Книга пророка ИсаииГлава 36 |
|
1 |
|
2 Сеннахирим послал своего военачальника с большим войском из Лахиса к царю Езекии в Иерусалим. Когда они остановились у водопровода Верхнего пруда, на дороге к полю Мойщика, |
|
3 к ним на переговоры из Иерусалима вышли трое: Елиаким, сын Хелкии, начальник царского дворца, секретарь Севна и писарь Иоах, сын Асафа. |
|
4 |
|
5 Ты говорил, что у тебя есть сила и военный опыт. Но на самом деле у тебя лишь пустые слова. На кого же ты надеешься, что восстал против меня? |
|
6 Ты надеешься на Египет, на эту „надломленную трость”! Если человек обопрётся на эту трость, она проколет ему руку и поранит его! Так и на фараона, египетского царя, полагаться нельзя. |
|
7 Может быть, вы скажете: „Мы надеемся на Господа, Бога нашего”. Но я знаю, что Езекия разрушил высоты и алтари, где люди поклонялись Господу, дав людям Иудеи и Израиля такой приказ: „Вы должны поклоняться только перед этим алтарём в Иерусалиме”. |
|
8 Если ты всё ещё желаешь сразиться с моим господином, ассирийским царём, то я заключу с тобой такое соглашение. Я обещаю тебе дать две тысячи коней, если ты сможешь найти для них всадников. |
|
9 Но даже после этого тебе не одолеть ни одного из низших командиров моего господина! Так почему же ты всё ещё надеешься, что Египет даст тебе колесницы и всадников? |
|
10 И разве не по воле Господа я пришёл разрушить Иерусалим?! Господь сказал мне: „Пойди против этой страны и уничтожь её!”» |
|
11 |
|
12 Но ассирийский начальник сказал им: |
|
13 |
|
14 |
|
15 Не дайте Езекии заставить вас довериться Господу, когда он говорит: „Господь спасёт нас! Этот город не будет отдан в руки ассирийского царя!” |
|
16 Не слушайте Езекию. Примиритесь со мной и выйдите ко мне. Тогда каждый из вас будет есть свой виноград и фиги, и каждый сможет пить воду из своего колодца. |
|
17 Живите в своих домах, пока я не приду и не уведу вас в землю, подобную вашей, где у вас будет достаточно зерна, молодого вина, хлеба и виноградников”. |
|
18 Не позволяйте Езекии вас обманывать и говорить: „Господь спасёт нас!” Спас ли хоть один из богов других народов их от ассирийского царя? Нет! |
|
19 Где боги Емафа и Арпада? Где боги Сепарваима? Спасли ли они Самарию от моей руки? Нет! |
|
20 Спас ли хоть один из богов других стран свою землю от моей руки? Нет! Так сможет ли Господь спасти Иерусалим от меня?» |
|
21 Но жители Иерусалима молчали и не отвечали ему (Езекия приказал людям не отвечать). |
|
22 |
IсаяРозділ 36 |
|
1 |
|
2 І послав асирійський цар великого ча́шника з Лахішу до Єрусалиму, до царя Єзекії, з великим ві́йськом, і він став при водово́ді горі́шнього ставу, на битій дорозі поля Валю́шників. |
|
3 І вийшов до нього Еліяким, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, ка́нцлер. |
|
4 І сказав їм великий ча́шник: „Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що́ це за надія, на яку ти наді́єшся? |
|
5 Чи ду́маєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На ко́го тепер наді́єшся, що збунтувався проти мене? |
|
6 Ось ти наді́явся опе́ртися на оту пола́ману очерети́ну, на Єгипет, що коли хто опира́ється на неї, то вона входить у долоню йому, і продірявлює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто наді́ється на нього! |
|
7 А коли ти скажеш мені: Ми наді́ємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не той, що Єзекія повсо́вував па́гірки його та же́ртівники його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки же́ртівником будете вклонятися? |
|
8 А тепер увійди́ но в союз з моїм паном, асирійським царем, і я дам тобі дві тисячі ко́ней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівці́в. |
|
9 І як же ти прожене́ш хоч одного намісника з найменших рабів мого пана? А ти собі наді́явся на Єгипет ради колесни́ць та верхівці́в! |
|
10 Тепер же, чи без волі Господа прийшов я на цей край, щоб знищити його? Господь сказав був мені: „Піди на той край та й знищ його!“ |
|
11 І сказав Еліяким, і Шевна та Йоах до великого ча́шника: „Говори до своїх рабів по-араме́йському, бо ми розуміємо, і не говори до нас но-юдейському в голос при тих людях, що на мурі“. |
|
12 І сказав великий ча́шник: „Чи пан мій послав мене говорити: ці слова до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти свій кал та пити свою се́чу?“ |
|
13 І став великий ча́шник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і сказав: „Послухайте слів великого царя, царя асирійського! |
|
14 Так сказав цар: Нехай не ду́рить вас Єзекі́я, бо він не зможе врятува́ти вас! |
|
15 І нехай не запевня́є вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде да́но цього міста в руку царя асирійського. |
|
16 Не слухайте Єзекі́ї, бо так сказав цар асирійський: „Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї ко́панки, |
|
17 аж поки я не прийду́ й не візьму́ вас до кра́ю такого ж, як ваш край, до кра́ю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників. |
|
18 Щоб не намовив вас Єзекі́я, говорячи: Господь порятує нас! Чи врятували боги́ тих наро́дів, кожен свій край від руки асирійського царя? |
|
19 Де боги́ Хамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму? І чи врятували вони Самарі́ю від моєї руки? |
|
20 Котри́й з-поміж усіх богі́в цих країв урятував свій край від моєї руки, — то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки?“ |
|
21 І мовчали вони, і не відповіли́ ані сло́ва, бо це був нака́з царя, що сказав „Не відповідайте йому́!“ |
|
22 І прийшов Еліяки́м, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, з розде́ртими ша́тами, до Єзекії, і доне́сли йому слова́ великого ча́шника. |
Книга пророка ИсаииГлава 36 |
IсаяРозділ 36 |
|
1 |
1 |
|
2 Сеннахирим послал своего военачальника с большим войском из Лахиса к царю Езекии в Иерусалим. Когда они остановились у водопровода Верхнего пруда, на дороге к полю Мойщика, |
2 І послав асирійський цар великого ча́шника з Лахішу до Єрусалиму, до царя Єзекії, з великим ві́йськом, і він став при водово́ді горі́шнього ставу, на битій дорозі поля Валю́шників. |
|
3 к ним на переговоры из Иерусалима вышли трое: Елиаким, сын Хелкии, начальник царского дворца, секретарь Севна и писарь Иоах, сын Асафа. |
3 І вийшов до нього Еліяким, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, ка́нцлер. |
|
4 |
4 І сказав їм великий ча́шник: „Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що́ це за надія, на яку ти наді́єшся? |
|
5 Ты говорил, что у тебя есть сила и военный опыт. Но на самом деле у тебя лишь пустые слова. На кого же ты надеешься, что восстал против меня? |
5 Чи ду́маєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На ко́го тепер наді́єшся, що збунтувався проти мене? |
|
6 Ты надеешься на Египет, на эту „надломленную трость”! Если человек обопрётся на эту трость, она проколет ему руку и поранит его! Так и на фараона, египетского царя, полагаться нельзя. |
6 Ось ти наді́явся опе́ртися на оту пола́ману очерети́ну, на Єгипет, що коли хто опира́ється на неї, то вона входить у долоню йому, і продірявлює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто наді́ється на нього! |
|
7 Может быть, вы скажете: „Мы надеемся на Господа, Бога нашего”. Но я знаю, что Езекия разрушил высоты и алтари, где люди поклонялись Господу, дав людям Иудеи и Израиля такой приказ: „Вы должны поклоняться только перед этим алтарём в Иерусалиме”. |
7 А коли ти скажеш мені: Ми наді́ємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не той, що Єзекія повсо́вував па́гірки його та же́ртівники його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки же́ртівником будете вклонятися? |
|
8 Если ты всё ещё желаешь сразиться с моим господином, ассирийским царём, то я заключу с тобой такое соглашение. Я обещаю тебе дать две тысячи коней, если ты сможешь найти для них всадников. |
8 А тепер увійди́ но в союз з моїм паном, асирійським царем, і я дам тобі дві тисячі ко́ней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівці́в. |
|
9 Но даже после этого тебе не одолеть ни одного из низших командиров моего господина! Так почему же ты всё ещё надеешься, что Египет даст тебе колесницы и всадников? |
9 І як же ти прожене́ш хоч одного намісника з найменших рабів мого пана? А ти собі наді́явся на Єгипет ради колесни́ць та верхівці́в! |
|
10 И разве не по воле Господа я пришёл разрушить Иерусалим?! Господь сказал мне: „Пойди против этой страны и уничтожь её!”» |
10 Тепер же, чи без волі Господа прийшов я на цей край, щоб знищити його? Господь сказав був мені: „Піди на той край та й знищ його!“ |
|
11 |
11 І сказав Еліяким, і Шевна та Йоах до великого ча́шника: „Говори до своїх рабів по-араме́йському, бо ми розуміємо, і не говори до нас но-юдейському в голос при тих людях, що на мурі“. |
|
12 Но ассирийский начальник сказал им: |
12 І сказав великий ча́шник: „Чи пан мій послав мене говорити: ці слова до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти свій кал та пити свою се́чу?“ |
|
13 |
13 І став великий ча́шник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і сказав: „Послухайте слів великого царя, царя асирійського! |
|
14 |
14 Так сказав цар: Нехай не ду́рить вас Єзекі́я, бо він не зможе врятува́ти вас! |
|
15 Не дайте Езекии заставить вас довериться Господу, когда он говорит: „Господь спасёт нас! Этот город не будет отдан в руки ассирийского царя!” |
15 І нехай не запевня́є вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде да́но цього міста в руку царя асирійського. |
|
16 Не слушайте Езекию. Примиритесь со мной и выйдите ко мне. Тогда каждый из вас будет есть свой виноград и фиги, и каждый сможет пить воду из своего колодца. |
16 Не слухайте Єзекі́ї, бо так сказав цар асирійський: „Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї ко́панки, |
|
17 Живите в своих домах, пока я не приду и не уведу вас в землю, подобную вашей, где у вас будет достаточно зерна, молодого вина, хлеба и виноградников”. |
17 аж поки я не прийду́ й не візьму́ вас до кра́ю такого ж, як ваш край, до кра́ю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників. |
|
18 Не позволяйте Езекии вас обманывать и говорить: „Господь спасёт нас!” Спас ли хоть один из богов других народов их от ассирийского царя? Нет! |
18 Щоб не намовив вас Єзекі́я, говорячи: Господь порятує нас! Чи врятували боги́ тих наро́дів, кожен свій край від руки асирійського царя? |
|
19 Где боги Емафа и Арпада? Где боги Сепарваима? Спасли ли они Самарию от моей руки? Нет! |
19 Де боги́ Хамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму? І чи врятували вони Самарі́ю від моєї руки? |
|
20 Спас ли хоть один из богов других стран свою землю от моей руки? Нет! Так сможет ли Господь спасти Иерусалим от меня?» |
20 Котри́й з-поміж усіх богі́в цих країв урятував свій край від моєї руки, — то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки?“ |
|
21 Но жители Иерусалима молчали и не отвечали ему (Езекия приказал людям не отвечать). |
21 І мовчали вони, і не відповіли́ ані сло́ва, бо це був нака́з царя, що сказав „Не відповідайте йому́!“ |
|
22 |
22 І прийшов Еліяки́м, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, з розде́ртими ша́тами, до Єзекії, і доне́сли йому слова́ великого ча́шника. |