Евангелие от Луки

Глава 10

1 После этого Господь избрал семьдесят два других ученика и послал их по двое перед Собой в каждый город и место, куда Он Сам намеревался идти.

2 Иисус сказал им: «Жатва велика, но работников мало. Поэтому молите Господина жатвы, чтобы Он послал больше работников на Свою ниву.

3 Идите! Я посылаю вас словно овец к волкам.

4 Не берите с собой ни денег, ни суму, ни обувь и ни с кем не останавливайтесь, и не заговаривайте в пути.

5 В какой бы дом вы ни вошли, сначала скажите: „Мир этому дому”.

6 И если там будет миролюбивый человек, ваш мир останется с ним, а если нет, к вам возвратится.

7 Оставайтесь в доме миролюбивого, ешьте и пейте, что вам предложат, потому что работник достоин оплаты. И не переходите из дома в дом.

8 Если вы войдёте в город и вас примут, ешьте, что вам предложат.

9 Исцеляйте там больных и говорите им: „Царство Божье приблизилось к вам”.

10 Но, если вы войдёте в город и вас не примут, выйдите на улицы этого города и скажите:

11 „Даже пыль вашего города, которая пристала к нашим ногам, мы стряхиваем на вас. Однако знайте: Царство Божье близко”.

12 И говорю вам, что в Судный день тому городу будет хуже, чем Содому».

13 «Горе тебе, Хоразин! Горе тебе, Вифсаида, потому что если бы в Тире и Сидоне произошли те чудеса, которые Я сотворил для вас, они бы давно уже покаялись и надели власяницы, посыпав свои головы пеплом.

14 И в Судный день вам будет хуже, чем даже Тиру и Сидону.

15 А ты, Капернаум, до неба ли будешь вознесён? Нет, ты будешь низвергнут в ад.

16 Слушающий вас, слушает Меня; отвергающий вас, отвергает Меня, а кто отвергает Меня, отвергает пославшего Меня».

17 Семьдесят два ученика, посланных Иисусом, возвратились радостные и воскликнули: «Господи! Даже бесы подвластны нам во имя Твоё».

18 Иисус же сказал им: «Я видел сатану, упавшего с неба как молния.

19 Я дал вам власть давить ногами змей и скорпионов, а также и власть над всеми врагами вашими, и ничто не повредит вам.

20 Но не радуйтесь тому, что духи послушны вам, а радуйтесь тому, что ваши имена записаны на небесах».

21 В тот час возрадовался духом Иисус и сказал: «Благодарю Тебя, Отец, Господь неба и земли, что Ты скрыл это от мудрых и разумных, и открыл тем, кто подобен младенцам. Да, Отец, так было угодно Тебе.

22 Всё было дано мне Отцом Моим. Никому не ведомо, кто Сын, кроме Отца, и никто не знает, кто Отец, кроме Сына и того, кому Сын захочет открыть это».

23 И, будучи наедине с учениками, Иисус повернулся к ним и сказал: «Блаженны вы, видящие всё это!

24 Потому что говорю вам: многие пророки и цари хотели бы видеть то, что вы видите, но не видели, и слышать то, что вы слышите, но не слышали».

25 Тогда один законоучитель встал и начал испытывать Иисуса, говоря: «Учитель! Как я должен поступать, чтобы унаследовать вечную жизнь?»

26 Иисус ответил ему: «Что записано в законе? Что читаешь ты там?»

27 И законоучитель ответил: « „Люби Господа Бога своего всем сердцем своим и всей душой своей, и всей силой своей, и всем разумом своим”, а также „люби ближнего своего, как самого себя” ».

28 Иисус же сказал ему: «Ты ответил верно. Поступай так и обретёшь вечную жизнь».

29 Но законоучитель, желая оправдаться, спросил Иисуса: «А кто мой ближний?»

30 На это Иисус ответил: «Один человек шёл из Иерусалима в Иерихон и попал в руки разбойникам, которые сорвали с него одежду, избили и ушли, оставив его полумёртвого лежать на земле.

31 Случайно той дорогой проходил один священник. Увидев избитого, он ушёл прочь и не остановился, чтобы помочь ему.

32 На то место пришёл также и левит и, увидев избитого, обошёл его, не остановившись помочь ему.

33 Но некий самаритянин, находившийся в пути, проходил мимо и, увидев этого человека, сжалился над ним.

34 Подойдя к нему, он перевязал ему раны, омывая их оливковым маслом и вином и, посадив на своего осла, привёз его на постоялый двор, и позаботился о нём.

35 На следующий день он дал два динария хозяину постоялого двора, сказав: „Позаботься об этом человеке. И если истратишь на него денег сверх этого, то отдам тебе, когда вернусь”.

36 Кто из этих троих, по-твоему, был ближний тому, кто попался в руки к разбойникам?»

37 Законоучитель ответил: «Тот, кто сжалился над ним». Иисус сказал ему: «Иди и поступай так же».

38 Однажды, когда Иисус и Его ученики были в пути, Он вошёл в селение, где жила одна женщина по имени Марфа. Она приняла Иисуса у себя в доме и оказала Ему радушный приём.

39 У неё была сестра, которую звали Марией. Она сидела у ног Господа и слушала, что Он говорил.

40 Марфа же была поглощена домашними заботами. Она подошла к Иисусу и сказала: «Господи! Разве Тебя не волнует, что моя сестра оставила меня одну делать всю работу? Скажи, чтобы она помогла мне».

41 Но Господь ответил ей: «Марфа, Марфа! Ты заботишься и беспокоишься о многом,

42 а важно только одно. Мария сделала правильный выбор, и это у неё не отнимется».

Вiд Луки

Розділ 10

1 Після того призна́чив Господь і інших Сімдеся́т, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.

2 І промовив до них: „Хоч жни́во велике, та робі́тників мало; тож благайте Господаря жни́ва, щоб робі́тників вислав на жни́во Своє.

3 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки́.

4 Не носіть ні кали́тки, ні торби, ні санда́ль, і не вітайте в дорозі ніко́го.

5 Як до дому ж якого ви вві́йдете, то найперше кажіть: „Мир дому цьому́!“

6 І коли син миру там буде, то спочи́не на ньому ваш мир, коли ж ні — до вас ве́рнеться.

7 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, — бо вартий робі́тник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.

8 А як при́йдете в місто яке, і вас при́ймуть, — споживайте, що вам подадуть.

9 Уздоро́влюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: „Набли́зилося Царство Боже до вас!“

10 А як при́йдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:

11 „Ми обтру́шуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що набли́зилося Ца́рство Боже!“

12 Кажу вам: того дня легше буде содо́млянам, аніж місту тому́!“

13 „Горе тобі, Хоразі́не, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбули́ся ті чу́да, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяни́ці та в попелі!

14 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам.

15 А ти, Капернау́ме, що „до неба піднісся, — аж до аду ти зійдеш!“

16 Хто слухає вас — Мене слухає, хто ж погорджує вами — погорджує Мною, хто ж погорджує Мною — погорджує Тим, Хто послав Мене“.

17 А ті Сімдеся́т повернулися з радістю, кажучи: „Господи, — навіть де́мони ко́ряться нам у Ім'я́ Твоє!“

18 Він же промовив до них: „Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.

19 Ось Я вла́ду вам дав наступати на змій та скорпіо́нів, і на всю силу ворожу, — і ніщо вам не зашко́дить.

20 Та не тіштеся тим, що вам ко́ряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!“

21 Того ча́су Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: „Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

22 Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, — тільки Отець, і хто Отець — тільки Син, та кому Син захоче відкрити“.

23 І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: „Блаженні ті очі, що бачать, що́ бачите ви!

24 Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви — та й не бачили, і почути, що́ чуєте ви — і не чули!“

25 І підвівсь ось зако́нник один, і сказав, Його випробо́вуючи: „Учителю, що́ робити мені, щоб вічне життя осягну́ти?“

26 Він же йому відказав: „Що́ в Зако́ні написано, як ти читаєш?“

27 А той відповів і сказав: „Люби Господа Бога свого́ всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом“, і свого ближнього, як само́го себе“.

28 Він же йому́ відказав: „Правильно ти відповів. Роби це, — і будеш жити“.

29 А той бажав сам себе ви́правдати, та й сказав до Ісуса: „А хто то мій ближній?“

30 А Ісус відповів і промовив: „Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихо́ну, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали́ йому рани, та й утекли́, покинувши ле́две живого його́.

31 Прохо́див випа́дком тією дорогою священик один, побачив його, — і проминув.

32 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, — і теж проминув.

33 Прохо́див же там якийсь самаряни́н, та й натра́пив на нього, і, побачивши, змилосе́рдився.

34 І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худо́бину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопота́вся про нього.

35 А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх госпо́дареві й проказав: „Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, — заплачу́ тобі, як верну́ся“.

36 Котри́й же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?“

37 А він відказав: „Той, хто вчинив йому ми́лість“. Ісус же сказав йому: „Іди, — і роби так і ти!“

38 І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одно́го села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я́, прийняла Його в дім свій.

39 Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала сло́ва Його.

40 А Марта великою по́слугою клопота́лась, а спинившись, сказала: „Господи, чи байду́же Тобі, що на мене саму́ полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла“.

41 Госпо́дь же промовив у відповідь їй: „Марто, Марто, — турбуєшся й жу́ришся ти про багато чого́,

42 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу ча́стку, яка не відбереться від неї“.

Евангелие от Луки

Глава 10

Вiд Луки

Розділ 10

1 После этого Господь избрал семьдесят два других ученика и послал их по двое перед Собой в каждый город и место, куда Он Сам намеревался идти.

1 Після того призна́чив Господь і інших Сімдеся́т, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.

2 Иисус сказал им: «Жатва велика, но работников мало. Поэтому молите Господина жатвы, чтобы Он послал больше работников на Свою ниву.

2 І промовив до них: „Хоч жни́во велике, та робі́тників мало; тож благайте Господаря жни́ва, щоб робі́тників вислав на жни́во Своє.

3 Идите! Я посылаю вас словно овец к волкам.

3 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки́.

4 Не берите с собой ни денег, ни суму, ни обувь и ни с кем не останавливайтесь, и не заговаривайте в пути.

4 Не носіть ні кали́тки, ні торби, ні санда́ль, і не вітайте в дорозі ніко́го.

5 В какой бы дом вы ни вошли, сначала скажите: „Мир этому дому”.

5 Як до дому ж якого ви вві́йдете, то найперше кажіть: „Мир дому цьому́!“

6 И если там будет миролюбивый человек, ваш мир останется с ним, а если нет, к вам возвратится.

6 І коли син миру там буде, то спочи́не на ньому ваш мир, коли ж ні — до вас ве́рнеться.

7 Оставайтесь в доме миролюбивого, ешьте и пейте, что вам предложат, потому что работник достоин оплаты. И не переходите из дома в дом.

7 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, — бо вартий робі́тник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.

8 Если вы войдёте в город и вас примут, ешьте, что вам предложат.

8 А як при́йдете в місто яке, і вас при́ймуть, — споживайте, що вам подадуть.

9 Исцеляйте там больных и говорите им: „Царство Божье приблизилось к вам”.

9 Уздоро́влюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: „Набли́зилося Царство Боже до вас!“

10 Но, если вы войдёте в город и вас не примут, выйдите на улицы этого города и скажите:

10 А як при́йдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:

11 „Даже пыль вашего города, которая пристала к нашим ногам, мы стряхиваем на вас. Однако знайте: Царство Божье близко”.

11 „Ми обтру́шуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що набли́зилося Ца́рство Боже!“

12 И говорю вам, что в Судный день тому городу будет хуже, чем Содому».

12 Кажу вам: того дня легше буде содо́млянам, аніж місту тому́!“

13 «Горе тебе, Хоразин! Горе тебе, Вифсаида, потому что если бы в Тире и Сидоне произошли те чудеса, которые Я сотворил для вас, они бы давно уже покаялись и надели власяницы, посыпав свои головы пеплом.

13 „Горе тобі, Хоразі́не, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбули́ся ті чу́да, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяни́ці та в попелі!

14 И в Судный день вам будет хуже, чем даже Тиру и Сидону.

14 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам.

15 А ты, Капернаум, до неба ли будешь вознесён? Нет, ты будешь низвергнут в ад.

15 А ти, Капернау́ме, що „до неба піднісся, — аж до аду ти зійдеш!“

16 Слушающий вас, слушает Меня; отвергающий вас, отвергает Меня, а кто отвергает Меня, отвергает пославшего Меня».

16 Хто слухає вас — Мене слухає, хто ж погорджує вами — погорджує Мною, хто ж погорджує Мною — погорджує Тим, Хто послав Мене“.

17 Семьдесят два ученика, посланных Иисусом, возвратились радостные и воскликнули: «Господи! Даже бесы подвластны нам во имя Твоё».

17 А ті Сімдеся́т повернулися з радістю, кажучи: „Господи, — навіть де́мони ко́ряться нам у Ім'я́ Твоє!“

18 Иисус же сказал им: «Я видел сатану, упавшего с неба как молния.

18 Він же промовив до них: „Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.

19 Я дал вам власть давить ногами змей и скорпионов, а также и власть над всеми врагами вашими, и ничто не повредит вам.

19 Ось Я вла́ду вам дав наступати на змій та скорпіо́нів, і на всю силу ворожу, — і ніщо вам не зашко́дить.

20 Но не радуйтесь тому, что духи послушны вам, а радуйтесь тому, что ваши имена записаны на небесах».

20 Та не тіштеся тим, що вам ко́ряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!“

21 В тот час возрадовался духом Иисус и сказал: «Благодарю Тебя, Отец, Господь неба и земли, что Ты скрыл это от мудрых и разумных, и открыл тем, кто подобен младенцам. Да, Отец, так было угодно Тебе.

21 Того ча́су Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: „Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

22 Всё было дано мне Отцом Моим. Никому не ведомо, кто Сын, кроме Отца, и никто не знает, кто Отец, кроме Сына и того, кому Сын захочет открыть это».

22 Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, — тільки Отець, і хто Отець — тільки Син, та кому Син захоче відкрити“.

23 И, будучи наедине с учениками, Иисус повернулся к ним и сказал: «Блаженны вы, видящие всё это!

23 І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: „Блаженні ті очі, що бачать, що́ бачите ви!

24 Потому что говорю вам: многие пророки и цари хотели бы видеть то, что вы видите, но не видели, и слышать то, что вы слышите, но не слышали».

24 Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви — та й не бачили, і почути, що́ чуєте ви — і не чули!“

25 Тогда один законоучитель встал и начал испытывать Иисуса, говоря: «Учитель! Как я должен поступать, чтобы унаследовать вечную жизнь?»

25 І підвівсь ось зако́нник один, і сказав, Його випробо́вуючи: „Учителю, що́ робити мені, щоб вічне життя осягну́ти?“

26 Иисус ответил ему: «Что записано в законе? Что читаешь ты там?»

26 Він же йому відказав: „Що́ в Зако́ні написано, як ти читаєш?“

27 И законоучитель ответил: « „Люби Господа Бога своего всем сердцем своим и всей душой своей, и всей силой своей, и всем разумом своим”, а также „люби ближнего своего, как самого себя” ».

27 А той відповів і сказав: „Люби Господа Бога свого́ всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом“, і свого ближнього, як само́го себе“.

28 Иисус же сказал ему: «Ты ответил верно. Поступай так и обретёшь вечную жизнь».

28 Він же йому́ відказав: „Правильно ти відповів. Роби це, — і будеш жити“.

29 Но законоучитель, желая оправдаться, спросил Иисуса: «А кто мой ближний?»

29 А той бажав сам себе ви́правдати, та й сказав до Ісуса: „А хто то мій ближній?“

30 На это Иисус ответил: «Один человек шёл из Иерусалима в Иерихон и попал в руки разбойникам, которые сорвали с него одежду, избили и ушли, оставив его полумёртвого лежать на земле.

30 А Ісус відповів і промовив: „Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихо́ну, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали́ йому рани, та й утекли́, покинувши ле́две живого його́.

31 Случайно той дорогой проходил один священник. Увидев избитого, он ушёл прочь и не остановился, чтобы помочь ему.

31 Прохо́див випа́дком тією дорогою священик один, побачив його, — і проминув.

32 На то место пришёл также и левит и, увидев избитого, обошёл его, не остановившись помочь ему.

32 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, — і теж проминув.

33 Но некий самаритянин, находившийся в пути, проходил мимо и, увидев этого человека, сжалился над ним.

33 Прохо́див же там якийсь самаряни́н, та й натра́пив на нього, і, побачивши, змилосе́рдився.

34 Подойдя к нему, он перевязал ему раны, омывая их оливковым маслом и вином и, посадив на своего осла, привёз его на постоялый двор, и позаботился о нём.

34 І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худо́бину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопота́вся про нього.

35 На следующий день он дал два динария хозяину постоялого двора, сказав: „Позаботься об этом человеке. И если истратишь на него денег сверх этого, то отдам тебе, когда вернусь”.

35 А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх госпо́дареві й проказав: „Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, — заплачу́ тобі, як верну́ся“.

36 Кто из этих троих, по-твоему, был ближний тому, кто попался в руки к разбойникам?»

36 Котри́й же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?“

37 Законоучитель ответил: «Тот, кто сжалился над ним». Иисус сказал ему: «Иди и поступай так же».

37 А він відказав: „Той, хто вчинив йому ми́лість“. Ісус же сказав йому: „Іди, — і роби так і ти!“

38 Однажды, когда Иисус и Его ученики были в пути, Он вошёл в селение, где жила одна женщина по имени Марфа. Она приняла Иисуса у себя в доме и оказала Ему радушный приём.

38 І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одно́го села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я́, прийняла Його в дім свій.

39 У неё была сестра, которую звали Марией. Она сидела у ног Господа и слушала, что Он говорил.

39 Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала сло́ва Його.

40 Марфа же была поглощена домашними заботами. Она подошла к Иисусу и сказала: «Господи! Разве Тебя не волнует, что моя сестра оставила меня одну делать всю работу? Скажи, чтобы она помогла мне».

40 А Марта великою по́слугою клопота́лась, а спинившись, сказала: „Господи, чи байду́же Тобі, що на мене саму́ полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла“.

41 Но Господь ответил ей: «Марфа, Марфа! Ты заботишься и беспокоишься о многом,

41 Госпо́дь же промовив у відповідь їй: „Марто, Марто, — турбуєшся й жу́ришся ти про багато чого́,

42 а важно только одно. Мария сделала правильный выбор, и это у неё не отнимется».

42 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу ча́стку, яка не відбереться від неї“.

1.0x