АвакумРозділ 3 |
|
1 |
|
2 „Господи, зві́стку Твою я почув та й злякався! Господи, оживи Своє ді́ло в сере́дині років, у сере́дині літ об'яви́, у гніві про милість згада́й! |
|
3 Бог іде від Теману, і Святий від Парану гори. Се́ла. Ве́лич Його́ вкрила небо, і слави Його́ стала повна земля! |
|
4 А сяйво було́, наче со́няшне світло, промі́ння при боці у Нього, і там укриття́ Його поту́ги. |
|
5 Перед обличчям Його́ морови́ця іде, а по сто́пах Його пнеться по́лум'я. |
|
6 Став, — і землю Він змі́ряв, поглянув — і наро́ди затряс, — і попа́дали го́ри дові́чні, вікові́ похили́лись узгі́р'я. Путі Його вічні. |
|
7 Я бачив наме́ти Куша́на під кривдою, тремтять покрива́ла мідія́нського кра́ю. |
|
8 Чи на рі́ки, о Господи, Ти запала́в, чи на рі́ки Твій гнів? Чи Твоє пересе́рдя на море, що їздиш на ко́нях Своїх, на спасе́нних Своїх колесни́цях? |
|
9 Лук твій голий, наги́й, напо́внений стріл сагайда́к. Се́ла. Ти рі́чками землю розсі́к. |
|
10 Тебе вгледівши, го́ри дрижали, водяна́ течія́ потекла́, безо́дня свій голос дала́, зняла ви́соко руки свої. |
|
11 Сонце й місяць спини́лися в мешка́нні своє́му при світлі Твоїх стріл, що літають при ся́йві блискучого спи́са Твого́. |
|
12 У лю́ті ступав Ти землею, у гніві людей молоти́в. |
|
13 Ти вийшов спасти Свій наро́д, спасти Помазанця Свого́. Ти з дому безбожного го́лову збив, обнажи́в Ти основу по шию. Се́ла. |
|
14 Ти пробив його спи́сами го́лову кня́зя його́, як вони підняли́сь, щоб мене розпоро́шити; вони ті́шилися, немов мали поже́рти тає́мно убогого. |
|
15 Ти кі́ньми Своїми по мо́рю топта́в, по во́дній великій грома́ді. |
|
16 Я почув — і затремтіла утро́ба моя, задзвені́ли на голос цей гу́би мої, гнили́зна ввійшла́ в мої ко́сті, і тремчу́ я на місці своїм, бо маю чекати в споко́ї день у́тиску, коли при́йде наро́д, який має на вас наступа́ти. |
|
17 Коли б фі́ґове дерево не зацвіло́, і не було́ б урожа́ю в виноградниках, обмани́ло зайня́ття оливкою, а поле ї́жі не вродило б, позникала отара з коша́ри і не стало б в обо́рах худоби, — |
|
18 то я Го́сподом ті́шитись буду й тоді́, раді́тиму Богом спасі́ння свого́! |
|
19 Бог Госпо́дь — моя сила, і чи́нить Він но́ги мої, як у ла́ні, і во́дить мене по висо́тах!“ Для дириґента хору на моїх стру́нних знаря́ддях. |
HabakkukChapter 3 |
|
1 A PRAYER of Habakkuk the prophet: |
|
2 O LORD, I have heard thy name and am afraid. O LORD, thy works are in the midst of the years of life, in the midst of years they shall be known; in wrath remember thy mercy. |
|
3 God came from the south, and the Holy One from mount Paran. The heavens were covered with the brightness of his glory, and the earth was full of his praise. |
|
4 And his brightness was as the light; in the city which his hands had established shall he store his power. |
|
5 Before him went pestilence, and birds went forth before his feet. |
|
6 He stood and measured the earth; he beheld and drove asunder the nations; and the everlasting mountains were scattered, the eternal hills were brought low; his ways are everlasting. |
|
7 I saw the tents of Cushan in affliction; and the curtains of the tents of Midian did tremble. |
|
8 Was the LORD angry against the rivers? Was thy anger against the rivers? Was thy rage against the sea, that thou didst ride upon thy horses and upon the chariots of thy salvation? |
|
9 Thy bow was made ready, the arrows were abundant at the command of thy glorious word. Thou didst furrow the earth with rivers. |
|
10 The mountains saw thee and they quaked; the downpour of the waters passed by; the deep uttered its voice and lifted up its hands on high. |
|
11 The sun and moon stood still in their habitations; at the light of thine arrows they went, and at the shining of thy glittering spears. |
|
12 Thou didst tread upon the earth in thy indignation, thou didst thresh the nations in thine anger. |
|
13 Thou wentest forth to save thy people and to save thine anointed; thou didst cut off the head out of the house of the wicked, thou hast laid him bare from his foundations even to the neck for ever. |
|
14 Thou didst break with his own staves the heads of his princes; for they trusted in their savagery to devour the poor secretly. |
|
15 Thou didst tread upon the sea with thy horses, through the heap of great waters. |
|
16 When I heard it, my body trembled, confusing the words of my mouth; fear entered into my bones and my knees trembled, for he searched me out and declared to me the day of trouble that comes upon the people. |
|
17 Though the fig tree has not blossomed and there are no leaves on the vine, though the produce of the olive tree has failed, the threshing-floors have not yielded grain, the sheep are cut off from the flocks, and there are no oxen in the herd; |
|
18 Yet I will rejoice in the LORD, and I will joy in the God my Saviour. |
|
19 The LORD God is my strength, for he has made my feet like hinds' feet, and made me stand on my high places that I may sing his praise. |
АвакумРозділ 3 |
HabakkukChapter 3 |
|
1 |
1 A PRAYER of Habakkuk the prophet: |
|
2 „Господи, зві́стку Твою я почув та й злякався! Господи, оживи Своє ді́ло в сере́дині років, у сере́дині літ об'яви́, у гніві про милість згада́й! |
2 O LORD, I have heard thy name and am afraid. O LORD, thy works are in the midst of the years of life, in the midst of years they shall be known; in wrath remember thy mercy. |
|
3 Бог іде від Теману, і Святий від Парану гори. Се́ла. Ве́лич Його́ вкрила небо, і слави Його́ стала повна земля! |
3 God came from the south, and the Holy One from mount Paran. The heavens were covered with the brightness of his glory, and the earth was full of his praise. |
|
4 А сяйво було́, наче со́няшне світло, промі́ння при боці у Нього, і там укриття́ Його поту́ги. |
4 And his brightness was as the light; in the city which his hands had established shall he store his power. |
|
5 Перед обличчям Його́ морови́ця іде, а по сто́пах Його пнеться по́лум'я. |
5 Before him went pestilence, and birds went forth before his feet. |
|
6 Став, — і землю Він змі́ряв, поглянув — і наро́ди затряс, — і попа́дали го́ри дові́чні, вікові́ похили́лись узгі́р'я. Путі Його вічні. |
6 He stood and measured the earth; he beheld and drove asunder the nations; and the everlasting mountains were scattered, the eternal hills were brought low; his ways are everlasting. |
|
7 Я бачив наме́ти Куша́на під кривдою, тремтять покрива́ла мідія́нського кра́ю. |
7 I saw the tents of Cushan in affliction; and the curtains of the tents of Midian did tremble. |
|
8 Чи на рі́ки, о Господи, Ти запала́в, чи на рі́ки Твій гнів? Чи Твоє пересе́рдя на море, що їздиш на ко́нях Своїх, на спасе́нних Своїх колесни́цях? |
8 Was the LORD angry against the rivers? Was thy anger against the rivers? Was thy rage against the sea, that thou didst ride upon thy horses and upon the chariots of thy salvation? |
|
9 Лук твій голий, наги́й, напо́внений стріл сагайда́к. Се́ла. Ти рі́чками землю розсі́к. |
9 Thy bow was made ready, the arrows were abundant at the command of thy glorious word. Thou didst furrow the earth with rivers. |
|
10 Тебе вгледівши, го́ри дрижали, водяна́ течія́ потекла́, безо́дня свій голос дала́, зняла ви́соко руки свої. |
10 The mountains saw thee and they quaked; the downpour of the waters passed by; the deep uttered its voice and lifted up its hands on high. |
|
11 Сонце й місяць спини́лися в мешка́нні своє́му при світлі Твоїх стріл, що літають при ся́йві блискучого спи́са Твого́. |
11 The sun and moon stood still in their habitations; at the light of thine arrows they went, and at the shining of thy glittering spears. |
|
12 У лю́ті ступав Ти землею, у гніві людей молоти́в. |
12 Thou didst tread upon the earth in thy indignation, thou didst thresh the nations in thine anger. |
|
13 Ти вийшов спасти Свій наро́д, спасти Помазанця Свого́. Ти з дому безбожного го́лову збив, обнажи́в Ти основу по шию. Се́ла. |
13 Thou wentest forth to save thy people and to save thine anointed; thou didst cut off the head out of the house of the wicked, thou hast laid him bare from his foundations even to the neck for ever. |
|
14 Ти пробив його спи́сами го́лову кня́зя його́, як вони підняли́сь, щоб мене розпоро́шити; вони ті́шилися, немов мали поже́рти тає́мно убогого. |
14 Thou didst break with his own staves the heads of his princes; for they trusted in their savagery to devour the poor secretly. |
|
15 Ти кі́ньми Своїми по мо́рю топта́в, по во́дній великій грома́ді. |
15 Thou didst tread upon the sea with thy horses, through the heap of great waters. |
|
16 Я почув — і затремтіла утро́ба моя, задзвені́ли на голос цей гу́би мої, гнили́зна ввійшла́ в мої ко́сті, і тремчу́ я на місці своїм, бо маю чекати в споко́ї день у́тиску, коли при́йде наро́д, який має на вас наступа́ти. |
16 When I heard it, my body trembled, confusing the words of my mouth; fear entered into my bones and my knees trembled, for he searched me out and declared to me the day of trouble that comes upon the people. |
|
17 Коли б фі́ґове дерево не зацвіло́, і не було́ б урожа́ю в виноградниках, обмани́ло зайня́ття оливкою, а поле ї́жі не вродило б, позникала отара з коша́ри і не стало б в обо́рах худоби, — |
17 Though the fig tree has not blossomed and there are no leaves on the vine, though the produce of the olive tree has failed, the threshing-floors have not yielded grain, the sheep are cut off from the flocks, and there are no oxen in the herd; |
|
18 то я Го́сподом ті́шитись буду й тоді́, раді́тиму Богом спасі́ння свого́! |
18 Yet I will rejoice in the LORD, and I will joy in the God my Saviour. |
|
19 Бог Госпо́дь — моя сила, і чи́нить Він но́ги мої, як у ла́ні, і во́дить мене по висо́тах!“ Для дириґента хору на моїх стру́нних знаря́ддях. |
19 The LORD God is my strength, for he has made my feet like hinds' feet, and made me stand on my high places that I may sing his praise. |