CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Числ. 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Числа

Розділ 14

1 І зняла́ зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.

2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: „О, якби ми померли були́ в єгипетськім кра́ї, або щоб ми померли були в цій пустині!

3 І нащо Господь провадить нас до того кра́ю, щоб нам попа́дати від меча? Жінки́ наші та діти наші стануть здо́биччю... Чи не краще нам верну́тися до Єгипту?“

4 І сказали вони один до о́дного: „Оберімо собі го́лову, та й вертаймось до Єгипту!“

5 I впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.

6 А Ісу́с, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,

7 та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: „Той край, що перейшли́ ми по ньому, щоб розвідати його, край той дуже-дуже хороший!

8 Якщо Господь уподо́бає Собі нас, то впровадить нас до того Кра́ю, і дасть його нам, край, який тече молоком та медом.

9 Тільки не бунтуйтесь проти Господа, — і не бійтеся наро́ду того кра́ю, бо вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, — не бійтеся їх!

10 І сказала була вся громада, щоб камі́нням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізра́їлевим синам...

11 І промовив Господь до Мойсея: „Аж доки буде цей наро́д зневажа́ти Мене, і аж доки не будуть вони ві́рувати в Мене, у всі ті озна́ки, що Я учинив був серед нього?

12 Ударю його поразою, і позба́влю його насліддя, а тебе зроблю́ народом більшим і сильнішим від нього“.

13 І сказав Мойсей до Господа: „І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою наро́д цей,

14 та й скаже до ме́шканців цього кра́ю, які чули, що Ти Господь серед цього наро́ду, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, —

15 якщо заб'єш Ти цей наро́д, як одну люди́ну, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:

16 Через неспромо́жність Господа впрова́дити той народ до кра́ю, якого Він заприся́г був їм, вигубив їх у пустині.

17 А тепер нехай же звели́читься сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:

18 „Господь довготерпели́вий, і багатомилости́вий, Він прощає провину та пере́ступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколі́ннях“.

19 Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як проща́в Ти цьому наро́дові від Єгипту й аж сюди!“

20 А Господь сказав: „Я простив за словом твоїм.

21 Але, як Я живий, — слава Господня напо́внить увесь оцей край.

22 Тому́ всі ті люди, що бачили славу Мою та озна́ки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробо́вували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,

23 поправді кажу, — не побачать вони того кра́ю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його́!

24 Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він вико́нував накази Мої, то Я введу́ його до того краю, куди він увійшов був, і пото́мство його оволодіє ним.

25 А амалики́тянин та ханаане́янин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й руша́йте на пустиню дорогою Червоного моря!“

26 І Господь промовляв до Мойсея й до Ааро́на, говорячи:

27 „Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Наріка́ння Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.

28 Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, — як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю́ вам.

29 У цій пустині попа́дають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти́ літ і вище, що нарікали на Мене.

30 Поправді кажу, — ви не ввійдете до того кра́ю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, — окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Нави́нового.

31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здо́биччю ворогові, то впрова́джу Я їх, і пізнають вони цей край, яким ви обри́дили.

32 І ваші власні трупи попа́дають у цій пустині!

33 А ваші сини будуть блукати на пустині со́рок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки ви́гинуть ваші трупи на пустині.

34 Числом тих днів, що розві́дували ви той край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!

35 Я, Господь, говорив: Поправді кажу, — оце зроблю́ всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають“.

36 А ті люди, яких Мойсей послав був розві́дати той край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той край,

37 то ті люди, що пустили були злу вістку на той край, повмирали від пора́зи перед Господнім лицем.

38 А Ісус, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, жили́ з тих людей, що ходили розвідати той край.

39 І говорив Мойсей ці слова́ до всіх Ізраїлевих синів, — і наро́д був у тяжкій жало́бі!

40 І повставали вони рано вранці, та й повихо́дили на верхі́в'я гори, говорячи: „Ось ми, — і ми пі́демо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили“.

41 А Мойсей сказав: „Чому́ ж ви переступаєте нака́з Господній? Таж це не вдасться!

42 Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то бу́дете побиті своїми ворогами.

43 Бо там перед вами амалики́тянин і ханаане́янин, і ви попа́даєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами“.

44 Але вони осмі́лилися вийти на верхів'я гори, а ковче́г свідоцтва Господнього та Мойсей не ру́шилися з-посеред табо́ру.

45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.

Das vierte Buch Mose (Numeri)

Kapitel 14

1 Da fuhr die ganze Gemeine auf5375 und5414 schrie, und das6963 Volk5712 weinete die Nacht3915.

2 Und alle Kinder1121 Israel3478 murreten wider Mose4872 und Aaron175; und die ganze Gemeine sprach559 zu ihnen5712: Ach, daß3863 wir in Ägyptenland776 gestorben4191 wären4191, oder noch stürben in dieser Wüste4057!

3 führet uns der HErr3068 in dies Land776, daß unsere Weiber802 durchs Schwert2719 fallen5307 und unsere Kinder2945 ein Raub957 werden? Ist‘s935 nicht besser2896, wir ziehen wieder7725 nach Ägypten4714?

4 Und5414 einer376 sprach559 zu dem andern251: Laßt uns einen Hauptmann7218 aufwerfen und wieder7725 nach Ägypten4714 ziehen!

5 Mose4872 aber und Aaron175 fielen5307 auf6440 ihr Angesicht vor6440 der ganzen5712 Versammlung6951 der Gemeine der Kinder1121 Israel3478.

6 Und Josua3091, der Sohn1121 Nuns5126, und Kaleb3612, der Sohn1121 Jephunnes3312, die auch das Land776 erkundet hatten8446, zerrissen7167 ihre Kleider899

7 und559 sprachen559 zu der ganzen5712 Gemeine der Kinder1121 Israel3478: Das776 Land776, das wir durchwandelt haben, zu erkunden8446, ist5674 sehr gut2896.

8 Wenn der HErr3068 uns gnädig ist2654, so wird er2100 uns in dasselbe Land776 bringen und uns geben5414, das ein Land776 ist935, da Milch2461 und Honig1706 innen fleußt.

9 Fallet nicht ab4775 vom HErrn3068 und fürchtet3372 euch3372 vor dem Volk5971 dieses Landes776 nicht; denn wir wollen sie wie Brot3899 fressen. Es ist ihr Schutz6738 von ihnen gewichen; der HErr3068 aber ist mit uns. Fürchtet euch5493 nicht vor ihnen!

10 Da sprach559 das ganze Volk5712, man sollte sie68 steinigen7275. Da erschien7200 die Herrlichkeit3519 des HErrn3068 in der Hütte168 des Stifts4150 allen Kindern1121 Israel3478.

11 Und der HErr3068 sprach559 zu Mose4872: Wie lange lästert mich5006 das Volk5971, und wie lange wollen sie nicht3808 an mich glauben539 durch allerlei Zeichen226, die ich unter7130 ihnen getan6213 habe?

12 So will ich sie mit Pestilenz1698 schlagen5221 und vertilgen3423 und dich zum größern1419 und mächtigem Volk1471 machen6213, denn dies ist.

13 Mose4872 aber sprach559 zu dem HErrn3068: So werden5927 es die Ägypter4714 hören; denn du hast8085 dies Volk5971 mit7130 deiner Kraft3581 mitten aus ihnen geführet.

14 Und5975 man559 wird sagen zu8085 den Einwohnern dieses Landes776, die da gehöret haben3427, daß du, HErr3068, unter7130 diesem Volk5971 seiest, daß du von Angesicht gesehen7200 werdest, und deine Wolke6051 stehe über ihnen5869, und du, HErr3068, gehest1980 vor5869 ihnen her in6440 der Wolkensäule6051 des Tages3119 und Feuersäule5982 des Nachts3915;

15 und würdest dies Volk5971 töten4191 wie einen259 Mann376, so würden die Heiden1471 sagen559, die solch Geschrei von dir8088 höreten, und sprechen559:

16 Der HErr3068 konnte3201 mitnichten1115 das Volk5971 ins Land776 bringen, das er ihnen geschworen7650 hatte935, darum hat er sie geschlachtet7819 in der Wüste4057.

17 So laß nun die Kraft3581 des HErrn136 groß werden1431, wie834 du559 gesagt1696 hast, und gesprochen:

18 Der HErr3068 ist5375 geduldig und von großer7227 Barmherzigkeit2617 und vergibt Missetat5771 und Übertretung und läßt niemand5352 ungestraft5352, sondern heimsucht die Missetat6588 der Väter1 über6485 die Kinder1121 ins dritte8029 und vierte7256 Glied.

19 So sei nun2008 gnädig der Missetat5771 dieses Volks5971 nach deiner großen1433 Barmherzigkeit2617, wie du auch vergeben5545 hast5375 diesem Volk5971 aus Ägypten4714 bis hieher.

20 Und der HErr3068 sprach: Ich hab‘s vergeben5545, wie du gesagt559 hast1697.

21 Aber199 so wahr als ich lebe2416, so soll alle Welt776 der Herrlichkeit3519 des HErrn3068 voll werden4390.

22 Denn alle die Männer582, die meine Herrlichkeit3519 und853 meine Zeichen226 gesehen7200 haben8085, die ich getan6213 habe in Ägypten4714 und in der Wüste4057, und mich nun zehnmal6235 versucht5254 und meiner Stimme6963 nicht gehorchet haben,

23 deren soll518 keiner das Land776 sehen7200, das ich ihren Vätern1 geschworen7650 habe; auch keiner soll7200 es sehen; der mich5006 verlästert hat.

24 Aber meinen Knecht5650 Kaleb3612, darum daß6118 ein anderer312 Geist7307 mit ihm ist935 und hat4390 mir310 treulich nachgefolget, den will935 ich in das Land776 bringen, darein er kommen ist, und sein3423 Same2233 soll es einnehmen,

25 dazu die Amalekiter6003 und Kanaaniter3669, die im Grunde6010 wohnen3427. Morgen4279 wendet euch6437 und ziehet5265 in die Wüste4057 auf dem Wege1870 zum Schilfmeer5488.

26 Und der HErr3068 redete1696 mit Mose4872 und Aaron175 und sprach559:

27 Wie lange murret diese böse7451 Gemeine wider mich? Denn ich habe das Murren3885 der Kinder1121 Israel3478, das, sie wider mich gemurret haben8085, gehöret.

28 Darum sprich1696 zu3808 ihnen: So wahr ich lebe2416, spricht5002 der HErr3068, ich will euch tun6213, wie ihr vor meinen Ohren241 gesagt559 habt.

29 Eure Leiber6297 sollen in8141 dieser Wüste4057 verfallen5307; und1121 alle, die4557 ihr gezählet seid6485 von zwanzig6242 Jahren und drüber, die ihr wider mich gemurret habt3885,

30 sollt nicht in das Land776 kommen935, darüber ich meine Hand gehoben habe5375, daß518 ich euch drinnen wohnen7931 ließe, ohne Kaleb3612, der Sohn1121 Jephunnes3312, und Josua3091, der Sohn1121 Nuns5126.

31 Eure Kinder2945, davon ihr sagtet: Sie559 werden ein Raub957 sein, die will935 ich hineinbringen, daß sie3988 erkennen3045 sollen das Land776, das ihr verwerfet.

32 Aber ihr samt euren Leibern6297 sollt in dieser Wüste4057 verfallen5307.

33 Und eure Kinder1121 sollen Hirten7462 sein8552 in der Wüste4057 vierzig705 Jahre8141 und eure Hurerei2184 tragen5375, bis daß eure Leiber6297 alle werden in der Wüste4057.

34 Nach der Zahl4557 der vierzig705 Tage3117, darin ihr3045 das Land776 erkundet habet, je ein Tag3117 soll ein Jahr gelten, daß sie vierzig705 Jahre eure Missetat5771 tragen5375, daß ihr inne werdet, was es sei, wenn3117 ich die Hand abziehe8569.

35 Ich, der HErr3068, hab‘s gesagt, das2063 will ich auch tun6213 aller dieser bösen7451 Gemeine, die sich3259 wider mich empöret hat1696. In dieser Wüste4057 sollen sie alle werden8552 und daselbst sterben4191.

36 Also starben durch die Plage vor dem HErrn alle die Männer582, die Mose4872 gesandt7971 hatte, das776 Land776 zu erkunden8446, und wiederkommen7725 waren3318 und dawider murren3885 machten3885 die ganze Gemeine,

37 damit daß sie582 dem Lande776 ein Geschrei1681 machten3318, daß es böse7451 wäre.

38 Aber Josua3091, der Sohn1121 Nuns5126, und Kaleb3612, der Sohn1121 Jephunnes3312, blieben lebendig2421 aus den Männern582, die gegangen1980 waren, das Land776 zu erkunden8446.

39 Und Mose4872 redete1696 diese Worte zu allen Kindern1121 Israel3478. Da trauerte56 das1697 Volk5971 sehr3966,

40 und machten sich7925 des Morgens1242 frühe auf5927 und zogen auf5927 die Höhe7218 des Gebirges2022 und sprachen559: Hie sind wir und wollen hinaufziehen an die Stätte4725, davon der HErr3068 gesagt559 hat2398; denn wir haben gesündiget.

41 Mose4872 aber sprach559: Warum übergehet ihr5674 also das Wort6310 des HErrn3068? Es wird euch nicht gelingen6743.

42 Ziehet nicht hinauf5927, denn der HErr3068 ist nicht unter7130 euch; daß ihr nicht geschlagen werdet5062 vor6440 euren Feinden341.

43 Denn die Amalekiter6003 und Kanaaniter3669 sind vor6440 euch310 daselbst, und ihr werdet durchs Schwert2719 fallen5307, darum daß ihr euch vom HErrn3068 gekehret habt; und der HErr3068 wird nicht mit euch sein7725.

44 Aber sie waren störrig6075, hinaufzuziehen auf5927 die Höhe7218 des Gebirges2022. Aber die Lade727 des Bundes1285 des HErrn3068 und Mose4872 kamen4185 nicht aus7130 dem Lager4264.

45 Da kamen die Amalekiter6003 und Kanaaniter3669, die auf dem Gebirge2022 wohneten, herab3381, und schlugen5221 und zerschmissen sie3427 bis gen Horma2767.

Числа

Розділ 14

Das vierte Buch Mose (Numeri)

Kapitel 14

1 І зняла́ зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.

1 Da fuhr die ganze Gemeine auf5375 und5414 schrie, und das6963 Volk5712 weinete die Nacht3915.

2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: „О, якби ми померли були́ в єгипетськім кра́ї, або щоб ми померли були в цій пустині!

2 Und alle Kinder1121 Israel3478 murreten wider Mose4872 und Aaron175; und die ganze Gemeine sprach559 zu ihnen5712: Ach, daß3863 wir in Ägyptenland776 gestorben4191 wären4191, oder noch stürben in dieser Wüste4057!

3 І нащо Господь провадить нас до того кра́ю, щоб нам попа́дати від меча? Жінки́ наші та діти наші стануть здо́биччю... Чи не краще нам верну́тися до Єгипту?“

3 führet uns der HErr3068 in dies Land776, daß unsere Weiber802 durchs Schwert2719 fallen5307 und unsere Kinder2945 ein Raub957 werden? Ist‘s935 nicht besser2896, wir ziehen wieder7725 nach Ägypten4714?

4 І сказали вони один до о́дного: „Оберімо собі го́лову, та й вертаймось до Єгипту!“

4 Und5414 einer376 sprach559 zu dem andern251: Laßt uns einen Hauptmann7218 aufwerfen und wieder7725 nach Ägypten4714 ziehen!

5 I впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.

5 Mose4872 aber und Aaron175 fielen5307 auf6440 ihr Angesicht vor6440 der ganzen5712 Versammlung6951 der Gemeine der Kinder1121 Israel3478.

6 А Ісу́с, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,

6 Und Josua3091, der Sohn1121 Nuns5126, und Kaleb3612, der Sohn1121 Jephunnes3312, die auch das Land776 erkundet hatten8446, zerrissen7167 ihre Kleider899

7 та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: „Той край, що перейшли́ ми по ньому, щоб розвідати його, край той дуже-дуже хороший!

7 und559 sprachen559 zu der ganzen5712 Gemeine der Kinder1121 Israel3478: Das776 Land776, das wir durchwandelt haben, zu erkunden8446, ist5674 sehr gut2896.

8 Якщо Господь уподо́бає Собі нас, то впровадить нас до того Кра́ю, і дасть його нам, край, який тече молоком та медом.

8 Wenn der HErr3068 uns gnädig ist2654, so wird er2100 uns in dasselbe Land776 bringen und uns geben5414, das ein Land776 ist935, da Milch2461 und Honig1706 innen fleußt.

9 Тільки не бунтуйтесь проти Господа, — і не бійтеся наро́ду того кра́ю, бо вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, — не бійтеся їх!

9 Fallet nicht ab4775 vom HErrn3068 und fürchtet3372 euch3372 vor dem Volk5971 dieses Landes776 nicht; denn wir wollen sie wie Brot3899 fressen. Es ist ihr Schutz6738 von ihnen gewichen; der HErr3068 aber ist mit uns. Fürchtet euch5493 nicht vor ihnen!

10 І сказала була вся громада, щоб камі́нням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізра́їлевим синам...

10 Da sprach559 das ganze Volk5712, man sollte sie68 steinigen7275. Da erschien7200 die Herrlichkeit3519 des HErrn3068 in der Hütte168 des Stifts4150 allen Kindern1121 Israel3478.

11 І промовив Господь до Мойсея: „Аж доки буде цей наро́д зневажа́ти Мене, і аж доки не будуть вони ві́рувати в Мене, у всі ті озна́ки, що Я учинив був серед нього?

11 Und der HErr3068 sprach559 zu Mose4872: Wie lange lästert mich5006 das Volk5971, und wie lange wollen sie nicht3808 an mich glauben539 durch allerlei Zeichen226, die ich unter7130 ihnen getan6213 habe?

12 Ударю його поразою, і позба́влю його насліддя, а тебе зроблю́ народом більшим і сильнішим від нього“.

12 So will ich sie mit Pestilenz1698 schlagen5221 und vertilgen3423 und dich zum größern1419 und mächtigem Volk1471 machen6213, denn dies ist.

13 І сказав Мойсей до Господа: „І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою наро́д цей,

13 Mose4872 aber sprach559 zu dem HErrn3068: So werden5927 es die Ägypter4714 hören; denn du hast8085 dies Volk5971 mit7130 deiner Kraft3581 mitten aus ihnen geführet.

14 та й скаже до ме́шканців цього кра́ю, які чули, що Ти Господь серед цього наро́ду, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, —

14 Und5975 man559 wird sagen zu8085 den Einwohnern dieses Landes776, die da gehöret haben3427, daß du, HErr3068, unter7130 diesem Volk5971 seiest, daß du von Angesicht gesehen7200 werdest, und deine Wolke6051 stehe über ihnen5869, und du, HErr3068, gehest1980 vor5869 ihnen her in6440 der Wolkensäule6051 des Tages3119 und Feuersäule5982 des Nachts3915;

15 якщо заб'єш Ти цей наро́д, як одну люди́ну, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:

15 und würdest dies Volk5971 töten4191 wie einen259 Mann376, so würden die Heiden1471 sagen559, die solch Geschrei von dir8088 höreten, und sprechen559:

16 Через неспромо́жність Господа впрова́дити той народ до кра́ю, якого Він заприся́г був їм, вигубив їх у пустині.

16 Der HErr3068 konnte3201 mitnichten1115 das Volk5971 ins Land776 bringen, das er ihnen geschworen7650 hatte935, darum hat er sie geschlachtet7819 in der Wüste4057.

17 А тепер нехай же звели́читься сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:

17 So laß nun die Kraft3581 des HErrn136 groß werden1431, wie834 du559 gesagt1696 hast, und gesprochen:

18 „Господь довготерпели́вий, і багатомилости́вий, Він прощає провину та пере́ступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколі́ннях“.

18 Der HErr3068 ist5375 geduldig und von großer7227 Barmherzigkeit2617 und vergibt Missetat5771 und Übertretung und läßt niemand5352 ungestraft5352, sondern heimsucht die Missetat6588 der Väter1 über6485 die Kinder1121 ins dritte8029 und vierte7256 Glied.

19 Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як проща́в Ти цьому наро́дові від Єгипту й аж сюди!“

19 So sei nun2008 gnädig der Missetat5771 dieses Volks5971 nach deiner großen1433 Barmherzigkeit2617, wie du auch vergeben5545 hast5375 diesem Volk5971 aus Ägypten4714 bis hieher.

20 А Господь сказав: „Я простив за словом твоїм.

20 Und der HErr3068 sprach: Ich hab‘s vergeben5545, wie du gesagt559 hast1697.

21 Але, як Я живий, — слава Господня напо́внить увесь оцей край.

21 Aber199 so wahr als ich lebe2416, so soll alle Welt776 der Herrlichkeit3519 des HErrn3068 voll werden4390.

22 Тому́ всі ті люди, що бачили славу Мою та озна́ки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробо́вували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,

22 Denn alle die Männer582, die meine Herrlichkeit3519 und853 meine Zeichen226 gesehen7200 haben8085, die ich getan6213 habe in Ägypten4714 und in der Wüste4057, und mich nun zehnmal6235 versucht5254 und meiner Stimme6963 nicht gehorchet haben,

23 поправді кажу, — не побачать вони того кра́ю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його́!

23 deren soll518 keiner das Land776 sehen7200, das ich ihren Vätern1 geschworen7650 habe; auch keiner soll7200 es sehen; der mich5006 verlästert hat.

24 Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він вико́нував накази Мої, то Я введу́ його до того краю, куди він увійшов був, і пото́мство його оволодіє ним.

24 Aber meinen Knecht5650 Kaleb3612, darum daß6118 ein anderer312 Geist7307 mit ihm ist935 und hat4390 mir310 treulich nachgefolget, den will935 ich in das Land776 bringen, darein er kommen ist, und sein3423 Same2233 soll es einnehmen,

25 А амалики́тянин та ханаане́янин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й руша́йте на пустиню дорогою Червоного моря!“

25 dazu die Amalekiter6003 und Kanaaniter3669, die im Grunde6010 wohnen3427. Morgen4279 wendet euch6437 und ziehet5265 in die Wüste4057 auf dem Wege1870 zum Schilfmeer5488.

26 І Господь промовляв до Мойсея й до Ааро́на, говорячи:

26 Und der HErr3068 redete1696 mit Mose4872 und Aaron175 und sprach559:

27 „Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Наріка́ння Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.

27 Wie lange murret diese böse7451 Gemeine wider mich? Denn ich habe das Murren3885 der Kinder1121 Israel3478, das, sie wider mich gemurret haben8085, gehöret.

28 Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, — як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю́ вам.

28 Darum sprich1696 zu3808 ihnen: So wahr ich lebe2416, spricht5002 der HErr3068, ich will euch tun6213, wie ihr vor meinen Ohren241 gesagt559 habt.

29 У цій пустині попа́дають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти́ літ і вище, що нарікали на Мене.

29 Eure Leiber6297 sollen in8141 dieser Wüste4057 verfallen5307; und1121 alle, die4557 ihr gezählet seid6485 von zwanzig6242 Jahren und drüber, die ihr wider mich gemurret habt3885,

30 Поправді кажу, — ви не ввійдете до того кра́ю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, — окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Нави́нового.

30 sollt nicht in das Land776 kommen935, darüber ich meine Hand gehoben habe5375, daß518 ich euch drinnen wohnen7931 ließe, ohne Kaleb3612, der Sohn1121 Jephunnes3312, und Josua3091, der Sohn1121 Nuns5126.

31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здо́биччю ворогові, то впрова́джу Я їх, і пізнають вони цей край, яким ви обри́дили.

31 Eure Kinder2945, davon ihr sagtet: Sie559 werden ein Raub957 sein, die will935 ich hineinbringen, daß sie3988 erkennen3045 sollen das Land776, das ihr verwerfet.

32 І ваші власні трупи попа́дають у цій пустині!

32 Aber ihr samt euren Leibern6297 sollt in dieser Wüste4057 verfallen5307.

33 А ваші сини будуть блукати на пустині со́рок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки ви́гинуть ваші трупи на пустині.

33 Und eure Kinder1121 sollen Hirten7462 sein8552 in der Wüste4057 vierzig705 Jahre8141 und eure Hurerei2184 tragen5375, bis daß eure Leiber6297 alle werden in der Wüste4057.

34 Числом тих днів, що розві́дували ви той край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!

34 Nach der Zahl4557 der vierzig705 Tage3117, darin ihr3045 das Land776 erkundet habet, je ein Tag3117 soll ein Jahr gelten, daß sie vierzig705 Jahre eure Missetat5771 tragen5375, daß ihr inne werdet, was es sei, wenn3117 ich die Hand abziehe8569.

35 Я, Господь, говорив: Поправді кажу, — оце зроблю́ всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають“.

35 Ich, der HErr3068, hab‘s gesagt, das2063 will ich auch tun6213 aller dieser bösen7451 Gemeine, die sich3259 wider mich empöret hat1696. In dieser Wüste4057 sollen sie alle werden8552 und daselbst sterben4191.

36 А ті люди, яких Мойсей послав був розві́дати той край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той край,

36 Also starben durch die Plage vor dem HErrn alle die Männer582, die Mose4872 gesandt7971 hatte, das776 Land776 zu erkunden8446, und wiederkommen7725 waren3318 und dawider murren3885 machten3885 die ganze Gemeine,

37 то ті люди, що пустили були злу вістку на той край, повмирали від пора́зи перед Господнім лицем.

37 damit daß sie582 dem Lande776 ein Geschrei1681 machten3318, daß es böse7451 wäre.

38 А Ісус, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, жили́ з тих людей, що ходили розвідати той край.

38 Aber Josua3091, der Sohn1121 Nuns5126, und Kaleb3612, der Sohn1121 Jephunnes3312, blieben lebendig2421 aus den Männern582, die gegangen1980 waren, das Land776 zu erkunden8446.

39 І говорив Мойсей ці слова́ до всіх Ізраїлевих синів, — і наро́д був у тяжкій жало́бі!

39 Und Mose4872 redete1696 diese Worte zu allen Kindern1121 Israel3478. Da trauerte56 das1697 Volk5971 sehr3966,

40 І повставали вони рано вранці, та й повихо́дили на верхі́в'я гори, говорячи: „Ось ми, — і ми пі́демо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили“.

40 und machten sich7925 des Morgens1242 frühe auf5927 und zogen auf5927 die Höhe7218 des Gebirges2022 und sprachen559: Hie sind wir und wollen hinaufziehen an die Stätte4725, davon der HErr3068 gesagt559 hat2398; denn wir haben gesündiget.

41 А Мойсей сказав: „Чому́ ж ви переступаєте нака́з Господній? Таж це не вдасться!

41 Mose4872 aber sprach559: Warum übergehet ihr5674 also das Wort6310 des HErrn3068? Es wird euch nicht gelingen6743.

42 Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то бу́дете побиті своїми ворогами.

42 Ziehet nicht hinauf5927, denn der HErr3068 ist nicht unter7130 euch; daß ihr nicht geschlagen werdet5062 vor6440 euren Feinden341.

43 Бо там перед вами амалики́тянин і ханаане́янин, і ви попа́даєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами“.

43 Denn die Amalekiter6003 und Kanaaniter3669 sind vor6440 euch310 daselbst, und ihr werdet durchs Schwert2719 fallen5307, darum daß ihr euch vom HErrn3068 gekehret habt; und der HErr3068 wird nicht mit euch sein7725.

44 Але вони осмі́лилися вийти на верхів'я гори, а ковче́г свідоцтва Господнього та Мойсей не ру́шилися з-посеред табо́ру.

44 Aber sie waren störrig6075, hinaufzuziehen auf5927 die Höhe7218 des Gebirges2022. Aber die Lade727 des Bundes1285 des HErrn3068 und Mose4872 kamen4185 nicht aus7130 dem Lager4264.

45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.

45 Da kamen die Amalekiter6003 und Kanaaniter3669, die auf dem Gebirge2022 wohneten, herab3381, und schlugen5221 und zerschmissen sie3427 bis gen Horma2767.

1.0x