Библия - Обещанное Восстановление

Єремiя

Розділ 20

1 І почув Пашху́р, — Іммерів син, священик, що був ста́ршим нагля́дачем, начальник Господнього дому, — Єремію, що пророкував ці слова́.

2 І Пашхур набив пророка Єремію, і посадив його у в'язни́цю, що була в горі́шній брамі Веніяминовій, що в Господньому домі.

3 І сталося наступного дня, і вивів Пашхур Єремію з в'язни́ці, а Єремія промовив до нього: Не Пашхур Господь дав ім'я́ тобі, а тільки Маґор-Міссавів.

4 Бо так промовляє Господь: Ось Я зроблю́ тебе жа́хом для тебе самого та для всіх твоїх при́ятелів, і вони попа́дають від меча ворогів своїх, а очі твої будуть бачити це. А всього Юду віддам у руку царя вавилонського, і він нажене їх до Вавилону, і позабиває їх мечем.

5 І дам увесь скарб цього міста та ввесь його здо́буток, і всю коштовність його, та всі скарби́ юдських царів, — усе це дам у руку їхніх ворогів, і вони пограбують їх, і ві́зьмуть їх та й відведу́ть їх до Вавилону.

6 А ти, Пашхуре, та всі ме́шканці дому твого́ пі́дете до поло́ну. І при́йдеш ти до Вавилону, і помреш там, і будеш похований ти та всі твої при́ятелі, яким ти неправдиво пророкував.

7 Намовля́в мене, Господи, — і був я намо́влений, Ти взяв міцно мене — й перемі́г! Я став цілий день посміхо́вищем, кожен глузу́є із мене.

8 Бо коли тільки я говорю́, то кричу́, кличу: „Ґвалт!“ та „Грабі́ж“! і так сталося слово Господнє мені цілий день за ганьбу й посміхо́вище.

9 І я був сказав: Не буду Його споминати, і не буду вже Йме́нням Його говорити! І стало це в серці моїм, як огонь той палю́чий, замкне́ний у ко́стях моїх, — і я змучивсь тримати його й більш не мо́жу!

10 Бо чув я обмову числе́нних, — ось о́страх навко́ло: Розкажіть, — доне́семо на нього! Кожен муж, який в мирі зо мною, чатує мого упа́дку та каже: „Може буде обма́нений — і переможемо його, і помстимо́ся над ним!“

11 Та зо мною Господь, як поту́жний сила́ч, тому ті, хто женеться за мною, спіткну́ться та не перемо́жуть! Будуть сильно вони посоро́млені, бо робили без ро́зуму,— вічний сором їм буде, який не забу́деться!

12 А Госпо́дь Савао́т випробо́вує праведного, бачить ни́рки та серце. Хай над ними побачу я по́мсту Твою, бо Тобі я відкрив свою справу!

13 Співайте пісні Господе́ві, усі хваліть Господа, бо спасає Він душу убогого від руки лиході́їв!

14 Прокля́тий той день, коли я народився, день, коли породила мене моя мати, хай благослове́нний не буде!

15 Прокля́тий той муж, який сповісти́в мого батька, гово́рячи: „Народи́лось тобі дитя-хло́пець“, а тим справді потішив його!

16 І бодай стався муж той, немов ті міста́, що Господь зруйнував й не пожалував їх, і нехай чує крик він ура́нці, а ле́мент військо́вий у ча́сі полу́дня,

17 за те, що в утро́бі мене не забив, — і тоді була б стала мені моя мати за гріб мій, а утро́ба її вагітно́ю навіки була́ б!

18 Чого́ то з утро́би я вийшов, щоб бачити кло́піт й скорбо́ту, і на́що кінча́ються в соромі ці мої дні?

Пророк Иеремия

Глава 20

1 Когда Пашхур, сын Иммера, начальник охраны дома Вечного, услышал Иеремию, пророчествующего это,

2 он велел избить пророка Иеремию и посадить его в колодки у Верхних Вениаминовых ворот храма Вечного.

3 На следующий день, когда Пашхур освободил его из колодок, Иеремия сказал ему: – Вечный даёт тебе имя не Пашхур, а Магор-Миссавива («ужас со всех сторон»)!

4 Потому что так говорит Вечный: «Я сделаю тебя ужасом для тебя самого и всех твоих друзей; ты своими глазами увидишь, как они падут от мечей врагов. Я отдам всю Иудею в руки царя Вавилона, который угонит народ Иудеи в Вавилон или предаст мечу.

5 Я отдам врагам всё достояние этого города: все его доходы, все драгоценности, все сокровища царей Иудеи, и они разграбят их и унесут в Вавилон.

6 А ты, Пашхур, вместе со всеми, кто живёт в твоём доме, отправишься в плен в Вавилон. Там ты умрёшь, там тебя и похоронят – и тебя, и всех твоих друзей, которым ты пророчествовал ложь».

7 Вечный, Ты уговаривал меня, и я уговорён; Ты сильнее, и Ты одолел меня.Надо мною смеются весь день, всякий меня высмеивает.

8 Лишь начну говорить, – кричу, возвещая зверства и разрушения.Принесло мне слово Вечного ежедневные издевательства и насмешки.

9 И сказал я: «Не стану о Нём вспоминать и не буду впредь говорить во имя Его»,но Его слово, как огонь, жжёт мне сердце, как огонь, заключённый в моих костях.Я устал его сдерживать, не могу.

10 Слышу, как многие шепчут: «Ужас со всех сторон!Заявите же на него! Давайте заявим на него!»Все друзья мои ждут, чтобы я оступился:«Может, поддастся он на обман, и мы его одолеем и отомстим ему».

11 Но со мною Вечный, словно грозный воин, и мои гонители споткнутся и не одолеют меня.Опозорятся они смертельно, не добившись успеха; никогда не забудется их унижение.

12 Вечный, Повелитель Сил, испытывающий праведных и видящий сердце и разум,дай мне увидеть, как Ты отомстишь им, ведь я доверил Тебе своё дело.

13 Пойте Вечному! Славьте Вечного!Он спасает жизнь бедняка от рук нечестивцев.

14 Будь проклят день, когда я родился! День, когда мать родила меня, да не будет благословен!

15 Будь проклят тот, кто известил отца: «У тебя родился сын!» – и привёл его в ликование.

16 Пусть уподобится тот человек городам, которые Вечный разрушил без жалости.Пусть слышит он утром плач, а в полдень – боевой клич,

17 за то, что во чреве меня не убил, чтобы стала мне мать могилой, чтобы чрево осталось беременным вовеки.

18 Для чего я вышел из чрева? Смотреть на беду и муки и в позоре окончить дни?

Єремiя Розділ 20	Пророк Иеремия Глава 20
1 І почув Пашху́р, — Іммерів син, священик, що був ста́ршим нагля́дачем, начальник Господнього дому, — Єремію, що пророкував ці слова́.	1 Когда Пашхур, сын Иммера, начальник охраны дома Вечного, услышал Иеремию, пророчествующего это,
2 І Пашхур набив пророка Єремію, і посадив його у в'язни́цю, що була в горі́шній брамі Веніяминовій, що в Господньому домі.	2 он велел избить пророка Иеремию и посадить его в колодки у Верхних Вениаминовых ворот храма Вечного.
3 І сталося наступного дня, і вивів Пашхур Єремію з в'язни́ці, а Єремія промовив до нього: Не Пашхур Господь дав ім'я́ тобі, а тільки Маґор-Міссавів.	3 На следующий день, когда Пашхур освободил его из колодок, Иеремия сказал ему: – Вечный даёт тебе имя не Пашхур, а Магор-Миссавива («ужас со всех сторон»)!
4 Бо так промовляє Господь: Ось Я зроблю́ тебе жа́хом для тебе самого та для всіх твоїх при́ятелів, і вони попа́дають від меча ворогів своїх, а очі твої будуть бачити це. А всього Юду віддам у руку царя вавилонського, і він нажене їх до Вавилону, і позабиває їх мечем.	4 Потому что так говорит Вечный: «Я сделаю тебя ужасом для тебя самого и всех твоих друзей; ты своими глазами увидишь, как они падут от мечей врагов. Я отдам всю Иудею в руки царя Вавилона, который угонит народ Иудеи в Вавилон или предаст мечу.
5 І дам увесь скарб цього міста та ввесь його здо́буток, і всю коштовність його, та всі скарби́ юдських царів, — усе це дам у руку їхніх ворогів, і вони пограбують їх, і ві́зьмуть їх та й відведу́ть їх до Вавилону.	5 Я отдам врагам всё достояние этого города: все его доходы, все драгоценности, все сокровища царей Иудеи, и они разграбят их и унесут в Вавилон.
6 А ти, Пашхуре, та всі ме́шканці дому твого́ пі́дете до поло́ну. І при́йдеш ти до Вавилону, і помреш там, і будеш похований ти та всі твої при́ятелі, яким ти неправдиво пророкував.	6 А ты, Пашхур, вместе со всеми, кто живёт в твоём доме, отправишься в плен в Вавилон. Там ты умрёшь, там тебя и похоронят – и тебя, и всех твоих друзей, которым ты пророчествовал ложь».
7 Намовля́в мене, Господи, — і був я намо́влений, Ти взяв міцно мене — й перемі́г! Я став цілий день посміхо́вищем, кожен глузу́є із мене.	7 Вечный, Ты уговаривал меня, и я уговорён; Ты сильнее, и Ты одолел меня.Надо мною смеются весь день, всякий меня высмеивает.
8 Бо коли тільки я говорю́, то кричу́, кличу: „Ґвалт!“ та „Грабі́ж“! і так сталося слово Господнє мені цілий день за ганьбу й посміхо́вище.	8 Лишь начну говорить, – кричу, возвещая зверства и разрушения.Принесло мне слово Вечного ежедневные издевательства и насмешки.
9 І я був сказав: Не буду Його споминати, і не буду вже Йме́нням Його говорити! І стало це в серці моїм, як огонь той палю́чий, замкне́ний у ко́стях моїх, — і я змучивсь тримати його й більш не мо́жу!	9 И сказал я: «Не стану о Нём вспоминать и не буду впредь говорить во имя Его»,но Его слово, как огонь, жжёт мне сердце, как огонь, заключённый в моих костях.Я устал его сдерживать, не могу.
10 Бо чув я обмову числе́нних, — ось о́страх навко́ло: Розкажіть, — доне́семо на нього! Кожен муж, який в мирі зо мною, чатує мого упа́дку та каже: „Може буде обма́нений — і переможемо його, і помстимо́ся над ним!“	10 Слышу, как многие шепчут: «Ужас со всех сторон!Заявите же на него! Давайте заявим на него!»Все друзья мои ждут, чтобы я оступился:«Может, поддастся он на обман, и мы его одолеем и отомстим ему».
11 Та зо мною Господь, як поту́жний сила́ч, тому ті, хто женеться за мною, спіткну́ться та не перемо́жуть! Будуть сильно вони посоро́млені, бо робили без ро́зуму,— вічний сором їм буде, який не забу́деться!	11 Но со мною Вечный, словно грозный воин, и мои гонители споткнутся и не одолеют меня.Опозорятся они смертельно, не добившись успеха; никогда не забудется их унижение.
12 А Госпо́дь Савао́т випробо́вує праведного, бачить ни́рки та серце. Хай над ними побачу я по́мсту Твою, бо Тобі я відкрив свою справу!	12 Вечный, Повелитель Сил, испытывающий праведных и видящий сердце и разум,дай мне увидеть, как Ты отомстишь им, ведь я доверил Тебе своё дело.
13 Співайте пісні Господе́ві, усі хваліть Господа, бо спасає Він душу убогого від руки лиході́їв!	13 Пойте Вечному! Славьте Вечного!Он спасает жизнь бедняка от рук нечестивцев.
14 Прокля́тий той день, коли я народився, день, коли породила мене моя мати, хай благослове́нний не буде!	14 Будь проклят день, когда я родился! День, когда мать родила меня, да не будет благословен!
15 Прокля́тий той муж, який сповісти́в мого батька, гово́рячи: „Народи́лось тобі дитя-хло́пець“, а тим справді потішив його!	15 Будь проклят тот, кто известил отца: «У тебя родился сын!» – и привёл его в ликование.
16 І бодай стався муж той, немов ті міста́, що Господь зруйнував й не пожалував їх, і нехай чує крик він ура́нці, а ле́мент військо́вий у ча́сі полу́дня,	16 Пусть уподобится тот человек городам, которые Вечный разрушил без жалости.Пусть слышит он утром плач, а в полдень – боевой клич,
17 за те, що в утро́бі мене не забив, — і тоді була б стала мені моя мати за гріб мій, а утро́ба її вагітно́ю навіки була́ б!	17 за то, что во чреве меня не убил, чтобы стала мне мать могилой, чтобы чрево осталось беременным вовеки.
18 Чого́ то з утро́би я вийшов, щоб бачити кло́піт й скорбо́ту, і на́що кінча́ються в соромі ці мої дні?	18 Для чего я вышел из чрева? Смотреть на беду и муки и в позоре окончить дни?

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Єремiя

Розділ 20

Пророк Иеремия

Глава 20

Єремiя

Розділ 20

Пророк Иеремия

Глава 20

Старий завіт

Новий завіт

Єремiя

Розділ 20

Пророк Иеремия

Глава 20

Єремiя

Розділ 20

Пророк Иеремия

Глава 20

Старий
завіт

Новий
завіт