Библия - Обещанное Восстановление

Левит

Розділ 7

1 А оце зако́н жертви за провину, — Найсвятіше вона.

2 На місці, де ріжуть цілопаления, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо.

3 А ввесь її лій із неї він принесе́, — курдюка́, і лій, що покриває ну́трощі,

4 і оби́дві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками,

5 та й спалить те священик на жертівнику, — це огняна́ жертва для Господа, жертва за провину вона.

6 Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, — на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.

7 Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини — зако́н їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.

8 А священик, що приносить чиєсь цілопалення, — шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона бу́де.

9 І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна пригото́влена в горшку та на лопатці, — священикові, що приносить її, йому вона бу́де.

10 А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, — буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.

11 А оце зако́н про мирну жертву, що хтось принесе її Господе́ві.

12 Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі́, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі.

13 Разом із калачами ква́шеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його.

14 І принесе він щось одне з кожної жертви, — прино́шення для Господа; це буде священикові, що кро́пить кров мирної жертви, — буде йому.

15 А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, — не позоставить із нього нічо́го до ра́нку.

16 А якщо жертва його прино́шення — обі́тниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день прине́сення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене.

17 А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене.

18 А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподо́баний той, хто прино́сить її, — це не буде залічене йому, буде не́чисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх.

19 А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не бу́де їджене, — на огні буде спа́лене. А м'ясо чисте — кожен чистий буде їсти м'ясо.

20 А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а не́чисть його на ньому, то буде вона винищена з наро́ду свого́.

21 А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти лю́дської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазу́ючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той ви́нищений із наро́ду свого“.

22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

23 „Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не бу́дете їсти.

24 А лій із па́дла й лій пошмато́ваного буде вживаний для всякої потреби, але їсти — не будете їсти його́.

25 Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну́ жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде ви́нищена з наро́ду свого́.

26 І жодної крови пта́ства та худоби не будете їсти по всіх ваших осе́лях.

27 Кожна душа, що їстиме яку-будь кров, — то буде винищена душа та з-посеред наро́ду свого́“.

28 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

29 „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє прино́шення Господе́ві з своєї мирної жертви.

30 Руки його принесу́ть огняні жертви Господні, — лій із грудиною, принесе груди́ну, щоб колиха́ти її, як колиха́ння перед Господнім лицем.

31 І священик спалить той лій на же́ртівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його.

32 А праве стегно з мирних же́ртов ваших дасте священикові, як прино́шення.

33 Хто з Ааро́нових синів приносить кров мирних жертов та лій, — йому буде на па́йку праве стегно́.

34 Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колиха́ння й стегно прино́шення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааро́нові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.

35 Оце ча́стка з пома́зання Ааро́на та частка з пома́зання синів його з огняни́х же́ртов Господніх у день прино́шення їх на священнослу́ження Господе́ві,

36 що наказав Госпо́дь давати їм у день їхнього пома́зання від Ізра́їлевих синів, — вічна постанова на їхні покоління!

37 Оце зако́н про цілопа́лення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за прови́ну, і про посвя́чення, та про жертву мирну,

38 що Госпо́дь наказав був Мойсеєві на Сіна́йській горі в день нака́зу Його Ізра́їлевим синам прино́сити жертви свої Господе́ві в Сіна́йській пусти́ні“.

Левит

Глава 7

1 И вот по какому обряду нужно приносить жертву за провинность, помня о том, что это святыня великая.

2 На том же самом месте, где совершается заклание жертвы ко всесожжению, надлежит закалывать и жертву признавшего свою вину. Ее кровью следует окропить жертвенник со всех сторон.

3 После сего в жертву приносится весь жир: курдюк и тот жир, которым покрыты внутренности жертвы;

4 обе почки и жир, что на них и на мышцах поясничных. Сальник, что на печени, должно отделить вместе с почками.

5 И священник в дым обратит всё это на жертвеннике в дар ГОСПОДУ. Это жертва за провинность.

6 Мужчинам из семей священников мясо означенной жертвы есть дозволяется; только есть его должно на святом месте, ибо это святыня великая.

7 Жертва за провинность, как и жертва за грех (установление тут одно), принадлежит священнику, совершающему служение, что приводит согрешившего в единение с Богом.

8 То же и с жертвой, что сжигается полностью. Шкура ее остается священнику, который совершил это всесожжение.

9 И всякий хлебный дар, в печи испеченный, а также и всё то, что приготовлено в горшке или на сковороде, должно принадлежать священнику, совершившему жертвоприношение.

10 То же и со всяким даром хлебным, с маслом ли он оливковым или без него. И он тоже предназначен для всех сынов Аароновых, любой из них может есть его.

11 А вот по какому обряду человек может принести ГОСПОДУ благодарственную жертву.

12 Если он приносит ее, выражая благодарность Господу, пусть в дополнение к этой благодарственной жертве, принесет лепешки пресные из теста, замешенного на оливковом масле, или коржи пресные, маслом оливковым политые, или лепешки из лучшей муки, таким же маслом пропитанные.

13 Вместе с благодарственной жертвой ему надлежит принести и хлебы, испеченные из кислого теста.

14 По одному из таких приношений надо передать в дар ГОСПОДУ. Это принадлежит священнику, который совершил положенный обряд кропления кровью благодарственной жертвы.

15 Мясо сей жертвы благодарственной, прославляющей Господа, жертвователь должен съесть в тот же день. Ничего из того мяса ему нельзя оставлять до утра.

16 Если же чье-то жертвоприношение совершается по обету или из особого рвения, то хотя и надлежит его съесть в тот самый день, когда оно было принесено, однако и на другой день можно доедать оставшееся.

17 Но на третий день, сколько бы ни осталось мяса от жертвенного животного, оно должно быть сожжено.

18 Если же и на третий день станет кто-то есть мясо благодарственной жертвы, это не будет богоугодным и не зачтется ему, ибо мясо это становится оскверненным, и человек, который будет есть его, поплатится за свое нечестие.

19 И если случилось, что мясо той жертвы соприкоснулось с чем-нибудь ритуально нечистым, то его есть нельзя; сожгите его. Что же до мяса чистого, то его может есть всякий, кто сам чист.

20 Но если кто-либо, будучи нечистым, станет есть мясо от жертвы, что была в благодарность ГОСПОДУ принесена, тот да будет исторгнут из народа своего.

21 Когда кто из вас, коснувшись чего-либо нечистого — человеческой ли какой нечистоты или нечистого животного, пресмыкающейся твари, осмелится есть мясо от жертвы, что принесли ГОСПОДУ в благодарность, да будет и он исторгнут из народа своего».

22 ГОСПОДЬ велел Моисею:

23 «Передай израильтянам: пусть не едят они никакого животного жира — крупного ли рогатого скота, или овечьего, или козьего.

24 Можно использовать для любого дела жир даже павшего животного или растерзанного зверями, но есть его нельзя.

25 А кто позволит себе есть жир того животного, которое ГОСПОДУ в жертву принесли, да будет исторгнут из народа своего.

26 И где бы вы ни жили, крови никакой — ни птиц, ни животных — никогда не употребляйте в пищу.

27 Всякий, кто употребит кровь в пищу, да будет и он исторгнут из народа своего».

28 Продолжая говорить с Моисеем, ГОСПОДЬ сказал ему:

29 «Укажи сынам Израилевым и на то, что всякий, кто с благодарственной жертвой пред ГОСПОДОМ предстает, должен от жертвы этой часть некую принести как особый дар ГОСПОДУ.

30 Сам, своими руками, да принесет человек дар ГОСПОДУ. Принести он должен грудину животного с жиром на ней, подняв ее как дар, возносимый пред ГОСПОДОМ.

31 Жир священник потом воскурит на жертвеннике, а грудина животного останется Аарону и сынам его.

32 И правое бедро той жертвы благодарственной надлежит отдавать священнику как особое даяние.

33 Правое бедро — это доля того из сыновей Аароновых, который положенное действо совершал с кровью и жиром благодарственной жертвы.

34 Так что беру Я у сынов Израилевых от их жертв благодарственных грудину животных как дар возносимый и бедро как особое приношение, беру, чтобы отдать это священнику Аарону и сыновьям его — всегда причитающуюся им часть от того, что в жертву приносят израильтяне».

35 Это доля Аарона и сыновей, полагающаяся им от приношений ГОСПОДУ, доля, предназначенная для них с того дня, когда поставил их Моисей священнодействовать пред ГОСПОДОМ.

36 В первый же день помазания священников ГОСПОДЬ заповедал, чтобы означенные части жертвенного мяса отдавали им сыны Израилевы. И для всех потомков Израиля это установление должно быть вечным и непреложным.

37 Таковы обряды, которым надо следовать при всесожжении, при принесении хлебного дара, жертвы за грех и жертвы за провинность, а также и при жертвоприношении во время посвящения и при благодарственных жертвах.

38 Даны они были Моисею на горе Синай, в день, когда ГОСПОДЬ в пустыне Синайской повелел сынам Израилевым приносить жертвы Ему, их ГОСПОДУ.

Левит Розділ 7	Левит Глава 7
1 А оце зако́н жертви за провину, — Найсвятіше вона.	1 И вот по какому обряду нужно приносить жертву за провинность, помня о том, что это святыня великая.
2 На місці, де ріжуть цілопаления, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо.	2 На том же самом месте, где совершается заклание жертвы ко всесожжению, надлежит закалывать и жертву признавшего свою вину. Ее кровью следует окропить жертвенник со всех сторон.
3 А ввесь її лій із неї він принесе́, — курдюка́, і лій, що покриває ну́трощі,	3 После сего в жертву приносится весь жир: курдюк и тот жир, которым покрыты внутренности жертвы;
4 і оби́дві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками,	4 обе почки и жир, что на них и на мышцах поясничных. Сальник, что на печени, должно отделить вместе с почками.
5 та й спалить те священик на жертівнику, — це огняна́ жертва для Господа, жертва за провину вона.	5 И священник в дым обратит всё это на жертвеннике в дар ГОСПОДУ. Это жертва за провинность.
6 Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, — на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.	6 Мужчинам из семей священников мясо означенной жертвы есть дозволяется; только есть его должно на святом месте, ибо это святыня великая.
7 Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини — зако́н їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.	7 Жертва за провинность, как и жертва за грех (установление тут одно), принадлежит священнику, совершающему служение, что приводит согрешившего в единение с Богом.
8 А священик, що приносить чиєсь цілопалення, — шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона бу́де.	8 То же и с жертвой, что сжигается полностью. Шкура ее остается священнику, который совершил это всесожжение.
9 І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна пригото́влена в горшку та на лопатці, — священикові, що приносить її, йому вона бу́де.	9 И всякий хлебный дар, в печи испеченный, а также и всё то, что приготовлено в горшке или на сковороде, должно принадлежать священнику, совершившему жертвоприношение.
10 А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, — буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.	10 То же и со всяким даром хлебным, с маслом ли он оливковым или без него. И он тоже предназначен для всех сынов Аароновых, любой из них может есть его.
11 А оце зако́н про мирну жертву, що хтось принесе її Господе́ві.	11 А вот по какому обряду человек может принести ГОСПОДУ благодарственную жертву.
12 Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі́, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі.	12 Если он приносит ее, выражая благодарность Господу, пусть в дополнение к этой благодарственной жертве, принесет лепешки пресные из теста, замешенного на оливковом масле, или коржи пресные, маслом оливковым политые, или лепешки из лучшей муки, таким же маслом пропитанные.
13 Разом із калачами ква́шеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його.	13 Вместе с благодарственной жертвой ему надлежит принести и хлебы, испеченные из кислого теста.
14 І принесе він щось одне з кожної жертви, — прино́шення для Господа; це буде священикові, що кро́пить кров мирної жертви, — буде йому.	14 По одному из таких приношений надо передать в дар ГОСПОДУ. Это принадлежит священнику, который совершил положенный обряд кропления кровью благодарственной жертвы.
15 А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, — не позоставить із нього нічо́го до ра́нку.	15 Мясо сей жертвы благодарственной, прославляющей Господа, жертвователь должен съесть в тот же день. Ничего из того мяса ему нельзя оставлять до утра.
16 А якщо жертва його прино́шення — обі́тниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день прине́сення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене.	16 Если же чье-то жертвоприношение совершается по обету или из особого рвения, то хотя и надлежит его съесть в тот самый день, когда оно было принесено, однако и на другой день можно доедать оставшееся.
17 А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене.	17 Но на третий день, сколько бы ни осталось мяса от жертвенного животного, оно должно быть сожжено.
18 А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподо́баний той, хто прино́сить її, — це не буде залічене йому, буде не́чисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх.	18 Если же и на третий день станет кто-то есть мясо благодарственной жертвы, это не будет богоугодным и не зачтется ему, ибо мясо это становится оскверненным, и человек, который будет есть его, поплатится за свое нечестие.
19 А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не бу́де їджене, — на огні буде спа́лене. А м'ясо чисте — кожен чистий буде їсти м'ясо.	19 И если случилось, что мясо той жертвы соприкоснулось с чем-нибудь ритуально нечистым, то его есть нельзя; сожгите его. Что же до мяса чистого, то его может есть всякий, кто сам чист.
20 А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а не́чисть його на ньому, то буде вона винищена з наро́ду свого́.	20 Но если кто-либо, будучи нечистым, станет есть мясо от жертвы, что была в благодарность ГОСПОДУ принесена, тот да будет исторгнут из народа своего.
21 А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти лю́дської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазу́ючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той ви́нищений із наро́ду свого“.	21 Когда кто из вас, коснувшись чего-либо нечистого — человеческой ли какой нечистоты или нечистого животного, пресмыкающейся твари, осмелится есть мясо от жертвы, что принесли ГОСПОДУ в благодарность, да будет и он исторгнут из народа своего».
22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:	22 ГОСПОДЬ велел Моисею:
23 „Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не бу́дете їсти.	23 «Передай израильтянам: пусть не едят они никакого животного жира — крупного ли рогатого скота, или овечьего, или козьего.
24 А лій із па́дла й лій пошмато́ваного буде вживаний для всякої потреби, але їсти — не будете їсти його́.	24 Можно использовать для любого дела жир даже павшего животного или растерзанного зверями, но есть его нельзя.
25 Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну́ жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде ви́нищена з наро́ду свого́.	25 А кто позволит себе есть жир того животного, которое ГОСПОДУ в жертву принесли, да будет исторгнут из народа своего.
26 І жодної крови пта́ства та худоби не будете їсти по всіх ваших осе́лях.	26 И где бы вы ни жили, крови никакой — ни птиц, ни животных — никогда не употребляйте в пищу.
27 Кожна душа, що їстиме яку-будь кров, — то буде винищена душа та з-посеред наро́ду свого́“.	27 Всякий, кто употребит кровь в пищу, да будет и он исторгнут из народа своего».
28 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:	28 Продолжая говорить с Моисеем, ГОСПОДЬ сказал ему:
29 „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє прино́шення Господе́ві з своєї мирної жертви.	29 «Укажи сынам Израилевым и на то, что всякий, кто с благодарственной жертвой пред ГОСПОДОМ предстает, должен от жертвы этой часть некую принести как особый дар ГОСПОДУ.
30 Руки його принесу́ть огняні жертви Господні, — лій із грудиною, принесе груди́ну, щоб колиха́ти її, як колиха́ння перед Господнім лицем.	30 Сам, своими руками, да принесет человек дар ГОСПОДУ. Принести он должен грудину животного с жиром на ней, подняв ее как дар, возносимый пред ГОСПОДОМ.
31 І священик спалить той лій на же́ртівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його.	31 Жир священник потом воскурит на жертвеннике, а грудина животного останется Аарону и сынам его.
32 А праве стегно з мирних же́ртов ваших дасте священикові, як прино́шення.	32 И правое бедро той жертвы благодарственной надлежит отдавать священнику как особое даяние.
33 Хто з Ааро́нових синів приносить кров мирних жертов та лій, — йому буде на па́йку праве стегно́.	33 Правое бедро — это доля того из сыновей Аароновых, который положенное действо совершал с кровью и жиром благодарственной жертвы.
34 Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колиха́ння й стегно прино́шення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааро́нові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.	34 Так что беру Я у сынов Израилевых от их жертв благодарственных грудину животных как дар возносимый и бедро как особое приношение, беру, чтобы отдать это священнику Аарону и сыновьям его — всегда причитающуюся им часть от того, что в жертву приносят израильтяне».
35 Оце ча́стка з пома́зання Ааро́на та частка з пома́зання синів його з огняни́х же́ртов Господніх у день прино́шення їх на священнослу́ження Господе́ві,	35 Это доля Аарона и сыновей, полагающаяся им от приношений ГОСПОДУ, доля, предназначенная для них с того дня, когда поставил их Моисей священнодействовать пред ГОСПОДОМ.
36 що наказав Госпо́дь давати їм у день їхнього пома́зання від Ізра́їлевих синів, — вічна постанова на їхні покоління!	36 В первый же день помазания священников ГОСПОДЬ заповедал, чтобы означенные части жертвенного мяса отдавали им сыны Израилевы. И для всех потомков Израиля это установление должно быть вечным и непреложным.
37 Оце зако́н про цілопа́лення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за прови́ну, і про посвя́чення, та про жертву мирну,	37 Таковы обряды, которым надо следовать при всесожжении, при принесении хлебного дара, жертвы за грех и жертвы за провинность, а также и при жертвоприношении во время посвящения и при благодарственных жертвах.
38 що Госпо́дь наказав був Мойсеєві на Сіна́йській горі в день нака́зу Його Ізра́їлевим синам прино́сити жертви свої Господе́ві в Сіна́йській пусти́ні“.	38 Даны они были Моисею на горе Синай, в день, когда ГОСПОДЬ в пустыне Синайской повелел сынам Израилевым приносить жертвы Ему, их ГОСПОДУ.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Левит

Розділ 7

Левит

Глава 7

Левит

Розділ 7

Левит

Глава 7

Старий завіт

Новий завіт

Левит

Розділ 7

Левит

Глава 7

Левит

Розділ 7

Левит

Глава 7

Старий
завіт

Новий
завіт