Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 23

1 І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

2 І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.

3 І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...

4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.

5 А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.

6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“

7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.

8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.

11 Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.

12 І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.

13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,

14 і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.

15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.

16 Отже я покараю Його й відпущу́“.

17 Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.

18 А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“

19 А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.

20 І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.

21 Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“

22 Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.

23 А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.

24 І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:

25 відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

26 І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

27 А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

28 А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!

29 Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.

30 Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“

31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“

32 І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

33 А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.

34 Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“ А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.

35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“

36 І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,

37 і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“

38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.

39 А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“

40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

41 Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.

42 І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“

43 І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“

44 Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.

45 І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.

46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“ І це прорікши, Він духа віддав.

47 Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“

48 І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.

49 Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.

50 І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —

51 не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —

52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

53 І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.

54 День той був Приготува́ння, і наставала субота.

55 А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.

56 Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

Евангелие по Луке

Глава 23

1 Тогда все, сколько их там было, встали и повели Иисуса к Пилату.

2 Они стали обвинять Иисуса: «Нам известно, что Этот Человек подстрекает наш народ к возмущению! — говорили они. — Он запрещает платить налоги кесарю и даже называет Себя Христом, Царем!»

3 Пилат спросил Его: «Ты и в самом деле — Царь иудейский?» «Да, ты сам говоришь это», — ответил ему Иисус.

4 Тогда Пилат сказал первосвященникам и народу: «Никакой вины не нахожу я в Этом Человеке».

5 Но они настаивали на своем и говорили, что Он учением Своим вызывает беспорядки в народе по всей Иудее, начал Он с Галилеи, а теперь и сюда пришел.

6 Пилат, услышав это, спросил: «Этот Человек — галилеянин?»

7 И узнав, что Он из владений Ирода, отослал Его к Ироду, находившемуся в эти дни в Иерусалиме.

8 Ирод же очень обрадовался, наконец-то увидев Иисуса, ведь он давно этого хотел, так как много слышал о Нем и надеялся увидеть, что Иисус совершит перед ним какое-нибудь чудо.

9 Он засыпал Его множеством вопросов, но Иисус ничего ему не ответил.

10 А первосвященники и книжники, стоявшие рядом, неистово обвиняли Его.

11 Ирод со своими воинами унижал Его, насмехался над Ним, а затем, надев на Иисуса роскошную одежду, отослал Его к Пилату.

12 Ирод и Пилат, которые раньше были во вражде друг с другом, в этот день стали друзьями.

13 Пилат, созвав первосвященников, начальников и народ,

14 сказал им: «Вы привели ко мне Этого Человека как подстрекающего народ к неповиновению, но в вашем присутствии я разобрался во всём и не нашел Его виновным ни в одном из преступлений, в которых вы Его обвиняете.

15 Ирод также ничего не нашел, ведь он отослал Его к нам. Как видите, Этот Человек не сделал ничего, достойного смерти,

16 и потому после бичевания я отпущу Его».

17 []

18 Но они все как один закричали: «Смерть Ему! Освободи нам Варавву!»

19 (Варавва был брошен в тюрьму за поднятый в городе мятеж и за убийство.)

20 Пилат вновь обратился к ним, желая освободить Иисуса.

21 Но они только кричали: «Распни! Распни Его!»

22 И в третий раз сказал им Пилат: «Какое же преступление совершил Этот Человек? Я не нашел в Нем никакой вины, достойной смерти. А потому, приказав высечь, отпущу Его».

23 Но они не отступали. Требуя, чтобы Иисус был распят, они кричали изо всех сил и добились своего.

24 Пилат решил выполнить их требование:

25 он освободил того, кто был брошен в тюрьму за мятеж и убийство, того, о ком они просили, а с Иисусом поступил так, как они хотели.

26 И когда они вели Его на казнь, то остановили некоего человека по имени Симон родом из Кирены, который возвращался в то время с поля, и возложили на него крест, чтобы он нес его за Иисусом.

27 Великое множество народа шло за Ним. И многие женщины рыдали, оплакивая Его.

28 Повернувшись к ним, Иисус сказал: «Не плачьте обо Мне, дочери иерусалимские! Плачьте о себе и о детях ваших,

29 потому что уже наступают дни, когда скажут: „Блаженны женщины бездетные, не рожавшие и грудью не кормившие!“

30 Тогда станут говорить горам: „Обрушьтесь на нас!“ и холмам: „Сокройте нас!“

31 Ведь если с зеленеющим деревом так поступают, что же будет с сухим?»

32 На казнь вместе с Ним вели и еще двоих, преступников.

33 И когда они пришли на место, называемое «Череп», там распяли Его и тех двух преступников: одного — справа, а другого — слева.

34 [[Иисус же говорил: «Прости им, Отец, — не понимают они, что творят».]] Солдаты делили одежды Его между собой, бросая жребий.

35 И народ стоял и смотрел, а начальники их насмехались над Ним: «Других спасал, пусть теперь спасет Себя Самого, если Он Мессия Божий, Его Избранник».

36 И солдаты глумились над Ним. Подойдя, они подносили Ему кислое вино

37 и говорили: «Если Ты — Царь иудейский, спаси Себя Самого!»

38 Над Ним была надпись: «ЭТОТ ЧЕЛОВЕК ЦАРЬ ИУДЕЙСКИЙ».

39 Один из висевших на кресте преступников злословил Его: «Разве Ты не Мессия? Так спаси Себя и нас заодно!»

40 Другой же, унимая его, говорил: «Бога ты не боишься! Ведь и сам ты приговорен к тому же.

41 Мы-то справедливо осуждены и получаем по заслугам. А Он ничего худого не сделал.

42 Иисус, — сказал он, — вспомни обо мне, когда Ты придешь как Царь».

43 И ответил ему Иисус: «Заверяю тебя сегодня будешь со Мной в раю».

44 Было около полудня, когда вдруг по всей земле наступила тьма, и так продолжалось до трех часов:

45 исчез солнечный свет. И внезапно завеса в Храме разорвалась посредине.

46 Иисус громко воскликнул: «В Твои руки, Отец, предаю дух Мой!» И с этими словами Он испустил дух.

47 Когда центурион увидел всё, что произошло, он прославил Бога. «Действительно, Человек Этот был праведник», — сказал он.

48 И толпы людей, собравшихся на это зрелище, увидев то, что произошло, возвращались в город в сильном смятении.

49 А все те, кто знал Иисуса, в том числе и женщины, следовавшие за Ним из Галилеи, смотрели на всё это, стоя поодаль.

50 Среди членов Совета был человек по имени Иосиф, человек добрый и праведный,

51 он не был согласен с тем, что решили сделать остальные члены Совета. Происходил он из иудейского города Аримафеи и был одним из тех, кто ожидал Царства Божия.

52 Придя к Пилату, Иосиф попросил тело Иисуса.

53 Сняв тело со креста, он обернул его льняным полотном и положил в гробницу, высеченную в скале, в которой еще никто не был похоронен.

54 Это было в пятницу, в день приготовления, перед началом субботы.

55 Женщины, вместе с Иисусом пришедшие из Галилеи, шли следом за Иосифом до самой гробницы и видели, как тело было положено в нее.

56 Затем они вернулись в город и приготовили благоухающие масла и миро. Субботу же провели они в покое по заповеди.

Вiд Луки Розділ 23	Евангелие по Луке Глава 23
1 І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.	1 Тогда все, сколько их там было, встали и повели Иисуса к Пилату.
2 І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.	2 Они стали обвинять Иисуса: «Нам известно, что Этот Человек подстрекает наш народ к возмущению! — говорили они. — Он запрещает платить налоги кесарю и даже называет Себя Христом, Царем!»
3 І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...	3 Пилат спросил Его: «Ты и в самом деле — Царь иудейский?» «Да, ты сам говоришь это», — ответил ему Иисус.
4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.	4 Тогда Пилат сказал первосвященникам и народу: «Никакой вины не нахожу я в Этом Человеке».
5 А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.	5 Но они настаивали на своем и говорили, что Он учением Своим вызывает беспорядки в народе по всей Иудее, начал Он с Галилеи, а теперь и сюда пришел.
6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“	6 Пилат, услышав это, спросил: «Этот Человек — галилеянин?»
7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.	7 И узнав, что Он из владений Ирода, отослал Его к Ироду, находившемуся в эти дни в Иерусалиме.
8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.	8 Ирод же очень обрадовался, наконец-то увидев Иисуса, ведь он давно этого хотел, так как много слышал о Нем и надеялся увидеть, что Иисус совершит перед ним какое-нибудь чудо.
9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.	9 Он засыпал Его множеством вопросов, но Иисус ничего ему не ответил.
10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.	10 А первосвященники и книжники, стоявшие рядом, неистово обвиняли Его.
11 Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.	11 Ирод со своими воинами унижал Его, насмехался над Ним, а затем, надев на Иисуса роскошную одежду, отослал Его к Пилату.
12 І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.	12 Ирод и Пилат, которые раньше были во вражде друг с другом, в этот день стали друзьями.
13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,	13 Пилат, созвав первосвященников, начальников и народ,
14 і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.	14 сказал им: «Вы привели ко мне Этого Человека как подстрекающего народ к неповиновению, но в вашем присутствии я разобрался во всём и не нашел Его виновным ни в одном из преступлений, в которых вы Его обвиняете.
15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.	15 Ирод также ничего не нашел, ведь он отослал Его к нам. Как видите, Этот Человек не сделал ничего, достойного смерти,
16 Отже я покараю Його й відпущу́“.	16 и потому после бичевания я отпущу Его».
17 Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.	17 []
18 А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“	18 Но они все как один закричали: «Смерть Ему! Освободи нам Варавву!»
19 А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.	19 (Варавва был брошен в тюрьму за поднятый в городе мятеж и за убийство.)
20 І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.	20 Пилат вновь обратился к ним, желая освободить Иисуса.
21 Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“	21 Но они только кричали: «Распни! Распни Его!»
22 Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.	22 И в третий раз сказал им Пилат: «Какое же преступление совершил Этот Человек? Я не нашел в Нем никакой вины, достойной смерти. А потому, приказав высечь, отпущу Его».
23 А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.	23 Но они не отступали. Требуя, чтобы Иисус был распят, они кричали изо всех сил и добились своего.
24 І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:	24 Пилат решил выполнить их требование:
25 відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...	25 он освободил того, кто был брошен в тюрьму за мятеж и убийство, того, о ком они просили, а с Иисусом поступил так, как они хотели.
26 І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!	26 И когда они вели Его на казнь, то остановили некоего человека по имени Симон родом из Кирены, который возвращался в то время с поля, и возложили на него крест, чтобы он нес его за Иисусом.
27 А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.	27 Великое множество народа шло за Ним. И многие женщины рыдали, оплакивая Его.
28 А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!	28 Повернувшись к ним, Иисус сказал: «Не плачьте обо Мне, дочери иерусалимские! Плачьте о себе и о детях ваших,
29 Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.	29 потому что уже наступают дни, когда скажут: „Блаженны женщины бездетные, не рожавшие и грудью не кормившие!“
30 Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“	30 Тогда станут говорить горам: „Обрушьтесь на нас!“ и холмам: „Сокройте нас!“
31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“	31 Ведь если с зеленеющим деревом так поступают, что же будет с сухим?»
32 І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.	32 На казнь вместе с Ним вели и еще двоих, преступников.
33 А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.	33 И когда они пришли на место, называемое «Череп», там распяли Его и тех двух преступников: одного — справа, а другого — слева.
34 Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“ А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.	34 [[Иисус же говорил: «Прости им, Отец, — не понимают они, что творят».]] Солдаты делили одежды Его между собой, бросая жребий.
35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“	35 И народ стоял и смотрел, а начальники их насмехались над Ним: «Других спасал, пусть теперь спасет Себя Самого, если Он Мессия Божий, Его Избранник».
36 І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,	36 И солдаты глумились над Ним. Подойдя, они подносили Ему кислое вино
37 і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“	37 и говорили: «Если Ты — Царь иудейский, спаси Себя Самого!»
38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.	38 Над Ним была надпись: «ЭТОТ ЧЕЛОВЕК ЦАРЬ ИУДЕЙСКИЙ».
39 А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“	39 Один из висевших на кресте преступников злословил Его: «Разве Ты не Мессия? Так спаси Себя и нас заодно!»
40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?	40 Другой же, унимая его, говорил: «Бога ты не боишься! Ведь и сам ты приговорен к тому же.
41 Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.	41 Мы-то справедливо осуждены и получаем по заслугам. А Он ничего худого не сделал.
42 І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“	42 Иисус, — сказал он, — вспомни обо мне, когда Ты придешь как Царь».
43 І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“	43 И ответил ему Иисус: «Заверяю тебя сегодня будешь со Мной в раю».
44 Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.	44 Было около полудня, когда вдруг по всей земле наступила тьма, и так продолжалось до трех часов:
45 І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.	45 исчез солнечный свет. И внезапно завеса в Храме разорвалась посредине.
46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“ І це прорікши, Він духа віддав.	46 Иисус громко воскликнул: «В Твои руки, Отец, предаю дух Мой!» И с этими словами Он испустил дух.
47 Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“	47 Когда центурион увидел всё, что произошло, он прославил Бога. «Действительно, Человек Этот был праведник», — сказал он.
48 І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.	48 И толпы людей, собравшихся на это зрелище, увидев то, что произошло, возвращались в город в сильном смятении.
49 Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.	49 А все те, кто знал Иисуса, в том числе и женщины, следовавшие за Ним из Галилеи, смотрели на всё это, стоя поодаль.
50 І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —	50 Среди членов Совета был человек по имени Иосиф, человек добрый и праведный,
51 не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —	51 он не был согласен с тем, что решили сделать остальные члены Совета. Происходил он из иудейского города Аримафеи и был одним из тех, кто ожидал Царства Божия.
52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.	52 Придя к Пилату, Иосиф попросил тело Иисуса.
53 І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.	53 Сняв тело со креста, он обернул его льняным полотном и положил в гробницу, высеченную в скале, в которой еще никто не был похоронен.
54 День той був Приготува́ння, і наставала субота.	54 Это было в пятницу, в день приготовления, перед началом субботы.
55 А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.	55 Женщины, вместе с Иисусом пришедшие из Галилеи, шли следом за Иосифом до самой гробницы и видели, как тело было положено в нее.
56 Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.	56 Затем они вернулись в город и приготовили благоухающие масла и миро. Субботу же провели они в покое по заповеди.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 23

Евангелие по Луке

Глава 23

Вiд Луки

Розділ 23

Евангелие по Луке

Глава 23

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 23

Евангелие по Луке

Глава 23

Вiд Луки

Розділ 23

Евангелие по Луке

Глава 23

Старий
завіт

Новий
завіт