Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Iвана

Розділ 5

1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.

2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.

3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.

4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.

5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.

6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“

7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.

8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“

9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,

10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.

11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.

12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“

13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.

14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“

15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.

16 І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.

17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.

18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.

19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.

20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.

21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.

22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,

23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.

24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.

25 Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.

26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.

27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.

28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,

29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.

30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.

31 Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.

32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.

33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.

34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.

35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.

36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!

37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.

38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.

39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!

40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.

41 Від людей не приймаю Я слави,

42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.

43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.

44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?

45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!

46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.

47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“

Евангелие по Иоанну

Глава 5

1 После того снова ходил Иисус на один из иудейских праздников в Иерусалим.

2 Там у Овечьих ворот есть водоем (по-еврейски он называется Вифезда) с пятью галереями.

3 В них лежало множество больных: слепых, хромых, параличных.

4 []

5 Был там человек, болевший уже тридцать восемь лет.

6 Иисус увидел его среди лежащих и, узнав, как давно тот болеет, спросил у него: «Хочешь ли выздороветь?»

7 «Господин мой, — ответил Ему больной, — нет у меня никого, кто помог бы мне войти в воду, когда приходит она в движение. Когда же сам я силюсь сделать это, туда успевает всякий раз еще до меня погрузиться кто-то другой».

8 Иисус сказал ему на это: «Встань, возьми циновку свою и ходи!»

9 И тотчас выздоровел человек этот, он взял циновку свою и стал ходить. Всё это было в субботу,

10 поэтому ревностные законники из иудеев стали нападать на исцеленного: «Сегодня суббота, ты не должен нести свою циновку».

11 Но он отвечал им: «Человек, Который исцелил меня, это Он сказал мне: „Возьми свою циновку и ходи“».

12 «Кто Он, Этот Человек, что сказал тебе такое?» — спросили они его.

13 Но исцеленный не знал, Кто это был, потому что Иисус сразу скрылся в толпе, которая собралась там.

14 Потом Иисус нашел того человека в Храме и сказал ему: «Теперь ты здоров, но не греши больше, чтобы не было тебе еще хуже!»

15 Исцеленный пошел и объявил иудейским властям, что здоровым сделал его Иисус.

16 И начали иудейские власти преследовать Иисуса потому, что Он делал такие дела в субботу.

17 На это отвечал им [Иисус]: «Отец Мой никогда не перестает творить добро, так делаю и Я».

18 Еще более тогда утвердились в своем намерении убить Его иудейские власти, теперь уже не только за нарушение субботы, но и за то, что, называя Бога Своим Отцом, Он Себя Самого ставил наравне с Богом.

19 Иисус же говорил им: «Воистину, ничего не сделает Сын от Себя, пока не увидит, что и Отец это делает. Что делает Отец, то делает и Сын.

20 Ведь Отец любит Сына и показывает ему всё, что делает Сам, и еще большие покажет Он Ему дела, так что изумитесь вы.

21 Ведь как Отец пробуждает мертвых и возвращает им жизнь, так и Сын дарует жизнь, кому хочет.

22 Никого и не судит Отец — Сыну передал Он весь суд,

23 чтобы чтили все Сына, как чтят Отца. Кто Сына не чтит, не чтит и Отца, Который послал Его.

24 Воистину, кто внемлет слову Моему и верит Тому, Кто послал Меня, тот обрел уже вечную жизнь. Не стоять ему перед Судом: перешел он от смерти к жизни.

25 Верьте Мне, наступает время, — и уже настало оно, — когда услышат мертвые голос Сына Божия, и те, которые услышат Его, будут жить.

26 Как Отец никому не обязан жизнью Своей — в Нем Самом она, так и Сын в Самом Себе жизнь несет — даровано то Отцом Ему.

27 И право судить дано Ему как Сыну Человеческому.

28 Да не удивит вас всё это! Близко время, когда услышат все мертвые голос Его.

29 Тогда те, кто добрые вершил дела, для жизни восстанут, а те, которые творили зло, — для Суда.

30 Сам по Себе ничего не могу совершить Я. Если же сужу Я, то так только, как от Отца о том слышу; потому Суд Мой — Суд праведный, ибо не Свою волю стремлюсь исполнить, а волю Пославшего Меня.

31 Если бы никто, кроме Меня Самого, не свидетельствовал обо Мне, не имело бы силы то, что Я говорю о Себе.

32 Но обо Мне Другой свидетельствует, и Я знаю, что всякое Его слово обо Мне — истинно.

33 Вы посылали к Иоанну, и он тоже подтвердил эту истину.

34 Говорю это не потому, что нуждаюсь в свидетельстве людей, ради вашего спасения говорю.

35 Иоанн был светильником ярко горящим, и какое-то время вы были готовы радоваться во свете его.

36 Но есть у Меня свидетельство больше того, которое дал Иоанн: дела, порученные Мне Отцом для завершения, сами эти дела, которые совершаю Я, — они свидетельствуют, что послан Я Отцом.

37 И Отец, Меня пославший, уже засвидетельствовал обо Мне. Но вы ни голоса Его никогда не слышали, ни образа Его не видели,

38 и слово Его не пребывает в вас, потому что не верите вы Тому, Кого Он послал.

39 Вы усердно изучаете Писания, думая найти в них дорогу к вечной жизни. Но хоть свидетельствуют они обо Мне,

40 вы всё же не хотите прийти ко Мне, не хотите обрести истинную жизнь.

41 Мне не нужно людское признание,

42 да и вас Я хорошо знаю: нет у вас настоящей любви к Богу!

43 Я во имя Отца Моего пришел, и вы не принимаете Меня! А приди к вам другой кто-нибудь от своего к тому же имени, его бы вы приняли.

44 Поверите ли вы, если жаждете похвалы друг от друга и ничуть не заботитесь о похвале от Бога единого?

45 Не думайте, будто Я стану обвинять вас перед Отцом. Вы возложили свои надежды на Моисея, он вам и судья.

46 Если бы действительно верили вы Моисею, поверили бы и Мне: он обо Мне писал.

47 Если же не верите тому, что Моисей написал, как Моим словам поверите?»

Вiд Iвана Розділ 5	Евангелие по Иоанну Глава 5
1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.	1 После того снова ходил Иисус на один из иудейских праздников в Иерусалим.
2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.	2 Там у Овечьих ворот есть водоем (по-еврейски он называется Вифезда) с пятью галереями.
3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.	3 В них лежало множество больных: слепых, хромых, параличных.
4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.	4 []
5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.	5 Был там человек, болевший уже тридцать восемь лет.
6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“	6 Иисус увидел его среди лежащих и, узнав, как давно тот болеет, спросил у него: «Хочешь ли выздороветь?»
7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.	7 «Господин мой, — ответил Ему больной, — нет у меня никого, кто помог бы мне войти в воду, когда приходит она в движение. Когда же сам я силюсь сделать это, туда успевает всякий раз еще до меня погрузиться кто-то другой».
8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“	8 Иисус сказал ему на это: «Встань, возьми циновку свою и ходи!»
9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,	9 И тотчас выздоровел человек этот, он взял циновку свою и стал ходить. Всё это было в субботу,
10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.	10 поэтому ревностные законники из иудеев стали нападать на исцеленного: «Сегодня суббота, ты не должен нести свою циновку».
11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.	11 Но он отвечал им: «Человек, Который исцелил меня, это Он сказал мне: „Возьми свою циновку и ходи“».
12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“	12 «Кто Он, Этот Человек, что сказал тебе такое?» — спросили они его.
13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.	13 Но исцеленный не знал, Кто это был, потому что Иисус сразу скрылся в толпе, которая собралась там.
14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“	14 Потом Иисус нашел того человека в Храме и сказал ему: «Теперь ты здоров, но не греши больше, чтобы не было тебе еще хуже!»
15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.	15 Исцеленный пошел и объявил иудейским властям, что здоровым сделал его Иисус.
16 І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.	16 И начали иудейские власти преследовать Иисуса потому, что Он делал такие дела в субботу.
17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.	17 На это отвечал им [Иисус]: «Отец Мой никогда не перестает творить добро, так делаю и Я».
18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.	18 Еще более тогда утвердились в своем намерении убить Его иудейские власти, теперь уже не только за нарушение субботы, но и за то, что, называя Бога Своим Отцом, Он Себя Самого ставил наравне с Богом.
19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.	19 Иисус же говорил им: «Воистину, ничего не сделает Сын от Себя, пока не увидит, что и Отец это делает. Что делает Отец, то делает и Сын.
20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.	20 Ведь Отец любит Сына и показывает ему всё, что делает Сам, и еще большие покажет Он Ему дела, так что изумитесь вы.
21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.	21 Ведь как Отец пробуждает мертвых и возвращает им жизнь, так и Сын дарует жизнь, кому хочет.
22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,	22 Никого и не судит Отец — Сыну передал Он весь суд,
23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.	23 чтобы чтили все Сына, как чтят Отца. Кто Сына не чтит, не чтит и Отца, Который послал Его.
24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.	24 Воистину, кто внемлет слову Моему и верит Тому, Кто послал Меня, тот обрел уже вечную жизнь. Не стоять ему перед Судом: перешел он от смерти к жизни.
25 Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.	25 Верьте Мне, наступает время, — и уже настало оно, — когда услышат мертвые голос Сына Божия, и те, которые услышат Его, будут жить.
26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.	26 Как Отец никому не обязан жизнью Своей — в Нем Самом она, так и Сын в Самом Себе жизнь несет — даровано то Отцом Ему.
27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.	27 И право судить дано Ему как Сыну Человеческому.
28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,	28 Да не удивит вас всё это! Близко время, когда услышат все мертвые голос Его.
29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.	29 Тогда те, кто добрые вершил дела, для жизни восстанут, а те, которые творили зло, — для Суда.
30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.	30 Сам по Себе ничего не могу совершить Я. Если же сужу Я, то так только, как от Отца о том слышу; потому Суд Мой — Суд праведный, ибо не Свою волю стремлюсь исполнить, а волю Пославшего Меня.
31 Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.	31 Если бы никто, кроме Меня Самого, не свидетельствовал обо Мне, не имело бы силы то, что Я говорю о Себе.
32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.	32 Но обо Мне Другой свидетельствует, и Я знаю, что всякое Его слово обо Мне — истинно.
33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.	33 Вы посылали к Иоанну, и он тоже подтвердил эту истину.
34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.	34 Говорю это не потому, что нуждаюсь в свидетельстве людей, ради вашего спасения говорю.
35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.	35 Иоанн был светильником ярко горящим, и какое-то время вы были готовы радоваться во свете его.
36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!	36 Но есть у Меня свидетельство больше того, которое дал Иоанн: дела, порученные Мне Отцом для завершения, сами эти дела, которые совершаю Я, — они свидетельствуют, что послан Я Отцом.
37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.	37 И Отец, Меня пославший, уже засвидетельствовал обо Мне. Но вы ни голоса Его никогда не слышали, ни образа Его не видели,
38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.	38 и слово Его не пребывает в вас, потому что не верите вы Тому, Кого Он послал.
39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!	39 Вы усердно изучаете Писания, думая найти в них дорогу к вечной жизни. Но хоть свидетельствуют они обо Мне,
40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.	40 вы всё же не хотите прийти ко Мне, не хотите обрести истинную жизнь.
41 Від людей не приймаю Я слави,	41 Мне не нужно людское признание,
42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.	42 да и вас Я хорошо знаю: нет у вас настоящей любви к Богу!
43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.	43 Я во имя Отца Моего пришел, и вы не принимаете Меня! А приди к вам другой кто-нибудь от своего к тому же имени, его бы вы приняли.
44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?	44 Поверите ли вы, если жаждете похвалы друг от друга и ничуть не заботитесь о похвале от Бога единого?
45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!	45 Не думайте, будто Я стану обвинять вас перед Отцом. Вы возложили свои надежды на Моисея, он вам и судья.
46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.	46 Если бы действительно верили вы Моисею, поверили бы и Мне: он обо Мне писал.
47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“	47 Если же не верите тому, что Моисей написал, как Моим словам поверите?»

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Iвана

Розділ 5

Евангелие по Иоанну

Глава 5

Вiд Iвана

Розділ 5

Евангелие по Иоанну

Глава 5

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Iвана

Розділ 5

Евангелие по Иоанну

Глава 5

Вiд Iвана

Розділ 5

Евангелие по Иоанну

Глава 5

Старий
завіт

Новий
завіт