АвакумРозділ 3 |
|
1 |
|
2 „Господи, зві́стку Твою я почув та й злякався! Господи, оживи Своє ді́ло в сере́дині років, у сере́дині літ об'яви́, у гніві про милість згада́й! |
|
3 Бог іде від Теману, і Святий від Парану гори. Се́ла. Ве́лич Його́ вкрила небо, і слави Його́ стала повна земля! |
|
4 А сяйво було́, наче со́няшне світло, промі́ння при боці у Нього, і там укриття́ Його поту́ги. |
|
5 Перед обличчям Його́ морови́ця іде, а по сто́пах Його пнеться по́лум'я. |
|
6 Став, — і землю Він змі́ряв, поглянув — і наро́ди затряс, — і попа́дали го́ри дові́чні, вікові́ похили́лись узгі́р'я. Путі Його вічні. |
|
7 Я бачив наме́ти Куша́на під кривдою, тремтять покрива́ла мідія́нського кра́ю. |
|
8 Чи на рі́ки, о Господи, Ти запала́в, чи на рі́ки Твій гнів? Чи Твоє пересе́рдя на море, що їздиш на ко́нях Своїх, на спасе́нних Своїх колесни́цях? |
|
9 Лук твій голий, наги́й, напо́внений стріл сагайда́к. Се́ла. Ти рі́чками землю розсі́к. |
|
10 Тебе вгледівши, го́ри дрижали, водяна́ течія́ потекла́, безо́дня свій голос дала́, зняла ви́соко руки свої. |
|
11 Сонце й місяць спини́лися в мешка́нні своє́му при світлі Твоїх стріл, що літають при ся́йві блискучого спи́са Твого́. |
|
12 У лю́ті ступав Ти землею, у гніві людей молоти́в. |
|
13 Ти вийшов спасти Свій наро́д, спасти Помазанця Свого́. Ти з дому безбожного го́лову збив, обнажи́в Ти основу по шию. Се́ла. |
|
14 Ти пробив його спи́сами го́лову кня́зя його́, як вони підняли́сь, щоб мене розпоро́шити; вони ті́шилися, немов мали поже́рти тає́мно убогого. |
|
15 Ти кі́ньми Своїми по мо́рю топта́в, по во́дній великій грома́ді. |
|
16 Я почув — і затремтіла утро́ба моя, задзвені́ли на голос цей гу́би мої, гнили́зна ввійшла́ в мої ко́сті, і тремчу́ я на місці своїм, бо маю чекати в споко́ї день у́тиску, коли при́йде наро́д, який має на вас наступа́ти. |
|
17 Коли б фі́ґове дерево не зацвіло́, і не було́ б урожа́ю в виноградниках, обмани́ло зайня́ття оливкою, а поле ї́жі не вродило б, позникала отара з коша́ри і не стало б в обо́рах худоби, — |
|
18 то я Го́сподом ті́шитись буду й тоді́, раді́тиму Богом спасі́ння свого́! |
|
19 Бог Госпо́дь — моя сила, і чи́нить Він но́ги мої, як у ла́ні, і во́дить мене по висо́тах!“ Для дириґента хору на моїх стру́нних знаря́ддях. |
哈巴谷書第3章 |
|
1 此乃先知哈巴谷祈禱之詞、其體若賦、 |
|
2 耶和華歟、我聞爾所言、不勝驚懼、耶和華歟、我今遭難、爾勃然以興、著爾經綸、震怒之時、憐憫爲懷、 |
|
3 昔上帝自提慢而至、聖主自巴蘭山而來、榮光蔽天、頌聲遍地、 |
|
4 朗耀勝於日華、榮光激射、若其至德、則不能見焉、 |
|
5 未至之先、降以疫癘、旣去之後、加以體熱、 |
|
6 立於斯、大地震動、垂鑒察、民人戰慄、自昔以來、恆久之山嶽、皆主所造、今則見主而崩頹、渺然無踪、 |
|
7 古山之帳遭難、米田之帷震動、我目覩之矣。 |
|
8 耶和華歟、爾氣憤烈、決河擊海、豈怒河海哉、蓋欲駕馬乘車、以獲全勝耳、 |
|
9 爾出弓於弢、持戈齊起、以應爾命、爾旣蒞臨、地闢河濬、 |
|
10 岡巒戰慄、洪水氾濫、深淵噌吰、波濤澎湃、 |
|
11 爾矢旣發、爾戈閃爍、日月不出其宮、爾怒旣烈、徧行斯土、 |
|
12 爾氣旣張、蹂躪異族、 |
|
13 爾出而救民、沐以膏者、必加手援、惡黨之長、爾加誅戮、毀其城垣、露其址基、 |
|
14 敵至若颶風、欲使余四散、暗噬貧民、彼之所喜惟爾、以厥戈矛、殲其巨魁、 |
|
15 爾乘馬過海、波濤鼎沸、 |
|
16 我聞是事、中懷畏懼、唇齒震動、骨骸若朽、戰慄不已、敵雖至此、加我以難、我尚納慰、 |
|
17 雖無花果之蕊不舒、葡萄樹之實不結、橄欖不復生果、田畝不復產物、牢中無羣羊、廄內無牛犢、 |
|
18 我猶賴我之上帝耶和華、欣喜懽忭、 |
|
19 主耶和華加我以力、令我足健、疾趨若麀、升我以崇邱、我做斯歌、使斴伶長鼓琴歌之。 |
АвакумРозділ 3 |
哈巴谷書第3章 |
|
1 |
1 此乃先知哈巴谷祈禱之詞、其體若賦、 |
|
2 „Господи, зві́стку Твою я почув та й злякався! Господи, оживи Своє ді́ло в сере́дині років, у сере́дині літ об'яви́, у гніві про милість згада́й! |
2 耶和華歟、我聞爾所言、不勝驚懼、耶和華歟、我今遭難、爾勃然以興、著爾經綸、震怒之時、憐憫爲懷、 |
|
3 Бог іде від Теману, і Святий від Парану гори. Се́ла. Ве́лич Його́ вкрила небо, і слави Його́ стала повна земля! |
3 昔上帝自提慢而至、聖主自巴蘭山而來、榮光蔽天、頌聲遍地、 |
|
4 А сяйво було́, наче со́няшне світло, промі́ння при боці у Нього, і там укриття́ Його поту́ги. |
4 朗耀勝於日華、榮光激射、若其至德、則不能見焉、 |
|
5 Перед обличчям Його́ морови́ця іде, а по сто́пах Його пнеться по́лум'я. |
5 未至之先、降以疫癘、旣去之後、加以體熱、 |
|
6 Став, — і землю Він змі́ряв, поглянув — і наро́ди затряс, — і попа́дали го́ри дові́чні, вікові́ похили́лись узгі́р'я. Путі Його вічні. |
6 立於斯、大地震動、垂鑒察、民人戰慄、自昔以來、恆久之山嶽、皆主所造、今則見主而崩頹、渺然無踪、 |
|
7 Я бачив наме́ти Куша́на під кривдою, тремтять покрива́ла мідія́нського кра́ю. |
7 古山之帳遭難、米田之帷震動、我目覩之矣。 |
|
8 Чи на рі́ки, о Господи, Ти запала́в, чи на рі́ки Твій гнів? Чи Твоє пересе́рдя на море, що їздиш на ко́нях Своїх, на спасе́нних Своїх колесни́цях? |
8 耶和華歟、爾氣憤烈、決河擊海、豈怒河海哉、蓋欲駕馬乘車、以獲全勝耳、 |
|
9 Лук твій голий, наги́й, напо́внений стріл сагайда́к. Се́ла. Ти рі́чками землю розсі́к. |
9 爾出弓於弢、持戈齊起、以應爾命、爾旣蒞臨、地闢河濬、 |
|
10 Тебе вгледівши, го́ри дрижали, водяна́ течія́ потекла́, безо́дня свій голос дала́, зняла ви́соко руки свої. |
10 岡巒戰慄、洪水氾濫、深淵噌吰、波濤澎湃、 |
|
11 Сонце й місяць спини́лися в мешка́нні своє́му при світлі Твоїх стріл, що літають при ся́йві блискучого спи́са Твого́. |
11 爾矢旣發、爾戈閃爍、日月不出其宮、爾怒旣烈、徧行斯土、 |
|
12 У лю́ті ступав Ти землею, у гніві людей молоти́в. |
12 爾氣旣張、蹂躪異族、 |
|
13 Ти вийшов спасти Свій наро́д, спасти Помазанця Свого́. Ти з дому безбожного го́лову збив, обнажи́в Ти основу по шию. Се́ла. |
13 爾出而救民、沐以膏者、必加手援、惡黨之長、爾加誅戮、毀其城垣、露其址基、 |
|
14 Ти пробив його спи́сами го́лову кня́зя його́, як вони підняли́сь, щоб мене розпоро́шити; вони ті́шилися, немов мали поже́рти тає́мно убогого. |
14 敵至若颶風、欲使余四散、暗噬貧民、彼之所喜惟爾、以厥戈矛、殲其巨魁、 |
|
15 Ти кі́ньми Своїми по мо́рю топта́в, по во́дній великій грома́ді. |
15 爾乘馬過海、波濤鼎沸、 |
|
16 Я почув — і затремтіла утро́ба моя, задзвені́ли на голос цей гу́би мої, гнили́зна ввійшла́ в мої ко́сті, і тремчу́ я на місці своїм, бо маю чекати в споко́ї день у́тиску, коли при́йде наро́д, який має на вас наступа́ти. |
16 我聞是事、中懷畏懼、唇齒震動、骨骸若朽、戰慄不已、敵雖至此、加我以難、我尚納慰、 |
|
17 Коли б фі́ґове дерево не зацвіло́, і не було́ б урожа́ю в виноградниках, обмани́ло зайня́ття оливкою, а поле ї́жі не вродило б, позникала отара з коша́ри і не стало б в обо́рах худоби, — |
17 雖無花果之蕊不舒、葡萄樹之實不結、橄欖不復生果、田畝不復產物、牢中無羣羊、廄內無牛犢、 |
|
18 то я Го́сподом ті́шитись буду й тоді́, раді́тиму Богом спасі́ння свого́! |
18 我猶賴我之上帝耶和華、欣喜懽忭、 |
|
19 Бог Госпо́дь — моя сила, і чи́нить Він но́ги мої, як у ла́ні, і во́дить мене по висо́тах!“ Для дириґента хору на моїх стру́нних знаря́ддях. |
19 主耶和華加我以力、令我足健、疾趨若麀、升我以崇邱、我做斯歌、使斴伶長鼓琴歌之。 |