CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Ів. 20
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Вiд Iвана

Розділ 20

1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений.

2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“

3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли.

4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.

5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов.

6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало,

7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці.

8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував.

9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих.

10 І учні верну́лися знову до се́бе.

11 А Марія стояла при гро́бі назо́вні та й плакала. Плачучи́, нахилилась до гробу.

12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло.

13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“ Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли.

14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус.

15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“ Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“

16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“ А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“ цебто: „Учителю мій!“

17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“

18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав.

19 Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були́, були за́мкнені, — бо боялись юдеїв, — з'явився Ісус, і став посере́дині, та й промовляє до них: „Мир вам!“

20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа.

21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“

22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого!

23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“

24 А Хома́, один з Дванадцятьох, званий Близню́к, із ними не був, як прихо́див Ісус.

25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“ А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“

26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“

27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“

28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“

29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“

30 Багато ж і інших озна́к учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.

31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його!

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Иохана

Глава 20

1 Рано утром в первый день недели, когда было ещё темно, Марьям из Магдалы пошла к могиле и увидела, что камень, закрывавший вход в могилу, убран.

2 Она побежала к Шимону Петиру и к ученику, которого Иса любил, и сказала: – Они забрали Повелителя из могильной пещеры, и мы не знаем, куда они Его положили!

3 Петир и другой ученик сразу же побежали к могиле.

4 Они оба бежали, но второй ученик обогнал Петира и прибежал к могиле первым.

5 Он заглянул внутрь и увидел льняные полотна, но внутрь не зашёл.

6 Затем и Шимон Петир, который был позади него, подбежал и вошёл в пещеру. Он увидел лежащие льняные полотна

7 и погребальный платок, которым была обвязана голова Исы. Платок лежал сложенным отдельно от льняных полотен.

8 Тогда и другой ученик, прибежавший к могильной пещере первым, тоже вошёл внутрь. Он увидел и поверил.

9 (Тогда они ещё не понимали, что согласно Писанию, Иса должен был воскреснуть из мёртвых. )

10 Ученики возвратились домой.

11 Марьям же стояла у могилы и плакала. Плача, она заглянула в могильную пещеру

12 и увидела двух ангелов в белом. Они сидели там, где раньше лежало тело Исы, один в изголовье и один в ногах.

13 Ангелы спросили Марьям: – Женщина, почему ты плачешь? – Унесли моего Повелителя, – ответила Марьям, – и я не знаю, куда Его положили.

14 Сказав это, она обернулась и увидела, что там стоит Иса, хотя она не узнала Его.

15 – Женщина, – сказал Иса, – почему ты плачешь? Кого ты ищешь? Она подумала, что это садовник, и сказала: – Господин, если это Ты унёс Его, то скажи, куда Ты Его положил, и я пойду и возьму Его.

16 – Марьям, – сказал ей Иса. Она повернулась к Нему и воскликнула на арамейском языке: – Раббуни (что значит: «Учитель»)!

17 Иса сказал: – Не удерживай Меня, потому что Я ещё не поднимался к Отцу. Пойди лучше к Моим братьям (ученикам) и скажи им: Я поднимаюсь к Моему Отцу и к вашему Отцу, к Моему Богу и к вашему Богу.

18 Марьям из Магдалы пошла к ученикам и сказала: – Я видела Повелителя! И она пересказала им всё, что Он ей говорил.

19 Вечером в первый день недели, когда ученики собрались вместе и двери дома, где они находились, были заперты из боязни перед предводителями иудеев, пришёл Иса. Он стал посреди них и сказал: – Мир вам!

20 Сказав это, Он показал им Свои руки и бок. Увидев Повелителя, ученики обрадовались.

21 Иса опять сказал им: – Мир вам! Как Отец послал Меня, так и Я посылаю вас.

22 С этими словами Он дунул на них и сказал: – Примите Святого Духа.

23 Кому вы простите грехи, тем они будут прощены, а на ком оставите грехи, на тех они останутся.

24 Фомы, которого ещё называли Близнец, одного из двенадцати учеников, не было с другими учениками, когда приходил Иса.

25 И когда другие ученики сказали: – Мы видели Повелителя! Фома ответил: – Пока я не увижу следов от гвоздей на Его руках, не коснусь их пальцем и не потрогаю рану в Его боку, я не поверю.

26 Неделю спустя ученики опять собрались в доме, и на этот раз Фома был с ними. Двери были заперты, но Иса пришёл, стал посреди них и сказал: – Мир вам!

27 Затем Он сказал Фоме: – Протяни палец, посмотри, вот Мои руки. Протяни руку и потрогай Мой бок; не сомневайся, но верь.

28 – Повелитель мой и Бог мой! – сказал в ответ Фома.

29 Иса ответил: – Ты поверил, потому что увидел Меня. Благословенны те, кто поверил, не видя Меня.

30 Иса совершил в присутствии Своих учеников и много других знамений, о которых здесь не написано.

31 А то, что здесь написано, написано для того, чтобы вы поверили, что Иса – обещанный Масих, то есть Сын Всевышнего, и, веруя, имели бы жизнь во имя Его.

Вiд Iвана

Розділ 20

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Иохана

Глава 20

1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений.

1 Рано утром в первый день недели, когда было ещё темно, Марьям из Магдалы пошла к могиле и увидела, что камень, закрывавший вход в могилу, убран.

2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“

2 Она побежала к Шимону Петиру и к ученику, которого Иса любил, и сказала: – Они забрали Повелителя из могильной пещеры, и мы не знаем, куда они Его положили!

3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли.

3 Петир и другой ученик сразу же побежали к могиле.

4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.

4 Они оба бежали, но второй ученик обогнал Петира и прибежал к могиле первым.

5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов.

5 Он заглянул внутрь и увидел льняные полотна, но внутрь не зашёл.

6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало,

6 Затем и Шимон Петир, который был позади него, подбежал и вошёл в пещеру. Он увидел лежащие льняные полотна

7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці.

7 и погребальный платок, которым была обвязана голова Исы. Платок лежал сложенным отдельно от льняных полотен.

8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував.

8 Тогда и другой ученик, прибежавший к могильной пещере первым, тоже вошёл внутрь. Он увидел и поверил.

9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих.

9 (Тогда они ещё не понимали, что согласно Писанию, Иса должен был воскреснуть из мёртвых. )

10 І учні верну́лися знову до се́бе.

10 Ученики возвратились домой.

11 А Марія стояла при гро́бі назо́вні та й плакала. Плачучи́, нахилилась до гробу.

11 Марьям же стояла у могилы и плакала. Плача, она заглянула в могильную пещеру

12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло.

12 и увидела двух ангелов в белом. Они сидели там, где раньше лежало тело Исы, один в изголовье и один в ногах.

13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“ Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли.

13 Ангелы спросили Марьям: – Женщина, почему ты плачешь? – Унесли моего Повелителя, – ответила Марьям, – и я не знаю, куда Его положили.

14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус.

14 Сказав это, она обернулась и увидела, что там стоит Иса, хотя она не узнала Его.

15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“ Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“

15 – Женщина, – сказал Иса, – почему ты плачешь? Кого ты ищешь? Она подумала, что это садовник, и сказала: – Господин, если это Ты унёс Его, то скажи, куда Ты Его положил, и я пойду и возьму Его.

16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“ А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“ цебто: „Учителю мій!“

16 – Марьям, – сказал ей Иса. Она повернулась к Нему и воскликнула на арамейском языке: – Раббуни (что значит: «Учитель»)!

17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“

17 Иса сказал: – Не удерживай Меня, потому что Я ещё не поднимался к Отцу. Пойди лучше к Моим братьям (ученикам) и скажи им: Я поднимаюсь к Моему Отцу и к вашему Отцу, к Моему Богу и к вашему Богу.

18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав.

18 Марьям из Магдалы пошла к ученикам и сказала: – Я видела Повелителя! И она пересказала им всё, что Он ей говорил.

19 Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були́, були за́мкнені, — бо боялись юдеїв, — з'явився Ісус, і став посере́дині, та й промовляє до них: „Мир вам!“

19 Вечером в первый день недели, когда ученики собрались вместе и двери дома, где они находились, были заперты из боязни перед предводителями иудеев, пришёл Иса. Он стал посреди них и сказал: – Мир вам!

20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа.

20 Сказав это, Он показал им Свои руки и бок. Увидев Повелителя, ученики обрадовались.

21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“

21 Иса опять сказал им: – Мир вам! Как Отец послал Меня, так и Я посылаю вас.

22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого!

22 С этими словами Он дунул на них и сказал: – Примите Святого Духа.

23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“

23 Кому вы простите грехи, тем они будут прощены, а на ком оставите грехи, на тех они останутся.

24 А Хома́, один з Дванадцятьох, званий Близню́к, із ними не був, як прихо́див Ісус.

24 Фомы, которого ещё называли Близнец, одного из двенадцати учеников, не было с другими учениками, когда приходил Иса.

25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“ А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“

25 И когда другие ученики сказали: – Мы видели Повелителя! Фома ответил: – Пока я не увижу следов от гвоздей на Его руках, не коснусь их пальцем и не потрогаю рану в Его боку, я не поверю.

26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“

26 Неделю спустя ученики опять собрались в доме, и на этот раз Фома был с ними. Двери были заперты, но Иса пришёл, стал посреди них и сказал: – Мир вам!

27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“

27 Затем Он сказал Фоме: – Протяни палец, посмотри, вот Мои руки. Протяни руку и потрогай Мой бок; не сомневайся, но верь.

28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“

28 – Повелитель мой и Бог мой! – сказал в ответ Фома.

29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“

29 Иса ответил: – Ты поверил, потому что увидел Меня. Благословенны те, кто поверил, не видя Меня.

30 Багато ж і інших озна́к учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.

30 Иса совершил в присутствии Своих учеников и много других знамений, о которых здесь не написано.

31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його!

31 А то, что здесь написано, написано для того, чтобы вы поверили, что Иса – обещанный Масих, то есть Сын Всевышнего, и, веруя, имели бы жизнь во имя Его.

1.0x