До євреївРозділ 9 |
|
1 |
|
2 Була́ бо уряджена перша скинія, яка зветься „Святе“, а в ній був світильни́к, і стіл, і жертовні хліби. |
|
3 А за другою засло́ною скинія, що зветься „Святе́ Святих“. |
|
4 Мала вона золоту кадильницю й ковче́га заповіту, усюди обку́того золотом, а в нім золота посу́дина з ма́нною, і розцві́ле жезло́ Ааро́нове та табли́ці заповіту. |
|
5 А над ним херуви́ми слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно. |
|
6 При такому ж уря́дженні до першої скинії вхо́дили за́вжди священики, пра́влячи служби Богові, |
|
7 а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він прино́сить за себе й за лю́дські провини. |
|
8 Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія. |
|
9 Вона образ для ча́су теперішнього, за якого прино́сяться да́ри та жертви, що того не можуть вдоскона́лити, щодо сумління того, хто служить, |
|
10 що тільки в потравах та в напо́ях, та в різних обмива́ннях, в уставах тілесних, — установлено їх аж до ча́су направи. |
|
11 Але́ Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотво́рною, цебто не цього втво́рення, |
|
12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набу́в вічне відку́плення. |
|
13 Бо коли кров козлів та телят та попіл із я́лівок, як покро́пить нечистих, освячує їх на очи́щення тіла, |
|
14 скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Вічним Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому! |
|
15 Тому Він — Посере́дник Ново́го Заповіту, щоб через смерть, — що була́ для відку́плення від пере́ступів, учинених за першого заповіту, — покликані прийняли́ обі́тницю вічного спа́дку. |
|
16 Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника, |
|
17 заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітний. |
|
18 Тому й перший заповіт освячений був не без крови: |
|
19 Коли бо Мойсей сповістив усі заповіді за Зако́ном усьому наро́дові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей, |
|
20 проказуючи: „Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!“ |
|
21 Так само і скинію, і ввесь по́суд служебний покропи́в він кров'ю. |
|
22 І майже все за Зако́ном кров'ю очищується, а без пролиття́ крови немає відпу́щення. |
|
23 Отож, треба було́, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих же́ртвами. |
|
24 Бо Христос увійшов не в рукотво́рну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас, |
|
25 і не тому́, щоб часто прино́сити в жертву Себе, як первосвященик входить у святиню кожнорічно з кров'ю чужою, |
|
26 бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закла́дин світу, а тепер Він з'явився один раз на схи́лку віків, щоб власною жертвою знищити гріх. |
|
27 І як лю́дям призна́чено вмерти один раз, потім же суд, |
|
28 так і Христос один раз був у жертву прине́сений, щоб „поне́сти гріхи багатьох“, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасі́ння. |
Послание к евреямГлава 9 |
|
1 |
|
2 Ибо устроена была скиния первая, в которой были и светильник, и стол, и хлебы предложения: она называется «Святое». |
|
3 А за второй завесой скиния, называемая «Святое Святых», |
|
4 имеющая золотой кадильный жертвенник и ковчег завета, обложенный со всех сторон золотом, и в нем сосуд золотой с манной, и жезл Аарона расцветший и скрижали завета, |
|
5 а над ним херувимы славы, осеняющие очистилище, о чём не время говорить подробно. |
|
6 |
|
7 но во вторую — один раз в год только первосвященник не без крови, которую он приносит за себя и за грехи неведения народа. |
|
8 Этим Дух Святой показывает, что еще не открыт путь во святилище, пока существует первая скиния. |
|
9 Она есть притча для настоящего времени, согласно которой приносятся дары и жертвы, не могущие сделать в совести совершенным воздающего служение Богу: |
|
10 это только предписания, относящиеся к плоти, с яствами и питиями и различными омовениями, наложенные до времени исправления. |
|
11 |
|
12 и не чрез кровь козлов и тельцов, но чрез собственную кровь, — вошел раз навсегда во святилище, приобретя вечное искупление. |
|
13 Ибо, если кровь козлов и быков и пепел телицы окроплением осквернённых освящает к чистоте плоти, — |
|
14 тем более кровь Христа, Который Духом вечным принес Себя непорочного Богу, очистит совесть нашу от мёртвых дел для служения Богу Живому. |
|
15 |
|
16 Ибо, где завещание, там необходимо установление смерти завещателя. |
|
17 Завещание ведь действительно при наличии мёртвых, потому что оно никогда не имеет силы, пока жив завещатель. |
|
18 Потому и первый завет не утверждён без крови. |
|
19 И действительно, когда Моисей огласил по Закону каждую заповедь всему народу, он, взяв кровь тельцов и козлов с водою и шерстью багряной и иссопом, окропил, как самую книгу, так и весь народ, |
|
20 говоря: это кровь завета, который заповедал вам Бог. |
|
21 И окропил также кровью скинию и все сосуды богослужебные. |
|
22 И по Закону почти всё освящается кровью, и без пролития крови не бывает прощения. |
|
23 |
|
24 Ибо Христос вошел не в рукотворенное святилище, отображение истинного, но в самое небо, чтобы теперь предстать за нас пред лицом Божиим; |
|
25 не для того, чтобы многократно приносить Себя, подобно как первосвященник входит ежегодно с кровью чужой: |
|
26 иначе надлежало бы Ему многократно страдать от начала мира. Теперь же, в конце веков, Он явился один раз для устранения греха жертвою Своею. |
|
27 И, как положено людям один раз умереть, а после этого — суд, — |
|
28 так и Христос, будучи принесён один раз, чтобы подъять грехи многих, во второй раз явится не для очищения греха, а для ожидающих Его ко спасению. |
До євреївРозділ 9 |
Послание к евреямГлава 9 |
|
1 |
1 |
|
2 Була́ бо уряджена перша скинія, яка зветься „Святе“, а в ній був світильни́к, і стіл, і жертовні хліби. |
2 Ибо устроена была скиния первая, в которой были и светильник, и стол, и хлебы предложения: она называется «Святое». |
|
3 А за другою засло́ною скинія, що зветься „Святе́ Святих“. |
3 А за второй завесой скиния, называемая «Святое Святых», |
|
4 Мала вона золоту кадильницю й ковче́га заповіту, усюди обку́того золотом, а в нім золота посу́дина з ма́нною, і розцві́ле жезло́ Ааро́нове та табли́ці заповіту. |
4 имеющая золотой кадильный жертвенник и ковчег завета, обложенный со всех сторон золотом, и в нем сосуд золотой с манной, и жезл Аарона расцветший и скрижали завета, |
|
5 А над ним херуви́ми слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно. |
5 а над ним херувимы славы, осеняющие очистилище, о чём не время говорить подробно. |
|
6 При такому ж уря́дженні до першої скинії вхо́дили за́вжди священики, пра́влячи служби Богові, |
6 |
|
7 а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він прино́сить за себе й за лю́дські провини. |
7 но во вторую — один раз в год только первосвященник не без крови, которую он приносит за себя и за грехи неведения народа. |
|
8 Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія. |
8 Этим Дух Святой показывает, что еще не открыт путь во святилище, пока существует первая скиния. |
|
9 Вона образ для ча́су теперішнього, за якого прино́сяться да́ри та жертви, що того не можуть вдоскона́лити, щодо сумління того, хто служить, |
9 Она есть притча для настоящего времени, согласно которой приносятся дары и жертвы, не могущие сделать в совести совершенным воздающего служение Богу: |
|
10 що тільки в потравах та в напо́ях, та в різних обмива́ннях, в уставах тілесних, — установлено їх аж до ча́су направи. |
10 это только предписания, относящиеся к плоти, с яствами и питиями и различными омовениями, наложенные до времени исправления. |
|
11 Але́ Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотво́рною, цебто не цього втво́рення, |
11 |
|
12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набу́в вічне відку́плення. |
12 и не чрез кровь козлов и тельцов, но чрез собственную кровь, — вошел раз навсегда во святилище, приобретя вечное искупление. |
|
13 Бо коли кров козлів та телят та попіл із я́лівок, як покро́пить нечистих, освячує їх на очи́щення тіла, |
13 Ибо, если кровь козлов и быков и пепел телицы окроплением осквернённых освящает к чистоте плоти, — |
|
14 скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Вічним Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому! |
14 тем более кровь Христа, Который Духом вечным принес Себя непорочного Богу, очистит совесть нашу от мёртвых дел для служения Богу Живому. |
|
15 Тому Він — Посере́дник Ново́го Заповіту, щоб через смерть, — що була́ для відку́плення від пере́ступів, учинених за першого заповіту, — покликані прийняли́ обі́тницю вічного спа́дку. |
15 |
|
16 Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника, |
16 Ибо, где завещание, там необходимо установление смерти завещателя. |
|
17 заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітний. |
17 Завещание ведь действительно при наличии мёртвых, потому что оно никогда не имеет силы, пока жив завещатель. |
|
18 Тому й перший заповіт освячений був не без крови: |
18 Потому и первый завет не утверждён без крови. |
|
19 Коли бо Мойсей сповістив усі заповіді за Зако́ном усьому наро́дові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей, |
19 И действительно, когда Моисей огласил по Закону каждую заповедь всему народу, он, взяв кровь тельцов и козлов с водою и шерстью багряной и иссопом, окропил, как самую книгу, так и весь народ, |
|
20 проказуючи: „Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!“ |
20 говоря: это кровь завета, который заповедал вам Бог. |
|
21 Так само і скинію, і ввесь по́суд служебний покропи́в він кров'ю. |
21 И окропил также кровью скинию и все сосуды богослужебные. |
|
22 І майже все за Зако́ном кров'ю очищується, а без пролиття́ крови немає відпу́щення. |
22 И по Закону почти всё освящается кровью, и без пролития крови не бывает прощения. |
|
23 Отож, треба було́, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих же́ртвами. |
23 |
|
24 Бо Христос увійшов не в рукотво́рну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас, |
24 Ибо Христос вошел не в рукотворенное святилище, отображение истинного, но в самое небо, чтобы теперь предстать за нас пред лицом Божиим; |
|
25 і не тому́, щоб часто прино́сити в жертву Себе, як первосвященик входить у святиню кожнорічно з кров'ю чужою, |
25 не для того, чтобы многократно приносить Себя, подобно как первосвященник входит ежегодно с кровью чужой: |
|
26 бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закла́дин світу, а тепер Він з'явився один раз на схи́лку віків, щоб власною жертвою знищити гріх. |
26 иначе надлежало бы Ему многократно страдать от начала мира. Теперь же, в конце веков, Он явился один раз для устранения греха жертвою Своею. |
|
27 І як лю́дям призна́чено вмерти один раз, потім же суд, |
27 И, как положено людям один раз умереть, а после этого — суд, — |
|
28 так і Христос один раз був у жертву прине́сений, щоб „поне́сти гріхи багатьох“, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасі́ння. |
28 так и Христос, будучи принесён один раз, чтобы подъять грехи многих, во второй раз явится не для очищения греха, а для ожидающих Его ко спасению. |