Библия - Обещанное Восстановление

Вихід

Розділ 32

1 І побачив наро́д, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався наро́д проти Аарона, та й сказали до нього: „Устань, зроби нам богі́в, що бу́дуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського кра́ю, — ми не знаємо, що сталось йому“.

2 І сказав їм Аарон „Поздіймайте золоті сере́жки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочо́к ваших, і поприносьте до мене“.

3 І ввесь наро́д поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позно́сили до Аарона.

4 І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: „Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського кра́ю!“

5 І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: „Завтра свято для Господа!“

6 І повставали вони взавтра ра́но вранці, і принесли цілопа́лення, і привели́ мирну жертву. І засів наро́д до їди́ та до пиття́, і встали ба́витися.

7 А Господь промовляв до Мойсея: „Іди, зійди, бо зіпсувся наро́д твій, якого ти вивів із єгипетського краю.

8 Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, — зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому́ жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!“

9 І промовив Господь до Мойсея: „Я бачив наро́д той, і ось наро́д — твердошиїй він!

10 А тепер залиши Мене, — і розпа́литься гнів Мій на них, і Я ви́нищу їх, а тебе зроблю́ великим наро́дом“.

11 І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: „На́що, Господи, розпа́люється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського кра́ю силою великою та міцно́ю рукою?

12 На́що будуть казати єги́птяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в гора́х, та щоб винищити їх з пове́рхні землі?.. Вернися з ро́зпалу гніву Свого, та й відверни́ зло від Свого́ наро́ду!

13 Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: „Помно́жу ваших наща́дків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим наща́дкам, — і вони пося́дуть навіки“.

14 І відверну́в Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народо́ві.

15 І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, — а в руці його дві табли́ці свідо́цтва, писані з обох їхніх сторін, — звідси й звідти вони були́ писані.

16 А табли́ці — Божа робота вони, а письмо — Боже письмо воно, ви́різьблене на табли́цях.

17 І почув Ісус голос наро́ду, як кричав він, та й сказав до Мойсея: „Крик бо́ю в табо́рі!“

18 А той відказав: „Це не крик сили перемо́жців і не крик слабости переможених, — я чую голос співу!“

19 І сталося, коли він набли́зився до табо́ру, то побачив теля те та та́нці... І розпали́вся гнів Мойсеїв, і він кинув табли́ці із рук свої́х, — та й розторо́щив їх під горою!..

20 І схопи́в він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох І розси́пав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізра́їлевих.

21 І сказав Мойсей Ааронові: „Що́ вчинив тобі наро́д цей, що ти гріх великий навів на нього?“

22 А Аарон відказав: „Нехай не запа́литься гнів мого пана! Ти знаєш наро́д цей, що він у злому.

23 І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського кра́ю, — ми не знаємо, що сталось йому.

24 І сказав я до них: Хто має золото, — поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, — і вийшло те теля“.

25 І побачив Мойсей народ, що незагну́зданий він, бо Аарон розгнузда́в його на га́ньбу поміж їхніми ворогами.

26 І став Мойсей у брамі табо́ру й сказав: „Хто за Господа — до мене!“ І зібралися до нього всі Левіїні сини.

27 І сказав він до них: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припаші́ть кожен меча свого́ на стегно́ своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в табо́рі, — і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен бли́жнього свого́“.

28 І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з наро́ду того дня близько трьох тисяч чоловіка.

29 І сказав Мойсей: „Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благослове́ння“.

30 І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: „Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду́ я до Господа, — може складу́ оку́плення за ваш гріх“.

31 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: „О, згрішив цей наро́д великим гріхом, — вони зробили собі золотих богі́в!

32 А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, — витри мене з книги Своєї, яку Ти написав“.

33 І промовив Господь до Мойсея: „Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї.

34 А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї — покараю їх за їхній гріх!

35 І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був.

Исход

Глава 32

1 Когда люди увидели, что Моисея нет с ними — он не сходит с горы, это повергло их в страх и разочарование. Они обступили Аарона и потребовали от него: «Хватит ждать! Сделай нам бога, который бы зримо шел перед нами! Не знаем, что случилось с этим человеком, Моисеем, который вывел нас из Египта!»

2 Аарон уступил им: «Что ж, соберите все серьги золотые, что носят жены ваши, сыновья и дочери, и принесите их мне».

3 Народ так и сделал: собрал все золотые серьги свои и принес их Аарону.

4 Тот взял всё, что ему дали, и тут же начал переплавлять золото. Так он сделал тельца, обложив золотом деревянное резное изваяние его. Народ восторженно кричал: «Вот божество твое, Израиль! Вот кто вывел тебя из Египта!»

5 Аарон же, увидев это, поставил перед тельцом жертвенник и объявил всем: «Завтра — праздник, ГОСПОДУ посвященный!»

6 На другой день, встав рано утром, они принесли некоторых животных в жертву, целиком сжигаемую, а некоторых — в жертву благодарственную. После того они устроили праздничное пиршество: ели и пили, а потом, по языческому обычаю, предались разврату.

7 ГОСПОДЬ тогда сказал Моисею: «Возвращайся скорее назад, ибо растлился твой народ, который ты из Египта вывел.

8 Как быстро совратились они с пути, которого Я повелел им твердо держаться: сделали себе идола — тельца литого — и стали ему поклоняться, ему жертвы приносят и говорят при этом: „Израиль! Вот божество твое! Вот кто вывел тебя из Египта!“»

9 К сему ГОСПОДЬ прибавил: «Смотрю Я на этот народ: ну и упрям же он!

10 Потому оставь Меня теперь, дабы низвел Я на них огонь гнева Своего и истребил их! А от тебя Я произведу великий народ».

11 Но Моисей стал умолять ГОСПОДА, Бога своего: «ГОСПОДИ, зачем тебе так сильно гневаться на народ сей, на тех, кого из Египта Ты вывел, явив великую силу и могущество руки Своей?

12 Зачем давать повод египтянам осыпать насмешками нас: „Со злым умыслом Он увел их, увел, чтоб в горах погубить, стереть их с лица земли“? Смени Свой гнев на милость и не карай бедствием народ Свой!

13 Вспомни Авраама, Исаака и Израиля, рабов Твоих, коим Ты клялся Самим Собою: „Великим сделаю потомство ваше, неисчислимым, как звезды небесные“. Вспомни, что обещал Ты им: „Всю эту землю, о которой сказал вам, дам потомкам вашим, и будут владеть они ею вечно“».

14 И смилостивился ГОСПОДЬ: отменил Он то бедствие, кое намеревался навести на народ Свой.

15 Моисей отправился в обратный путь. Стал он спускаться с горы, держа в руках две скрижали Закона. На скрижалях были письмена с обеих сторон: и спереди, и сзади.

16 Сами эти скрижали были делом рук Божьих, и письмена на них были письменами Божьими.

17 Тут Иисус услышал шум и крики людей. «Шум сражения в стане», — предположил он.

18 «Нет, — ответил ему Моисей, — то не крик победителей и не стенание побежденных. Звуки песен я слышу!»

19 И в самом деле, когда Моисей приблизился к стану, он увидел тельца и буйные пляски. Гнев охватил его — он разбил скрижали о камни, бросив их у горы,

20 схватил тельца, коего они изваяли, в огне сжег его, оставшееся от него стер в порошок. Порошок этот в воду высыпал Моисей и заставил всех израильтян пить ее.

21 А затем он спросил Аарона: «Чем досадил тебе этот народ, что ты ввел его в такой тяжкий грех?»

22 «Не гневайся, господин мой! — ответил Аарон. — Ты ведь сам знаешь этих людей: необузданны они, на зло падки.

23 Они вынудили меня, потребовали: „Сделай нам бога, который повел бы нас за собой. Мы ведь не знаем, что случилось с этим Моисеем, человеком, который вывел нас из Египта“.

24 Вот я и сказал им: „У кого есть золото, снимите с себя“. Они отдали мне золото, и я бросил его в огонь. И вышел этот телец».

25 Моисей увидел, что люди впали в безудержное распутство (Аарон дал волю этому проявиться, врагам на осмеяние).

26 Встал тогда Моисей у входа в стан и возгласил: «Кто за ГОСПОДА — ко мне!» И собрались вокруг него все сыновья Левия.

27 Моисей сказал им: «Так говорит ГОСПОДЬ, Бог Израиля: „Возьмитесь за мечи и пройдите по всему стану, из конца в конец; убейте каждого отступника, любого, кто бы ни был он — брат ли ваш, друг или сосед“».

28 И сыновья Левия сделали, как повелел Моисей. До трех тысяч человек погибло в тот день из народа израильского.

29 Всё было по слову Моисея: «Сегодня, когда каждый из вас идет против сына своего либо брата, посвятите себя на служение ГОСПОДУ, и да ниспошлет Он вам благословение!»

30 На другой день Моисей сказал всему уже народу: «Великий грех совершили вы. Опять пойду я к ГОСПОДУ и, быть может, смогу восстановить ваше с Ним единение, нарушенное грехом, который вы сделали».

31 И возвратился Моисей к ГОСПОДУ и воззвал к Нему: «Увы, в грех великий впал народ этот: бога из золота сделал себе, поклоняться стал ему!

32 Если бы Ты на сей раз простил их грех!.. А если нет, тогда, молю Тебя, вычеркни и мое имя из книги Твоей, книги, Тобой написанной о тех, кому жить суждено».

33 Но ГОСПОДЬ возразил ему: «Всякого, кто согрешил предо Мной, из книги Моей вычеркну.

34 А теперь ступай и веди этот народ туда, куда Я указал тебе; и помни, Ангел Мой всегда будет идти перед тобой. Но им, согрешившим, Я всё же воздам, когда придет день возмездия Моего».

35 (Покарал ГОСПОДЬ израильтян за тельца, которого они сделали, того, что отлил для них Аарон.)

Вихід Розділ 32	Исход Глава 32
1 І побачив наро́д, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався наро́д проти Аарона, та й сказали до нього: „Устань, зроби нам богі́в, що бу́дуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського кра́ю, — ми не знаємо, що сталось йому“.	1 Когда люди увидели, что Моисея нет с ними — он не сходит с горы, это повергло их в страх и разочарование. Они обступили Аарона и потребовали от него: «Хватит ждать! Сделай нам бога, который бы зримо шел перед нами! Не знаем, что случилось с этим человеком, Моисеем, который вывел нас из Египта!»
2 І сказав їм Аарон „Поздіймайте золоті сере́жки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочо́к ваших, і поприносьте до мене“.	2 Аарон уступил им: «Что ж, соберите все серьги золотые, что носят жены ваши, сыновья и дочери, и принесите их мне».
3 І ввесь наро́д поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позно́сили до Аарона.	3 Народ так и сделал: собрал все золотые серьги свои и принес их Аарону.
4 І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: „Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського кра́ю!“	4 Тот взял всё, что ему дали, и тут же начал переплавлять золото. Так он сделал тельца, обложив золотом деревянное резное изваяние его. Народ восторженно кричал: «Вот божество твое, Израиль! Вот кто вывел тебя из Египта!»
5 І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: „Завтра свято для Господа!“	5 Аарон же, увидев это, поставил перед тельцом жертвенник и объявил всем: «Завтра — праздник, ГОСПОДУ посвященный!»
6 І повставали вони взавтра ра́но вранці, і принесли цілопа́лення, і привели́ мирну жертву. І засів наро́д до їди́ та до пиття́, і встали ба́витися.	6 На другой день, встав рано утром, они принесли некоторых животных в жертву, целиком сжигаемую, а некоторых — в жертву благодарственную. После того они устроили праздничное пиршество: ели и пили, а потом, по языческому обычаю, предались разврату.
7 А Господь промовляв до Мойсея: „Іди, зійди, бо зіпсувся наро́д твій, якого ти вивів із єгипетського краю.	7 ГОСПОДЬ тогда сказал Моисею: «Возвращайся скорее назад, ибо растлился твой народ, который ты из Египта вывел.
8 Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, — зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому́ жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!“	8 Как быстро совратились они с пути, которого Я повелел им твердо держаться: сделали себе идола — тельца литого — и стали ему поклоняться, ему жертвы приносят и говорят при этом: „Израиль! Вот божество твое! Вот кто вывел тебя из Египта!“»
9 І промовив Господь до Мойсея: „Я бачив наро́д той, і ось наро́д — твердошиїй він!	9 К сему ГОСПОДЬ прибавил: «Смотрю Я на этот народ: ну и упрям же он!
10 А тепер залиши Мене, — і розпа́литься гнів Мій на них, і Я ви́нищу їх, а тебе зроблю́ великим наро́дом“.	10 Потому оставь Меня теперь, дабы низвел Я на них огонь гнева Своего и истребил их! А от тебя Я произведу великий народ».
11 І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: „На́що, Господи, розпа́люється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського кра́ю силою великою та міцно́ю рукою?	11 Но Моисей стал умолять ГОСПОДА, Бога своего: «ГОСПОДИ, зачем тебе так сильно гневаться на народ сей, на тех, кого из Египта Ты вывел, явив великую силу и могущество руки Своей?
12 На́що будуть казати єги́птяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в гора́х, та щоб винищити їх з пове́рхні землі?.. Вернися з ро́зпалу гніву Свого, та й відверни́ зло від Свого́ наро́ду!	12 Зачем давать повод египтянам осыпать насмешками нас: „Со злым умыслом Он увел их, увел, чтоб в горах погубить, стереть их с лица земли“? Смени Свой гнев на милость и не карай бедствием народ Свой!
13 Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: „Помно́жу ваших наща́дків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим наща́дкам, — і вони пося́дуть навіки“.	13 Вспомни Авраама, Исаака и Израиля, рабов Твоих, коим Ты клялся Самим Собою: „Великим сделаю потомство ваше, неисчислимым, как звезды небесные“. Вспомни, что обещал Ты им: „Всю эту землю, о которой сказал вам, дам потомкам вашим, и будут владеть они ею вечно“».
14 І відверну́в Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народо́ві.	14 И смилостивился ГОСПОДЬ: отменил Он то бедствие, кое намеревался навести на народ Свой.
15 І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, — а в руці його дві табли́ці свідо́цтва, писані з обох їхніх сторін, — звідси й звідти вони були́ писані.	15 Моисей отправился в обратный путь. Стал он спускаться с горы, держа в руках две скрижали Закона. На скрижалях были письмена с обеих сторон: и спереди, и сзади.
16 А табли́ці — Божа робота вони, а письмо — Боже письмо воно, ви́різьблене на табли́цях.	16 Сами эти скрижали были делом рук Божьих, и письмена на них были письменами Божьими.
17 І почув Ісус голос наро́ду, як кричав він, та й сказав до Мойсея: „Крик бо́ю в табо́рі!“	17 Тут Иисус услышал шум и крики людей. «Шум сражения в стане», — предположил он.
18 А той відказав: „Це не крик сили перемо́жців і не крик слабости переможених, — я чую голос співу!“	18 «Нет, — ответил ему Моисей, — то не крик победителей и не стенание побежденных. Звуки песен я слышу!»
19 І сталося, коли він набли́зився до табо́ру, то побачив теля те та та́нці... І розпали́вся гнів Мойсеїв, і він кинув табли́ці із рук свої́х, — та й розторо́щив їх під горою!..	19 И в самом деле, когда Моисей приблизился к стану, он увидел тельца и буйные пляски. Гнев охватил его — он разбил скрижали о камни, бросив их у горы,
20 І схопи́в він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох І розси́пав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізра́їлевих.	20 схватил тельца, коего они изваяли, в огне сжег его, оставшееся от него стер в порошок. Порошок этот в воду высыпал Моисей и заставил всех израильтян пить ее.
21 І сказав Мойсей Ааронові: „Що́ вчинив тобі наро́д цей, що ти гріх великий навів на нього?“	21 А затем он спросил Аарона: «Чем досадил тебе этот народ, что ты ввел его в такой тяжкий грех?»
22 А Аарон відказав: „Нехай не запа́литься гнів мого пана! Ти знаєш наро́д цей, що він у злому.	22 «Не гневайся, господин мой! — ответил Аарон. — Ты ведь сам знаешь этих людей: необузданны они, на зло падки.
23 І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського кра́ю, — ми не знаємо, що сталось йому.	23 Они вынудили меня, потребовали: „Сделай нам бога, который повел бы нас за собой. Мы ведь не знаем, что случилось с этим Моисеем, человеком, который вывел нас из Египта“.
24 І сказав я до них: Хто має золото, — поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, — і вийшло те теля“.	24 Вот я и сказал им: „У кого есть золото, снимите с себя“. Они отдали мне золото, и я бросил его в огонь. И вышел этот телец».
25 І побачив Мойсей народ, що незагну́зданий він, бо Аарон розгнузда́в його на га́ньбу поміж їхніми ворогами.	25 Моисей увидел, что люди впали в безудержное распутство (Аарон дал волю этому проявиться, врагам на осмеяние).
26 І став Мойсей у брамі табо́ру й сказав: „Хто за Господа — до мене!“ І зібралися до нього всі Левіїні сини.	26 Встал тогда Моисей у входа в стан и возгласил: «Кто за ГОСПОДА — ко мне!» И собрались вокруг него все сыновья Левия.
27 І сказав він до них: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припаші́ть кожен меча свого́ на стегно́ своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в табо́рі, — і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен бли́жнього свого́“.	27 Моисей сказал им: «Так говорит ГОСПОДЬ, Бог Израиля: „Возьмитесь за мечи и пройдите по всему стану, из конца в конец; убейте каждого отступника, любого, кто бы ни был он — брат ли ваш, друг или сосед“».
28 І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з наро́ду того дня близько трьох тисяч чоловіка.	28 И сыновья Левия сделали, как повелел Моисей. До трех тысяч человек погибло в тот день из народа израильского.
29 І сказав Мойсей: „Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благослове́ння“.	29 Всё было по слову Моисея: «Сегодня, когда каждый из вас идет против сына своего либо брата, посвятите себя на служение ГОСПОДУ, и да ниспошлет Он вам благословение!»
30 І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: „Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду́ я до Господа, — може складу́ оку́плення за ваш гріх“.	30 На другой день Моисей сказал всему уже народу: «Великий грех совершили вы. Опять пойду я к ГОСПОДУ и, быть может, смогу восстановить ваше с Ним единение, нарушенное грехом, который вы сделали».
31 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: „О, згрішив цей наро́д великим гріхом, — вони зробили собі золотих богі́в!	31 И возвратился Моисей к ГОСПОДУ и воззвал к Нему: «Увы, в грех великий впал народ этот: бога из золота сделал себе, поклоняться стал ему!
32 А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, — витри мене з книги Своєї, яку Ти написав“.	32 Если бы Ты на сей раз простил их грех!.. А если нет, тогда, молю Тебя, вычеркни и мое имя из книги Твоей, книги, Тобой написанной о тех, кому жить суждено».
33 І промовив Господь до Мойсея: „Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї.	33 Но ГОСПОДЬ возразил ему: «Всякого, кто согрешил предо Мной, из книги Моей вычеркну.
34 А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї — покараю їх за їхній гріх!	34 А теперь ступай и веди этот народ туда, куда Я указал тебе; и помни, Ангел Мой всегда будет идти перед тобой. Но им, согрешившим, Я всё же воздам, когда придет день возмездия Моего».
35 І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був.	35 (Покарал ГОСПОДЬ израильтян за тельца, которого они сделали, того, что отлил для них Аарон.)

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вихід

Розділ 32

Исход

Глава 32

Вихід

Розділ 32

Исход

Глава 32

Старий завіт

Новий завіт

Вихід

Розділ 32

Исход

Глава 32

Вихід

Розділ 32

Исход

Глава 32

Старий
завіт

Новий
завіт