Евангелие от ЛукиГлава 12 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 Он |
|
15 При этом |
|
16 И |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
|
40 |
|
41 |
|
42 |
|
43 |
|
44 |
|
45 |
|
46 |
|
47 |
|
48 |
|
49 |
|
50 |
|
51 |
|
52 |
|
53 |
|
54 |
|
55 |
|
56 |
|
57 |
|
58 |
|
59 |
Вiд ЛукиРозділ 12 |
|
1 |
|
2 Бо немає нічо́го захо́ваного, що не відкриється, ні таємного, що не ви́явиться. |
|
3 Тому все, що́ казали ви по́темки, — при світлі почується, що́ ж шептали на вухо в коморах, — на даха́х проповідане бу́де. |
|
4 Кажу́ ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити! |
|
5 Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того́, хто має вла́ду, убивши, укинути в геє́нну. Так, кажу́ вам: Того бійтеся! |
|
6 Чи ж не п'ять горобців продають за два гро́ші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий. |
|
7 Але навіть воло́сся вам на голові порахо́ване все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців! |
|
8 Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми́ Мене визнає, того визнає й Син Лю́дський перед Ангола́ми Божими. |
|
9 Хто ж Мене відцурається перед людьми́, того відцурається перед ангола́ми Божими. |
|
10 І кожному, хто скаже слово на Лю́дського Сина, йому про́ститься; а хто зневажа́тиме Духа Святого, — не про́ститься. |
|
11 А коли вас водитимуть до синагог, і до уря́дів, і до влад, — не турбуйтеся, я́к або що́ відповідати чи що́ говорити, — |
|
12 Дух бо Святий вас навчи́ть тієї години, що́ потрібно казати!“ |
|
13 |
|
14 А Він відказав йому: Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за поді́льника?“ |
|
15 І промовив до них: „Глядіть, остерігайтеся всякої заже́рливости, — бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його“. |
|
16 I Він розповів їм притчу, говорячи: „В одного багача гойно нива вродила була́. |
|
17 І міркував він про себе й казав: „Що́ робити, що не маю куди зібрати пло́дів своїх?“ |
|
18 І сказав: „Оце я зроблю́, — порозва́люю клу́ні свої, і просторні́ші поставлю, і позбираю туди пашню́ свою всю та свій достаток. |
|
19 І скажу́ я душі своїй: „Душе́, маєш багато добра, на багато ро́ків скла́деного. Спочивай, їж та пий, і веселися!“ |
|
20 Бог же до нього прорік: „Нерозумний, — но́чі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позоста́неться те, що ти був наготовив?“ |
|
21 Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога“. |
|
22 |
|
23 Бо більше від ї́жі життя, а тіло від одягу. |
|
24 Погляньте на га́йвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, — проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! |
|
25 Хто ж із вас, коли жу́риться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одно́го? |
|
26 Тож коли ви й найменшого не подола́єте, то чого ж ви про інше клопо́четеся? |
|
27 Погляньте на ті он ліле́ї, як вони не пряду́ть, ані тчуть. Але́ говорю́ вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! |
|
28 І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до пе́чі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодя́гне Він вас, маловірні! |
|
29 І не шукайте, що́ будете їсти, чи що́ будете пити, і не клопочіться. |
|
30 Бо всього цього́ й люди світу оцьо́го шукають, Отець же ваш знає, що того́ вам потрібно. |
|
31 Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться! |
|
32 |
|
33 Продавайте достатки свої та ми́лостиню подавайте. Робіть кали́тки собі не старі́ючі, — неви́черпний скарб той у небі, куди не закрадається зло́дій, і міль де не то́чить. |
|
34 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше! |
|
35 |
|
36 І будьте подібними до людей, що очікують пана свого́, коли ве́рнеться він із весі́лля, щоб, як при́йде й застукає, відчинити негайно йому́. |
|
37 Блаженні раби ті, що пан, коли при́йде, то зна́йде, що пильнують вони! Поправді кажу́ вам: підпере́жеться він і їх посадо́вить, і, підійшовши, буде їм послуго́вувати. |
|
38 І коли при́йде о другій чи при́йде о третій сторо́жі, та зна́йде так само, — блаженні вони! |
|
39 Знайте ж це, що коли б знав госпо́дар, о котрі́й то годині підкра́деться злодій, то він пильнував би, і́ свого б дому не дав підкопати. |
|
40 Тому будьте готові і ви, — бо при́йде Син Лю́дський тієї години, коли ви не ду́маєте!“ |
|
41 Озвався ж Петро: „Господи, чи до нас кажеш при́тчу оцю, чи до всіх?“ |
|
42 А Господь відказав: „Хто ж тоді вірний і мудрий домоправи́тель, що пан настано́вить його над своїми челя́дниками, щоб давати харч ви́значену своєчасно? |
|
43 Блаженний той раб, що пан його при́йде та зна́йде, що робить він так! |
|
44 Поправді кажу́ вам, що над всім маєтком своїм він поставить його. |
|
45 А коли раб той скаже у серці своїм: „Заба́риться пан мій прийти“, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися, |
|
46 то при́йде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, — і розі́тне його пополовині, і визначить долю йому з невірними! |
|
47 А раб той, що знав волю свого госпо́даря, але не приготува́в, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий. |
|
48 Хто ж не знав, а вчинив каригі́дне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому да́но багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато пові́рено, від того ще більше жадатимуть. |
|
49 Я прийшов огонь кинути на землю, — і як Я пра́гну, щоб він уже запала́в! |
|
50 Я ж маю христитися хрищенням, — і як Я мучуся, поки те спо́вниться! |
|
51 Чи ви ду́маєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але по́діл! |
|
52 Віднині бо п'ятеро в домі одно́му поді́лені бу́дуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох. |
|
53 Стане ба́тько на сина, а син проти батька, мати проти дочки́, а дочка́ проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!“ |
|
54 |
|
55 А коли віє вітер півде́нний, то кажете: „Буде спеко́та“, — і́ буває. |
|
56 Лицеміри, — лице неба й землі розпізна́ти ви вмієте, чому ж не розпізна́єте часу цього? |
|
57 Чого ж і самі по собі ви не судите, що́ справедливе? |
|
58 Бо коли до уря́ду ти йдеш зо своїм супроти́вником, попильнуй з ним зала́годити по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе. |
|
59 Поправді кажу́ тобі: Не ви́йдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього ше́ляга!“ |
Евангелие от ЛукиГлава 12 |
Вiд ЛукиРозділ 12 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Бо немає нічо́го захо́ваного, що не відкриється, ні таємного, що не ви́явиться. |
|
3 |
3 Тому все, що́ казали ви по́темки, — при світлі почується, що́ ж шептали на вухо в коморах, — на даха́х проповідане бу́де. |
|
4 |
4 Кажу́ ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити! |
|
5 |
5 Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того́, хто має вла́ду, убивши, укинути в геє́нну. Так, кажу́ вам: Того бійтеся! |
|
6 |
6 Чи ж не п'ять горобців продають за два гро́ші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий. |
|
7 |
7 Але навіть воло́сся вам на голові порахо́ване все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців! |
|
8 |
8 Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми́ Мене визнає, того визнає й Син Лю́дський перед Ангола́ми Божими. |
|
9 |
9 Хто ж Мене відцурається перед людьми́, того відцурається перед ангола́ми Божими. |
|
10 |
10 І кожному, хто скаже слово на Лю́дського Сина, йому про́ститься; а хто зневажа́тиме Духа Святого, — не про́ститься. |
|
11 |
11 А коли вас водитимуть до синагог, і до уря́дів, і до влад, — не турбуйтеся, я́к або що́ відповідати чи що́ говорити, — |
|
12 |
12 Дух бо Святий вас навчи́ть тієї години, що́ потрібно казати!“ |
|
13 |
13 |
|
14 Он |
14 А Він відказав йому: Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за поді́льника?“ |
|
15 При этом |
15 І промовив до них: „Глядіть, остерігайтеся всякої заже́рливости, — бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його“. |
|
16 И |
16 I Він розповів їм притчу, говорячи: „В одного багача гойно нива вродила була́. |
|
17 |
17 І міркував він про себе й казав: „Що́ робити, що не маю куди зібрати пло́дів своїх?“ |
|
18 |
18 І сказав: „Оце я зроблю́, — порозва́люю клу́ні свої, і просторні́ші поставлю, і позбираю туди пашню́ свою всю та свій достаток. |
|
19 |
19 І скажу́ я душі своїй: „Душе́, маєш багато добра, на багато ро́ків скла́деного. Спочивай, їж та пий, і веселися!“ |
|
20 |
20 Бог же до нього прорік: „Нерозумний, — но́чі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позоста́неться те, що ти був наготовив?“ |
|
21 |
21 Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога“. |
|
22 |
22 |
|
23 |
23 Бо більше від ї́жі життя, а тіло від одягу. |
|
24 |
24 Погляньте на га́йвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, — проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! |
|
25 |
25 Хто ж із вас, коли жу́риться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одно́го? |
|
26 |
26 Тож коли ви й найменшого не подола́єте, то чого ж ви про інше клопо́четеся? |
|
27 |
27 Погляньте на ті он ліле́ї, як вони не пряду́ть, ані тчуть. Але́ говорю́ вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! |
|
28 |
28 І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до пе́чі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодя́гне Він вас, маловірні! |
|
29 |
29 І не шукайте, що́ будете їсти, чи що́ будете пити, і не клопочіться. |
|
30 |
30 Бо всього цього́ й люди світу оцьо́го шукають, Отець же ваш знає, що того́ вам потрібно. |
|
31 |
31 Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться! |
|
32 |
32 |
|
33 |
33 Продавайте достатки свої та ми́лостиню подавайте. Робіть кали́тки собі не старі́ючі, — неви́черпний скарб той у небі, куди не закрадається зло́дій, і міль де не то́чить. |
|
34 |
34 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше! |
|
35 |
35 |
|
36 |
36 І будьте подібними до людей, що очікують пана свого́, коли ве́рнеться він із весі́лля, щоб, як при́йде й застукає, відчинити негайно йому́. |
|
37 |
37 Блаженні раби ті, що пан, коли при́йде, то зна́йде, що пильнують вони! Поправді кажу́ вам: підпере́жеться він і їх посадо́вить, і, підійшовши, буде їм послуго́вувати. |
|
38 |
38 І коли при́йде о другій чи при́йде о третій сторо́жі, та зна́йде так само, — блаженні вони! |
|
39 |
39 Знайте ж це, що коли б знав госпо́дар, о котрі́й то годині підкра́деться злодій, то він пильнував би, і́ свого б дому не дав підкопати. |
|
40 |
40 Тому будьте готові і ви, — бо при́йде Син Лю́дський тієї години, коли ви не ду́маєте!“ |
|
41 |
41 Озвався ж Петро: „Господи, чи до нас кажеш при́тчу оцю, чи до всіх?“ |
|
42 |
42 А Господь відказав: „Хто ж тоді вірний і мудрий домоправи́тель, що пан настано́вить його над своїми челя́дниками, щоб давати харч ви́значену своєчасно? |
|
43 |
43 Блаженний той раб, що пан його при́йде та зна́йде, що робить він так! |
|
44 |
44 Поправді кажу́ вам, що над всім маєтком своїм він поставить його. |
|
45 |
45 А коли раб той скаже у серці своїм: „Заба́риться пан мій прийти“, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися, |
|
46 |
46 то при́йде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, — і розі́тне його пополовині, і визначить долю йому з невірними! |
|
47 |
47 А раб той, що знав волю свого госпо́даря, але не приготува́в, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий. |
|
48 |
48 Хто ж не знав, а вчинив каригі́дне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому да́но багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато пові́рено, від того ще більше жадатимуть. |
|
49 |
49 Я прийшов огонь кинути на землю, — і як Я пра́гну, щоб він уже запала́в! |
|
50 |
50 Я ж маю христитися хрищенням, — і як Я мучуся, поки те спо́вниться! |
|
51 |
51 Чи ви ду́маєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але по́діл! |
|
52 |
52 Віднині бо п'ятеро в домі одно́му поді́лені бу́дуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох. |
|
53 |
53 Стане ба́тько на сина, а син проти батька, мати проти дочки́, а дочка́ проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!“ |
|
54 |
54 |
|
55 |
55 А коли віє вітер півде́нний, то кажете: „Буде спеко́та“, — і́ буває. |
|
56 |
56 Лицеміри, — лице неба й землі розпізна́ти ви вмієте, чому ж не розпізна́єте часу цього? |
|
57 |
57 Чого ж і самі по собі ви не судите, що́ справедливе? |
|
58 |
58 Бо коли до уря́ду ти йдеш зо своїм супроти́вником, попильнуй з ним зала́годити по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе. |
|
59 |
59 Поправді кажу́ тобі: Не ви́йдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього ше́ляга!“ |