CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Ів. 5
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Вiд Iвана

Розділ 5

1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.

2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.

3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.

4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.

5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.

6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“

7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.

8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“

9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,

10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.

11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.

12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“

13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.

14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“

15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.

16 І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.

17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.

18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.

19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.

20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.

21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.

22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,

23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.

24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.

25 Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.

26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.

27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.

28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,

29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.

30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.

31 Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.

32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.

33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.

34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.

35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.

36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!

37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.

38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.

39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!

40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.

41 Від людей не приймаю Я слави,

42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.

43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.

44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?

45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!

46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.

47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“

Евангелие от Иоанна

Глава 5

1 После этого был праздник Иудейский, и пришел Иисус в Иерусалим.

2 Есть в Иерусалиме у Овечьих ворот водоём, называемый по-еврейски Вифезда, с пятью крытыми ходами.

3 В них лежало множество больных: слепых, хромых, сухих [, ожидающих движения воды.

4 Ибо ангел Господень, время от времени, сходил в водоём и возмущал воду, и первый, кто входил по возмущении воды, выздоравливал, каким бы ни был одержим недугом].

5 Был там некий человек, тридцать восемь лет страдавший болезнью своей.

6 Иисус, увидев его лежащим и узнав, что он уже много времени болен, говорит ему: хочешь ли стать здоровым?

7 Ответил Ему больной: господин, нет у меня человека, чтобы опустить меня в водоём, когда возмутится вода. А пока я иду, другой раньше меня спускается.

8 Говорит ему Иисус: встань, возьми постель твою и ходи.

9 И тотчас стал здоровым человек, и взял постель свою, и начал ходить. А была суббота в тот день.

10 Поэтому говорили Иудеи исцеленному: сегодня суббота, и нельзя тебе брать постели.

11 Он же ответил им: Тот, Кто сделал меня здоровым, Он мне и сказал: «возьми постель твою и ходи».

12 Спросили его: кто Этот Человек, Который сказал тебе: «возьми и ходи»?

13 Исцеленный же не знал, кто Он. Ибо Иисус скрылся, пользуясь тем, что на этом месте была толпа.

14 После этого нашел его Иисус в храме и сказал ему: вот, ты стал здоровым; больше не греши, чтобы не случилось с тобой чего худшего.

15 Пошел человек и сказал Иудеям, что здоровым сделал его Иисус.

16 Потому и начали гнать Иудеи Иисуса, что Он это делал в субботу.

17 Но Он ответил им: Отец Мой доныне делает, и Я делаю.

18 И потому тем более искали Иудеи убить Его, что Он не только нарушал субботу, но и Отцом Своим называл Бога, делая Себя равным Богу.

19 Сказал же им Иисус в ответ: истинно, истинно говорю вам: не может Сын творить Сам по Себе ничего, если не видит Отца творящим: ибо, что Он творит, то и Сын творит так же.

20 Ибо Отец любит Сына и показывает Ему всё, что Сам творит, и покажет Ему дела больше этих, чтобы вы удивлялись.

21 Ибо, как Отец воздвигает мертвых и животворит, так и Сын, кого хочет, животворит.

22 Ибо и Отец не судит никого, но суд весь дал Сыну,

23 чтобы все чтили Сына, как чтут Отца. Кто не чтит Сына, не чтит Отца, пославшего Его.

24 Истинно, истинно говорю вам: слово Мое слушающий и верящий Пославшему Меня имеет жизнь вечную и на суд не приходит, но перешел из смерти в жизнь.

25 Истинно, истинно говорю вам: приходит час, и теперь есть, когда мертвые услышат голос Сына Божия, и услышавшие оживут.

26 Ибо, как Отец имеет жизнь в Самом Себе, так дал Он и Сыну иметь жизнь в Самом Себе,

27 и дал Ему власть суд творить, потому что Он — сын человека.

28 Не удивляйтесь этому, потому что приходит час, когда все, находящиеся в могилах, услышат голос Его,

29 и выйдут: сотворившие благое — в воскресение жизни, сделавшие злое — в воскресение суда.

30 Не могу Я Сам по Себе творить ничего: как слышу, сужу, и суд Мой праведен, потому что не ищу воли Моей, но воли Пославшего Меня.

31 Если Я свидетельствую о Самом Себе, свидетельство Мое не истинно.

32 Свидетельствует о Мне Другой, и знаю, что истинно то свидетельство, которым Он свидетельствует о Мне.

33 Вы посылали к Иоанну, и он засвидетельствовал об истине.

34 Не от человека Я принимаю свидетельство, но говорю это, чтобы вы были спасены.

35 Он был светильник горящий и светящий, и вы хотели недолгое время возликовать при свете его.

36 Но у Меня свидетельство больше Иоаннова: ибо дела, которые дал Мне Отец, чтобы Я совершил их, самые эти дела, которые Я творю, свидетельствуют о Мне, что Отец Меня послал.

37 И пославший Меня Отец, Он и засвидетельствовал о Мне. Вы и голоса Его никогда не слышали, и вида Его не видели,

38 и слова Его не имеете, в вас пребывающего, ибо Кого послал Он, Тому вы не верите.

39 Вы исследуете Писания, потому что думаете в них иметь жизнь вечную. А они и свидетельствуют о Мне.

40 И вы не хотите придти ко Мне, чтобы иметь жизнь.

41 Славы от людей Я не принимаю,

42 но Я знаю вас, что любви Божией вы не имеете в себе.

43 Я пришел во имя Отца Моего, и вы не принимаете Меня; если другой придет во имя свое, того вы примете.

44 Как можете вы уверовать, если принимаете славу друг от друга, а славы, которая от единого Бога, не ищете?

45 Не думайте, что Я буду обвинять вас пред Отцом: есть обвинитель на вас — Моисей, на которого вы возложили упование.

46 Если бы вы верили Моисею, то верили бы и Мне, ибо о Мне он написал.

47 Если же вы его писаниям не верите, как Моим словам поверите?

Вiд Iвана

Розділ 5

Евангелие от Иоанна

Глава 5

1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.

1 После этого был праздник Иудейский, и пришел Иисус в Иерусалим.

2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.

2 Есть в Иерусалиме у Овечьих ворот водоём, называемый по-еврейски Вифезда, с пятью крытыми ходами.

3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.

3 В них лежало множество больных: слепых, хромых, сухих [, ожидающих движения воды.

4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.

4 Ибо ангел Господень, время от времени, сходил в водоём и возмущал воду, и первый, кто входил по возмущении воды, выздоравливал, каким бы ни был одержим недугом].

5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.

5 Был там некий человек, тридцать восемь лет страдавший болезнью своей.

6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“

6 Иисус, увидев его лежащим и узнав, что он уже много времени болен, говорит ему: хочешь ли стать здоровым?

7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.

7 Ответил Ему больной: господин, нет у меня человека, чтобы опустить меня в водоём, когда возмутится вода. А пока я иду, другой раньше меня спускается.

8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“

8 Говорит ему Иисус: встань, возьми постель твою и ходи.

9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,

9 И тотчас стал здоровым человек, и взял постель свою, и начал ходить. А была суббота в тот день.

10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.

10 Поэтому говорили Иудеи исцеленному: сегодня суббота, и нельзя тебе брать постели.

11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.

11 Он же ответил им: Тот, Кто сделал меня здоровым, Он мне и сказал: «возьми постель твою и ходи».

12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“

12 Спросили его: кто Этот Человек, Который сказал тебе: «возьми и ходи»?

13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.

13 Исцеленный же не знал, кто Он. Ибо Иисус скрылся, пользуясь тем, что на этом месте была толпа.

14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“

14 После этого нашел его Иисус в храме и сказал ему: вот, ты стал здоровым; больше не греши, чтобы не случилось с тобой чего худшего.

15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.

15 Пошел человек и сказал Иудеям, что здоровым сделал его Иисус.

16 І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.

16 Потому и начали гнать Иудеи Иисуса, что Он это делал в субботу.

17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.

17 Но Он ответил им: Отец Мой доныне делает, и Я делаю.

18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.

18 И потому тем более искали Иудеи убить Его, что Он не только нарушал субботу, но и Отцом Своим называл Бога, делая Себя равным Богу.

19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.

19 Сказал же им Иисус в ответ: истинно, истинно говорю вам: не может Сын творить Сам по Себе ничего, если не видит Отца творящим: ибо, что Он творит, то и Сын творит так же.

20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.

20 Ибо Отец любит Сына и показывает Ему всё, что Сам творит, и покажет Ему дела больше этих, чтобы вы удивлялись.

21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.

21 Ибо, как Отец воздвигает мертвых и животворит, так и Сын, кого хочет, животворит.

22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,

22 Ибо и Отец не судит никого, но суд весь дал Сыну,

23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.

23 чтобы все чтили Сына, как чтут Отца. Кто не чтит Сына, не чтит Отца, пославшего Его.

24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.

24 Истинно, истинно говорю вам: слово Мое слушающий и верящий Пославшему Меня имеет жизнь вечную и на суд не приходит, но перешел из смерти в жизнь.

25 Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.

25 Истинно, истинно говорю вам: приходит час, и теперь есть, когда мертвые услышат голос Сына Божия, и услышавшие оживут.

26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.

26 Ибо, как Отец имеет жизнь в Самом Себе, так дал Он и Сыну иметь жизнь в Самом Себе,

27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.

27 и дал Ему власть суд творить, потому что Он — сын человека.

28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,

28 Не удивляйтесь этому, потому что приходит час, когда все, находящиеся в могилах, услышат голос Его,

29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.

29 и выйдут: сотворившие благое — в воскресение жизни, сделавшие злое — в воскресение суда.

30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.

30 Не могу Я Сам по Себе творить ничего: как слышу, сужу, и суд Мой праведен, потому что не ищу воли Моей, но воли Пославшего Меня.

31 Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.

31 Если Я свидетельствую о Самом Себе, свидетельство Мое не истинно.

32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.

32 Свидетельствует о Мне Другой, и знаю, что истинно то свидетельство, которым Он свидетельствует о Мне.

33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.

33 Вы посылали к Иоанну, и он засвидетельствовал об истине.

34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.

34 Не от человека Я принимаю свидетельство, но говорю это, чтобы вы были спасены.

35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.

35 Он был светильник горящий и светящий, и вы хотели недолгое время возликовать при свете его.

36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!

36 Но у Меня свидетельство больше Иоаннова: ибо дела, которые дал Мне Отец, чтобы Я совершил их, самые эти дела, которые Я творю, свидетельствуют о Мне, что Отец Меня послал.

37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.

37 И пославший Меня Отец, Он и засвидетельствовал о Мне. Вы и голоса Его никогда не слышали, и вида Его не видели,

38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.

38 и слова Его не имеете, в вас пребывающего, ибо Кого послал Он, Тому вы не верите.

39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!

39 Вы исследуете Писания, потому что думаете в них иметь жизнь вечную. А они и свидетельствуют о Мне.

40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.

40 И вы не хотите придти ко Мне, чтобы иметь жизнь.

41 Від людей не приймаю Я слави,

41 Славы от людей Я не принимаю,

42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.

42 но Я знаю вас, что любви Божией вы не имеете в себе.

43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.

43 Я пришел во имя Отца Моего, и вы не принимаете Меня; если другой придет во имя свое, того вы примете.

44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?

44 Как можете вы уверовать, если принимаете славу друг от друга, а славы, которая от единого Бога, не ищете?

45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!

45 Не думайте, что Я буду обвинять вас пред Отцом: есть обвинитель на вас — Моисей, на которого вы возложили упование.

46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.

46 Если бы вы верили Моисею, то верили бы и Мне, ибо о Мне он написал.

47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“

47 Если же вы его писаниям не верите, как Моим словам поверите?

1.0x