Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Луки

Глава 23

1 Тогда все поднялись и повели Иисуса к Пилату

2 и стали обвинять Его: «Мы нашли, что Он вводит в заблуждение людей. Он против того, чтобы платить налоги цезарю, и называет Себя Христом, Царём».

3 Тогда Пилат спросил Его: «Ты — Царь Иудейский?» Он ответил: «Ты прав говоря, что Я — Царь Иудейский».

4 Тогда Пилат сказал главным священникам и толпе: «Я не нахожу причин для обвинений против Этого Человека».

5 Но они настаивали: «Своим учением Он сеет смятение среди народа по всей Иудее. Он начал в Галилее, а теперь пришёл и сюда».

6 Услышав это, Пилат спросил, не галилеянин ли Он.

7 Узнав, что Иисус подвластен Ироду, он отправил Его к Ироду, который в те дни тоже был в Иерусалиме.

8 Ирод очень обрадовался, увидев Иисуса, потому что давно уже хотел встретиться с Ним, так как слышал о Нём и надеялся увидеть какое-нибудь знамение, сотворённое Им.

9 Ирод задавал Ему много вопросов, но Иисус не отвечал ему.

10 Главные священники и законники также находились там, выкрикивая обвинения против Него.

11 Ирод же со своими солдатами высмеивал Иисуса и издевался над Ним. Затем он одел Иисуса в царские одежды и отправил Его назад к Пилату.

12 В тот день Ирод и Пилат стали друзьями, хотя до этого враждовали.

13 Тогда Пилат созвал главных священников, предводителей и весь народ

14 и сказал им: «Вы привели Этого Человека, обвиняя Его в том, что Он сеет смятение в умах людей, а я, проведя расследование перед вами, не нашёл никаких оснований для ваших обвинений.

15 И Ирод тоже не нашёл, так как отправил Его обратно к нам. Как видите, Он не совершил ничего такого, за что Его следует предать смерти.

16 Поэтому я, наказав Его, отпущу».

17 [Каждый год на праздник Пасхи Пилат имел обычай освобождать одного из заключенных по желанию народа].

18 Но все в один голос закричали: «Смерть Ему! Отпусти нам Варавву!»

19 Варавва был заключён в темницу за убийство и мятеж в городе.

20 Затем Пилат снова обратился к главным священникам, предводителям и к народу, так как хотел отпустить Иисуса,

21 но они продолжали кричать: «Распни Его! Распни Его!»

22 В третий раз Пилат обратился к ним: «Какое преступление совершил Этот Человек? Я не нашёл Его виновным ни в чём, заслуживающем смерти. Поэтому я, наказав Его, отпущу».

23 Но они продолжали кричать и требовали, чтобы Его распяли. Их крик был настолько громок,

24 что Пилат решил исполнить их требование.

25 Он освободил Варавву, сидевшего в темнице за мятеж и убийство. Затем Пилат передал им Иисуса, чтобы убить, как они того и требовали.

26 Когда стражники повели Иисуса, они, увидев Симона киринеянина, который возвращался в город с поля, взвалили на него крест и заставили Симона нести его вслед за Иисусом.

27 Большая толпа народа следовала за Ним, а некоторые из женщин стали скорбеть и причитать о Нём.

28 Но, обернувшись, Иисус сказал им: «Дочери иерусалимские, не плачьте обо Мне. Оплакивайте себя и своих детей,

29 потому что приближается время, когда люди скажут: „Блаженны бесплодные и никогда не рожавшие, и никогда не вскармливавшие грудью!”

30 И скажут они горам: „Обрушьтесь на нас!” — а холмам: „Покройте нас!”

31 И если такое может случиться с хорошим человеком, то что же будет тогда с теми, кто заслуживает наказания?»

32 И было там также двое преступников, которых повели на казнь вместе с Ним.

33 И, придя на место, называемое Лобным, солдаты распяли Иисуса и преступников: одного справа, а другого слева от Него.

34 Иисус же сказал: «Отец, прости их, потому что они не ведают, что творят». А солдаты бросали жребий, деля между собой Его одежду.

35 Народ стоял и смотрел, а их предводители глумились над Иисусом, говоря: «Он спасал других, так пусть же и Себя спасёт, если Он Христос, Избранник Божий!»

36 Воины тоже подошли и насмехались над Иисусом, и предлагали Ему уксус.

37 «Если Ты Царь Иудейский, — сказали они, — спаси Себя Самого!»

38 Над Его головой было написано: «это Царь Иудейский».

39 Один из распятых с Иисусом преступников оскорблял Его: «Разве Ты не Христос? — говорил он. — Спаси Себя, да и нас заодно!»

40 Но другой остановил его, сказав: «Побойся Бога! Мы все трое скоро умрём.

41 Мы-то с тобой виновны, и нас следует убить за то зло, которое мы совершили. Этот же Человек ничего плохого не сделал».

42 И добавил: «Иисус, вспомни обо мне, когда придёшь в Царство Своё».

43 И ответил Иисус: «Истинно говорю тебе, что сегодня же будешь со Мной в раю».

44 Было около полудня, но тьма покрывала всю землю и продолжалось это до трёх часов пополудни,

45 и солнце не светило, а завеса храма разорвалась надвое.

46 Затем Иисус воскликнул громким голосом: «Отец, в Твои руки передаю Мой дух!» И с этими словами испустил дух.

47 Увидев это, сотник восхвалил Бога и сказал: «Несомненно, Этот Человек был праведником».

48 И когда все люди, собравшиеся там, увидели, что произошло, они разошлись по домам, бия себя в грудь.

49 Все же, знавшие Его, а также и женщины, следовавшие за Ним из Галилеи, стояли вдали и смотрели на это.

50 Там был один человек по имени Иосиф, из иудейского города Аримафея, член иудейского совета, человек хороший и праведный, дожидавшийся Царства Божьего. Он не был согласен с иудейскими предводителями, когда они решили убить Иисуса.

52 Этот человек пошёл к Пилату и попросил отдать ему тело Иисуса.

53 Сняв Его с креста, он обернул тело полотном и положил в новую гробницу, высеченную в скале.

54 Была пятница, и приближалась суббота.

55 Следуя за Иосифом, женщины, пришедшие с Иисусом из Галилеи, увидели гробницу, где было положено Его тело.

56 Затем они возвратились домой и приготовили пряные, благовонные масла; в субботу же они отдыхали, как предписывала заповедь.

Вiд Луки

Розділ 23

1 І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

2 І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.

3 І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...

4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.

5 А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.

6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“

7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.

8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.

11 Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.

12 І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.

13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,

14 і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.

15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.

16 Отже я покараю Його й відпущу́“.

17 Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.

18 А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“

19 А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.

20 І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.

21 Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“

22 Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.

23 А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.

24 І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:

25 відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

26 І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

27 А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

28 А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!

29 Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.

30 Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“

31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“

32 І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

33 А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.

34 Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“ А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.

35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“

36 І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,

37 і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“

38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.

39 А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“

40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

41 Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.

42 І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“

43 І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“

44 Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.

45 І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.

46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“ І це прорікши, Він духа віддав.

47 Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“

48 І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.

49 Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.

50 І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —

51 не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —

52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

53 І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.

54 День той був Приготува́ння, і наставала субота.

55 А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.

56 Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

Евангелие от Луки Глава 23	Вiд Луки Розділ 23
1 Тогда все поднялись и повели Иисуса к Пилату	1 І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
2 и стали обвинять Его: «Мы нашли, что Он вводит в заблуждение людей. Он против того, чтобы платить налоги цезарю, и называет Себя Христом, Царём».	2 І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.
3 Тогда Пилат спросил Его: «Ты — Царь Иудейский?» Он ответил: «Ты прав говоря, что Я — Царь Иудейский».	3 І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...
4 Тогда Пилат сказал главным священникам и толпе: «Я не нахожу причин для обвинений против Этого Человека».	4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.
5 Но они настаивали: «Своим учением Он сеет смятение среди народа по всей Иудее. Он начал в Галилее, а теперь пришёл и сюда».	5 А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.
6 Услышав это, Пилат спросил, не галилеянин ли Он.	6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“
7 Узнав, что Иисус подвластен Ироду, он отправил Его к Ироду, который в те дни тоже был в Иерусалиме.	7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
8 Ирод очень обрадовался, увидев Иисуса, потому что давно уже хотел встретиться с Ним, так как слышал о Нём и надеялся увидеть какое-нибудь знамение, сотворённое Им.	8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
9 Ирод задавал Ему много вопросов, но Иисус не отвечал ему.	9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
10 Главные священники и законники также находились там, выкрикивая обвинения против Него.	10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.
11 Ирод же со своими солдатами высмеивал Иисуса и издевался над Ним. Затем он одел Иисуса в царские одежды и отправил Его назад к Пилату.	11 Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.
12 В тот день Ирод и Пилат стали друзьями, хотя до этого враждовали.	12 І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.
13 Тогда Пилат созвал главных священников, предводителей и весь народ	13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,
14 и сказал им: «Вы привели Этого Человека, обвиняя Его в том, что Он сеет смятение в умах людей, а я, проведя расследование перед вами, не нашёл никаких оснований для ваших обвинений.	14 і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.
15 И Ирод тоже не нашёл, так как отправил Его обратно к нам. Как видите, Он не совершил ничего такого, за что Его следует предать смерти.	15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.
16 Поэтому я, наказав Его, отпущу».	16 Отже я покараю Його й відпущу́“.
17 [Каждый год на праздник Пасхи Пилат имел обычай освобождать одного из заключенных по желанию народа].	17 Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.
18 Но все в один голос закричали: «Смерть Ему! Отпусти нам Варавву!»	18 А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“
19 Варавва был заключён в темницу за убийство и мятеж в городе.	19 А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.
20 Затем Пилат снова обратился к главным священникам, предводителям и к народу, так как хотел отпустить Иисуса,	20 І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.
21 но они продолжали кричать: «Распни Его! Распни Его!»	21 Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“
22 В третий раз Пилат обратился к ним: «Какое преступление совершил Этот Человек? Я не нашёл Его виновным ни в чём, заслуживающем смерти. Поэтому я, наказав Его, отпущу».	22 Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.
23 Но они продолжали кричать и требовали, чтобы Его распяли. Их крик был настолько громок,	23 А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.
24 что Пилат решил исполнить их требование.	24 І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:
25 Он освободил Варавву, сидевшего в темнице за мятеж и убийство. Затем Пилат передал им Иисуса, чтобы убить, как они того и требовали.	25 відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
26 Когда стражники повели Иисуса, они, увидев Симона киринеянина, который возвращался в город с поля, взвалили на него крест и заставили Симона нести его вслед за Иисусом.	26 І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
27 Большая толпа народа следовала за Ним, а некоторые из женщин стали скорбеть и причитать о Нём.	27 А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
28 Но, обернувшись, Иисус сказал им: «Дочери иерусалимские, не плачьте обо Мне. Оплакивайте себя и своих детей,	28 А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!
29 потому что приближается время, когда люди скажут: „Блаженны бесплодные и никогда не рожавшие, и никогда не вскармливавшие грудью!”	29 Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.
30 И скажут они горам: „Обрушьтесь на нас!” — а холмам: „Покройте нас!”	30 Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“
31 И если такое может случиться с хорошим человеком, то что же будет тогда с теми, кто заслуживает наказания?»	31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
32 И было там также двое преступников, которых повели на казнь вместе с Ним.	32 І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
33 И, придя на место, называемое Лобным, солдаты распяли Иисуса и преступников: одного справа, а другого слева от Него.	33 А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.
34 Иисус же сказал: «Отец, прости их, потому что они не ведают, что творят». А солдаты бросали жребий, деля между собой Его одежду.	34 Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“ А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.
35 Народ стоял и смотрел, а их предводители глумились над Иисусом, говоря: «Он спасал других, так пусть же и Себя спасёт, если Он Христос, Избранник Божий!»	35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
36 Воины тоже подошли и насмехались над Иисусом, и предлагали Ему уксус.	36 І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,
37 «Если Ты Царь Иудейский, — сказали они, — спаси Себя Самого!»	37 і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“
38 Над Его головой было написано: «это Царь Иудейский».	38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.
39 Один из распятых с Иисусом преступников оскорблял Его: «Разве Ты не Христос? — говорил он. — Спаси Себя, да и нас заодно!»	39 А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“
40 Но другой остановил его, сказав: «Побойся Бога! Мы все трое скоро умрём.	40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 Мы-то с тобой виновны, и нас следует убить за то зло, которое мы совершили. Этот же Человек ничего плохого не сделал».	41 Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.
42 И добавил: «Иисус, вспомни обо мне, когда придёшь в Царство Своё».	42 І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“
43 И ответил Иисус: «Истинно говорю тебе, что сегодня же будешь со Мной в раю».	43 І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“
44 Было около полудня, но тьма покрывала всю землю и продолжалось это до трёх часов пополудни,	44 Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.
45 и солнце не светило, а завеса храма разорвалась надвое.	45 І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.
46 Затем Иисус воскликнул громким голосом: «Отец, в Твои руки передаю Мой дух!» И с этими словами испустил дух.	46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“ І це прорікши, Він духа віддав.
47 Увидев это, сотник восхвалил Бога и сказал: «Несомненно, Этот Человек был праведником».	47 Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“
48 И когда все люди, собравшиеся там, увидели, что произошло, они разошлись по домам, бия себя в грудь.	48 І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.
49 Все же, знавшие Его, а также и женщины, следовавшие за Ним из Галилеи, стояли вдали и смотрели на это.	49 Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.
50 Там был один человек по имени Иосиф, из иудейского города Аримафея, член иудейского совета, человек хороший и праведный, дожидавшийся Царства Божьего. Он не был согласен с иудейскими предводителями, когда они решили убить Иисуса.	50 І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —
51	51 не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —
52 Этот человек пошёл к Пилату и попросил отдать ему тело Иисуса.	52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53 Сняв Его с креста, он обернул тело полотном и положил в новую гробницу, высеченную в скале.	53 І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
54 Была пятница, и приближалась суббота.	54 День той був Приготува́ння, і наставала субота.
55 Следуя за Иосифом, женщины, пришедшие с Иисусом из Галилеи, увидели гробницу, где было положено Его тело.	55 А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.
56 Затем они возвратились домой и приготовили пряные, благовонные масла; в субботу же они отдыхали, как предписывала заповедь.	56 Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Луки

Глава 23

Вiд Луки

Розділ 23

Евангелие от Луки

Глава 23

Вiд Луки

Розділ 23

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Луки

Глава 23

Вiд Луки

Розділ 23

Евангелие от Луки

Глава 23

Вiд Луки

Розділ 23

Ветхий
завет

Новый
завет