Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 18

1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,

2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.

3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“

4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,

5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.

6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?

7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?

8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“

9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.

10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.

11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.

12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“

13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“

14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.

15 До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.

17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“

18 І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“

19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!

20 Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.

21 А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“

22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“

23 А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.

24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

25 Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.

26 Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“

27 А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“

28 І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.

29 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

30 і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.

31 І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.

32 Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.

33 і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“

34 Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.

35 І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.

36 А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“

37 А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.

38 І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

39 А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:

41 „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“

42 Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“

43 І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.

Евангелие по Луке

Глава 18

1 Затем Иисус рассказал им следующую притчу, желая показать, что им нужно постоянно молиться и духом не падать:

2 «В одном городе был судья, который и Бога не боялся, и людей не стыдился.

3 В том же городе жила одна вдова, и она постоянно приходила к нему и просила: „Защити меня от обидчика моего!“

4 Он долго отказывался, но потом сказал самому себе: „Хоть я Бога не боюсь и людей не стыжусь,

5 но эта вдова не оставляет меня в покое. Заступлюсь за нее, чтобы она больше не приходила и не досаждала мне“».

6 И сказал Господь: «Послушайте, что говорит этот нечестивый судья!

7 Так неужели Бог не защитит тех, кого Он избрал, тех, кто взывает к Нему день и ночь? И станет ли Он медлить?

8 Говорю вам, Он защитит их вскоре. Но когда придет Сын Человеческий, найдет ли Он веру на земле?»

9 А тем, кто был уверен в своей праведности и свысока глядел на всех остальных, Иисус рассказал такую притчу:

10 «Два человека зашли в Храм помолиться: один — фарисей, а другой — сборщик налогов.

11 Фарисей, встав впереди, молился про себя так: „Боже, благодарю тебя, что я не такой, как остальные люди — грабители, мошенники, прелюбодеи, да и не такой, как этот сборщик налогов:

12 пощусь два раза в неделю, отдаю десятую часть всего, что приобретаю“.

13 А сборщик налогов, стоя поодаль, не смел даже глаз поднять к небу и бил себя в грудь, говоря: „Боже, прости мне, грешнику, вину мою!“

14 Говорю вам, что он, а не фарисей, вернулся домой оправданным в глазах Божьих, ибо всякий, возвышающий себя, унижен будет, а принижающий себя — будет возвышен».

15 Приносили к Нему и маленьких детей, чтобы Он благословлял их. Увидев это, ученики стали прогонять этих людей.

16 Но Иисус, подозвав детей, сказал: «Пусть дети приходят ко Мне, не препятствуйте им, ибо Царство Божие — для таких, как они.

17 Поверьте Мне, кто не примет Царство Божие, как дитя, не войдет в него».

18 Один из начальников спросил Его: «Учитель добрый, что я должен делать, чтобы получить жизнь вечную?»

19 Иисус спросил его: «Почему ты называешь Меня добрым? Никто не добр, кроме одного Бога.

20 Ты знаешь заповеди: не прелюбодействуй, не убивай, не кради, не лжесвидетельствуй, почитай отца своего и мать?»

21 Тот ответил: «Всему этому я следую от юности своей».

22 Услышав это, Иисус сказал ему: «Тебе остается лишь одно. Продай всё, что есть у тебя, и раздай деньги нищим, вот тогда у тебя будет сокровище на небесах, а затем приходи и следуй за Мной».

23 Но он, услышав эти слова, сильно опечалился, потому что был очень богат.

24 Увидев, [что он опечалился], Иисус сказал: «Как трудно людям, живущим в достатке, войти в Царство Божие!

25 Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем войти богатому в Царство Божие».

26 «Кто же тогда может спастись?» — спросили слушавшие Иисуса.

27 Он же ответил: «Людям невозможное Богу возможно».

28 Петр же сказал: «Ты знаешь, мы оставили всё свое и за Тобой последовали».

29 На это Он ответил им: «Поверьте Мне, нет никого, кто, оставив дом, жену, братьев, родителей или детей ради Царства Божьего,

30 не получил бы теперь, в это время, во много раз больше, а в веке грядущем — вечную жизнь».

31 Подозвав к Себе Двенадцать, Иисус сказал им: «Вот, мы подходим к Иерусалиму, и всё, что написано пророками о Сыне Человеческом, сбудется,

32 ибо отдадут Его в руки язычников и будут насмехаться над Ним и оскорблять Его, будет Он оплеван

33 и подвергнут бичеванию, после чего убьют Его, но на третий день Он воскреснет».

34 Ученики же ничего из этого не поняли. Смысл сказанного остался сокрыт от них: не могли они понять того, о чем говорил Он им.

35 Когда Он подходил к Иерихону, у дороги сидел какой-то слепой, прося подаяния.

36 Услышав, что мимо проходит много людей, он спросил о происходящем.

37 Ему ответили, что Иисус Назарянин идет.

38 Тогда он закричал: «Иисус, Сын Давидов! Сжалься надо мной!»

39 Шедшие впереди бранили его и заставляли молчать, но он кричал еще громче: «Сын Давидов! Сжалься надо мной!»

40 Иисус остановился и велел привести его к Себе. И когда тот пришел, Иисус спросил его:

41 «Что ты хочешь? Что сделать для тебя?» Слепой ответил: «Господи, мне бы только видеть!»

42 И сказал ему Иисус: «Пусть откроются глаза твои! Вера твоя исцелила тебя».

43 И слепой тотчас прозрел и последовал за Ним, славя Бога. Увидев это, весь народ воздал хвалу Богу.

Вiд Луки Розділ 18	Евангелие по Луке Глава 18
1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,	1 Затем Иисус рассказал им следующую притчу, желая показать, что им нужно постоянно молиться и духом не падать:
2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.	2 «В одном городе был судья, который и Бога не боялся, и людей не стыдился.
3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“	3 В том же городе жила одна вдова, и она постоянно приходила к нему и просила: „Защити меня от обидчика моего!“
4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,	4 Он долго отказывался, но потом сказал самому себе: „Хоть я Бога не боюсь и людей не стыжусь,
5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.	5 но эта вдова не оставляет меня в покое. Заступлюсь за нее, чтобы она больше не приходила и не досаждала мне“».
6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?	6 И сказал Господь: «Послушайте, что говорит этот нечестивый судья!
7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?	7 Так неужели Бог не защитит тех, кого Он избрал, тех, кто взывает к Нему день и ночь? И станет ли Он медлить?
8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“	8 Говорю вам, Он защитит их вскоре. Но когда придет Сын Человеческий, найдет ли Он веру на земле?»
9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.	9 А тем, кто был уверен в своей праведности и свысока глядел на всех остальных, Иисус рассказал такую притчу:
10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.	10 «Два человека зашли в Храм помолиться: один — фарисей, а другой — сборщик налогов.
11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.	11 Фарисей, встав впереди, молился про себя так: „Боже, благодарю тебя, что я не такой, как остальные люди — грабители, мошенники, прелюбодеи, да и не такой, как этот сборщик налогов:
12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“	12 пощусь два раза в неделю, отдаю десятую часть всего, что приобретаю“.
13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“	13 А сборщик налогов, стоя поодаль, не смел даже глаз поднять к небу и бил себя в грудь, говоря: „Боже, прости мне, грешнику, вину мою!“
14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.	14 Говорю вам, что он, а не фарисей, вернулся домой оправданным в глазах Божьих, ибо всякий, возвышающий себя, унижен будет, а принижающий себя — будет возвышен».
15 До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.	15 Приносили к Нему и маленьких детей, чтобы Он благословлял их. Увидев это, ученики стали прогонять этих людей.
16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.	16 Но Иисус, подозвав детей, сказал: «Пусть дети приходят ко Мне, не препятствуйте им, ибо Царство Божие — для таких, как они.
17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“	17 Поверьте Мне, кто не примет Царство Божие, как дитя, не войдет в него».
18 І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“	18 Один из начальников спросил Его: «Учитель добрый, что я должен делать, чтобы получить жизнь вечную?»
19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!	19 Иисус спросил его: «Почему ты называешь Меня добрым? Никто не добр, кроме одного Бога.
20 Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.	20 Ты знаешь заповеди: не прелюбодействуй, не убивай, не кради, не лжесвидетельствуй, почитай отца своего и мать?»
21 А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“	21 Тот ответил: «Всему этому я следую от юности своей».
22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“	22 Услышав это, Иисус сказал ему: «Тебе остается лишь одно. Продай всё, что есть у тебя, и раздай деньги нищим, вот тогда у тебя будет сокровище на небесах, а затем приходи и следуй за Мной».
23 А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.	23 Но он, услышав эти слова, сильно опечалился, потому что был очень богат.
24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!	24 Увидев, [что он опечалился], Иисус сказал: «Как трудно людям, живущим в достатке, войти в Царство Божие!
25 Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.	25 Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем войти богатому в Царство Божие».
26 Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“	26 «Кто же тогда может спастись?» — спросили слушавшие Иисуса.
27 А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“	27 Он же ответил: «Людям невозможное Богу возможно».
28 І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.	28 Петр же сказал: «Ты знаешь, мы оставили всё свое и за Тобой последовали».
29 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,	29 На это Он ответил им: «Поверьте Мне, нет никого, кто, оставив дом, жену, братьев, родителей или детей ради Царства Божьего,
30 і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.	30 не получил бы теперь, в это время, во много раз больше, а в веке грядущем — вечную жизнь».
31 І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.	31 Подозвав к Себе Двенадцать, Иисус сказал им: «Вот, мы подходим к Иерусалиму, и всё, что написано пророками о Сыне Человеческом, сбудется,
32 Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.	32 ибо отдадут Его в руки язычников и будут насмехаться над Ним и оскорблять Его, будет Он оплеван
33 і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“	33 и подвергнут бичеванию, после чего убьют Его, но на третий день Он воскреснет».
34 Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.	34 Ученики же ничего из этого не поняли. Смысл сказанного остался сокрыт от них: не могли они понять того, о чем говорил Он им.
35 І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.	35 Когда Он подходил к Иерихону, у дороги сидел какой-то слепой, прося подаяния.
36 А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“	36 Услышав, что мимо проходит много людей, он спросил о происходящем.
37 А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.	37 Ему ответили, что Иисус Назарянин идет.
38 І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“	38 Тогда он закричал: «Иисус, Сын Давидов! Сжалься надо мной!»
39 А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“	39 Шедшие впереди бранили его и заставляли молчать, но он кричал еще громче: «Сын Давидов! Сжалься надо мной!»
40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:	40 Иисус остановился и велел привести его к Себе. И когда тот пришел, Иисус спросил его:
41 „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“	41 «Что ты хочешь? Что сделать для тебя?» Слепой ответил: «Господи, мне бы только видеть!»
42 Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“	42 И сказал ему Иисус: «Пусть откроются глаза твои! Вера твоя исцелила тебя».
43 І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.	43 И слепой тотчас прозрел и последовал за Ним, славя Бога. Увидев это, весь народ воздал хвалу Богу.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 18

Евангелие по Луке

Глава 18

Вiд Луки

Розділ 18

Евангелие по Луке

Глава 18

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 18

Евангелие по Луке

Глава 18

Вiд Луки

Розділ 18

Евангелие по Луке

Глава 18

Старий
завіт

Новий
завіт