Библия - Обещанное Восстановление

Єремiя

Розділ 20

1 І почув Пашху́р, — Іммерів син, священик, що був ста́ршим нагля́дачем, начальник Господнього дому, — Єремію, що пророкував ці слова́.

2 І Пашхур набив пророка Єремію, і посадив його у в'язни́цю, що була в горі́шній брамі Веніяминовій, що в Господньому домі.

3 І сталося наступного дня, і вивів Пашхур Єремію з в'язни́ці, а Єремія промовив до нього: Не Пашхур Господь дав ім'я́ тобі, а тільки Маґор-Міссавів.

4 Бо так промовляє Господь: Ось Я зроблю́ тебе жа́хом для тебе самого та для всіх твоїх при́ятелів, і вони попа́дають від меча ворогів своїх, а очі твої будуть бачити це. А всього Юду віддам у руку царя вавилонського, і він нажене їх до Вавилону, і позабиває їх мечем.

5 І дам увесь скарб цього міста та ввесь його здо́буток, і всю коштовність його, та всі скарби́ юдських царів, — усе це дам у руку їхніх ворогів, і вони пограбують їх, і ві́зьмуть їх та й відведу́ть їх до Вавилону.

6 А ти, Пашхуре, та всі ме́шканці дому твого́ пі́дете до поло́ну. І при́йдеш ти до Вавилону, і помреш там, і будеш похований ти та всі твої при́ятелі, яким ти неправдиво пророкував.

7 Намовля́в мене, Господи, — і був я намо́влений, Ти взяв міцно мене — й перемі́г! Я став цілий день посміхо́вищем, кожен глузу́є із мене.

8 Бо коли тільки я говорю́, то кричу́, кличу: „Ґвалт!“ та „Грабі́ж“! і так сталося слово Господнє мені цілий день за ганьбу й посміхо́вище.

9 І я був сказав: Не буду Його споминати, і не буду вже Йме́нням Його говорити! І стало це в серці моїм, як огонь той палю́чий, замкне́ний у ко́стях моїх, — і я змучивсь тримати його й більш не мо́жу!

10 Бо чув я обмову числе́нних, — ось о́страх навко́ло: Розкажіть, — доне́семо на нього! Кожен муж, який в мирі зо мною, чатує мого упа́дку та каже: „Може буде обма́нений — і переможемо його, і помстимо́ся над ним!“

11 Та зо мною Господь, як поту́жний сила́ч, тому ті, хто женеться за мною, спіткну́ться та не перемо́жуть! Будуть сильно вони посоро́млені, бо робили без ро́зуму,— вічний сором їм буде, який не забу́деться!

12 А Госпо́дь Савао́т випробо́вує праведного, бачить ни́рки та серце. Хай над ними побачу я по́мсту Твою, бо Тобі я відкрив свою справу!

13 Співайте пісні Господе́ві, усі хваліть Господа, бо спасає Він душу убогого від руки лиході́їв!

14 Прокля́тий той день, коли я народився, день, коли породила мене моя мати, хай благослове́нний не буде!

15 Прокля́тий той муж, який сповісти́в мого батька, гово́рячи: „Народи́лось тобі дитя-хло́пець“, а тим справді потішив його!

16 І бодай стався муж той, немов ті міста́, що Господь зруйнував й не пожалував їх, і нехай чує крик він ура́нці, а ле́мент військо́вий у ча́сі полу́дня,

17 за те, що в утро́бі мене не забив, — і тоді була б стала мені моя мати за гріб мій, а утро́ба її вагітно́ю навіки була́ б!

18 Чого́ то з утро́би я вийшов, щоб бачити кло́піт й скорбо́ту, і на́що кінча́ються в соромі ці мої дні?

Книга пророка Иеремии

Глава 20

1 Когда Пашхур, сын Иммера, священник, бывший надзирателем и управляющим в Храме ГОСПОДНЕМ, услышал, как Иеремия возвещал все эти слова,

2 то ударил Пашхур Иеремию-пророка и велел забить его в колодки, что у Верхних ворот, ворот Вениаминовых в Храме ГОСПОДНЕМ.

3 А когда на следующий день повелел Пашхур освободить Иеремию из колодок, тот сказал ему: «Не Пашхуром назвал тебя ГОСПОДЬ, но „Ужасом, который охватит всех“.

4 Так говорит ГОСПОДЬ: „Станешь ты ужасом для самого себя и для друзей твоих, потому что у тебя на глазах падут они от вражеского меча. Иудею же Я предам в руки царя Вавилонского, и он уведет жителей ее в плен и там поразит их мечом.

5 Всё богатство города этого и его достояние, все ценности жителей и сокровища царей иудейских Я отдам в руки врагов их. И они разграбят всё, заберут и унесут в Вавилон.

6 Что же до тебя, Пашхур, то ты сам и все твои домочадцы будете захвачены в плен и угнаны в Вавилон, где ты и умрешь и будешь похоронен вместе с друзьями твоими, которым ты пророчествовал лживо“».

7 Ты увлек меня, ГОСПОДИ, я последовал за Тобою, Ты пересилил меня и одолел. Стал я для всех посмешищем, изо дня в день глумятся они надо мной.

8 Всякий раз, когда я должен пророчествовать, мне приходится кричать о насилии и разорении. Из-за слова ГОСПОДНЕГО я изо дня в день терплю поношение и насмешки.

9 Лишь скажу я себе: «Не стану более упоминать о Нем и во имя Его говорить более не буду», — в сердце моем будто вспыхивает огонь, он и в костях моих заключен, стараюсь удержать его, но не могу.

10 Слышу я шепот многих у себя за спиной: «Ужас объял всех!» «Разоблачите его! Мы разоблачим его! — говорят мои близкие и ожидают, когда я споткнусь. — Может, он поддастся на соблазн, и тогда мы его одолеем и отомстим ему!»

11 Но ГОСПОДЬ со мною, как сильный воин, вселяющий страх во врага! Потому гонители мои споткнутся и не одолеют меня! Не добьются они своего и будут посрамлены: падет на них вечный позор, о котором не забыть!

12 Ты, ГОСПОДЬ Воинств, испытуешь праведного, читаешь в сердцах и умах! Дай мне увидеть возмездие Твое над ними, ибо тяжбу свою я вверил Тебе.

13 Пойте ГОСПОДУ, славьте ГОСПОДА! Ибо Он спас жизнь обездоленного от рук злодеев!

14 Будь проклят день, когда я был рожден, день, когда родила меня моя мать, — да не будет на нем благословения!

15 Будь проклят тот, кто принес весть отцу моему: «Сын у тебя родился, мальчик!» — и тем обрадовал его.

16 Да постигнет его та же участь, что постигла города, которые ГОСПОДЬ не пощадил и предал разрушению. Пусть слышит он вопли поутру и боевой клич в полдень

17 за то, что не убил меня еще в утробе, и мать моя не стала мне могилой, не осталась она навеки в тягости.

18 Для чего вышел я из чрева — для того ли, чтобы видеть страдания и горе и провести свои дни в бесславии?

Єремiя Розділ 20	Книга пророка Иеремии Глава 20
1 І почув Пашху́р, — Іммерів син, священик, що був ста́ршим нагля́дачем, начальник Господнього дому, — Єремію, що пророкував ці слова́.	1 Когда Пашхур, сын Иммера, священник, бывший надзирателем и управляющим в Храме ГОСПОДНЕМ, услышал, как Иеремия возвещал все эти слова,
2 І Пашхур набив пророка Єремію, і посадив його у в'язни́цю, що була в горі́шній брамі Веніяминовій, що в Господньому домі.	2 то ударил Пашхур Иеремию-пророка и велел забить его в колодки, что у Верхних ворот, ворот Вениаминовых в Храме ГОСПОДНЕМ.
3 І сталося наступного дня, і вивів Пашхур Єремію з в'язни́ці, а Єремія промовив до нього: Не Пашхур Господь дав ім'я́ тобі, а тільки Маґор-Міссавів.	3 А когда на следующий день повелел Пашхур освободить Иеремию из колодок, тот сказал ему: «Не Пашхуром назвал тебя ГОСПОДЬ, но „Ужасом, который охватит всех“.
4 Бо так промовляє Господь: Ось Я зроблю́ тебе жа́хом для тебе самого та для всіх твоїх при́ятелів, і вони попа́дають від меча ворогів своїх, а очі твої будуть бачити це. А всього Юду віддам у руку царя вавилонського, і він нажене їх до Вавилону, і позабиває їх мечем.	4 Так говорит ГОСПОДЬ: „Станешь ты ужасом для самого себя и для друзей твоих, потому что у тебя на глазах падут они от вражеского меча. Иудею же Я предам в руки царя Вавилонского, и он уведет жителей ее в плен и там поразит их мечом.
5 І дам увесь скарб цього міста та ввесь його здо́буток, і всю коштовність його, та всі скарби́ юдських царів, — усе це дам у руку їхніх ворогів, і вони пограбують їх, і ві́зьмуть їх та й відведу́ть їх до Вавилону.	5 Всё богатство города этого и его достояние, все ценности жителей и сокровища царей иудейских Я отдам в руки врагов их. И они разграбят всё, заберут и унесут в Вавилон.
6 А ти, Пашхуре, та всі ме́шканці дому твого́ пі́дете до поло́ну. І при́йдеш ти до Вавилону, і помреш там, і будеш похований ти та всі твої при́ятелі, яким ти неправдиво пророкував.	6 Что же до тебя, Пашхур, то ты сам и все твои домочадцы будете захвачены в плен и угнаны в Вавилон, где ты и умрешь и будешь похоронен вместе с друзьями твоими, которым ты пророчествовал лживо“».
7 Намовля́в мене, Господи, — і був я намо́влений, Ти взяв міцно мене — й перемі́г! Я став цілий день посміхо́вищем, кожен глузу́є із мене.	7 Ты увлек меня, ГОСПОДИ, я последовал за Тобою, Ты пересилил меня и одолел. Стал я для всех посмешищем, изо дня в день глумятся они надо мной.
8 Бо коли тільки я говорю́, то кричу́, кличу: „Ґвалт!“ та „Грабі́ж“! і так сталося слово Господнє мені цілий день за ганьбу й посміхо́вище.	8 Всякий раз, когда я должен пророчествовать, мне приходится кричать о насилии и разорении. Из-за слова ГОСПОДНЕГО я изо дня в день терплю поношение и насмешки.
9 І я був сказав: Не буду Його споминати, і не буду вже Йме́нням Його говорити! І стало це в серці моїм, як огонь той палю́чий, замкне́ний у ко́стях моїх, — і я змучивсь тримати його й більш не мо́жу!	9 Лишь скажу я себе: «Не стану более упоминать о Нем и во имя Его говорить более не буду», — в сердце моем будто вспыхивает огонь, он и в костях моих заключен, стараюсь удержать его, но не могу.
10 Бо чув я обмову числе́нних, — ось о́страх навко́ло: Розкажіть, — доне́семо на нього! Кожен муж, який в мирі зо мною, чатує мого упа́дку та каже: „Може буде обма́нений — і переможемо його, і помстимо́ся над ним!“	10 Слышу я шепот многих у себя за спиной: «Ужас объял всех!» «Разоблачите его! Мы разоблачим его! — говорят мои близкие и ожидают, когда я споткнусь. — Может, он поддастся на соблазн, и тогда мы его одолеем и отомстим ему!»
11 Та зо мною Господь, як поту́жний сила́ч, тому ті, хто женеться за мною, спіткну́ться та не перемо́жуть! Будуть сильно вони посоро́млені, бо робили без ро́зуму,— вічний сором їм буде, який не забу́деться!	11 Но ГОСПОДЬ со мною, как сильный воин, вселяющий страх во врага! Потому гонители мои споткнутся и не одолеют меня! Не добьются они своего и будут посрамлены: падет на них вечный позор, о котором не забыть!
12 А Госпо́дь Савао́т випробо́вує праведного, бачить ни́рки та серце. Хай над ними побачу я по́мсту Твою, бо Тобі я відкрив свою справу!	12 Ты, ГОСПОДЬ Воинств, испытуешь праведного, читаешь в сердцах и умах! Дай мне увидеть возмездие Твое над ними, ибо тяжбу свою я вверил Тебе.
13 Співайте пісні Господе́ві, усі хваліть Господа, бо спасає Він душу убогого від руки лиході́їв!	13 Пойте ГОСПОДУ, славьте ГОСПОДА! Ибо Он спас жизнь обездоленного от рук злодеев!
14 Прокля́тий той день, коли я народився, день, коли породила мене моя мати, хай благослове́нний не буде!	14 Будь проклят день, когда я был рожден, день, когда родила меня моя мать, — да не будет на нем благословения!
15 Прокля́тий той муж, який сповісти́в мого батька, гово́рячи: „Народи́лось тобі дитя-хло́пець“, а тим справді потішив його!	15 Будь проклят тот, кто принес весть отцу моему: «Сын у тебя родился, мальчик!» — и тем обрадовал его.
16 І бодай стався муж той, немов ті міста́, що Господь зруйнував й не пожалував їх, і нехай чує крик він ура́нці, а ле́мент військо́вий у ча́сі полу́дня,	16 Да постигнет его та же участь, что постигла города, которые ГОСПОДЬ не пощадил и предал разрушению. Пусть слышит он вопли поутру и боевой клич в полдень
17 за те, що в утро́бі мене не забив, — і тоді була б стала мені моя мати за гріб мій, а утро́ба її вагітно́ю навіки була́ б!	17 за то, что не убил меня еще в утробе, и мать моя не стала мне могилой, не осталась она навеки в тягости.
18 Чого́ то з утро́би я вийшов, щоб бачити кло́піт й скорбо́ту, і на́що кінча́ються в соромі ці мої дні?	18 Для чего вышел я из чрева — для того ли, чтобы видеть страдания и горе и провести свои дни в бесславии?

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Єремiя

Розділ 20

Книга пророка Иеремии

Глава 20

Єремiя

Розділ 20

Книга пророка Иеремии

Глава 20

Старий завіт

Новий завіт

Єремiя

Розділ 20

Книга пророка Иеремии

Глава 20

Єремiя

Розділ 20

Книга пророка Иеремии

Глава 20

Старий
завіт

Новий
завіт