CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Єр. 5
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Єремiя

Розділ 5

1 Помандруйте по вулицях Єрусалиму, і розгля́ньтеся та розпізна́йте, і на майда́нах його пошукайте: чи не зна́йдете там люди́ни, чи нема там такого, що чинить за правом, що правди шукає, — то Я їм проба́чу!

2 Коли ж вони кажуть: „Як живий Господь“, то справді клянуться неправдою.

3 Хіба ж о́чі Твої не для правди, о Господи? Ура́зив Ти їх, але їм не боли́ть, понищив Ти їх, та відмовились узяти поу́ку вони, обличчя свої поробили від скелі тверді́шими, відмо́вилися наверну́тись!

4 А Я думав: Це про́сті лиш люди, безглу́зді, — вони бо не знають дороги Господньої, права Бога свого́.

5 Піду́ но собі до вельмо́жних і з ними помо́влю, — бо знають доро́гу Господню вони, право Бога свого, — та й вони усі ра́зом зламали ярмо́, а шле́ї пірва́ли!

6 Тому лев лісови́й їх поб'є, погубить їх вовк степови́й, панте́ра чига́є на їхні міста́: кожен, хто вийде із них, пошмато́ваний буде, бо помно́жились їхні гріхи́, їхні відсту́пства числе́нними стали!

7 Хіба через це Я проба́чу тобі: твої діти Мене полишили, і присяга́ються тим, хто не Бог. Я їх нагодува́в, а вони чужоло́жать і на́товпом ходять до дому блудниці,

8 воло́чаться, мов жеребці́ відгодо́вані: кожен ірже́ до жони свого бли́жнього.

9 Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над наро́дом, як цей, не помсти́ться душа Моя?

10 Зберіться на мури його та й пони́щте, але́ не вчиня́йте кінця́ їм! Усуньте підпо́ри його, бо вони не для Господа,

11 бо зра́джуючи, Мене зра́див Ізраїлів дім та дім Юдин, говорить Госпо́дь.

12 Вони відцура́лися Господа та говорили: „Немає Його, й зло не при́йде на нас, — ні меча, ані го́лоду ми не побачимо!“

13 А пророки поро́бляться вітром, і немає в них слова Господнього, — отак їм поро́блено буде!

14 Тому́ вирікає отак Господь Бог Савао́т: За те, що гово́рите слово таке́, ось Я в у́ста твої вкладу слово Своє за огонь, а наро́д цей — то дро́ва, — і він пожере́ їх!

15 Ось Я приведу́ іздале́ка наро́да на вас, о доме Ізраїлів, каже Госпо́дь, — це сильний наро́д, старода́вній це люд, люд, що мови його ти не знаєш, і не зрозумієш, що він говори́тиме.

16 Його сагайда́к, як відчи́нений гріб, усі хоро́брі вони.

17 І він пожере́ твоє жни́во та хліб твій, поїсть він синів твоїх та дочок твоїх, худобу дрібну́ та худобу велику твою пожере́, з'їсть твого́ виноградника й фіґу твою́, понищить мече́м тверди́нні міста твої, на які ти наді́єшся.

18 Та й за тих днів, — говорить Госпо́дь, — не зроблю́ Я із вами кінця́!

19 І буде, як скажуть: За́ що Господь, Бог наш зробив нам усе це? то ти скажеш до них: Як Мене ви покинули, і служите в вашому кра́ї бога́м чужозе́мним, так чужи́нцям служити ви будете в кра́ї не вашому!

20 Сповістіть в домі Якова це, та оголосіть це в Юдеї, говорить Господь.

21 Почуй же оце, ти наро́де безумний й безсердий, який має очі — й не бачить, має вуха — й не чує!

22 Чи Мене ви боятись не бу́дете, — каже Господь, чи тремтіти не будете перед лицем Моїм? Мене, що пісок покла́в за границю для моря, за вічну межу́, якої воно не пере́йде: хоч повста́нуть, та не перемо́жуть, і шумі́тимуть хвилі його, але не пересту́плять її!

23 А серце в наро́да цього неслухня́не та непокі́рне, відпа́ли вони та й пішли.

24 І не сказали вони в своїм серці: Біймося ж Господа, нашого Бога, який дає дощ, дощ ранній та пізній ча́су його, стереже́ нам уста́влені тижні для жнив.

25 Ваші провини оце відхилили, а ваші гріхи́ від вас стри́мали цеє добро́.

26 Бо в наро́ді Моєму безбожники є, — чига́ють вони, немов той птахоло́в, вони сі́тки розста́вили, хапа́ють людей.

27 Як клі́тка, напо́внена пта́хами, так доми́ їхні повні ома́ни, — тому́ повиро́стали та збагати́лись вони!

28 Потовсті́ли вони та погла́дшали, переступа́ють також міру злого, справедливо вони не судили сирі́тського су́ду, — і мають пово́дження! — і не помагають убогим у їхній справі.

29 Чи ж оцьо́го Я не покараю? говорить Господь. І хіба над наро́дом, як цей, не помсти́ться душа Моя?

30 Чудне́ та страшне́ стало в кра́ї: пророки віщу́ють неправду, при помочі їхній панують священики, і наро́д Мій оце так кохає! І що зробите ви, як кінець тому при́йде?

Книга пророка Иеремии

Глава 5

1 «Обойдите улицы Иерусалима, — говорит Господь, — посмотрите и узнайте, сходите на площади, поищите, и если найдете хотя бы одного человека, кто вершит правосудие и ищет правды, то Я прощу Иерусалим.

2 Хотя они и клянутся словами: „Жив ГОСПОДЬ“, ложны их клятвы».

3 ГОСПОДИ, глаза Твои не правду ли жаждут увидеть? Ты наказывал их, но они не жалели о сделанном, Ты сокрушал их, но они не внимали уроку, неколебимы они в грехах своих, тверже камня, и раскаяться не желают.

4 Я подумал: «Но ведь это бедняки, ведут они себя неразумно, потому что не знают пути ГОСПОДНЕГО, повелений Бога своего.

5 Я к знатным пойду и с ними поговорю, ведь они знают путь ГОСПОДЕНЬ, повеления Бога своего. Но и они сломали ярмо Закона, разорвали цепи.

6 Потому нападет на них лев из леса, волк степной их в клочья разорвет. Барс, что рыщет вокруг городов, растерзает всякого, кто выйдет оттуда. Бесчисленны преступления их, бесконечно их вероломство».

7 «Как Мне простить тебя? Сыновья твои оставили Меня, клянутся теми, кто вовсе не боги. Я досыта кормил их, а они по-прежнему оставались Мне неверны и в блудилище ходили толпами.

8 Они подобны жеребцам холеным и похотливым, каждый вожделеет жену своего соседа.

9 Как Мне не взыскать за это? — вопрошает ГОСПОДЬ. — И народу такому, как этот, могу ли Я не воздать по заслугам?»

10 «Пройдите по виноградникам столицы и вырубите их, но не до конца. Отсеките ветви их, ибо они уже не принадлежат ГОСПОДУ.

11 Ведь они вероломно поступили, предали Меня — род Израиля и род Иуды», — это ГОСПОДА слово.

12 Они говорили, что ГОСПОДЬ не вмешается, заявляли: «Ничего Он не сделает. Не придет на нас бедствие! Ни меча, ни голода мы не увидим!»

13 Пророки эти ветру подобны, и нет у них слова Господа. Пусть всё это зло их постигнет!

14 Потому так говорит ГОСПОДЬ, Бог Воинств: «За их дерзкие речи Я обращу слова Мои в устах твоих в пламя, а народ сей дровам уподоблю, и огонь поглотит их».

15 «Смотри, род Израиля, — говорит ГОСПОДЬ, — Я пошлю против тебя народ издалека, народ выносливый, народ древний, народ, языка которого вы не знаете и речи его понимать не будете.

16 Колчан его как могила отверстая, все стрелы его — воины сильные.

17 Поглотят они урожай твой и хлеб, сыновей твоих и дочерей, овец твоих и коров, поглотят виноградники твои и смоковницы. Разрушат мечом укрепленные города, на которые ты так полагался».

18 «Но даже и в те дни Я не истреблю их окончательно, — это слово ГОСПОДНЕ. —

19 И когда спросят у тебя: „За что так поступил с нами ГОСПОДЬ, Бог наш?“, ты ответишь им: „Вы оставили Его и стали служить чужим богам в своей земле, потому и будете служить чужеземцам в чужой стране“.

20 „Возвестите это роду Иакова, поведайте в Иудее,

21 выслушай это, народ безрассудный и безумный: есть у этих людей глаза, но они не видят, уши есть у них, но они не слышат.

22 Неужели Меня они не боятся, — вопрошает ГОСПОДЬ, — и передо Мной не трепещут? Песок прибрежный Я сделал границей моря, пределом вечным, которого оно не преступит. Рвутся волны из берегов — не одолеть им предела, рокочут неистово — не переступят его.

23 У народа же этого сердце упрямое и мятежное, отвернулись от Меня и пошли своим путем.

24 И не сказали про себя: „Убоимся ГОСПОДА, Бога нашего, посылающего в свой срок дожди осенний и весенний и установившего для нас недели урожая“.

25 Беззакония ваши лишили вас этих благ, и грехи ваши отнимают их у вас.

26 Есть среди народа Моего люд нечестивый: прячутся в засаде они, как птицеловы, ставят ловушки, на людей охотятся.

27 Как клетка полна птиц, так дома их полны коварства; потому превозносятся они и богатеют.

28 Разжирели они, залоснились, злодеяний их не счесть: не вершат они суд праведный — дело сироты в его пользу не решают и по справедливости бедного не судят.

29 Могу ли Я не взыскать за это? — вопрошает ГОСПОДЬ. — И народу такому, как этот, могу ли Я не воздать по заслугам?

30 Творится в стране этой нечто ужасное и мерзкое:

Єремiя

Розділ 5

Книга пророка Иеремии

Глава 5

1 Помандруйте по вулицях Єрусалиму, і розгля́ньтеся та розпізна́йте, і на майда́нах його пошукайте: чи не зна́йдете там люди́ни, чи нема там такого, що чинить за правом, що правди шукає, — то Я їм проба́чу!

1 «Обойдите улицы Иерусалима, — говорит Господь, — посмотрите и узнайте, сходите на площади, поищите, и если найдете хотя бы одного человека, кто вершит правосудие и ищет правды, то Я прощу Иерусалим.

2 Коли ж вони кажуть: „Як живий Господь“, то справді клянуться неправдою.

2 Хотя они и клянутся словами: „Жив ГОСПОДЬ“, ложны их клятвы».

3 Хіба ж о́чі Твої не для правди, о Господи? Ура́зив Ти їх, але їм не боли́ть, понищив Ти їх, та відмовились узяти поу́ку вони, обличчя свої поробили від скелі тверді́шими, відмо́вилися наверну́тись!

3 ГОСПОДИ, глаза Твои не правду ли жаждут увидеть? Ты наказывал их, но они не жалели о сделанном, Ты сокрушал их, но они не внимали уроку, неколебимы они в грехах своих, тверже камня, и раскаяться не желают.

4 А Я думав: Це про́сті лиш люди, безглу́зді, — вони бо не знають дороги Господньої, права Бога свого́.

4 Я подумал: «Но ведь это бедняки, ведут они себя неразумно, потому что не знают пути ГОСПОДНЕГО, повелений Бога своего.

5 Піду́ но собі до вельмо́жних і з ними помо́влю, — бо знають доро́гу Господню вони, право Бога свого, — та й вони усі ра́зом зламали ярмо́, а шле́ї пірва́ли!

5 Я к знатным пойду и с ними поговорю, ведь они знают путь ГОСПОДЕНЬ, повеления Бога своего. Но и они сломали ярмо Закона, разорвали цепи.

6 Тому лев лісови́й їх поб'є, погубить їх вовк степови́й, панте́ра чига́є на їхні міста́: кожен, хто вийде із них, пошмато́ваний буде, бо помно́жились їхні гріхи́, їхні відсту́пства числе́нними стали!

6 Потому нападет на них лев из леса, волк степной их в клочья разорвет. Барс, что рыщет вокруг городов, растерзает всякого, кто выйдет оттуда. Бесчисленны преступления их, бесконечно их вероломство».

7 Хіба через це Я проба́чу тобі: твої діти Мене полишили, і присяга́ються тим, хто не Бог. Я їх нагодува́в, а вони чужоло́жать і на́товпом ходять до дому блудниці,

7 «Как Мне простить тебя? Сыновья твои оставили Меня, клянутся теми, кто вовсе не боги. Я досыта кормил их, а они по-прежнему оставались Мне неверны и в блудилище ходили толпами.

8 воло́чаться, мов жеребці́ відгодо́вані: кожен ірже́ до жони свого бли́жнього.

8 Они подобны жеребцам холеным и похотливым, каждый вожделеет жену своего соседа.

9 Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над наро́дом, як цей, не помсти́ться душа Моя?

9 Как Мне не взыскать за это? — вопрошает ГОСПОДЬ. — И народу такому, как этот, могу ли Я не воздать по заслугам?»

10 Зберіться на мури його та й пони́щте, але́ не вчиня́йте кінця́ їм! Усуньте підпо́ри його, бо вони не для Господа,

10 «Пройдите по виноградникам столицы и вырубите их, но не до конца. Отсеките ветви их, ибо они уже не принадлежат ГОСПОДУ.

11 бо зра́джуючи, Мене зра́див Ізраїлів дім та дім Юдин, говорить Госпо́дь.

11 Ведь они вероломно поступили, предали Меня — род Израиля и род Иуды», — это ГОСПОДА слово.

12 Вони відцура́лися Господа та говорили: „Немає Його, й зло не при́йде на нас, — ні меча, ані го́лоду ми не побачимо!“

12 Они говорили, что ГОСПОДЬ не вмешается, заявляли: «Ничего Он не сделает. Не придет на нас бедствие! Ни меча, ни голода мы не увидим!»

13 А пророки поро́бляться вітром, і немає в них слова Господнього, — отак їм поро́блено буде!

13 Пророки эти ветру подобны, и нет у них слова Господа. Пусть всё это зло их постигнет!

14 Тому́ вирікає отак Господь Бог Савао́т: За те, що гово́рите слово таке́, ось Я в у́ста твої вкладу слово Своє за огонь, а наро́д цей — то дро́ва, — і він пожере́ їх!

14 Потому так говорит ГОСПОДЬ, Бог Воинств: «За их дерзкие речи Я обращу слова Мои в устах твоих в пламя, а народ сей дровам уподоблю, и огонь поглотит их».

15 Ось Я приведу́ іздале́ка наро́да на вас, о доме Ізраїлів, каже Госпо́дь, — це сильний наро́д, старода́вній це люд, люд, що мови його ти не знаєш, і не зрозумієш, що він говори́тиме.

15 «Смотри, род Израиля, — говорит ГОСПОДЬ, — Я пошлю против тебя народ издалека, народ выносливый, народ древний, народ, языка которого вы не знаете и речи его понимать не будете.

16 Його сагайда́к, як відчи́нений гріб, усі хоро́брі вони.

16 Колчан его как могила отверстая, все стрелы его — воины сильные.

17 І він пожере́ твоє жни́во та хліб твій, поїсть він синів твоїх та дочок твоїх, худобу дрібну́ та худобу велику твою пожере́, з'їсть твого́ виноградника й фіґу твою́, понищить мече́м тверди́нні міста твої, на які ти наді́єшся.

17 Поглотят они урожай твой и хлеб, сыновей твоих и дочерей, овец твоих и коров, поглотят виноградники твои и смоковницы. Разрушат мечом укрепленные города, на которые ты так полагался».

18 Та й за тих днів, — говорить Госпо́дь, — не зроблю́ Я із вами кінця́!

18 «Но даже и в те дни Я не истреблю их окончательно, — это слово ГОСПОДНЕ. —

19 І буде, як скажуть: За́ що Господь, Бог наш зробив нам усе це? то ти скажеш до них: Як Мене ви покинули, і служите в вашому кра́ї бога́м чужозе́мним, так чужи́нцям служити ви будете в кра́ї не вашому!

19 И когда спросят у тебя: „За что так поступил с нами ГОСПОДЬ, Бог наш?“, ты ответишь им: „Вы оставили Его и стали служить чужим богам в своей земле, потому и будете служить чужеземцам в чужой стране“.

20 Сповістіть в домі Якова це, та оголосіть це в Юдеї, говорить Господь.

20 „Возвестите это роду Иакова, поведайте в Иудее,

21 Почуй же оце, ти наро́де безумний й безсердий, який має очі — й не бачить, має вуха — й не чує!

21 выслушай это, народ безрассудный и безумный: есть у этих людей глаза, но они не видят, уши есть у них, но они не слышат.

22 Чи Мене ви боятись не бу́дете, — каже Господь, чи тремтіти не будете перед лицем Моїм? Мене, що пісок покла́в за границю для моря, за вічну межу́, якої воно не пере́йде: хоч повста́нуть, та не перемо́жуть, і шумі́тимуть хвилі його, але не пересту́плять її!

22 Неужели Меня они не боятся, — вопрошает ГОСПОДЬ, — и передо Мной не трепещут? Песок прибрежный Я сделал границей моря, пределом вечным, которого оно не преступит. Рвутся волны из берегов — не одолеть им предела, рокочут неистово — не переступят его.

23 А серце в наро́да цього неслухня́не та непокі́рне, відпа́ли вони та й пішли.

23 У народа же этого сердце упрямое и мятежное, отвернулись от Меня и пошли своим путем.

24 І не сказали вони в своїм серці: Біймося ж Господа, нашого Бога, який дає дощ, дощ ранній та пізній ча́су його, стереже́ нам уста́влені тижні для жнив.

24 И не сказали про себя: „Убоимся ГОСПОДА, Бога нашего, посылающего в свой срок дожди осенний и весенний и установившего для нас недели урожая“.

25 Ваші провини оце відхилили, а ваші гріхи́ від вас стри́мали цеє добро́.

25 Беззакония ваши лишили вас этих благ, и грехи ваши отнимают их у вас.

26 Бо в наро́ді Моєму безбожники є, — чига́ють вони, немов той птахоло́в, вони сі́тки розста́вили, хапа́ють людей.

26 Есть среди народа Моего люд нечестивый: прячутся в засаде они, как птицеловы, ставят ловушки, на людей охотятся.

27 Як клі́тка, напо́внена пта́хами, так доми́ їхні повні ома́ни, — тому́ повиро́стали та збагати́лись вони!

27 Как клетка полна птиц, так дома их полны коварства; потому превозносятся они и богатеют.

28 Потовсті́ли вони та погла́дшали, переступа́ють також міру злого, справедливо вони не судили сирі́тського су́ду, — і мають пово́дження! — і не помагають убогим у їхній справі.

28 Разжирели они, залоснились, злодеяний их не счесть: не вершат они суд праведный — дело сироты в его пользу не решают и по справедливости бедного не судят.

29 Чи ж оцьо́го Я не покараю? говорить Господь. І хіба над наро́дом, як цей, не помсти́ться душа Моя?

29 Могу ли Я не взыскать за это? — вопрошает ГОСПОДЬ. — И народу такому, как этот, могу ли Я не воздать по заслугам?

30 Чудне́ та страшне́ стало в кра́ї: пророки віщу́ють неправду, при помочі їхній панують священики, і наро́д Мій оце так кохає! І що зробите ви, як кінець тому при́йде?

30 Творится в стране этой нечто ужасное и мерзкое:

1.0x