CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Ів. 6
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Вiд Iвана

Розділ 6

1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.

2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.

3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.

5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“

6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.

7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.

8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:

9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“

10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.

13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.

14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“

15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.

16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.

18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.

19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.

20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“

21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.

22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.

23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.

25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“

26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.

27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.

28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“

29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.

30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“

31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.

32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.

34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“

35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.

36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.

40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.

41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.

42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“

43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!

44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.

48 Я — хліб життя!

49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.

50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.

51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.

52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“

53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.

56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.

57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“

59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“

61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?

62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.

66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“

68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.

69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“

70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.

71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.

Евангелие от Иоанна

Глава 6

1 После этого ушел Иисус на ту сторону моря Галилейского, или Тивериадского.

2 И следовало за Ним много народа, потому что видели знамения, которые Он творил над больными.

3 Иисус взошел на гору и там сидел с учениками Своими.

4 А была близко Пасха, праздник Иудейский.

5 Иисус, подняв глаза и увидев, что много народа идет к Нему, говорит Филиппу: где бы нам купить хлебов, чтобы они поели?

6 Говорил же Он это, испытывая его, ибо Сам знал, что будет делать.

7 Ответил Ему Филипп: на двести динариев не достать для них хлебов, чтобы каждый получил хотя бы немного.

8 Говорит Ему один из учеников Его, Андрей, брат Симона Петра:

9 есть тут мальчик, и у него пять хлебов ячменных и две рыбки. Но что это для такого множества?

10 Сказал Иисус: велите людям возлечь. Было на этом месте много травы. Итак возлегли: мужчины числом около пяти тысяч.

11 Иисус взял хлебы и, воздав благодарение, раздал возлежащим; также и рыбок, сколько хотели.

12 Когда же они насытились, говорит Он ученикам Своим: соберите оставшиеся куски, чтобы ничего не пропало.

13 И собрали они и наполнили двенадцать коробов теми кусками от пяти хлебов ячменных, которые остались у евших.

14 Тогда люди, увидев знамение, сотворенное Им, стали говорить, что Он воистину тот пророк, который грядет в мир.

15 Сам же Иисус, узнав, что собираются придти и захватить Его, чтобы сделать царем, удалился снова на гору один.

16 Когда же настал вечер, спустились ученики Его к морю

17 и, сев в лодку, держали путь на ту сторону моря в Капернаум. И темнота уже наступила, и еще не приходил к ним Иисус.

18 И море, при сильном ветре, волновалось.

19 Итак, пройдя на веслах стадий около двадцати пяти или тридцати, видят они, что Иисус идет по морю и приближается к лодке, и испугались.

20 Он же говорит им: это Я, не бойтесь.

21 Хотели они взять Его в лодку, и тотчас лодка оказалась у земли, куда они плыли.

22 На другой день толпа, собравшаяся по ту сторону моря, увидела, что другой лодки, кроме одной, там не было, и что Иисус не входил в лодку вместе с учениками Своими, но ученики Его отправились одни.

23 Пришли другие лодки из Тивериады, близко к тому месту, где ели хлеб по благодарении Господнем.

24 Когда же увидела толпа, что ни Иисуса там нет, ни учеников Его, сами сели они в лодки и пришли в Капернаум, ища Иисуса.

25 И найдя Его по ту сторону моря, сказали Ему: Равви, когда Ты сюда прибыл?

26 Ответил им Иисус и сказал: истинно, истинно говорю вам: вы ищете Меня не потому, что видели знамения, а потому что поели хлебов и насытились.

27 Делайте себе не пищу тленную, но пищу, пребывающую в жизнь вечную, которую вам даст Сын Человеческий. Ибо Его запечатлел Отец Бог.

28 Тогда сказали они Ему: как нам поступать, чтобы делать дела Божии?

29 Ответил Иисус и сказал им: в том дело Божие, чтобы вы верили в Того, Кого послал Он.

30 Сказали Ему: какое же даешь Ты знамение, чтобы мы увидели и поверили Тебе? Что Ты делаешь?

31 Отцы наши ели манну в пустыне, как написано: «Хлеб с неба дал им есть».

32 Сказал же им Иисус: не Моисей дал вам хлеб с неба, но Отец Мой дает вам истинный хлеб с неба.

33 Ибо хлеб Божий есть Тот, Который сходит с неба и дает жизнь миру.

34 Тогда сказали они Ему: Господи, давай нам всегда этот хлеб.

35 Сказал им Иисус: Я — хлеб жизни; приходящий ко Мне не будет алкать, и верующий в Меня не будет жаждать никогда.

36 Но Я сказал вам, что вы и видели Меня и не веруете.

37 Всё, что дает Мне Отец, ко Мне придет, и приходящего ко Мне не изгоню вон,

38 потому что Я сошел с неба не для того, чтобы творить волю Мою, но волю Пославшего Меня.

39 А воля Пославшего Меня — в том, чтобы из всего, что Он дал Мне, Я не погубил ничего, но воскресил бы то в последний день.

40 Ибо воля Отца Моего — в том, чтобы каждый, видящий Сына и верующий в Него, имел жизнь вечную; и воскрешу его Я в последний день.

41 Начали роптать на Него Иудеи за то, что Он сказал: Я — хлеб, сошедший с неба,

42 и говорили: не Он ли Иисус, сын Иосифа, отца и мать Которого мы знаем? Как же Он теперь говорит: «Я сошел с неба»?

43 Ответил Иисус и сказал им: не ропщите между собою.

44 Никто не может придти ко Мне, если Отец, пославший Меня, не привлечет его, и Я воскрешу его в последний день.

45 Написано у Пророков: «И будут все научены Богом». Каждый, услышавший от Отца и научившийся, приходит ко Мне. —

46 Не то, чтобы кто видел Отца, кроме Того, Кто от Бога: Тот видел Отца. —

47 Истинно, истинно говорю вам: тот, кто верует, имеет жизнь вечную.

48 Я — хлеб жизни.

49 Отцы ваши ели в пустыне манну и умерли.

50 Этот хлеб с неба сходит, чтобы человек от него вкусил и не умер.

51 Я хлеб живой, с неба сошедший: если кто вкусит от этого хлеба, жив будет вовек, и хлеб, который Я дам, есть плоть Моя, которую Я дам за жизнь мира.

52 Тогда начали спорить между собой Иудеи, говоря: как может Он дать нам есть плоть?

53 Сказал им Иисус: истинно, истинно говорю вам: если вы не едите плоти Сына Человеческого и не пьете Его крови, не имеете жизни в себе.

54 Ядущий Мою плоть и пиющий Мою кровь имеет жизнь вечную, и Я воскрешу его в последний день.

55 Ибо плоть Моя есть истинная пища, и кровь Моя есть истинное питие.

56 Ядущий Мою плоть и пиющий Мою кровь во Мне пребывает, и Я в нем.

57 Как послал Меня Живой Отец, и Я живу Отцом, — и ядущий Меня, он тоже будет жить Мною.

58 Этот хлеб с неба сошел: не так, как ели отцы и умерли. Ядущий этот хлеб жить будет вовек.

59 Это сказал Он в синагоге, уча в Капернауме.

60 Многие же слышавшие из учеников Его сказали: трудно это слово. Кто может его слушать?

61 Иисус, зная в Себе, что ропщут на это ученики Его, сказал им: это ли вас соблазняет?

62 Что же, если вы увидите, что Сын Человеческий восходит туда, где был прежде?

63 Дух животворит, плоть не приносит никакой пользы. Слова, которые Я сказал вам, это дух, и это жизнь.

64 Но есть между вами такие, которые не веруют. Ибо знал с самого начала Иисус, кто неверующие, и кто предаст Его.

65 И говорил Он: поэтому Я сказал вам, что никто не может придти ко Мне, если не будет дано ему от Отца.

66 С этого времени многие из учеников Его отстали и больше с Ним не ходили.

67 Тогда сказал Иисус Двенадцати: не хотите ли и вы уйти?

68 Ответил Ему Симон Петр: Господи, к кому мы пойдем? Ты имеешь слова жизни вечной,

69 и мы уверовали и познали, что Ты — Христос, Святой Божий.

70 Ответил им Иисус: не Я ли вас, Двенадцать, избрал? И один из вас — диавол.

71 А говорил Он об Иуде, сыне Симона Искариота. Ибо ему, одному из Двенадцати, предстояло предать Его.

Вiд Iвана

Розділ 6

Евангелие от Иоанна

Глава 6

1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.

1 После этого ушел Иисус на ту сторону моря Галилейского, или Тивериадского.

2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.

2 И следовало за Ним много народа, потому что видели знамения, которые Он творил над больными.

3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

3 Иисус взошел на гору и там сидел с учениками Своими.

4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.

4 А была близко Пасха, праздник Иудейский.

5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“

5 Иисус, подняв глаза и увидев, что много народа идет к Нему, говорит Филиппу: где бы нам купить хлебов, чтобы они поели?

6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.

6 Говорил же Он это, испытывая его, ибо Сам знал, что будет делать.

7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.

7 Ответил Ему Филипп: на двести динариев не достать для них хлебов, чтобы каждый получил хотя бы немного.

8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:

8 Говорит Ему один из учеников Его, Андрей, брат Симона Петра:

9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“

9 есть тут мальчик, и у него пять хлебов ячменных и две рыбки. Но что это для такого множества?

10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

10 Сказал Иисус: велите людям возлечь. Было на этом месте много травы. Итак возлегли: мужчины числом около пяти тысяч.

11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

11 Иисус взял хлебы и, воздав благодарение, раздал возлежащим; также и рыбок, сколько хотели.

12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.

12 Когда же они насытились, говорит Он ученикам Своим: соберите оставшиеся куски, чтобы ничего не пропало.

13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.

13 И собрали они и наполнили двенадцать коробов теми кусками от пяти хлебов ячменных, которые остались у евших.

14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“

14 Тогда люди, увидев знамение, сотворенное Им, стали говорить, что Он воистину тот пророк, который грядет в мир.

15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.

15 Сам же Иисус, узнав, что собираются придти и захватить Его, чтобы сделать царем, удалился снова на гору один.

16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

16 Когда же настал вечер, спустились ученики Его к морю

17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.

17 и, сев в лодку, держали путь на ту сторону моря в Капернаум. И темнота уже наступила, и еще не приходил к ним Иисус.

18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.

18 И море, при сильном ветре, волновалось.

19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.

19 Итак, пройдя на веслах стадий около двадцати пяти или тридцати, видят они, что Иисус идет по морю и приближается к лодке, и испугались.

20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“

20 Он же говорит им: это Я, не бойтесь.

21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.

21 Хотели они взять Его в лодку, и тотчас лодка оказалась у земли, куда они плыли.

22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.

22 На другой день толпа, собравшаяся по ту сторону моря, увидела, что другой лодки, кроме одной, там не было, и что Иисус не входил в лодку вместе с учениками Своими, но ученики Его отправились одни.

23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

23 Пришли другие лодки из Тивериады, близко к тому месту, где ели хлеб по благодарении Господнем.

24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.

24 Когда же увидела толпа, что ни Иисуса там нет, ни учеников Его, сами сели они в лодки и пришли в Капернаум, ища Иисуса.

25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“

25 И найдя Его по ту сторону моря, сказали Ему: Равви, когда Ты сюда прибыл?

26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.

26 Ответил им Иисус и сказал: истинно, истинно говорю вам: вы ищете Меня не потому, что видели знамения, а потому что поели хлебов и насытились.

27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.

27 Делайте себе не пищу тленную, но пищу, пребывающую в жизнь вечную, которую вам даст Сын Человеческий. Ибо Его запечатлел Отец Бог.

28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“

28 Тогда сказали они Ему: как нам поступать, чтобы делать дела Божии?

29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.

29 Ответил Иисус и сказал им: в том дело Божие, чтобы вы верили в Того, Кого послал Он.

30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“

30 Сказали Ему: какое же даешь Ты знамение, чтобы мы увидели и поверили Тебе? Что Ты делаешь?

31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.

31 Отцы наши ели манну в пустыне, как написано: «Хлеб с неба дал им есть».

32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

32 Сказал же им Иисус: не Моисей дал вам хлеб с неба, но Отец Мой дает вам истинный хлеб с неба.

33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.

33 Ибо хлеб Божий есть Тот, Который сходит с неба и дает жизнь миру.

34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“

34 Тогда сказали они Ему: Господи, давай нам всегда этот хлеб.

35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.

35 Сказал им Иисус: Я — хлеб жизни; приходящий ко Мне не будет алкать, и верующий в Меня не будет жаждать никогда.

36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

36 Но Я сказал вам, что вы и видели Меня и не веруете.

37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

37 Всё, что дает Мне Отец, ко Мне придет, и приходящего ко Мне не изгоню вон,

38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

38 потому что Я сошел с неба не для того, чтобы творить волю Мою, но волю Пославшего Меня.

39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.

39 А воля Пославшего Меня — в том, чтобы из всего, что Он дал Мне, Я не погубил ничего, но воскресил бы то в последний день.

40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.

40 Ибо воля Отца Моего — в том, чтобы каждый, видящий Сына и верующий в Него, имел жизнь вечную; и воскрешу его Я в последний день.

41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.

41 Начали роптать на Него Иудеи за то, что Он сказал: Я — хлеб, сошедший с неба,

42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“

42 и говорили: не Он ли Иисус, сын Иосифа, отца и мать Которого мы знаем? Как же Он теперь говорит: «Я сошел с неба»?

43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!

43 Ответил Иисус и сказал им: не ропщите между собою.

44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

44 Никто не может придти ко Мне, если Отец, пославший Меня, не привлечет его, и Я воскрешу его в последний день.

45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

45 Написано у Пророков: «И будут все научены Богом». Каждый, услышавший от Отца и научившийся, приходит ко Мне. —

46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

46 Не то, чтобы кто видел Отца, кроме Того, Кто от Бога: Тот видел Отца. —

47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.

47 Истинно, истинно говорю вам: тот, кто верует, имеет жизнь вечную.

48 Я — хліб життя!

48 Я — хлеб жизни.

49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.

49 Отцы ваши ели в пустыне манну и умерли.

50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.

50 Этот хлеб с неба сходит, чтобы человек от него вкусил и не умер.

51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.

51 Я хлеб живой, с неба сошедший: если кто вкусит от этого хлеба, жив будет вовек, и хлеб, который Я дам, есть плоть Моя, которую Я дам за жизнь мира.

52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“

52 Тогда начали спорить между собой Иудеи, говоря: как может Он дать нам есть плоть?

53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

53 Сказал им Иисус: истинно, истинно говорю вам: если вы не едите плоти Сына Человеческого и не пьете Его крови, не имеете жизни в себе.

54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

54 Ядущий Мою плоть и пиющий Мою кровь имеет жизнь вечную, и Я воскрешу его в последний день.

55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.

55 Ибо плоть Моя есть истинная пища, и кровь Моя есть истинное питие.

56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.

56 Ядущий Мою плоть и пиющий Мою кровь во Мне пребывает, и Я в нем.

57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

57 Как послал Меня Живой Отец, и Я живу Отцом, — и ядущий Меня, он тоже будет жить Мною.

58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“

58 Этот хлеб с неба сошел: не так, как ели отцы и умерли. Ядущий этот хлеб жить будет вовек.

59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

59 Это сказал Он в синагоге, уча в Капернауме.

60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“

60 Многие же слышавшие из учеников Его сказали: трудно это слово. Кто может его слушать?

61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?

61 Иисус, зная в Себе, что ропщут на это ученики Его, сказал им: это ли вас соблазняет?

62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

62 Что же, если вы увидите, что Сын Человеческий восходит туда, где был прежде?

63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

63 Дух животворит, плоть не приносит никакой пользы. Слова, которые Я сказал вам, это дух, и это жизнь.

64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

64 Но есть между вами такие, которые не веруют. Ибо знал с самого начала Иисус, кто неверующие, и кто предаст Его.

65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.

65 И говорил Он: поэтому Я сказал вам, что никто не может придти ко Мне, если не будет дано ему от Отца.

66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

66 С этого времени многие из учеников Его отстали и больше с Ним не ходили.

67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“

67 Тогда сказал Иисус Двенадцати: не хотите ли и вы уйти?

68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.

68 Ответил Ему Симон Петр: Господи, к кому мы пойдем? Ты имеешь слова жизни вечной,

69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“

69 и мы уверовали и познали, что Ты — Христос, Святой Божий.

70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.

70 Ответил им Иисус: не Я ли вас, Двенадцать, избрал? И один из вас — диавол.

71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.

71 А говорил Он об Иуде, сыне Симона Искариота. Ибо ему, одному из Двенадцати, предстояло предать Его.

1.0x