До євреївРозділ 4 |
|
1 |
|
2 Бо Єва́нгелія була звіщена нам, як і тим. Але не прине́сло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів. |
|
3 Бо до Його́ відпочинку вхо́димо ми, що ввірували, як Він провістив: „Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони“, хоч діла Його були вчи́нені від закла́дин світу. |
|
4 Бо колись про день сьомий сказав Він отак: „І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї“. |
|
5 А ще тут: „До Мого відпочинку не вві́йдуть вони“! |
|
6 Коли ж залиша́ється ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Єва́нгелія була перше зві́щена, не ввійшли за непо́слух, |
|
7 то ще призначає Він деякий день, — „сьогодні“, бо через Давида говорить по такім довгім ча́сі, як вище вже сказано: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверді́лими ваших серде́ць“! |
|
8 Бо коли б Ісус (Навин) дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьо́му. |
|
9 Отож, людові Божому залиша́ється субо́тство, спочи́нок. |
|
10 Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх. |
|
11 Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потра́пив у непо́слух за при́кладом тим. |
|
12 Бо Боже Слово живе та дія́льне, гостріше від усякого меча обосічного, — прохо́дить воно аж до поділу душі й духа, сугло́бів та мо́зків, і спосібне судити думки́ та на́міри се́рця. |
|
13 I немає створі́ння, щоб сховалось перед Ним, але́ все наге́ та відкрите перед очима Його, — Йому дамо звіт! |
|
14 |
|
15 Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але ви́пробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. |
|
16 Отож, приступаймо з відвагою до престолу благода́ті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомо́ги знайти благода́ть. |
Послание к евреямГлава 4 |
|
1 |
|
2 Ибо Евангелие нам было проповедано, как и им; но не пошло им на пользу слово слышанное, не соединившееся с верою у слышавших. |
|
3 Ибо входим в покой мы, уверовавшие, как Он сказал: |
|
4 Ибо где-то сказал Он о седьмом дне так: и почил Бог в день седьмой от всех дел Своих; |
|
5 и там же еще: не войдут они в покой Мой. |
|
6 Итак, как некоторым остается войти в него, а те, которым прежде было проповедано Евангелие, не вошли за непокорность, — |
|
7 Он снова определяет некий день: «сегодня», говоря чрез Давида после столь долгого времени, как выше сказано: |
|
8 |
|
9 Значит, остается субботство для народа Божия. |
|
10 Ибо вошедший в покой Его и сам почил от дел своих, как Бог — от Своих. |
|
11 Итак постараемся войти в покой этот, чтобы кто не пал, последовав тому же примеру непокорности. |
|
12 |
|
13 И нет твари скрытой пред Ним, но всё обнажено и открыто пред глазами Его. Ему дадим отчет. |
|
14 |
|
15 Ибо мы не имеем такого первосвященника, который не мог бы сострадать немощам нашим, но Искушённого во всём, подобно нам, кроме греха. |
|
16 Итак да приступаем с дерзновением к престолу благодати, чтобы получить нам милость и обрести благодать для благовременной помощи. |
До євреївРозділ 4 |
Послание к евреямГлава 4 |
|
1 |
1 |
|
2 Бо Єва́нгелія була звіщена нам, як і тим. Але не прине́сло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів. |
2 Ибо Евангелие нам было проповедано, как и им; но не пошло им на пользу слово слышанное, не соединившееся с верою у слышавших. |
|
3 Бо до Його́ відпочинку вхо́димо ми, що ввірували, як Він провістив: „Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони“, хоч діла Його були вчи́нені від закла́дин світу. |
3 Ибо входим в покой мы, уверовавшие, как Он сказал: |
|
4 Бо колись про день сьомий сказав Він отак: „І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї“. |
4 Ибо где-то сказал Он о седьмом дне так: и почил Бог в день седьмой от всех дел Своих; |
|
5 А ще тут: „До Мого відпочинку не вві́йдуть вони“! |
5 и там же еще: не войдут они в покой Мой. |
|
6 Коли ж залиша́ється ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Єва́нгелія була перше зві́щена, не ввійшли за непо́слух, |
6 Итак, как некоторым остается войти в него, а те, которым прежде было проповедано Евангелие, не вошли за непокорность, — |
|
7 то ще призначає Він деякий день, — „сьогодні“, бо через Давида говорить по такім довгім ча́сі, як вище вже сказано: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверді́лими ваших серде́ць“! |
7 Он снова определяет некий день: «сегодня», говоря чрез Давида после столь долгого времени, как выше сказано: |
|
8 Бо коли б Ісус (Навин) дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьо́му. |
8 |
|
9 Отож, людові Божому залиша́ється субо́тство, спочи́нок. |
9 Значит, остается субботство для народа Божия. |
|
10 Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх. |
10 Ибо вошедший в покой Его и сам почил от дел своих, как Бог — от Своих. |
|
11 Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потра́пив у непо́слух за при́кладом тим. |
11 Итак постараемся войти в покой этот, чтобы кто не пал, последовав тому же примеру непокорности. |
|
12 Бо Боже Слово живе та дія́льне, гостріше від усякого меча обосічного, — прохо́дить воно аж до поділу душі й духа, сугло́бів та мо́зків, і спосібне судити думки́ та на́міри се́рця. |
12 |
|
13 I немає створі́ння, щоб сховалось перед Ним, але́ все наге́ та відкрите перед очима Його, — Йому дамо звіт! |
13 И нет твари скрытой пред Ним, но всё обнажено и открыто пред глазами Его. Ему дадим отчет. |
|
14 |
14 |
|
15 Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але ви́пробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. |
15 Ибо мы не имеем такого первосвященника, который не мог бы сострадать немощам нашим, но Искушённого во всём, подобно нам, кроме греха. |
|
16 Отож, приступаймо з відвагою до престолу благода́ті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомо́ги знайти благода́ть. |
16 Итак да приступаем с дерзновением к престолу благодати, чтобы получить нам милость и обрести благодать для благовременной помощи. |