CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Суд. 11
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Книга Суддiв

Розділ 11

1 А ґілеадянин Їфта́х був хоробрий воя́к. А він був син блудли́вої жінки, і з нею Ґілеа́д породив Їфта́ха.

2 І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиро́стали сини тієї жінки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: „Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!“

3 І втік Їфта́х перед своїми братами, і осівся в кра́ї Тов. І зібралися до Їфтаха гуля́щі люди, та й виходили з ним.

4 І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем.

5 І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші́, щоб забрати Їфтаха з кра́ю Тов.

6 І сказали вони до Їфтаха: „Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими сина́ми“.

7 І сказав Їфтах до ґілеадських старши́х: „Чи ж не ви знена́видили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?“

8 І сказали ґілеадські старші́ до Їфтаха: „Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і бу́демо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх ме́шканців ґілеадських“.

9 І сказав Їфтах до ґілеадських старших: „Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?“.

10 І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: „Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зро́бимо“.

11 І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настанови́в його собі за го́лову та провідника́, а Їфтах промовляв усі свої слова́ перед Господнім лицем у Міцпі.

12 І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: „Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм кра́єм?“

13 І сказав цар Аммонових синів до Їфтаховнх послів: „Бо Ізраїль забрав мій край, коли він вихо́див з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йорда́ну. А тепер верни ж їх у мирі“.

14 А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів,

15 і сказав йому: „Так сказав Їфта́х: Не взяв Ізра́їль кра́ю Моавого та краю Аммонових синів,

16 бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Каде́шу.

17 І послав Ізраїль послів до едо́мського царя, говорячи: Нехай я перейду́ твоїм кра́єм, — та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моа́вського, — та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Каде́шу.

18 І пішов він пустинею, і обійшов край едо́мський та край моа́вський, і прийшов зо сходу сонця до моавського кра́ю, та й таборува́ли по тім боці Арно́ну, а в моавські границі не входили, бо Арнон — границя Моава.

19 І послав Ізра́їль послів до Сихо́на, царя аморе́йського, царя хешбо́нського, і сказав йому Ізраїль: „Нехай ми пере́йдемо твоїм краєм аж до місця свого“.

20 І не вірив Сихо́н Ізраїлеві, щоб він ми́рно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборува́ли в Йохці, і воювали з Ізраїлем.

21 І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, — вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край аморе́янина, ме́шканця того кра́ю.

22 І вони посіли всю аморе́йську країну від Арно́ну й аж до Яббо́ку, і від пустині та аж до Йорда́ну.

23 А тепер Госпо́дь, Бог Ізраїлів, вигнав Аморе́янина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його?

24 Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.

25 А тепер чи справді ти ліпший від Бала́ка, Ціппорового сина, царя моа́вського? Чи сваритися — сварився він з Ізраїлем? Чи воювати — воював із ними?

26 Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому́ не відібрали ви їх за той час?

27 А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими“.

28 Та цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха, що до нього посилав.

29 І Дух Господній перебував на Їфта́хові, і він перейшов Ґілеа́д та Манасі́ю, і перейшов ґілеа́дську Міцпе́, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів.

30 І обіцяв Їфтах обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою ру́ку,

31 то станеться, — виходя́чий, що ви́йде з дверей мого дому навпроти мене, коли я верта́тимусь з ми́ром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу́ його в цілопа́лення“.

32 І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.

33 І він побив їх дуже великою пора́зкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокори́лися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.

34 І прийшов Їфтах до Міцпи́ до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка́ його з бу́бнами та з та́нцями! А вона була в нього тільки одна, — не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки́.

35 І сталося, як він побачив її, то розде́р одежу свою та й сказав: „Ах, до́чко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасли́влять мене. Бо я дав Господе́ві обі́та, і не мо́жу відмовитися від нього“.

36 А вона відказала йому: „Ба́тьку мій, ти дав обі́тницю Господе́ві, — зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пі́мсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів“.

37 І сказала вона до свого батька: „Нехай буде мені зро́блена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду́ й зійду́ на го́ру, і нехай опла́чу дівува́ння своє я та при́ятельки мої“.

38 А він сказав: „Іди!“ І послав її на два місяці. І пішла вона та її при́ятельки, і оплакувала дівува́ння своє.

39 І сталося в кінці двох місяців, і верну́лася вона до ба́тька свого, а він учинив над нею свою обі́тницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі:

40 рік-річно ходять Ізраїлеві до́чки плакати за дочко́ю ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році.

Judges

Chapter 11

1 NOW Jephthah the Gileadite was a mighty man of valor, but he was the son of a harlot; and Gilead begat Jephthah.

2 And Gilead's wife bore him sons; and when his wife's sons grew up, they expelled Jephthah, saying, He shall not inherit in our father's house, because he is the son of another woman.

3 Then Jephthah fled from his brothers, and dwelt in the land of Tobtha; and there were gathered worthless men to Jephthah, and they went raiding with him.

4 And it came to pass after a time, the children of Ammon made war against Israel.

5 And when the children of Ammon made war against the children of Israel, the elders of Gilead went to bring Jephthah from the land of Tobtha;

6 And they said to Jephthah, Come and be our leader, that we may fight with the children of Ammon.

7 And Jephthah said to the elders of Gilead, Did you not hate me and expel me from my father's house? And why have you come to me now when you are in distress?

8 And the elders of Gilead said to Jephthah, That is why we have come to you now, that you may go with us and fight against the children of Ammon and be the leader over all the inhabitants of Gilead.

9 And Jephthah said to the elders of Gilead, If you bring me back to fight against the children of Ammon, and the LORD deliver them before me, shall I be your chief?

10 And the elders of Gilead said to him, The LORD shall be witness between us, if we do not so according to your words.

11 Then Jephthah went with the eiders of Gilead, and the people made him chief and ruler over them; and Jephthah uttered all his words before the LORD in Mizpeh.

12 And Jephthah sent messengers to the king of the children of Ammon, saying, What have we against each other, that you have come against me to fight in my land?

13 And the king of the children of Ammon said to the messengers of Jephthah, Because the children of Israel took away my land when they came up out of the land of Egypt from Arnon even to Jabbok and to the Jordan, now therefore restore these lands to me peaceably.

14 And Jephthah sent letters and messengers again to the king of the children of Ammon;

15 And said to him, Thus says Jephthah, Israel did not take away the land of Moab nor the land of the children of Ammon;

16 Because when the children of Israel came up from Egypt, Israel journeyed through the wilderness as far as the Red Sea, and came to Rakim;

17 Then Israel sent messengers to the king of Edom, saying, Let me pass through your land; but the king of Edom would not listen. And they sent also to the king of Moab; but he would not consent; so Israel stayed in Rakim.

18 Then they journeyed through the wilderness, and went around the land of Edom and the land of Moab, and they encamped on the other side of Arnon, but they did not enter the territory of Moab; for Arnon was the border of Moab.

19 And Israel sent messengers to Sihon king of the Amorites, the king of Heshbon; and Israel said to him, Let us pass through your land until we come to our land.

20 But Sihon did not trust Israel to pass through his territory; so Sihon gathered all his people together and encamped at Jahaz and fought against Israel.

21 And the LORD our God delivered Sihon and all his people into the hand of Israel, and Israel destroyed the land of the Amorites.

22 And they possessed all their territory, from Arnon as far as Jabbok, and from the wilderness even to the Jordan.

23 So now after the LORD God of Israel has destroyed the Amorites from before his people Israel, are you to possess their land?

24 Will you not possess that which Chemosh your god gives you to possess? So whomever the LORD our God has destroyed from before us, their land will we possess.

25 And now are you any better than Balak the son of Zippor, king of Moab. Did he ever strive against Israel? Or did he ever fight against them?

26 While Israel dwelt in Heshbon and its villages, and in Adoer and its villages, and in all the cities that are along the banks of Arnon, three hundred years? Why did you not recover them within that time?

27 Now therefore I have not sinned against you, but you do me wrong to make war against me; let the LORD judge this day between the children of Israel and the children of Ammon.

28 But the king of the children of Ammon did not listen to the words of Jephthah which he sent him.

29 Then the Spirit of the LORD came upon Jephthah, and he passed over Gilead and Manasseh, and passed over Mizpeh of Gilead; and from Mizpeh of Gilead he passed over to the children of Ammon.

30 And Jephthah vowed a vow to the LORD, and said, If thou wilt surely deliver the children of Ammon into my hands,

31 Then whosoever comes forth of the door of my house to meet me when I return in peace from the children of Ammon shall be the LORD'S, and I will offer him up for a burnt offering.

32 So Jephthah passed over to the children of Ammon to fight against them; and the LORD delivered them into his hands.

33 And he smote them from Adoer, as far as the entrance of Machir, twenty cities, and as far as Abel Karmin, the plain of vineyards, with a very great slaughter. Thus the children of Ammon were defeated before the children of Israel.

34 Then Jephthah came to Mizpeh to his house, and, behold, his daughter carne out to meet him with timbrels and with dances; and she was his only child; besides her he had neither son nor daughter.

35 And when he saw her, he rent his clothes, and said, Alas, my daughter! You have brought me very low, and you have become today one of those that ruin me; for I have made a promise to God, and I cannot go back on it.

36 And his daughter said to him, My father, if you have made a promise to God, do to me according to that which has proceeded out of your mouth; since the LORD has taken vengeance for you on your enemies, even of the children of Ammon.

37 And she said to her father, Grant me this thing only: let me alone two months that I may go and wander on the mountains and bewail my virginity, I and my companions.

38 And he said, Go. And he sent her away for two months: and she went with her companions, and bewailed her virginity on the mountains.

39 And at the end of two months, she returned to her father, who did with her according to his vow; and she knew no man. And it became a custom among the children of Israel,

40 That the daughters of Israel went yearly to weep and lament over the daughter of Jephthah the Gileadite four days in a year.

Книга Суддiв

Розділ 11

Judges

Chapter 11

1 А ґілеадянин Їфта́х був хоробрий воя́к. А він був син блудли́вої жінки, і з нею Ґілеа́д породив Їфта́ха.

1 NOW Jephthah the Gileadite was a mighty man of valor, but he was the son of a harlot; and Gilead begat Jephthah.

2 І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиро́стали сини тієї жінки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: „Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!“

2 And Gilead's wife bore him sons; and when his wife's sons grew up, they expelled Jephthah, saying, He shall not inherit in our father's house, because he is the son of another woman.

3 І втік Їфта́х перед своїми братами, і осівся в кра́ї Тов. І зібралися до Їфтаха гуля́щі люди, та й виходили з ним.

3 Then Jephthah fled from his brothers, and dwelt in the land of Tobtha; and there were gathered worthless men to Jephthah, and they went raiding with him.

4 І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем.

4 And it came to pass after a time, the children of Ammon made war against Israel.

5 І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші́, щоб забрати Їфтаха з кра́ю Тов.

5 And when the children of Ammon made war against the children of Israel, the elders of Gilead went to bring Jephthah from the land of Tobtha;

6 І сказали вони до Їфтаха: „Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими сина́ми“.

6 And they said to Jephthah, Come and be our leader, that we may fight with the children of Ammon.

7 І сказав Їфтах до ґілеадських старши́х: „Чи ж не ви знена́видили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?“

7 And Jephthah said to the elders of Gilead, Did you not hate me and expel me from my father's house? And why have you come to me now when you are in distress?

8 І сказали ґілеадські старші́ до Їфтаха: „Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і бу́демо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх ме́шканців ґілеадських“.

8 And the elders of Gilead said to Jephthah, That is why we have come to you now, that you may go with us and fight against the children of Ammon and be the leader over all the inhabitants of Gilead.

9 І сказав Їфтах до ґілеадських старших: „Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?“.

9 And Jephthah said to the elders of Gilead, If you bring me back to fight against the children of Ammon, and the LORD deliver them before me, shall I be your chief?

10 І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: „Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зро́бимо“.

10 And the elders of Gilead said to him, The LORD shall be witness between us, if we do not so according to your words.

11 І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настанови́в його собі за го́лову та провідника́, а Їфтах промовляв усі свої слова́ перед Господнім лицем у Міцпі.

11 Then Jephthah went with the eiders of Gilead, and the people made him chief and ruler over them; and Jephthah uttered all his words before the LORD in Mizpeh.

12 І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: „Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм кра́єм?“

12 And Jephthah sent messengers to the king of the children of Ammon, saying, What have we against each other, that you have come against me to fight in my land?

13 І сказав цар Аммонових синів до Їфтаховнх послів: „Бо Ізраїль забрав мій край, коли він вихо́див з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йорда́ну. А тепер верни ж їх у мирі“.

13 And the king of the children of Ammon said to the messengers of Jephthah, Because the children of Israel took away my land when they came up out of the land of Egypt from Arnon even to Jabbok and to the Jordan, now therefore restore these lands to me peaceably.

14 А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів,

14 And Jephthah sent letters and messengers again to the king of the children of Ammon;

15 і сказав йому: „Так сказав Їфта́х: Не взяв Ізра́їль кра́ю Моавого та краю Аммонових синів,

15 And said to him, Thus says Jephthah, Israel did not take away the land of Moab nor the land of the children of Ammon;

16 бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Каде́шу.

16 Because when the children of Israel came up from Egypt, Israel journeyed through the wilderness as far as the Red Sea, and came to Rakim;

17 І послав Ізраїль послів до едо́мського царя, говорячи: Нехай я перейду́ твоїм кра́єм, — та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моа́вського, — та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Каде́шу.

17 Then Israel sent messengers to the king of Edom, saying, Let me pass through your land; but the king of Edom would not listen. And they sent also to the king of Moab; but he would not consent; so Israel stayed in Rakim.

18 І пішов він пустинею, і обійшов край едо́мський та край моа́вський, і прийшов зо сходу сонця до моавського кра́ю, та й таборува́ли по тім боці Арно́ну, а в моавські границі не входили, бо Арнон — границя Моава.

18 Then they journeyed through the wilderness, and went around the land of Edom and the land of Moab, and they encamped on the other side of Arnon, but they did not enter the territory of Moab; for Arnon was the border of Moab.

19 І послав Ізра́їль послів до Сихо́на, царя аморе́йського, царя хешбо́нського, і сказав йому Ізраїль: „Нехай ми пере́йдемо твоїм краєм аж до місця свого“.

19 And Israel sent messengers to Sihon king of the Amorites, the king of Heshbon; and Israel said to him, Let us pass through your land until we come to our land.

20 І не вірив Сихо́н Ізраїлеві, щоб він ми́рно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборува́ли в Йохці, і воювали з Ізраїлем.

20 But Sihon did not trust Israel to pass through his territory; so Sihon gathered all his people together and encamped at Jahaz and fought against Israel.

21 І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, — вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край аморе́янина, ме́шканця того кра́ю.

21 And the LORD our God delivered Sihon and all his people into the hand of Israel, and Israel destroyed the land of the Amorites.

22 І вони посіли всю аморе́йську країну від Арно́ну й аж до Яббо́ку, і від пустині та аж до Йорда́ну.

22 And they possessed all their territory, from Arnon as far as Jabbok, and from the wilderness even to the Jordan.

23 А тепер Госпо́дь, Бог Ізраїлів, вигнав Аморе́янина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його?

23 So now after the LORD God of Israel has destroyed the Amorites from before his people Israel, are you to possess their land?

24 Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.

24 Will you not possess that which Chemosh your god gives you to possess? So whomever the LORD our God has destroyed from before us, their land will we possess.

25 А тепер чи справді ти ліпший від Бала́ка, Ціппорового сина, царя моа́вського? Чи сваритися — сварився він з Ізраїлем? Чи воювати — воював із ними?

25 And now are you any better than Balak the son of Zippor, king of Moab. Did he ever strive against Israel? Or did he ever fight against them?

26 Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому́ не відібрали ви їх за той час?

26 While Israel dwelt in Heshbon and its villages, and in Adoer and its villages, and in all the cities that are along the banks of Arnon, three hundred years? Why did you not recover them within that time?

27 А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими“.

27 Now therefore I have not sinned against you, but you do me wrong to make war against me; let the LORD judge this day between the children of Israel and the children of Ammon.

28 Та цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха, що до нього посилав.

28 But the king of the children of Ammon did not listen to the words of Jephthah which he sent him.

29 І Дух Господній перебував на Їфта́хові, і він перейшов Ґілеа́д та Манасі́ю, і перейшов ґілеа́дську Міцпе́, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів.

29 Then the Spirit of the LORD came upon Jephthah, and he passed over Gilead and Manasseh, and passed over Mizpeh of Gilead; and from Mizpeh of Gilead he passed over to the children of Ammon.

30 І обіцяв Їфтах обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою ру́ку,

30 And Jephthah vowed a vow to the LORD, and said, If thou wilt surely deliver the children of Ammon into my hands,

31 то станеться, — виходя́чий, що ви́йде з дверей мого дому навпроти мене, коли я верта́тимусь з ми́ром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу́ його в цілопа́лення“.

31 Then whosoever comes forth of the door of my house to meet me when I return in peace from the children of Ammon shall be the LORD'S, and I will offer him up for a burnt offering.

32 І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.

32 So Jephthah passed over to the children of Ammon to fight against them; and the LORD delivered them into his hands.

33 І він побив їх дуже великою пора́зкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокори́лися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.

33 And he smote them from Adoer, as far as the entrance of Machir, twenty cities, and as far as Abel Karmin, the plain of vineyards, with a very great slaughter. Thus the children of Ammon were defeated before the children of Israel.

34 І прийшов Їфтах до Міцпи́ до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка́ його з бу́бнами та з та́нцями! А вона була в нього тільки одна, — не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки́.

34 Then Jephthah came to Mizpeh to his house, and, behold, his daughter carne out to meet him with timbrels and with dances; and she was his only child; besides her he had neither son nor daughter.

35 І сталося, як він побачив її, то розде́р одежу свою та й сказав: „Ах, до́чко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасли́влять мене. Бо я дав Господе́ві обі́та, і не мо́жу відмовитися від нього“.

35 And when he saw her, he rent his clothes, and said, Alas, my daughter! You have brought me very low, and you have become today one of those that ruin me; for I have made a promise to God, and I cannot go back on it.

36 А вона відказала йому: „Ба́тьку мій, ти дав обі́тницю Господе́ві, — зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пі́мсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів“.

36 And his daughter said to him, My father, if you have made a promise to God, do to me according to that which has proceeded out of your mouth; since the LORD has taken vengeance for you on your enemies, even of the children of Ammon.

37 І сказала вона до свого батька: „Нехай буде мені зро́блена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду́ й зійду́ на го́ру, і нехай опла́чу дівува́ння своє я та при́ятельки мої“.

37 And she said to her father, Grant me this thing only: let me alone two months that I may go and wander on the mountains and bewail my virginity, I and my companions.

38 А він сказав: „Іди!“ І послав її на два місяці. І пішла вона та її при́ятельки, і оплакувала дівува́ння своє.

38 And he said, Go. And he sent her away for two months: and she went with her companions, and bewailed her virginity on the mountains.

39 І сталося в кінці двох місяців, і верну́лася вона до ба́тька свого, а він учинив над нею свою обі́тницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі:

39 And at the end of two months, she returned to her father, who did with her according to his vow; and she knew no man. And it became a custom among the children of Israel,

40 рік-річно ходять Ізраїлеві до́чки плакати за дочко́ю ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році.

40 That the daughters of Israel went yearly to weep and lament over the daughter of Jephthah the Gileadite four days in a year.

1.0x