Библия - Обещанное Восстановление

Повторення Закону

Розділ 2

1 І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружля́ли ми навколо гори́ Сеїр багато днів.

2 І сказав Господь до мене, говорячи:

3 „До́сить вам кружля́ти навколо цієї гори́, — оберніться на північ!

4 А наро́дові наказуй, говорячи: Ви перехо́дите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться!

5 Не дражні́ть їх, бо Я не дам вам з їхнього кра́ю місця ані на стопу́ ноги, бо го́ру Сеїр Я дав Ісавові, як спа́дщину.

6 Їжу купите від них за срібло — і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло — і будете пити.

7 Бо Господь, Бог твій, поблагослови́в тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу́ твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, — не відчув ти недостачі ні в чо́му“.

8 І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги сте́пу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині.

9 І сказав Господь мені: „Не ворогу́й з Моавом, і не драту́й їх війною, бо Я не дам тобі з його кра́ю спа́дщини, — бо Лотовим синам дав Я Ар на спа́док“.

10 Перед тим сиділи в ньому еми, народ великий, і числе́нний, і високий, як ве́летні.

11 Рефаями вважалися й вони, як ве́летні, а моавітяни кличуть їх: еми.

12 А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль кра́єві спа́дку свого, що дав їм Господь.

13 „Тепер устаньте, і перейдіть поток Зеред“. І перейшли ми поті́к Зеред.

14 А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли поті́к Зеред, — тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військо́вих із табо́ру, як Господь присягнув був їм.

15 Також і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табо́ру аж до решти.

16 І сталося, коли вигинули всі військо́ві і вимерли з-посеред наро́ду,

17 то Господь промовляв до мене, говорячи:

18 „Ти сьогодні прохо́диш моавську границю — Ар.

19 І при́йдеш близько до Аммонових синів, — не нена́видь їх і не драту́й їх, бо не дам тобі спа́дку з кра́ю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спа́дщину“.

20 За край рефаїв вважався також він, — рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммоні́тяни кликали їх: замзуми,

21 наро́д великий, і числе́нний, і високий, як ве́летні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них,

22 як зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, — і вигнали їх, і осіли замість них, і сидя́ть аж до сьогодні.

23 А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.

24 „Уставайте, рушайте, та й перейдіть поті́к Арнон! Ось — Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним.

25 Того дня Я зачну́ наво́дити страх та жах перед тобою на наро́ди під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтя́ть, і жахнуться перед тобою“.

26 І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи:

27 „Нехай же я перейду́ в твоїм кра́ї в дорозі, — я піду́ дорогою, не збочу ні право́руч, ні ліво́руч.

28 їжу за срібло продаси мені, — і я їстиму, і воду даси мені за срібло, — і я питиму. Нехай тільки перейду́ я ногами,

29 як зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять у в Арі, аж перейду́ я Йорда́н до того кра́ю, що його нам дає Господь, Бог наш“.

30 Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсто́чив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це ви́дко.

31 І сказав Господь мені: „Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодіва́ти, щоб успадкува́ти його край.“

32 І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу.

33 І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ.

34 І того ча́су ми здобули́ всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми.

35 Тільки худобу забрали ми собі на здо́бич, та захо́плене в містах, що ми їх здобули́.

36 Від Ароеру, що на березі арнонського пото́ку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, — усе віддав нам Господь, Бог наш.

37 Тільки до кра́ю Аммонових синів не набли́зився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.

Второзаконие

Глава 2

1 А когда мы повернули назад и отправились в пустыню дорогой к Красному морю, как повелел мне ГОСПОДЬ, довелось нам долго, долго странствовать вокруг гор Сеира,

2 пока ГОСПОДЬ не сказал мне:

3 „Хватит вам ходить вокруг этих гор. Поворачивайте на север!

4 А народу дай такой наказ: „Вам предстоит пройти по земле братьев ваших, потомков Исава, что живут ныне в Сеире. И будут они бояться вас, но вы строго следите за тем,

5 чтобы не было у вас с ними никаких столкновений. Я не дам вам ни пяди земли их в горной стране Сеир, которую Я отдал Исаву и потомкам его.

6 За воду и пищу, что будете брать вы у них, платите всегда серебром,

7 ибо ГОСПОДЬ, Бог ваш, благословлял всякий труд ваш и заботился о вас при переходе вашем через эту огромную пустыню. Сорок лет был с вами ГОСПОДЬ, Бог ваш, и потому ни в чем не было у вас недостатка““.

8 Так и прошли мы далее мимо братьев своих, потомков Исава, живших в горной стране Сеир, и дорогой Аравы прошли, миновали Элат и Эцьон-Гавер, а потом вышли на ту дорогу, что вела к пустыне Моава.

9 Там ГОСПОДЬ опять наставлял меня: „Не ссорься с моавитянами, избегай того, что могло бы привести к войне с ними, потому что всю землю Ар отдал Я во владение потомкам Лота, и ничто никогда там не будет вашим“.

10 (В этих землях жили когда-то эмеи, сильный и многочисленный народ, все как один высокие, под стать потомкам Анака.

11 Как и потомков Анака, их считали рефаимами. А моавитяне называли их эмеями.

12 В Сеире жили раньше хореи. Но со временем их потеснили потомки Исава: совершая набеги на этот народ, истребили его и сами поселились там, как сделали и сыны Израилевы на той земле, которую им отдал ГОСПОДЬ.)

13 „Пора вам подняться и перейти через долину Зеред“, — сказал Господь. И мы перешли через ту долину.

14 От Кадеш-Барнеа до этого перехода через Зеред мы шли тридцать восемь лет. К этому времени среди нас не осталось в живых никого из целого поколения способных к войне мужчин, как в том поклялся им ГОСПОДЬ.

15 Дала им знать себя рука ГОСПОДНЯ, пока всех их не исторг Он из стана.

16 Когда последний из этих пригодных к войне мужчин умер и не осталось в народе никого из них,

17 ГОСПОДЬ сказал мне:

18 „Теперь вам предстоит пересечь границу Моава, близ Ара,

19 и пройти через владения аммонитян. Не ссорьтесь с ними и не давайте им повода опасаться вас, потому что всю ту землю отдал Я во владение потомкам Лота, и ничто никогда там не будет вашим“.

20 (Эти края считались когда-то страной рефаимов, издревле там живших. Аммонитяне тогда их звали замзуммеями.

21 Сильный и многочисленный то был народ, все как один высокие, под стать потомкам Анака. И всё же ГОСПОДЬ истребил их: потеснили их аммонитяне, совершая на них набеги, и сами поселились там.

22 То же сделал ГОСПОДЬ для потомков Исава, живущих ныне в горной стране Сеир, когда истребил хореев; тогда потомки Исава вытеснили их с тех земель и живут там и ныне.

23 Такая же участь постигла и аввеев, живших в селениях до Газы; но вот появилось другое племя, пришедшее из Кафтора, — они аввеев всех истребили и сами живут там.)

24 Господь сказал нам: „Отправляйтесь в путь! Переходите поток Арнон. Смотрите: перед вами аморей Сихон, царь Хешбона, и его земля — отдаю Я ее в ваши руки. Идите, завладейте ею, вступив в сражение с Сихоном.

25 Знайте же, отныне и в страх и в ужас пред вами Я буду повергать все народы под небом. Они вострепещут при одном только слухе о вас“.

26 И из пустыни Кедемот я отправил послов к Сихону, царю Хешбона. Они пришли к нему с мирным предложением:

27 „Если разрешишь мне пройти по твоей земле, то я буду держаться прямого пути, не сворачивая никуда — ни вправо, ни влево.

28 За воду и пищу, что буду брать у тебя, заплачу серебром. Мне всего только и нужно пешком пройти через твои земли;

29 это позволили сделать потомки Исава, живущие в землях Сеира, и моавитяне в Аре, — и я с народом своим уйду за Иордан, в ту страну, что дает нам ГОСПОДЬ, Бог наш“.

30 Но Сихон, царь Хешбона, не захотел позволить нам пройти по его земле, ведь ГОСПОДЬ, Бог ваш, попустил царю упрямым и непреклонным быть, дабы в руки ваши отдать Сихона, как это и случилось.

31 Мне ГОСПОДЬ сказал: „Отдаю вам царя Сихона и все земли его. Так идите и занимайте их“.

32 Когда Сихон со всем своим войском выступил, чтобы противостать нам в битве у Яхцы,

33 ГОСПОДЬ, Бог наш, отдал в наши руки Сихона, как и обещал, и мы перебили всех: и царя самого, и его сыновей, и весь тот народ.

34 Захватили мы тогда их города и предали их заклятию: никого в живых не оставили — ни мужчин, ни детей, ни женщин.

35 Только скот и добро их во всех городах забрали себе как добычу.

36 И нигде на этой земле — от Ароэра, расположенного в долине реки Арнон, до Гилада — мы не встретили города, стены которого устояли бы перед нами. Всё отдал нам ГОСПОДЬ, Бог наш.

37 Только к землям аммонитян, по обе стороны реки Яввок, вы даже не приближались, ни к городам, что в горах, потому что так повелел нам ГОСПОДЬ, Бог наш.

Повторення Закону Розділ 2	Второзаконие Глава 2
1 І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружля́ли ми навколо гори́ Сеїр багато днів.	1 А когда мы повернули назад и отправились в пустыню дорогой к Красному морю, как повелел мне ГОСПОДЬ, довелось нам долго, долго странствовать вокруг гор Сеира,
2 І сказав Господь до мене, говорячи:	2 пока ГОСПОДЬ не сказал мне:
3 „До́сить вам кружля́ти навколо цієї гори́, — оберніться на північ!	3 „Хватит вам ходить вокруг этих гор. Поворачивайте на север!
4 А наро́дові наказуй, говорячи: Ви перехо́дите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться!	4 А народу дай такой наказ: „Вам предстоит пройти по земле братьев ваших, потомков Исава, что живут ныне в Сеире. И будут они бояться вас, но вы строго следите за тем,
5 Не дражні́ть їх, бо Я не дам вам з їхнього кра́ю місця ані на стопу́ ноги, бо го́ру Сеїр Я дав Ісавові, як спа́дщину.	5 чтобы не было у вас с ними никаких столкновений. Я не дам вам ни пяди земли их в горной стране Сеир, которую Я отдал Исаву и потомкам его.
6 Їжу купите від них за срібло — і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло — і будете пити.	6 За воду и пищу, что будете брать вы у них, платите всегда серебром,
7 Бо Господь, Бог твій, поблагослови́в тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу́ твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, — не відчув ти недостачі ні в чо́му“.	7 ибо ГОСПОДЬ, Бог ваш, благословлял всякий труд ваш и заботился о вас при переходе вашем через эту огромную пустыню. Сорок лет был с вами ГОСПОДЬ, Бог ваш, и потому ни в чем не было у вас недостатка““.
8 І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги сте́пу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині.	8 Так и прошли мы далее мимо братьев своих, потомков Исава, живших в горной стране Сеир, и дорогой Аравы прошли, миновали Элат и Эцьон-Гавер, а потом вышли на ту дорогу, что вела к пустыне Моава.
9 І сказав Господь мені: „Не ворогу́й з Моавом, і не драту́й їх війною, бо Я не дам тобі з його кра́ю спа́дщини, — бо Лотовим синам дав Я Ар на спа́док“.	9 Там ГОСПОДЬ опять наставлял меня: „Не ссорься с моавитянами, избегай того, что могло бы привести к войне с ними, потому что всю землю Ар отдал Я во владение потомкам Лота, и ничто никогда там не будет вашим“.
10 Перед тим сиділи в ньому еми, народ великий, і числе́нний, і високий, як ве́летні.	10 (В этих землях жили когда-то эмеи, сильный и многочисленный народ, все как один высокие, под стать потомкам Анака.
11 Рефаями вважалися й вони, як ве́летні, а моавітяни кличуть їх: еми.	11 Как и потомков Анака, их считали рефаимами. А моавитяне называли их эмеями.
12 А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль кра́єві спа́дку свого, що дав їм Господь.	12 В Сеире жили раньше хореи. Но со временем их потеснили потомки Исава: совершая набеги на этот народ, истребили его и сами поселились там, как сделали и сыны Израилевы на той земле, которую им отдал ГОСПОДЬ.)
13 „Тепер устаньте, і перейдіть поток Зеред“. І перейшли ми поті́к Зеред.	13 „Пора вам подняться и перейти через долину Зеред“, — сказал Господь. И мы перешли через ту долину.
14 А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли поті́к Зеред, — тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військо́вих із табо́ру, як Господь присягнув був їм.	14 От Кадеш-Барнеа до этого перехода через Зеред мы шли тридцать восемь лет. К этому времени среди нас не осталось в живых никого из целого поколения способных к войне мужчин, как в том поклялся им ГОСПОДЬ.
15 Також і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табо́ру аж до решти.	15 Дала им знать себя рука ГОСПОДНЯ, пока всех их не исторг Он из стана.
16 І сталося, коли вигинули всі військо́ві і вимерли з-посеред наро́ду,	16 Когда последний из этих пригодных к войне мужчин умер и не осталось в народе никого из них,
17 то Господь промовляв до мене, говорячи:	17 ГОСПОДЬ сказал мне:
18 „Ти сьогодні прохо́диш моавську границю — Ар.	18 „Теперь вам предстоит пересечь границу Моава, близ Ара,
19 І при́йдеш близько до Аммонових синів, — не нена́видь їх і не драту́й їх, бо не дам тобі спа́дку з кра́ю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спа́дщину“.	19 и пройти через владения аммонитян. Не ссорьтесь с ними и не давайте им повода опасаться вас, потому что всю ту землю отдал Я во владение потомкам Лота, и ничто никогда там не будет вашим“.
20 За край рефаїв вважався також він, — рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммоні́тяни кликали їх: замзуми,	20 (Эти края считались когда-то страной рефаимов, издревле там живших. Аммонитяне тогда их звали замзуммеями.
21 наро́д великий, і числе́нний, і високий, як ве́летні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них,	21 Сильный и многочисленный то был народ, все как один высокие, под стать потомкам Анака. И всё же ГОСПОДЬ истребил их: потеснили их аммонитяне, совершая на них набеги, и сами поселились там.
22 як зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, — і вигнали їх, і осіли замість них, і сидя́ть аж до сьогодні.	22 То же сделал ГОСПОДЬ для потомков Исава, живущих ныне в горной стране Сеир, когда истребил хореев; тогда потомки Исава вытеснили их с тех земель и живут там и ныне.
23 А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.	23 Такая же участь постигла и аввеев, живших в селениях до Газы; но вот появилось другое племя, пришедшее из Кафтора, — они аввеев всех истребили и сами живут там.)
24 „Уставайте, рушайте, та й перейдіть поті́к Арнон! Ось — Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним.	24 Господь сказал нам: „Отправляйтесь в путь! Переходите поток Арнон. Смотрите: перед вами аморей Сихон, царь Хешбона, и его земля — отдаю Я ее в ваши руки. Идите, завладейте ею, вступив в сражение с Сихоном.
25 Того дня Я зачну́ наво́дити страх та жах перед тобою на наро́ди під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтя́ть, і жахнуться перед тобою“.	25 Знайте же, отныне и в страх и в ужас пред вами Я буду повергать все народы под небом. Они вострепещут при одном только слухе о вас“.
26 І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи:	26 И из пустыни Кедемот я отправил послов к Сихону, царю Хешбона. Они пришли к нему с мирным предложением:
27 „Нехай же я перейду́ в твоїм кра́ї в дорозі, — я піду́ дорогою, не збочу ні право́руч, ні ліво́руч.	27 „Если разрешишь мне пройти по твоей земле, то я буду держаться прямого пути, не сворачивая никуда — ни вправо, ни влево.
28 їжу за срібло продаси мені, — і я їстиму, і воду даси мені за срібло, — і я питиму. Нехай тільки перейду́ я ногами,	28 За воду и пищу, что буду брать у тебя, заплачу серебром. Мне всего только и нужно пешком пройти через твои земли;
29 як зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять у в Арі, аж перейду́ я Йорда́н до того кра́ю, що його нам дає Господь, Бог наш“.	29 это позволили сделать потомки Исава, живущие в землях Сеира, и моавитяне в Аре, — и я с народом своим уйду за Иордан, в ту страну, что дает нам ГОСПОДЬ, Бог наш“.
30 Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсто́чив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це ви́дко.	30 Но Сихон, царь Хешбона, не захотел позволить нам пройти по его земле, ведь ГОСПОДЬ, Бог ваш, попустил царю упрямым и непреклонным быть, дабы в руки ваши отдать Сихона, как это и случилось.
31 І сказав Господь мені: „Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодіва́ти, щоб успадкува́ти його край.“	31 Мне ГОСПОДЬ сказал: „Отдаю вам царя Сихона и все земли его. Так идите и занимайте их“.
32 І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу.	32 Когда Сихон со всем своим войском выступил, чтобы противостать нам в битве у Яхцы,
33 І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ.	33 ГОСПОДЬ, Бог наш, отдал в наши руки Сихона, как и обещал, и мы перебили всех: и царя самого, и его сыновей, и весь тот народ.
34 І того ча́су ми здобули́ всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми.	34 Захватили мы тогда их города и предали их заклятию: никого в живых не оставили — ни мужчин, ни детей, ни женщин.
35 Тільки худобу забрали ми собі на здо́бич, та захо́плене в містах, що ми їх здобули́.	35 Только скот и добро их во всех городах забрали себе как добычу.
36 Від Ароеру, що на березі арнонського пото́ку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, — усе віддав нам Господь, Бог наш.	36 И нигде на этой земле — от Ароэра, расположенного в долине реки Арнон, до Гилада — мы не встретили города, стены которого устояли бы перед нами. Всё отдал нам ГОСПОДЬ, Бог наш.
37 Тільки до кра́ю Аммонових синів не набли́зився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.	37 Только к землям аммонитян, по обе стороны реки Яввок, вы даже не приближались, ни к городам, что в горах, потому что так повелел нам ГОСПОДЬ, Бог наш.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Повторення Закону

Розділ 2

Второзаконие

Глава 2

Повторення Закону

Розділ 2

Второзаконие

Глава 2

Старий завіт

Новий завіт

Повторення Закону

Розділ 2

Второзаконие

Глава 2

Повторення Закону

Розділ 2

Второзаконие

Глава 2

Старий
завіт

Новий
завіт