CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Ів. 20
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Вiд Iвана

Розділ 20

1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений.

2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“

3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли.

4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.

5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов.

6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало,

7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці.

8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував.

9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих.

10 І учні верну́лися знову до се́бе.

11 А Марія стояла при гро́бі назо́вні та й плакала. Плачучи́, нахилилась до гробу.

12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло.

13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“ Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли.

14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус.

15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“ Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“

16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“ А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“ цебто: „Учителю мій!“

17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“

18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав.

19 Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були́, були за́мкнені, — бо боялись юдеїв, — з'явився Ісус, і став посере́дині, та й промовляє до них: „Мир вам!“

20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа.

21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“

22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого!

23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“

24 А Хома́, один з Дванадцятьох, званий Близню́к, із ними не був, як прихо́див Ісус.

25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“ А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“

26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“

27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“

28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“

29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“

30 Багато ж і інших озна́к учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.

31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його!

John

Chapter 20

1 ON the first day of the week, early in the morning, while it was yet dark, Mary of Magdala came to the tomb; and she saw that the stone was removed from the tomb.

2 Then she ran and came to Simon Peter and to the other disciple whom Jesus loved, and she said to them, They have taken our Lord out of that tomb, and I do not know where they have laid him.

3 So Simon and the other disciple went out, and came to the tomb.

4 And they were both running together; but that disciple outran Simon, and came first to the tomb.

5 And he looked in and saw the linen cloths lying; but he did not enter in.

6 Then Simon came after him, and entered into the tomb; and he saw the linen cloths lying,

7 And the burial napkin which was bound around his head, was not with the linen cloths, but was wrapped up and put in a place by itself.

8 Then the other disciple who had come first to the tomb also entered in, and he saw and believed.

9 For they did yet not understand from the scripture, that he had to rise from the dead.

10 So the disciples went away again to their lodging place.

11 But Mary was standing near the tomb weeping; and as she wept, she looked into the tomb;

12 And she saw two angels in white sitting, one at the head, and the other at the feet, where the body of Jesus had lain.

13 And they said to her, Woman, why do you weep? She said to them, Because they have taken away my Lord, and I do not know where they have laid him.

14 She said this and turned around, and saw Jesus standing, but she did not know that it was Jesus.

15 Jesus said to her, Woman, why do you weep? and whom do you want? She thought he was the gardener, so she said to him, My lord, if you are the one who has taken him away, tell me where you have laid him, and I will go and take him away.

16 Jesus said to her, Mary. She turned around and said to him in Hebrew, Rabbuli! which means, My Teacher!

17 Jesus said to her, Do not come near me; for I have not yet ascended to my Father; but go to my brethren and say to them, I am ascending to my Father and your Father, and my God and your God.

18 Then Mary of Magdala came and brought glad tidings to the disciples, that she had seen our Lord and that he had told her these things.

19 When it was evening on that first day of the week, and the doors were shut where the disciples were staying for fear of the Jews, Jesus came, stood among them, and said to them, Peace be with you.

20 He said this, and then he showed them his hands and his side. The disciples rejoiced when they saw our Lord.

21 Then Jesus said to them again, Peace be with you; just as my Father has sent me, so I send you.

22 And when he had said these things, he gave them courage and said to them, Receive the Holy Spirit.

23 If you forgive a man his sins, they shall be forgiven to him; and if you hold a man's sins, they are held.

24 But Thomas, one of the twelve, who is called the Twin, was not there with them when Jesus came.

25 And the disciples said to him, We have seen our Lord. He said to them, Unless I see in his hands the places of the nails, and put my fingers in them, and put my hand into his side, I will not believe.

26 Eight days later, the disciples were again inside, and Thomas with them. Jesus came, when the doors were locked, and stood in the midst, and said to them, Peace be with you.

27 Then he said to Thomas, Bring your finger here, and see my hands; and bring your hand and put it into my side; and do not be an unbeliever, but a believer.

28 Thomas answered and said to him, O my Lord and my God!

29 Jesus said to him, Now you believe, because you have seen me? Blessed are those who have not seen me, and have believed.

30 Many other miracles Jesus did in the presence of his disciples, which are not written in this book;

31 Even these are written, so that you may believe that Jesus is the Christ, the Son of God; and when you believe you shall have life everlasting in his name.

Вiд Iвана

Розділ 20

John

Chapter 20

1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений.

1 ON the first day of the week, early in the morning, while it was yet dark, Mary of Magdala came to the tomb; and she saw that the stone was removed from the tomb.

2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“

2 Then she ran and came to Simon Peter and to the other disciple whom Jesus loved, and she said to them, They have taken our Lord out of that tomb, and I do not know where they have laid him.

3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли.

3 So Simon and the other disciple went out, and came to the tomb.

4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.

4 And they were both running together; but that disciple outran Simon, and came first to the tomb.

5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов.

5 And he looked in and saw the linen cloths lying; but he did not enter in.

6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало,

6 Then Simon came after him, and entered into the tomb; and he saw the linen cloths lying,

7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці.

7 And the burial napkin which was bound around his head, was not with the linen cloths, but was wrapped up and put in a place by itself.

8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував.

8 Then the other disciple who had come first to the tomb also entered in, and he saw and believed.

9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих.

9 For they did yet not understand from the scripture, that he had to rise from the dead.

10 І учні верну́лися знову до се́бе.

10 So the disciples went away again to their lodging place.

11 А Марія стояла при гро́бі назо́вні та й плакала. Плачучи́, нахилилась до гробу.

11 But Mary was standing near the tomb weeping; and as she wept, she looked into the tomb;

12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло.

12 And she saw two angels in white sitting, one at the head, and the other at the feet, where the body of Jesus had lain.

13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“ Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли.

13 And they said to her, Woman, why do you weep? She said to them, Because they have taken away my Lord, and I do not know where they have laid him.

14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус.

14 She said this and turned around, and saw Jesus standing, but she did not know that it was Jesus.

15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“ Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“

15 Jesus said to her, Woman, why do you weep? and whom do you want? She thought he was the gardener, so she said to him, My lord, if you are the one who has taken him away, tell me where you have laid him, and I will go and take him away.

16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“ А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“ цебто: „Учителю мій!“

16 Jesus said to her, Mary. She turned around and said to him in Hebrew, Rabbuli! which means, My Teacher!

17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“

17 Jesus said to her, Do not come near me; for I have not yet ascended to my Father; but go to my brethren and say to them, I am ascending to my Father and your Father, and my God and your God.

18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав.

18 Then Mary of Magdala came and brought glad tidings to the disciples, that she had seen our Lord and that he had told her these things.

19 Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були́, були за́мкнені, — бо боялись юдеїв, — з'явився Ісус, і став посере́дині, та й промовляє до них: „Мир вам!“

19 When it was evening on that first day of the week, and the doors were shut where the disciples were staying for fear of the Jews, Jesus came, stood among them, and said to them, Peace be with you.

20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа.

20 He said this, and then he showed them his hands and his side. The disciples rejoiced when they saw our Lord.

21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“

21 Then Jesus said to them again, Peace be with you; just as my Father has sent me, so I send you.

22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого!

22 And when he had said these things, he gave them courage and said to them, Receive the Holy Spirit.

23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“

23 If you forgive a man his sins, they shall be forgiven to him; and if you hold a man's sins, they are held.

24 А Хома́, один з Дванадцятьох, званий Близню́к, із ними не був, як прихо́див Ісус.

24 But Thomas, one of the twelve, who is called the Twin, was not there with them when Jesus came.

25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“ А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“

25 And the disciples said to him, We have seen our Lord. He said to them, Unless I see in his hands the places of the nails, and put my fingers in them, and put my hand into his side, I will not believe.

26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“

26 Eight days later, the disciples were again inside, and Thomas with them. Jesus came, when the doors were locked, and stood in the midst, and said to them, Peace be with you.

27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“

27 Then he said to Thomas, Bring your finger here, and see my hands; and bring your hand and put it into my side; and do not be an unbeliever, but a believer.

28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“

28 Thomas answered and said to him, O my Lord and my God!

29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“

29 Jesus said to him, Now you believe, because you have seen me? Blessed are those who have not seen me, and have believed.

30 Багато ж і інших озна́к учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.

30 Many other miracles Jesus did in the presence of his disciples, which are not written in this book;

31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його!

31 Even these are written, so that you may believe that Jesus is the Christ, the Son of God; and when you believe you shall have life everlasting in his name.

1.0x