они не поняли смысла сказанного, а спросить, что означают Его слова, боялись.
46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?	46 Среди учеников как-то начался спор о том, кто из них важнее.
47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.	47 Иисус, зная их мысли, взял маленького ребенка и поставил его рядом с Собой.
48 І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“	48 — Кто ради Меня принимает такого ребенка, — сказал Иисус, — тот принимает и Меня, а кто принимает Меня, тот принимает и Пославшего Меня. Кто среди вас меньше всех, тот и велик.
49 А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.	49 Иоанн сказал Ему: — Наставник! Мы видели человека, который Твоим именем изгонял демонов, и мы запретили ему, потому что он не следует за Тобой вместе с нами.
50 Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“	50 — Не запрещайте, — сказал Иисус. — Кто не против вас, тот за вас.
51 І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.	51 Когда Иисусу подошло время быть взятым на небо, Он направился в Иерусалим.
52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.	52 Вперед Себя Он послал вестников, и те пошли в одно из самарянских селений, чтобы приготовить все к Его приходу.
53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.	53 Но жители селения не приняли Его, потому что Он шел в Иерусалим.
54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“ їх, як і Ілля був зробив“.	54 Увидев это, Его ученики Иаков и Иоанн сказали: — Господи, хочешь, мы прикажем огню сойти с неба и всех их истребить, как и Илия сделал?
55 А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.	55 Но Иисус, обернувшись, запретил им и сказал: — Вы не знаете, какого вы духа,
56 Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“ І пішли вони в інше село.	56 ведь Сын Человеческий пришел не губить человеческие души, а спасать. И они пошли в другое селение.
57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.	57 Когда они шли по дороге, один человек сказал Иисусу: — Я пойду за Тобой, куда бы Ты ни пошел.
58 Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“	58 Иисус ответил: — У лисиц есть норы, и у птиц небесных — гнезда, а Сыну Человеческому негде и голову приклонить.
59 I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.	59 Другому человеку Иисус сказал: — Следуй за Мной. Но тот ответил: — Господи, разреши мне прежде пойти и похоронить отца моего.
60 Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.	60 — Пусть мертвые сами хоронят своих мертвецов, а ты иди и провозглашай Божье Царство, — сказал ему Иисус.
61 А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.	61 Еще один человек сказал Ему: — Я пойду за Тобой, Господи, но позволь мне прежде пойти и попрощаться с моей семьей.
62 Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“	62 Иисус ответил: — Ни один человек, положивший руку на плуг и оглядывающийся назад, не пригоден для Божьего Царства.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 9

Евангелие от Луки

Глава 9

Вiд Луки

Розділ 9

Евангелие от Луки

Глава 9

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 9

Евангелие от Луки

Глава 9

Вiд Луки

Розділ 9

Евангелие от Луки

Глава 9

Старий
завіт

Новий
завіт