ДаниїлРозділ 9 |
1 |
2 за першого року його царюва́ння я, Даниїл, бачив у книгах число тих ро́ків, про які було́ Господнє слово до пророка Єремії, — що спо́вниться для руїн Єрусалиму сімдеся́т ро́ків. |
3 І звернув я своє обличчя до Господа Бога, — проха́ти з молитвою та з блага́ннями, у по́сті, у вере́тищі та в по́пелі. |
4 І молився я Господе́ві, Богові своєму, і сповіда́вся й казав: „О мій Господи, Боже великий і грізни́й, що стережеш заповіта та милість для тих, хто кохає Тебе, та для тих, хто виконує Твої за́повіді! |
5 Ми прогрішилися та чинили беззако́ння, і були несправедливі, і бунтува́лися, і відверта́лися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх. |
6 І не прислуха́лися ми до Твоїх рабів пророків, що говорили в Твоїм Імені до наших царів, наших начальників та наших батьків, і до всього наро́ду землі. |
7 Тобі, Господи, справедливість, а нам сором на обличчя, як цього дня для юдея, і для ме́шканців Єрусалиму, і для всього Ізраїля, близьки́х та далеких, по всіх тих края́х, куди Ти їх вигнав за їхнє спроневі́рення, що допустилися його перед Тобою. |
8 Господи, сором на обличчя нам, нашим царям, князя́м нашим та нашим батька́м, що згрішили перед Тобою! |
9 А Господе́ві, нашому Богові, — милість та про́щення, бо ми бунтува́лися проти Нього, |
10 і не слухалися голосу Господа, нашого Бога, щоб ходити зако́нами Його, які Він дав нам через Своїх рабів пророків. |
11 І ввесь Ізраїль переступив Зако́на Твого, і відвернулися, щоб не слухатися Твого голосу, і було вилите на нас те прокля́ття й та прися́га, що написана в Зако́ні Мойсея, Божого раба, бо ми прогріши́лися Йому. |
12 І Він спо́внив Своє слово, яке говорив на нас та на наших су́ддів, що судили нас, щоб спрова́дити на нас велике зло, — такого не було вчи́нено під ці́лим небом, яке було́ вчинене в Єрусалимі! |
13 Як написано в Мойсеєвому Зако́ні, усе те лихо прийшло на нас, та ми не вблагали Господа, нашого Бога, щоб вернутися нам від свого гріха́, і щоб порозумнішати в Твоїй правді. |
14 І Господь пильнував того лиха, і спровадив його на нас, бо справедливий Господь, Бог наш, у всіх Своїх чи́нах, які Він зробив, та ми не слухали Його голосу. |
15 А тепер, Господи, Боже наш, що вивів з єгипетського краю Свій наро́д поту́жною рукою, і зробив Собі славне Ім'я́, як цього дня, — згрішили ми, стали несправедливі! |
16 Господи, у міру всієї Твоєї справедливости нехай відве́рнеться гнів Твій та Твоя ревність від Твого міста Єрусалиму, Твоєї святої гори́, бо через наші гріхи та через провини наших батьків Єрусалим та наро́д Твій відда́ний на га́ньбу для всіх наших око́лиць. |
17 І ни́ні прислу́хайся, Боже наш, до молитви Твого раба та до його блага́нь, і нехай засві́титься Твоє лице над Твоєю спусто́шеною святинею, ради Господа! |
18 Нахили, Боже мій, вухо Своє та й послухай, відкрий Свої очі й побач наші спусто́шення та те місто, де кли́калося Ім'я́ Твоє в ньому, бо ми кладемо свої блага́ння перед Твоїм лицем не через свої справедливості, але через велику Твою милість. |
19 Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислу́хайся й зроби! Не опізняйся ради Себе, мій Боже, бо Ім'я́ Твоє кли́четься над Твоїм містом і над Твоїм наро́дом!“ |
20 |
21 і ще я говорив на цій молитві, а той муж Гавриїл, якого я бачив у видінні напоча́тку, швидко прилетів, і доторкну́вся до мене за ча́су вечірньої хлі́бної жертви. |
22 І він напу́чував мене, і говорив зо мною та й сказав: „Даниїле, я тепер вийшов, щоб умудри́ти тебе в розумінні. |
23 На поча́тку молито́в твоїх вийшло слово, і я прийшов об'явити його тобі, бо ти улю́блений, і приглянься до цього слова, і придивися до виді́ння. |
24 Сімдеся́т ро́ків-ти́жнів призна́чено для твого наро́ду та для міста твоєї святині, аж поки пере́ступ буде докі́нчений, і міра гріха́ буде повна, аж поки вина буде споку́тувана, і вічна правда приве́дена, аж поки будуть потверджені видіння й пророк, і щоб пома́зати Святеє Святих. |
25 Та знай і розумій: від ви́ходу нака́зу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месі́ї сім тижнів та шістдеся́т і два тижні. І ве́рнеться наро́д, і відбудо́ваний буде майда́н і вулиця, і то буде за тяжко́го ча́су. |
26 І по тих шостидесятьо́х і двох ти́жнях буде погу́блений Месі́я, хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить наро́д воло́даря, що при́йде, а кінець його — у пові́дді. І аж до кінця буде війна, гострі спусто́шення. |
27 І він зміцни́ть заповіта для багатьох на один ти́ждень, а на півтижня припинить жертву та жертву хлібну. І на святиню при́йде гидо́та спусто́шення, поки зни́щення й рішучий суд кари не виллється на спустоши́теля“. |
Книга пророка ДаниилаГлава 9 |
1 |
2 В первый год его царствования я, Даниил, усмотрел в книгах, что, по слову Иеговы к Иеремии пророку, число лет, в которые должно окончиться запустение Иерусалима, есть семдесят лет. |
3 Тогда я обратил лице мое к Господу Богу, ища молитвы и молений, в посте, и власянице и пепле; |
4 И молился Иегове Богу моему, и исповедовался, и говорил: `О Господи, Боже великий и страшный, сохраняющий завет и милость любящим Его, и соблюдающим повеления Его! |
5 Согрешили мы, и испортились, и озлились, и сделались непокорными, и отступили от заповедей Твоих и законов Твоих. |
6 И не слушали мы рабов Твоих пророков, которые Твоим именем говорили царям нашим, князьям нашим, и отцам нашим, и всему народу земли. |
7 |
8 Господи! стыд нашим лицам, царям нашим, князьям нашим и отцам нашим, потому что согрешили мы пред Тобою... |
9 У Господа Бога нашего милости и прощения... ибо мы были непокорны Ему; |
10 И не слушали гласа Иеговы, Бога нашего, повелевавшего ходить в законах Его, которые Он давал нам посредством рабов Своих пророков. |
11 |
12 То Он и выполнил слово Свое, какое изрек на нас и на судей наших, производивших суд у нас, навел на нас великое бедствие; чего не бывало во всей поднебесной, то сделано над Иерусалимом. |
13 По написанному в законе Моисеевом, постигло нас все бедствие сие; и мы не умилостивляли Иегову, Бога нашего, обращением от пороков наших и умудряясь в истине Твоей. |
14 И недремлющим оком смотрел Иегова на бедствие, и навел его на нас; ибо Иегова, Бог наш, праведен во всех делах Своих, которые Он делает, а мы не слушали гласа Его. |
15 |
16 О Господи! по всем правдам Твоим, да отвратится гнев Твой и ярость Твоя от града Твоего Иерусалима, от святой горы Твоей, потому что за грехи наши и преступления отцев наших, Иерусалим и народ Твой в посмеянии у всех соседей наших. |
17 |
18 Приклони, Боже мой, ухо Твое и услыши! открой очи Твои и воззри на пустыни наши, и на град, который именуется Твоим именем: ибо не на правду нашу надеясь, мы повергаем пред Тобою прошение наше, ибо надеемся на Твое великое милосердие. |
19 Господи! услыши; Господи! прости; Господи! внемли, и сотвори не медля, ради Тебя Самого, моего Бога; ибо именем Твоим именуется град Твой и народ Твой`. |
20 Между тем, как я еще говорил, и молился, и исповедовал грехи мои, и грехи народа моего, Израиля, и повергал прошение мое пред Иеговою, Богом моим, о святой горе Бога моего, |
21 Когда я еще говорил в молитве, муж Гавриил, которого я видел прежде в видении, скородвижимый ускорил прикоснуться ко мне во время вечерней жертвы, |
22 И вразумлял, и говорил со мною, и сказал: Даниил! вот я исшел научить тебя разумению. |
23 В самом начале молений твоих, вышло слово, и я пришел объявить; ибо ты человек Боголюбезнейший. Итак, внимай слову сему, и вникни в сие видение. |
24 |
25 |
26 |
27 |
ДаниїлРозділ 9 |
Книга пророка ДаниилаГлава 9 |
1 |
1 |
2 за першого року його царюва́ння я, Даниїл, бачив у книгах число тих ро́ків, про які було́ Господнє слово до пророка Єремії, — що спо́вниться для руїн Єрусалиму сімдеся́т ро́ків. |
2 В первый год его царствования я, Даниил, усмотрел в книгах, что, по слову Иеговы к Иеремии пророку, число лет, в которые должно окончиться запустение Иерусалима, есть семдесят лет. |
3 І звернув я своє обличчя до Господа Бога, — проха́ти з молитвою та з блага́ннями, у по́сті, у вере́тищі та в по́пелі. |
3 Тогда я обратил лице мое к Господу Богу, ища молитвы и молений, в посте, и власянице и пепле; |
4 І молився я Господе́ві, Богові своєму, і сповіда́вся й казав: „О мій Господи, Боже великий і грізни́й, що стережеш заповіта та милість для тих, хто кохає Тебе, та для тих, хто виконує Твої за́повіді! |
4 И молился Иегове Богу моему, и исповедовался, и говорил: `О Господи, Боже великий и страшный, сохраняющий завет и милость любящим Его, и соблюдающим повеления Его! |
5 Ми прогрішилися та чинили беззако́ння, і були несправедливі, і бунтува́лися, і відверта́лися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх. |
5 Согрешили мы, и испортились, и озлились, и сделались непокорными, и отступили от заповедей Твоих и законов Твоих. |
6 І не прислуха́лися ми до Твоїх рабів пророків, що говорили в Твоїм Імені до наших царів, наших начальників та наших батьків, і до всього наро́ду землі. |
6 И не слушали мы рабов Твоих пророков, которые Твоим именем говорили царям нашим, князьям нашим, и отцам нашим, и всему народу земли. |
7 Тобі, Господи, справедливість, а нам сором на обличчя, як цього дня для юдея, і для ме́шканців Єрусалиму, і для всього Ізраїля, близьки́х та далеких, по всіх тих края́х, куди Ти їх вигнав за їхнє спроневі́рення, що допустилися його перед Тобою. |
7 |
8 Господи, сором на обличчя нам, нашим царям, князя́м нашим та нашим батька́м, що згрішили перед Тобою! |
8 Господи! стыд нашим лицам, царям нашим, князьям нашим и отцам нашим, потому что согрешили мы пред Тобою... |
9 А Господе́ві, нашому Богові, — милість та про́щення, бо ми бунтува́лися проти Нього, |
9 У Господа Бога нашего милости и прощения... ибо мы были непокорны Ему; |
10 і не слухалися голосу Господа, нашого Бога, щоб ходити зако́нами Його, які Він дав нам через Своїх рабів пророків. |
10 И не слушали гласа Иеговы, Бога нашего, повелевавшего ходить в законах Его, которые Он давал нам посредством рабов Своих пророков. |
11 І ввесь Ізраїль переступив Зако́на Твого, і відвернулися, щоб не слухатися Твого голосу, і було вилите на нас те прокля́ття й та прися́га, що написана в Зако́ні Мойсея, Божого раба, бо ми прогріши́лися Йому. |
11 |
12 І Він спо́внив Своє слово, яке говорив на нас та на наших су́ддів, що судили нас, щоб спрова́дити на нас велике зло, — такого не було вчи́нено під ці́лим небом, яке було́ вчинене в Єрусалимі! |
12 То Он и выполнил слово Свое, какое изрек на нас и на судей наших, производивших суд у нас, навел на нас великое бедствие; чего не бывало во всей поднебесной, то сделано над Иерусалимом. |
13 Як написано в Мойсеєвому Зако́ні, усе те лихо прийшло на нас, та ми не вблагали Господа, нашого Бога, щоб вернутися нам від свого гріха́, і щоб порозумнішати в Твоїй правді. |
13 По написанному в законе Моисеевом, постигло нас все бедствие сие; и мы не умилостивляли Иегову, Бога нашего, обращением от пороков наших и умудряясь в истине Твоей. |
14 І Господь пильнував того лиха, і спровадив його на нас, бо справедливий Господь, Бог наш, у всіх Своїх чи́нах, які Він зробив, та ми не слухали Його голосу. |
14 И недремлющим оком смотрел Иегова на бедствие, и навел его на нас; ибо Иегова, Бог наш, праведен во всех делах Своих, которые Он делает, а мы не слушали гласа Его. |
15 А тепер, Господи, Боже наш, що вивів з єгипетського краю Свій наро́д поту́жною рукою, і зробив Собі славне Ім'я́, як цього дня, — згрішили ми, стали несправедливі! |
15 |
16 Господи, у міру всієї Твоєї справедливости нехай відве́рнеться гнів Твій та Твоя ревність від Твого міста Єрусалиму, Твоєї святої гори́, бо через наші гріхи та через провини наших батьків Єрусалим та наро́д Твій відда́ний на га́ньбу для всіх наших око́лиць. |
16 О Господи! по всем правдам Твоим, да отвратится гнев Твой и ярость Твоя от града Твоего Иерусалима, от святой горы Твоей, потому что за грехи наши и преступления отцев наших, Иерусалим и народ Твой в посмеянии у всех соседей наших. |
17 І ни́ні прислу́хайся, Боже наш, до молитви Твого раба та до його блага́нь, і нехай засві́титься Твоє лице над Твоєю спусто́шеною святинею, ради Господа! |
17 |
18 Нахили, Боже мій, вухо Своє та й послухай, відкрий Свої очі й побач наші спусто́шення та те місто, де кли́калося Ім'я́ Твоє в ньому, бо ми кладемо свої блага́ння перед Твоїм лицем не через свої справедливості, але через велику Твою милість. |
18 Приклони, Боже мой, ухо Твое и услыши! открой очи Твои и воззри на пустыни наши, и на град, который именуется Твоим именем: ибо не на правду нашу надеясь, мы повергаем пред Тобою прошение наше, ибо надеемся на Твое великое милосердие. |
19 Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислу́хайся й зроби! Не опізняйся ради Себе, мій Боже, бо Ім'я́ Твоє кли́четься над Твоїм містом і над Твоїм наро́дом!“ |
19 Господи! услыши; Господи! прости; Господи! внемли, и сотвори не медля, ради Тебя Самого, моего Бога; ибо именем Твоим именуется град Твой и народ Твой`. |
20 |
20 Между тем, как я еще говорил, и молился, и исповедовал грехи мои, и грехи народа моего, Израиля, и повергал прошение мое пред Иеговою, Богом моим, о святой горе Бога моего, |
21 і ще я говорив на цій молитві, а той муж Гавриїл, якого я бачив у видінні напоча́тку, швидко прилетів, і доторкну́вся до мене за ча́су вечірньої хлі́бної жертви. |
21 Когда я еще говорил в молитве, муж Гавриил, которого я видел прежде в видении, скородвижимый ускорил прикоснуться ко мне во время вечерней жертвы, |
22 І він напу́чував мене, і говорив зо мною та й сказав: „Даниїле, я тепер вийшов, щоб умудри́ти тебе в розумінні. |
22 И вразумлял, и говорил со мною, и сказал: Даниил! вот я исшел научить тебя разумению. |
23 На поча́тку молито́в твоїх вийшло слово, і я прийшов об'явити його тобі, бо ти улю́блений, і приглянься до цього слова, і придивися до виді́ння. |
23 В самом начале молений твоих, вышло слово, и я пришел объявить; ибо ты человек Боголюбезнейший. Итак, внимай слову сему, и вникни в сие видение. |
24 Сімдеся́т ро́ків-ти́жнів призна́чено для твого наро́ду та для міста твоєї святині, аж поки пере́ступ буде докі́нчений, і міра гріха́ буде повна, аж поки вина буде споку́тувана, і вічна правда приве́дена, аж поки будуть потверджені видіння й пророк, і щоб пома́зати Святеє Святих. |
24 |
25 Та знай і розумій: від ви́ходу нака́зу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месі́ї сім тижнів та шістдеся́т і два тижні. І ве́рнеться наро́д, і відбудо́ваний буде майда́н і вулиця, і то буде за тяжко́го ча́су. |
25 |
26 І по тих шостидесятьо́х і двох ти́жнях буде погу́блений Месі́я, хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить наро́д воло́даря, що при́йде, а кінець його — у пові́дді. І аж до кінця буде війна, гострі спусто́шення. |
26 |
27 І він зміцни́ть заповіта для багатьох на один ти́ждень, а на півтижня припинить жертву та жертву хлібну. І на святиню при́йде гидо́та спусто́шення, поки зни́щення й рішучий суд кари не виллється на спустоши́теля“. |
27 |