Библия - Обещанное Восстановление

Числа

Розділ 21

1 І почув ханаане́янин, цар Ара́ду, що сидів на полу́дні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, — і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полоне́них.

2 І склав Ізраїль обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти наро́д той у мою руку, то я вчиню́ їхні міста закля́ттям“.

3 І вислухав Господь голос Ізраїлів, — і дав йому ханаане́янина, і він учинив закля́ттям їх та їхні міста, і назвав ім'я́ тому містові: Хорма.

4 І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едо́мський край. І підупала душа того наро́ду в тій дорозі.

5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: „На́що ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обри́дла ця непридатна ї́жа“.

6 І послав Господь на той наро́д зміїв сара́фів, і вони кусали наро́д. І померло багато народу з Ізраїля.

7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: „Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв“. І молився Мойсей за народ.

8 І сказав Господь до Мойсея: „Зроби собі сара́фа, і вистав його на жерди́ні. І станеться, — кожен поку́саний, як погляне на нього, то буде жити“.

9 І зробив Мойсей мідяно́го змія, і виставив його на жерди́ні. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяно́го змія — і жив!

10 І рушили Ізраїлеві сини, і таборува́ли в Овоті.

11 І рушили вони з Овоту, і таборува́ли в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від схо́ду сонця.

12 Звідти вони рушили, і таборува́ли в долині Зереду.

13 Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон — границя Моаву між Моавом та аморе́янином.

14 Тому розповідається в „Книжці воєн Господніх“: „Вагев у Суфі, і потоки Арнону,

15 і спад потоків, що збо́чив на місце Ару, і на моавську границю опертий“.

16 А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: „Збери наро́д, і нехай Я дам їм воду“.

17 Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: „Піднесися, крини́це, співайте про неї!

18 Криниця, — вельмо́жі копали її, її викопали наро́дні достойники бе́рлом, жезла́ми своїми“. А з Мідбару до Маттани,

19 а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,

20 а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що зве́рнена до пустині.

21 І послав Ізраїль послів до Сигона аморе́йського царя, говорячи:

22 „Нехай я перейду́ в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, — ми підемо царсько́ю дорогою, аж поки пере́йдемо землю твою“.

23 І не дав Сиго́н Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.

24 І вдарив його Ізраїль ві́стрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз — границя синів Аммону.

25 І позабирав Ізраїль усі ті міста́. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.

26 Бо Хешбо́н — місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.

27 Тому й розповідають кобзарі: „Підіть до Хешбо́ну, — нехай він збуду́ється, і хай міцно поставиться місто Сиго́нове.

28 Бо вийшов огонь із Хешбо́ну, а по́лум'я з міста Сигонового, — він місто моавське пожер, волода́рів арнонських висот.

29 Горе тобі, о Моаве, ти згинув, наро́де Кемо́шів! Він зробив був синів своїх утікача́ми, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.

30 I розбили ми їх, — згинув Хешбон до Дівону, і ми попусто́шили аж до Нофаху, що аж до Медви́“.

31 І Ізраїль осів в аморейському краї.

32 І послав Мойсей розвідати про Язера, — і вони здобули́ його залежні міста, і заволоділи аморе́янином, що жив там.

33 І повернулись вони, і пішли доро́гою Башану. І вийшов Оґ, цар баша́нський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.

34 І сказав Господь до Мойсея: „Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.

35 І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.

Числа

Глава 21

1 Когда царь Арада, ханаанеянин, живший в Негеве, прослышал, что израильтяне идут дорогой, ведущей на Атарим, он напал на них и захватил пленных.

2 Тогда израильтяне дали такой обет ГОСПОДУ: «Если в наши руки отдашь Ты этот народ, мы полностью уничтожим их города».

3 И внял ГОСПОДЬ просьбе Израиля и отдал им ханаанеян. Израильтяне истребили и их самих, и города их, а место то стало называться Хорма (что значит «обреченное на уничтожение»).

4 От горы Хор они пошли по дороге, что вела к Красному морю, чтобы обойти земли Эдома. Но на пути люди стали терять терпение

5 и роптали против Бога и Моисея: «Зачем вам надо было уводить нас из Египта на явную смерть в этой пустыне, где нет ни еды, ни воды? А жалкий хлеб, что мы собираем, опостылел нам».

6 И вот допустил ГОСПОДЬ, чтобы змеи ядовитые напали на людей. Они жалили израильтян, и многие из них умерли.

7 Тогда пришел народ к Моисею и признал свою вину: «Согрешили мы, роптали мы на ГОСПОДА и на тебя. Помолись же Ему: пусть избавит Он нас от змей». Моисей молился о народе,

8 и ГОСПОДЬ повелел ему: «Изготовь подобие змея ядовитого и вознеси его, как знамя, на древке. Всякий ужаленный, взглянув на него, останется жив».

9 Сделал Моисей медного змея и поднял его, как знамя. И тогда, если змей жалил какого человека, тот смотрел на медного змея и оставался жив.

10 Израильтяне продолжили свой путь до Овота и остановились там на время.

11 Затем отправились они оттуда еще дальше и устроили свою стоянку уже в Ие-Авариме, в пустыне у восточной границы Моава;

12 после того опять перешли они на другое место, устроив на сей раз стоянку в долине Заред.

13 Оттуда снялись и, перейдя через Арнон, расположились в пустыне, которая простирается от мест проживания амореев. Арнон сей был границею между Моавом и землями амореев.

14 Потому и сказано в Книге войн ГОСПОДНИХ: «Вахев в Суфе и высохшие русла, Арнон

15 с его скалистыми ущельями, что тянутся до заселенных мест близ Ара и исчезают лишь у рубежей Моава».

16 Оттуда они прошли до Беэра (до колодца), где ГОСПОДЬ сказал Моисею: «Собери народ, и дам им воду».

17 Такую песнь воспел там Израиль: «Полнись, колодец! Хором пойте ему,

18 колодцу, князьями вырытому, отрытому знатными из народа жезлами их да посохами». Из пустыни той пошли они в Маттану;

19 из Маттаны — в Нахалиэль; а после Нахалиэля — в Бамот;

20 а от него двинулись в ту долину, что вела прямо в Моав, к вершине Фасги, которая возвышалась над пустынной землей.

21 Тогда отправил Израиль послов к Сихону, царю амореев, с такой просьбой:

22 «Позволь нам пройти через земли твои, не свернем мы ни в поля, ни на виноградники, воду из колодцев ваших пить не будем. Мы царской дорогой пойдем, пока не выйдем за границы страны твоей».

23 Но Сихон не позволил Израилю пройти через его владения. Он собрал все войско свое и вышел с ним в пустыню, чтобы противостать Израилю. Дойдя до Яхцы, дал там ему бой.

24 Израиль сражался стойко, разбил Сихона наголову и завладел всей землей от Арнона до Яввока, до самой границы с аммонитянами. Там израильтяне остановились, поскольку граница аммонитян была укреплена.

25 Завладев городами амореев, Израиль поселился в них, включая Хешбон и его окрестные селения.

26 Хешбон был городом Сихона, царя амореев. Тот отвоевал его у прежнего царя Моава, когда прибирал к рукам своим все земли его, вплоть до Арнона.

27 Поэтому и распевают сказители: «Ступайте в Хешбон! Восстановлен и укреплен да будет, если мыслимо, город Сихона.

28 Ибо вырвался огнь из Хешбона, пламя — из крепости Сихона, и спалило оно Ар Моавский и всех владевших холмами Арнона.

29 Горе тебе, Моав! Погиб ты, народ Кемоша: сыны твои стали беженцами, а дочери стали пленницами у Сихона, царя амореев.

30 Но пустили мы стрелы в ход — и погиб Хешбон, до самого Дивона истребляли мы жителей его. Мы разорили его вплоть до Нофы, выжгли огнем до Медвы».

31 Так обосновался Израиль на землях амореев.

32 После того как Моисей послал людей осмотреть подступы к Язеру, израильтяне захватили все города той местности и амореев изгнали оттуда.

33 Потом они повернули на север и пошли по дороге в Башан. Но Ог, царь Башана, выступил против них со всем войском своим, чтобы сразиться с ними у Эдреи.

34 ГОСПОДЬ же сказал Моисею: «Не бойся его: Я отдал его в твои руки вместе со всеми его людьми и землею его. Сделай с ним то же, что сделал прежде с Сихоном, царем амореев, жившим в Хешбоне».

35 Тогда сыны Израилевы предали мечу царя Ога с сыновьями его и со всем народом, не оставив никого в живых. И завладели израильтяне его землей.

Числа Розділ 21	Числа Глава 21
1 І почув ханаане́янин, цар Ара́ду, що сидів на полу́дні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, — і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полоне́них.	1 Когда царь Арада, ханаанеянин, живший в Негеве, прослышал, что израильтяне идут дорогой, ведущей на Атарим, он напал на них и захватил пленных.
2 І склав Ізраїль обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти наро́д той у мою руку, то я вчиню́ їхні міста закля́ттям“.	2 Тогда израильтяне дали такой обет ГОСПОДУ: «Если в наши руки отдашь Ты этот народ, мы полностью уничтожим их города».
3 І вислухав Господь голос Ізраїлів, — і дав йому ханаане́янина, і він учинив закля́ттям їх та їхні міста, і назвав ім'я́ тому містові: Хорма.	3 И внял ГОСПОДЬ просьбе Израиля и отдал им ханаанеян. Израильтяне истребили и их самих, и города их, а место то стало называться Хорма (что значит «обреченное на уничтожение»).
4 І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едо́мський край. І підупала душа того наро́ду в тій дорозі.	4 От горы Хор они пошли по дороге, что вела к Красному морю, чтобы обойти земли Эдома. Но на пути люди стали терять терпение
5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: „На́що ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обри́дла ця непридатна ї́жа“.	5 и роптали против Бога и Моисея: «Зачем вам надо было уводить нас из Египта на явную смерть в этой пустыне, где нет ни еды, ни воды? А жалкий хлеб, что мы собираем, опостылел нам».
6 І послав Господь на той наро́д зміїв сара́фів, і вони кусали наро́д. І померло багато народу з Ізраїля.	6 И вот допустил ГОСПОДЬ, чтобы змеи ядовитые напали на людей. Они жалили израильтян, и многие из них умерли.
7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: „Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв“. І молився Мойсей за народ.	7 Тогда пришел народ к Моисею и признал свою вину: «Согрешили мы, роптали мы на ГОСПОДА и на тебя. Помолись же Ему: пусть избавит Он нас от змей». Моисей молился о народе,
8 І сказав Господь до Мойсея: „Зроби собі сара́фа, і вистав його на жерди́ні. І станеться, — кожен поку́саний, як погляне на нього, то буде жити“.	8 и ГОСПОДЬ повелел ему: «Изготовь подобие змея ядовитого и вознеси его, как знамя, на древке. Всякий ужаленный, взглянув на него, останется жив».
9 І зробив Мойсей мідяно́го змія, і виставив його на жерди́ні. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяно́го змія — і жив!	9 Сделал Моисей медного змея и поднял его, как знамя. И тогда, если змей жалил какого человека, тот смотрел на медного змея и оставался жив.
10 І рушили Ізраїлеві сини, і таборува́ли в Овоті.	10 Израильтяне продолжили свой путь до Овота и остановились там на время.
11 І рушили вони з Овоту, і таборува́ли в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від схо́ду сонця.	11 Затем отправились они оттуда еще дальше и устроили свою стоянку уже в Ие-Авариме, в пустыне у восточной границы Моава;
12 Звідти вони рушили, і таборува́ли в долині Зереду.	12 после того опять перешли они на другое место, устроив на сей раз стоянку в долине Заред.
13 Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон — границя Моаву між Моавом та аморе́янином.	13 Оттуда снялись и, перейдя через Арнон, расположились в пустыне, которая простирается от мест проживания амореев. Арнон сей был границею между Моавом и землями амореев.
14 Тому розповідається в „Книжці воєн Господніх“: „Вагев у Суфі, і потоки Арнону,	14 Потому и сказано в Книге войн ГОСПОДНИХ: «Вахев в Суфе и высохшие русла, Арнон
15 і спад потоків, що збо́чив на місце Ару, і на моавську границю опертий“.	15 с его скалистыми ущельями, что тянутся до заселенных мест близ Ара и исчезают лишь у рубежей Моава».
16 А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: „Збери наро́д, і нехай Я дам їм воду“.	16 Оттуда они прошли до Беэра (до колодца), где ГОСПОДЬ сказал Моисею: «Собери народ, и дам им воду».
17 Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: „Піднесися, крини́це, співайте про неї!	17 Такую песнь воспел там Израиль: «Полнись, колодец! Хором пойте ему,
18 Криниця, — вельмо́жі копали її, її викопали наро́дні достойники бе́рлом, жезла́ми своїми“. А з Мідбару до Маттани,	18 колодцу, князьями вырытому, отрытому знатными из народа жезлами их да посохами». Из пустыни той пошли они в Маттану;
19 а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,	19 из Маттаны — в Нахалиэль; а после Нахалиэля — в Бамот;
20 а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що зве́рнена до пустині.	20 а от него двинулись в ту долину, что вела прямо в Моав, к вершине Фасги, которая возвышалась над пустынной землей.
21 І послав Ізраїль послів до Сигона аморе́йського царя, говорячи:	21 Тогда отправил Израиль послов к Сихону, царю амореев, с такой просьбой:
22 „Нехай я перейду́ в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, — ми підемо царсько́ю дорогою, аж поки пере́йдемо землю твою“.	22 «Позволь нам пройти через земли твои, не свернем мы ни в поля, ни на виноградники, воду из колодцев ваших пить не будем. Мы царской дорогой пойдем, пока не выйдем за границы страны твоей».
23 І не дав Сиго́н Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.	23 Но Сихон не позволил Израилю пройти через его владения. Он собрал все войско свое и вышел с ним в пустыню, чтобы противостать Израилю. Дойдя до Яхцы, дал там ему бой.
24 І вдарив його Ізраїль ві́стрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз — границя синів Аммону.	24 Израиль сражался стойко, разбил Сихона наголову и завладел всей землей от Арнона до Яввока, до самой границы с аммонитянами. Там израильтяне остановились, поскольку граница аммонитян была укреплена.
25 І позабирав Ізраїль усі ті міста́. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.	25 Завладев городами амореев, Израиль поселился в них, включая Хешбон и его окрестные селения.
26 Бо Хешбо́н — місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.	26 Хешбон был городом Сихона, царя амореев. Тот отвоевал его у прежнего царя Моава, когда прибирал к рукам своим все земли его, вплоть до Арнона.
27 Тому й розповідають кобзарі: „Підіть до Хешбо́ну, — нехай він збуду́ється, і хай міцно поставиться місто Сиго́нове.	27 Поэтому и распевают сказители: «Ступайте в Хешбон! Восстановлен и укреплен да будет, если мыслимо, город Сихона.
28 Бо вийшов огонь із Хешбо́ну, а по́лум'я з міста Сигонового, — він місто моавське пожер, волода́рів арнонських висот.	28 Ибо вырвался огнь из Хешбона, пламя — из крепости Сихона, и спалило оно Ар Моавский и всех владевших холмами Арнона.
29 Горе тобі, о Моаве, ти згинув, наро́де Кемо́шів! Він зробив був синів своїх утікача́ми, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.	29 Горе тебе, Моав! Погиб ты, народ Кемоша: сыны твои стали беженцами, а дочери стали пленницами у Сихона, царя амореев.
30 I розбили ми їх, — згинув Хешбон до Дівону, і ми попусто́шили аж до Нофаху, що аж до Медви́“.	30 Но пустили мы стрелы в ход — и погиб Хешбон, до самого Дивона истребляли мы жителей его. Мы разорили его вплоть до Нофы, выжгли огнем до Медвы».
31 І Ізраїль осів в аморейському краї.	31 Так обосновался Израиль на землях амореев.
32 І послав Мойсей розвідати про Язера, — і вони здобули́ його залежні міста, і заволоділи аморе́янином, що жив там.	32 После того как Моисей послал людей осмотреть подступы к Язеру, израильтяне захватили все города той местности и амореев изгнали оттуда.
33 І повернулись вони, і пішли доро́гою Башану. І вийшов Оґ, цар баша́нський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.	33 Потом они повернули на север и пошли по дороге в Башан. Но Ог, царь Башана, выступил против них со всем войском своим, чтобы сразиться с ними у Эдреи.
34 І сказав Господь до Мойсея: „Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.	34 ГОСПОДЬ же сказал Моисею: «Не бойся его: Я отдал его в твои руки вместе со всеми его людьми и землею его. Сделай с ним то же, что сделал прежде с Сихоном, царем амореев, жившим в Хешбоне».
35 І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.	35 Тогда сыны Израилевы предали мечу царя Ога с сыновьями его и со всем народом, не оставив никого в живых. И завладели израильтяне его землей.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Числа

Розділ 21

Числа

Глава 21

Числа

Розділ 21

Числа

Глава 21

Старий завіт

Новий завіт

Числа

Розділ 21

Числа

Глава 21

Числа

Розділ 21

Числа

Глава 21

Старий
завіт

Новий
завіт