CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Повт. 32
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Повторення Закону

Розділ 32

1 „Слухай, небо, а я говори́тиму, і хай почує земля мову уст моїх!

2 Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса́, моя мова, як кра́плі дощу на траву, та як зли́ва на зелень.

3 Як буду я кли́кати Йме́ння Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!

4 Він Скеля, а діло Його доскона́ле, всі бо дороги Його справедливі, — Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедли́вий і праведний Він.

5 Зіпсу́лись вони, — не Його то сини́, покоління невірне й покру́чене.

6 Чи тим віддасте́ Господе́ві, наро́де нікче́мний й немудрий? Чи ж не Він — Ба́тько твій, твій Творе́ць? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.

7 Пам'ятай про дні давні, розважайте про ро́ки усіх поколі́нь, — запитай свого ба́тька, і покаже тобі твоїх тих старши́х, а вони тобі скажуть.

8 Як Всевишній наро́дам спа́док давав, коли Він розділяв синів лю́дських, Він поставив границі наро́дам за числом Ізраїлевих синів.

9 Бо частка Господня — наро́д Його, Яків — відмі́ряний у́діл спа́дщини Його.

10 Знайшов Він його на пустинній землі та в степу́ завива́ння пусте́льних гієн, та й його оточи́в, уважав Він за ним, зберіга́в Він його, як зіни́цю оту́ свого ока.

11 Як гніздо́ своє будить орел, як ширя́є він понад своїми маля́тами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на раме́ні крилатім своїм, —

12 так Господь Сам прова́див його, а бога чужого при нім не було́.

13 Він його садови́в на висо́тах землі, і він їв польові́ врожа́ї, Він медом із скелі його годува́в, і оливою з ске́льного кре́меня,

14 маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібно́ї, ра́зом із лоєм ягнят та бара́нів з Баша́ну й козлів, ра́зом з такою пшеницею, як лій на нирка́х, і кров виноградної я́годи пив ти вином.

15 I потовстів Єшуру́н та й брика́тися став. І ти потовсті́в, погрубів, став гладки́й. І покинув він Бога, що його створи́в, і Ске́лю спасі́ння свого злегкова́жив.

16 Чужими богами Його роздражни́ли, Його розгніви́ли своїми гидо́тами.

17 Вони де́монам жертви складали, не Богу, складали бога́м, що не відали їх, нови́м, що недавно прийшли, — не лякалися їх батьки ваші!

18 Забуваєш ти Ске́лю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.

19 I побачив Госпо́дь, та й знена́видів їх, через гнів на синів Своїх і на дочо́к Своїх,

20 та й сказав: „Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кіне́ць, бо вони покоління розбе́щене, діти, що в них нема віри.

21 Роздражни́ли Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгніви́ли своїми марно́тами, тому роздражню́ Я їх тим, хто не наро́д, — нерозумним наро́дом розгніваю їх.

22 Бо був загорівся огонь Мого гні́ву, і пали́вся він аж до шео́лу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підва́лини гір.

23 Я на них нагрома́джу нещастя, зуживу́ Свої стріли на них.

24 Будуть ви́снажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та зара́зою лютою, і зу́ба звіри́ни нашлю́ Я на них, з отрутою плазуні́в по землі.

25 Надворі́ забива́тиме меч, а в кімна́тах — страхі́ття, як юнака́, так і ді́вчину, грудне́ немовля́ з чоловіком поси́вілим.

26 Я сказав: Повигу́блюю їх, відірву́ від людей їхню пам'ять,

27 та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб проти́вники їх не згорди́лися, щоб вони не сказали: Підне́слася наша рука, і не Господь учинив усе це.

28 Бо вони — люд безрадний, і нема в них розумува́ння.

29 Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були́ про кінець свій.

30 Як може один гнати тисячу, а два — проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала́ їхня Скеля, і Господь видав їх?

31 Не така бо їх скеля, як наша та Ске́ля, хай су́дять самі вороги.

32 Бо їх виноград — з винограду содо́мського та з піль тих гомо́рських, винні ягоди їхні — отру́йні то я́годи, вони гро́на гірко́ти для них.

33 вино їхнє — зміїна отру́та і гадю́ча поги́бельна їдь!

34 Чи за́мкнене в Мене не це, у скарбни́цях Моїх запеча́тане?

35 Моя пі́мста й відпла́та на час, коли їхня нога́ посковзне́ться, бо близьки́й день поги́белі їх, поспішає майбутнє для них.

36 Бо розсудить Господь Свій наро́д, і змилосе́рдиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабі́ла, і нема ні невільного, ані вільного.

37 І Він скаже тоді: Де їх бо́ги, де скеля, що в ній поховались вони,

38 що їли вони лій кривавих їх же́ртов, пили вино же́ртов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.

39 Побачте тепер, що Я — Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й ожи́влюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.

40 Бо до неба підно́шу Я руку Свою та й кажу́: Я навіки Живий!

41 Поправді кажу вам: Я ві́стря Свого меча нагострю́, і рука Моя схо́питься суду, тоді відімщу́ Я Своїм ворогам, і Своїм ненави́сникам Я відплачу́.

42 Я стріли Свої понапо́юю кров'ю, — а Мій меч поїда́тиме м'ясо, кров'ю забитого й бра́нця, головами кучма́тими ворога.

43 Радійте, погани, з наро́дом Його, бо Він відімсти́ться за кров Своїх всіх рабів, і пі́мсту поверне Своїм ворогам, і ви́купить землю Свою, Свій наро́д“.

44 І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова́ цієї пісні до ушей наро́ду, він та Ісус, син Нави́нів.

45 А коли Мойсей скінчи́в промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,

46 то сказав він до них: „Приложіть свої серця́ до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова́ цього Зако́ну.

47 Бо це для вас не слово порожнє, — воно життя ваше, і цим словом ви продо́вжите дні на цій землі, куди ви перехо́дите Йордан, щоб посісти її“.

48 І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:

49 „Вийди на ту го́ру Аварім, на гору Нево́, що в моавському кра́ї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.

50 І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Ааро́н на Гор-горі, і долучився до своєї рідні,

51 за те, що ви спроневі́рилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізра́їлевих синів.

52 Бо знавпроти побачиш ти той край, та не вві́йдеш туди, до того кра́ю, що Я даю Ізраїлевим синам“.

Das fünfte Buch Mose (Deuteronomium)

Kapitel 32

1 Merket auf, ihr8085 Himmel8064, ich will reden1696; und die Erde776 höre238 die Rede561 meines Mundes6310!

2 Meine Lehre3948 triefe6201 wie der Regen4306, und meine Rede565 fließe5140 wie Tau2919, wie der Regen8164 auf das Gras1877 und wie die Tropfen7241 auf das Kraut6212.

3 Denn ich will den Namen8034 des HErrn3068 preisen7121. Gebt3051 unserm GOtt430 allein die Ehre1433!

4 Er ist ein Fels6697. Seine Werke6467 sind unsträflich; denn alles, was er tut1870, das ist recht4941. Treu530 ist GOtt410 und kein Böses5766 an ihm3477; gerecht6662 und fromm8549 ist er.

5 Die verkehrte6141 und böse6618 Art1755 fällt von ihm ab7843; sie sind Schandflecken3971 und nicht seine Kinder1121.

6 Dankest1580 du also7069 dem HErrn, deinem GOtt, du toll5036 und töricht2450 Volk5971? Ist er nicht3559 dein Vater1 und dein HErr3068? Ist‘s nicht er allein, der dich gemacht6213 und bereitet hat?

7 Gedenke2142 der vorigen Zeit3117 bis daher5769 und betrachte995, was er getan hat8141 an5046 den1755 alten Vätern. Frage7592 deinen Vater1, der wird dir‘s verkündigen, deine Ältesten2205, die werden dir‘s sagen559.

8 Da der Allerhöchste5945 die Völker1471 zerteilete und zerstreuete der Menschen120 Kinder1121, da setzte er5324 die Grenzen1367 der Völker5971 nach der Zahl4557 der Kinder1121 Israel3478.

9 Denn des HErrn3068 Teil2506 ist2256 sein Volk5971; Jakob3290 ist die Schnur seines Erbes5159.

10 Er fand4672 ihn5437 in der Wüste4057, in der dürren8414 Einöde3452, da380 es heulet. Er führete ihn5869 und gab ihm das776 Gesetz. Er behütete5341 ihn wie seinen Augapfel,

11 wie ein Adler5404 ausführet seine Jungen1469 und über ihnen schwebet. Er breitete6566 seine Fittiche3671 aus und nahm3947 ihn und trug5375 sie auf5782 seinen Flügeln84.

12 Der HErr3068 allein910 leitete5148 ihn, und war kein fremder5236 GOtt410 mit ihm.

13 Er ließ ihn398 hoch herfahren7392 auf1116 Erden776 und nährete ihn mit den Früchten8570 des Feldes7704, und ließ ihn Honig1706 saugen3243 aus den Felsen5553 und Öl8081 aus den harten2496 Steinen6697,

14 Butter2529 von den Kühen1241 und1121 Milch2461 von den Schafen6629, samt dem Fett2459 von den Lämmern3733, und feiste Widder352 und Böcke6260 mit fetten1316 Nieren3629, und Weizen2406, und tränkte8354 ihn mit gutem2561 Traubenblut1818.

15 Da er aber fett8080 und satt ward, ward er geil. Er ist fett8080 und dick5666 und stark worden und hat den GOtt433 fahren lassen5203, der ihn gemacht6213 hat Er hat den Fels6697 seines Heils3444 gering geachtet5034;

16 und hat ihn zu Eifer7065 gereizet durch Fremde2114, durch die Greuel8441 hat er ihn erzürnet3707.

17 Sie haben3045 den Feldteufeln geopfert2076 und430 nicht ihrem GOtt433, den Göttern, die sie nicht kannten, den neuen2319, die zuvor7138 nicht gewesen sind935, die eure Väter1 nicht geehret haben8175.

18 Deinen Fels6697, der dich gezeuget hat3205, hast du aus der Acht gelassen7911 und hast vergessen7876 Gottes410, der dich gemacht hat2342.

19 Und da es der HErr3068 sah7200, ward er5006 zornig3708 über seine Söhne1121 und Töchter1323.

20 Und er sprach559: Ich will7200 mein Antlitz vor6440 ihnen verbergen5641, will sehen, was ihnen zuletzt319 widerfahren wird; denn es ist eine verkehrte8419 Art1755, es sind untreue529 Kinder1121.

21 Sie haben mich7065 gereizet an dem, das nicht3808 GOtt410 ist; mit ihrer Abgötterei1892 haben sie mich7065 erzürnet3707 und ich will sie wieder reizen an dem, das nicht ein Volk5971 ist; an einem närrischen Volk1471 will ich sie erzürnen3707.

22 Denn das Feuer784 ist398 angegangen6919 durch meinen Zorn639 und wird brennen3344 bis in die unterste8482 Hölle7585; und wird verzehren das Land776 mit seinem Gewächs2981 und wird anzünden3857 die Grundfeste der Berge2022.

23 Ich will alles Unglück7451 über sie häufen5595, ich will alle meine Pfeile2671 in sie schießen3615.

24 Vor Hunger7458 sollen sie verschmachten4198 und verzehret werden vom Fieber7565 und jähem4815 Tode. Ich will der Tiere929 Zähne8127 unter sie schicken7971 und der Schlangen2119 Gift2534.

25 Auswendig2351 wird sie das Schwert2719 berauben7921 und inwendig2315 das Schrecken367; beide, Jünglinge970 und Jungfrauen1330, die Säuglinge3243 mit dem grauen7872 Manne376.

26 Ich will sagen559: Wo sind sie6284? Ich werde ihr Gedächtnis2143 aufheben7673 unter den Menschen582,

27 wenn3884 ich nicht den Zorn3708 der Feinde341 scheuete, daß nicht ihre Feinde6862 stolz würden5234 und möchten sagen559: Unsere Macht3027 ist1481 hoch7311, und der HErr3068 hat nicht solches alles getan6466.

28 Denn es ist ein Volk1471, da kein6 Rat6098 innen ist, und ist kein Verstand8394 in ihnen.

29 O daß3863 sie weise wären2449 und vernähmen solches7919, daß sie verstünden, was ihnen hernach319 begegnen wird995!

30 Wie geht es zu5462, daß3588 einer259 wird ihrer tausend505 jagen7291 und zween werden5127 zehntausend7233 flüchtig machen? Ist‘s nicht3808 daß sie8147 ihr Fels6697 verkauft4376 hat, und der HErr3068 hat sie505 übergeben?

31 Denn unser Fels6697 ist nicht wie ihr Fels6697, des sind unsere Feinde341 selbst Richter6414.

32 Denn ihr Weinstock1612 ist des Weinstocks zu Sodom5467 und von dem Acker7709 Gomorrhas; ihre Trauben6025 sind Galle7219, sie haben bittere4846 Beeren6025;

33 ihr Wein3196 ist Drachengift2534 und wütiger393 Ottern6620 Galle7219.

34 Ist solches nicht bei mir verborgen3647 und versiegelt2856 in meinen Schätzen214?

35 Die Rache ist7272 mein5359; ich will vergelten8005. Zu seiner Zeit6256 soll6264 ihr Fuß gleiten4131; denn die Zeit3117 ihres Unglücks343 ist nahe7138, und ihr Künftiges eilet herzu2363.

36 Denn der HErr3068 wird sein Volk5971 richten1777 und über seine Knechte5650 wird er sich7200 erbarmen5162. Denn er wird ansehen, daß ihre Macht3027 dahin235, ist, und beide das Verschlossene6113 und Verlassene5800 weg657 ist.

37 Und man559 wird sagen: Wo sind ihre Götter430, ihr Fels6697, darauf sie traueten,

38 von welcher Opfer2077 sie6965 Fett2459 aßen398 und tranken8354 den Wein3196 ihres Trankopfers? Lasset sie aufstehen und euch helfen5826 und euch schützen5643!

39 Sehet ihr nun, daß ich‘s allein bin, und ist7200 kein GOtt430 neben mir? Ich kann töten4191 und lebendig2421 machen; ich kann schlagen4272 und kann heilen7495, und ist niemand, der aus meiner Hand3027 errette5337.

40 Denn ich will meine Hand3027 in den Himmel8064 heben5375 und will sagen559: Ich lebe2416 ewiglich5769.

41 Wenn ich den Blitz1300 meines Schwerts2719 wetzen8150 werde, und meine Hand3027 zur Strafe4941 greifen270 wird, so will ich mich wieder7725 rächen5359 an meinen Feinden6862 und denen, die mich hassen8130, vergelten7999.

42 Ich will meine Pfeile2671 mit Blut1818 trunken7937 machen, und mein Schwert2719 soll Fleisch1320 fressen398 über dem Blut1818 der Erschlagenen2491 und über dem Gefängnis und über dem entblößten6546 Haupt7218 des Feindes341.

43 Jauchzet7442 alle die ihr sein5358 Volk1471 seid; denn er wird das Blut1818 seiner Knechte5650 rächen5359 und wird sich7725 an seinen Feinden6862 rächen und gnädig3722 sein dem Lande127 seines Volks5971.

44 Und Mose4872 kam935 und redete1696 alle Worte1697 dieses Liedes7892 vor den Ohren241 des Volks5971, er und Josua1954, der Sohn1121 Nuns5126.

45 Da nun Mose4872 solches alles1697 ausgeredet1696 hatte3615 zum ganzen Israel3478,

46 sprach559 er7760 zu ihnen: Nehmet zu Herzen3824 alle Worte1697, die ich euch heute3117 bezeuge5749, daß ihr euren Kindern1121 befehlet, daß sie6680 halten8104 und tun6213 alle Worte1697 dieses Gesetzes8451.

47 Denn es ist nicht ein vergeblich Wort1697 an euch, sondern es ist euer Leben2416; und solch Wort1697 wird euer Leben verlängern748 auf dem Lande127, da3117 ihr hingehet über5674 den Jordan3383, daß ihr‘s einnehmet3423.

48 Und der HErr3068 redete1696 mit Mose4872 desselben6106 Tages3117 und sprach559:

49 Gehe auf5927 das776 Gebirge2022 Abarim5682, auf6440 den Berg2022 Nebo5015, der da liegt im Moabiterlande gegen Jericho3405 über, und besiehe das Land776 Kanaan3667, das ich den Kindern1121 Israel3478 zum Eigentum272 geben5414 werde7200,

50 und stirb auf5927 dem Berge2022, wenn du hinaufkommen bist, und versammle622 dich zu4191 deinem Volk5971, gleichwie dein Bruder251 Aaron175 starb4191 auf dem Berge2022 Hor2023 und sich zu seinem Volk5971 versammelte622,

51 darum daß ihr euch6942 an mir versündiget habt4603 unter8432 den Kindern1121 Israel3478 bei dem Haderwasser4325 zu Kades6946 in der Wüste4057 Zin6790, daß ihr mich, nicht, heiligtet unter8432 den Kindern1121 Israel3478;

52 denn du sollst das776 Land776 gegen dir sehen7200, das ich den Kindern1121 Israel3478 gebe5414, aber du sollst nicht hineinkommen935:

Повторення Закону

Розділ 32

Das fünfte Buch Mose (Deuteronomium)

Kapitel 32

1 „Слухай, небо, а я говори́тиму, і хай почує земля мову уст моїх!

1 Merket auf, ihr8085 Himmel8064, ich will reden1696; und die Erde776 höre238 die Rede561 meines Mundes6310!

2 Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса́, моя мова, як кра́плі дощу на траву, та як зли́ва на зелень.

2 Meine Lehre3948 triefe6201 wie der Regen4306, und meine Rede565 fließe5140 wie Tau2919, wie der Regen8164 auf das Gras1877 und wie die Tropfen7241 auf das Kraut6212.

3 Як буду я кли́кати Йме́ння Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!

3 Denn ich will den Namen8034 des HErrn3068 preisen7121. Gebt3051 unserm GOtt430 allein die Ehre1433!

4 Він Скеля, а діло Його доскона́ле, всі бо дороги Його справедливі, — Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедли́вий і праведний Він.

4 Er ist ein Fels6697. Seine Werke6467 sind unsträflich; denn alles, was er tut1870, das ist recht4941. Treu530 ist GOtt410 und kein Böses5766 an ihm3477; gerecht6662 und fromm8549 ist er.

5 Зіпсу́лись вони, — не Його то сини́, покоління невірне й покру́чене.

5 Die verkehrte6141 und böse6618 Art1755 fällt von ihm ab7843; sie sind Schandflecken3971 und nicht seine Kinder1121.

6 Чи тим віддасте́ Господе́ві, наро́де нікче́мний й немудрий? Чи ж не Він — Ба́тько твій, твій Творе́ць? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.

6 Dankest1580 du also7069 dem HErrn, deinem GOtt, du toll5036 und töricht2450 Volk5971? Ist er nicht3559 dein Vater1 und dein HErr3068? Ist‘s nicht er allein, der dich gemacht6213 und bereitet hat?

7 Пам'ятай про дні давні, розважайте про ро́ки усіх поколі́нь, — запитай свого ба́тька, і покаже тобі твоїх тих старши́х, а вони тобі скажуть.

7 Gedenke2142 der vorigen Zeit3117 bis daher5769 und betrachte995, was er getan hat8141 an5046 den1755 alten Vätern. Frage7592 deinen Vater1, der wird dir‘s verkündigen, deine Ältesten2205, die werden dir‘s sagen559.

8 Як Всевишній наро́дам спа́док давав, коли Він розділяв синів лю́дських, Він поставив границі наро́дам за числом Ізраїлевих синів.

8 Da der Allerhöchste5945 die Völker1471 zerteilete und zerstreuete der Menschen120 Kinder1121, da setzte er5324 die Grenzen1367 der Völker5971 nach der Zahl4557 der Kinder1121 Israel3478.

9 Бо частка Господня — наро́д Його, Яків — відмі́ряний у́діл спа́дщини Його.

9 Denn des HErrn3068 Teil2506 ist2256 sein Volk5971; Jakob3290 ist die Schnur seines Erbes5159.

10 Знайшов Він його на пустинній землі та в степу́ завива́ння пусте́льних гієн, та й його оточи́в, уважав Він за ним, зберіга́в Він його, як зіни́цю оту́ свого ока.

10 Er fand4672 ihn5437 in der Wüste4057, in der dürren8414 Einöde3452, da380 es heulet. Er führete ihn5869 und gab ihm das776 Gesetz. Er behütete5341 ihn wie seinen Augapfel,

11 Як гніздо́ своє будить орел, як ширя́є він понад своїми маля́тами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на раме́ні крилатім своїм, —

11 wie ein Adler5404 ausführet seine Jungen1469 und über ihnen schwebet. Er breitete6566 seine Fittiche3671 aus und nahm3947 ihn und trug5375 sie auf5782 seinen Flügeln84.

12 так Господь Сам прова́див його, а бога чужого при нім не було́.

12 Der HErr3068 allein910 leitete5148 ihn, und war kein fremder5236 GOtt410 mit ihm.

13 Він його садови́в на висо́тах землі, і він їв польові́ врожа́ї, Він медом із скелі його годува́в, і оливою з ске́льного кре́меня,

13 Er ließ ihn398 hoch herfahren7392 auf1116 Erden776 und nährete ihn mit den Früchten8570 des Feldes7704, und ließ ihn Honig1706 saugen3243 aus den Felsen5553 und Öl8081 aus den harten2496 Steinen6697,

14 маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібно́ї, ра́зом із лоєм ягнят та бара́нів з Баша́ну й козлів, ра́зом з такою пшеницею, як лій на нирка́х, і кров виноградної я́годи пив ти вином.

14 Butter2529 von den Kühen1241 und1121 Milch2461 von den Schafen6629, samt dem Fett2459 von den Lämmern3733, und feiste Widder352 und Böcke6260 mit fetten1316 Nieren3629, und Weizen2406, und tränkte8354 ihn mit gutem2561 Traubenblut1818.

15 I потовстів Єшуру́н та й брика́тися став. І ти потовсті́в, погрубів, став гладки́й. І покинув він Бога, що його створи́в, і Ске́лю спасі́ння свого злегкова́жив.

15 Da er aber fett8080 und satt ward, ward er geil. Er ist fett8080 und dick5666 und stark worden und hat den GOtt433 fahren lassen5203, der ihn gemacht6213 hat Er hat den Fels6697 seines Heils3444 gering geachtet5034;

16 Чужими богами Його роздражни́ли, Його розгніви́ли своїми гидо́тами.

16 und hat ihn zu Eifer7065 gereizet durch Fremde2114, durch die Greuel8441 hat er ihn erzürnet3707.

17 Вони де́монам жертви складали, не Богу, складали бога́м, що не відали їх, нови́м, що недавно прийшли, — не лякалися їх батьки ваші!

17 Sie haben3045 den Feldteufeln geopfert2076 und430 nicht ihrem GOtt433, den Göttern, die sie nicht kannten, den neuen2319, die zuvor7138 nicht gewesen sind935, die eure Väter1 nicht geehret haben8175.

18 Забуваєш ти Ске́лю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.

18 Deinen Fels6697, der dich gezeuget hat3205, hast du aus der Acht gelassen7911 und hast vergessen7876 Gottes410, der dich gemacht hat2342.

19 I побачив Госпо́дь, та й знена́видів їх, через гнів на синів Своїх і на дочо́к Своїх,

19 Und da es der HErr3068 sah7200, ward er5006 zornig3708 über seine Söhne1121 und Töchter1323.

20 та й сказав: „Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кіне́ць, бо вони покоління розбе́щене, діти, що в них нема віри.

20 Und er sprach559: Ich will7200 mein Antlitz vor6440 ihnen verbergen5641, will sehen, was ihnen zuletzt319 widerfahren wird; denn es ist eine verkehrte8419 Art1755, es sind untreue529 Kinder1121.

21 Роздражни́ли Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгніви́ли своїми марно́тами, тому роздражню́ Я їх тим, хто не наро́д, — нерозумним наро́дом розгніваю їх.

21 Sie haben mich7065 gereizet an dem, das nicht3808 GOtt410 ist; mit ihrer Abgötterei1892 haben sie mich7065 erzürnet3707 und ich will sie wieder reizen an dem, das nicht ein Volk5971 ist; an einem närrischen Volk1471 will ich sie erzürnen3707.

22 Бо був загорівся огонь Мого гні́ву, і пали́вся він аж до шео́лу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підва́лини гір.

22 Denn das Feuer784 ist398 angegangen6919 durch meinen Zorn639 und wird brennen3344 bis in die unterste8482 Hölle7585; und wird verzehren das Land776 mit seinem Gewächs2981 und wird anzünden3857 die Grundfeste der Berge2022.

23 Я на них нагрома́джу нещастя, зуживу́ Свої стріли на них.

23 Ich will alles Unglück7451 über sie häufen5595, ich will alle meine Pfeile2671 in sie schießen3615.

24 Будуть ви́снажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та зара́зою лютою, і зу́ба звіри́ни нашлю́ Я на них, з отрутою плазуні́в по землі.

24 Vor Hunger7458 sollen sie verschmachten4198 und verzehret werden vom Fieber7565 und jähem4815 Tode. Ich will der Tiere929 Zähne8127 unter sie schicken7971 und der Schlangen2119 Gift2534.

25 Надворі́ забива́тиме меч, а в кімна́тах — страхі́ття, як юнака́, так і ді́вчину, грудне́ немовля́ з чоловіком поси́вілим.

25 Auswendig2351 wird sie das Schwert2719 berauben7921 und inwendig2315 das Schrecken367; beide, Jünglinge970 und Jungfrauen1330, die Säuglinge3243 mit dem grauen7872 Manne376.

26 Я сказав: Повигу́блюю їх, відірву́ від людей їхню пам'ять,

26 Ich will sagen559: Wo sind sie6284? Ich werde ihr Gedächtnis2143 aufheben7673 unter den Menschen582,

27 та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб проти́вники їх не згорди́лися, щоб вони не сказали: Підне́слася наша рука, і не Господь учинив усе це.

27 wenn3884 ich nicht den Zorn3708 der Feinde341 scheuete, daß nicht ihre Feinde6862 stolz würden5234 und möchten sagen559: Unsere Macht3027 ist1481 hoch7311, und der HErr3068 hat nicht solches alles getan6466.

28 Бо вони — люд безрадний, і нема в них розумува́ння.

28 Denn es ist ein Volk1471, da kein6 Rat6098 innen ist, und ist kein Verstand8394 in ihnen.

29 Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були́ про кінець свій.

29 O daß3863 sie weise wären2449 und vernähmen solches7919, daß sie verstünden, was ihnen hernach319 begegnen wird995!

30 Як може один гнати тисячу, а два — проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала́ їхня Скеля, і Господь видав їх?

30 Wie geht es zu5462, daß3588 einer259 wird ihrer tausend505 jagen7291 und zween werden5127 zehntausend7233 flüchtig machen? Ist‘s nicht3808 daß sie8147 ihr Fels6697 verkauft4376 hat, und der HErr3068 hat sie505 übergeben?

31 Не така бо їх скеля, як наша та Ске́ля, хай су́дять самі вороги.

31 Denn unser Fels6697 ist nicht wie ihr Fels6697, des sind unsere Feinde341 selbst Richter6414.

32 Бо їх виноград — з винограду содо́мського та з піль тих гомо́рських, винні ягоди їхні — отру́йні то я́годи, вони гро́на гірко́ти для них.

32 Denn ihr Weinstock1612 ist des Weinstocks zu Sodom5467 und von dem Acker7709 Gomorrhas; ihre Trauben6025 sind Galle7219, sie haben bittere4846 Beeren6025;

33 вино їхнє — зміїна отру́та і гадю́ча поги́бельна їдь!

33 ihr Wein3196 ist Drachengift2534 und wütiger393 Ottern6620 Galle7219.

34 Чи за́мкнене в Мене не це, у скарбни́цях Моїх запеча́тане?

34 Ist solches nicht bei mir verborgen3647 und versiegelt2856 in meinen Schätzen214?

35 Моя пі́мста й відпла́та на час, коли їхня нога́ посковзне́ться, бо близьки́й день поги́белі їх, поспішає майбутнє для них.

35 Die Rache ist7272 mein5359; ich will vergelten8005. Zu seiner Zeit6256 soll6264 ihr Fuß gleiten4131; denn die Zeit3117 ihres Unglücks343 ist nahe7138, und ihr Künftiges eilet herzu2363.

36 Бо розсудить Господь Свій наро́д, і змилосе́рдиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабі́ла, і нема ні невільного, ані вільного.

36 Denn der HErr3068 wird sein Volk5971 richten1777 und über seine Knechte5650 wird er sich7200 erbarmen5162. Denn er wird ansehen, daß ihre Macht3027 dahin235, ist, und beide das Verschlossene6113 und Verlassene5800 weg657 ist.

37 І Він скаже тоді: Де їх бо́ги, де скеля, що в ній поховались вони,

37 Und man559 wird sagen: Wo sind ihre Götter430, ihr Fels6697, darauf sie traueten,

38 що їли вони лій кривавих їх же́ртов, пили вино же́ртов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.

38 von welcher Opfer2077 sie6965 Fett2459 aßen398 und tranken8354 den Wein3196 ihres Trankopfers? Lasset sie aufstehen und euch helfen5826 und euch schützen5643!

39 Побачте тепер, що Я — Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й ожи́влюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.

39 Sehet ihr nun, daß ich‘s allein bin, und ist7200 kein GOtt430 neben mir? Ich kann töten4191 und lebendig2421 machen; ich kann schlagen4272 und kann heilen7495, und ist niemand, der aus meiner Hand3027 errette5337.

40 Бо до неба підно́шу Я руку Свою та й кажу́: Я навіки Живий!

40 Denn ich will meine Hand3027 in den Himmel8064 heben5375 und will sagen559: Ich lebe2416 ewiglich5769.

41 Поправді кажу вам: Я ві́стря Свого меча нагострю́, і рука Моя схо́питься суду, тоді відімщу́ Я Своїм ворогам, і Своїм ненави́сникам Я відплачу́.

41 Wenn ich den Blitz1300 meines Schwerts2719 wetzen8150 werde, und meine Hand3027 zur Strafe4941 greifen270 wird, so will ich mich wieder7725 rächen5359 an meinen Feinden6862 und denen, die mich hassen8130, vergelten7999.

42 Я стріли Свої понапо́юю кров'ю, — а Мій меч поїда́тиме м'ясо, кров'ю забитого й бра́нця, головами кучма́тими ворога.

42 Ich will meine Pfeile2671 mit Blut1818 trunken7937 machen, und mein Schwert2719 soll Fleisch1320 fressen398 über dem Blut1818 der Erschlagenen2491 und über dem Gefängnis und über dem entblößten6546 Haupt7218 des Feindes341.

43 Радійте, погани, з наро́дом Його, бо Він відімсти́ться за кров Своїх всіх рабів, і пі́мсту поверне Своїм ворогам, і ви́купить землю Свою, Свій наро́д“.

43 Jauchzet7442 alle die ihr sein5358 Volk1471 seid; denn er wird das Blut1818 seiner Knechte5650 rächen5359 und wird sich7725 an seinen Feinden6862 rächen und gnädig3722 sein dem Lande127 seines Volks5971.

44 І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова́ цієї пісні до ушей наро́ду, він та Ісус, син Нави́нів.

44 Und Mose4872 kam935 und redete1696 alle Worte1697 dieses Liedes7892 vor den Ohren241 des Volks5971, er und Josua1954, der Sohn1121 Nuns5126.

45 А коли Мойсей скінчи́в промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,

45 Da nun Mose4872 solches alles1697 ausgeredet1696 hatte3615 zum ganzen Israel3478,

46 то сказав він до них: „Приложіть свої серця́ до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова́ цього Зако́ну.

46 sprach559 er7760 zu ihnen: Nehmet zu Herzen3824 alle Worte1697, die ich euch heute3117 bezeuge5749, daß ihr euren Kindern1121 befehlet, daß sie6680 halten8104 und tun6213 alle Worte1697 dieses Gesetzes8451.

47 Бо це для вас не слово порожнє, — воно життя ваше, і цим словом ви продо́вжите дні на цій землі, куди ви перехо́дите Йордан, щоб посісти її“.

47 Denn es ist nicht ein vergeblich Wort1697 an euch, sondern es ist euer Leben2416; und solch Wort1697 wird euer Leben verlängern748 auf dem Lande127, da3117 ihr hingehet über5674 den Jordan3383, daß ihr‘s einnehmet3423.

48 І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:

48 Und der HErr3068 redete1696 mit Mose4872 desselben6106 Tages3117 und sprach559:

49 „Вийди на ту го́ру Аварім, на гору Нево́, що в моавському кра́ї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.

49 Gehe auf5927 das776 Gebirge2022 Abarim5682, auf6440 den Berg2022 Nebo5015, der da liegt im Moabiterlande gegen Jericho3405 über, und besiehe das Land776 Kanaan3667, das ich den Kindern1121 Israel3478 zum Eigentum272 geben5414 werde7200,

50 І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Ааро́н на Гор-горі, і долучився до своєї рідні,

50 und stirb auf5927 dem Berge2022, wenn du hinaufkommen bist, und versammle622 dich zu4191 deinem Volk5971, gleichwie dein Bruder251 Aaron175 starb4191 auf dem Berge2022 Hor2023 und sich zu seinem Volk5971 versammelte622,

51 за те, що ви спроневі́рилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізра́їлевих синів.

51 darum daß ihr euch6942 an mir versündiget habt4603 unter8432 den Kindern1121 Israel3478 bei dem Haderwasser4325 zu Kades6946 in der Wüste4057 Zin6790, daß ihr mich, nicht, heiligtet unter8432 den Kindern1121 Israel3478;

52 Бо знавпроти побачиш ти той край, та не вві́йдеш туди, до того кра́ю, що Я даю Ізраїлевим синам“.

52 denn du sollst das776 Land776 gegen dir sehen7200, das ich den Kindern1121 Israel3478 gebe5414, aber du sollst nicht hineinkommen935:

1.0x