БытиеГлава 18 |
1 |
2 он увидел, что перед ним стоят трое мужчин. Заметив их, Авраам выбежал им навстречу и низко поклонился. |
3 |
4 Я принесу воды, чтобы омыть вам ноги, и вы отдохнёте под деревьями. |
5 Я принесу вам еды, и вы подкрепитесь, сколько хотите, а потом продолжите свой путь». |
6 |
7 Потом Авраам побежал туда, где был его скот, выбрал самого лучшего телёнка, дал его слуге и велел ему поскорее заколоть телёнка и приготовить еду. |
8 Авраам принёс мясо, молоко и сыр, поставил всё это перед тремя мужчинами, а сам остался стоять перед ними, пока они сидели под деревом и ели. |
9 |
10 |
11 Авраам и Сарра были оба очень стары, и для Сарры миновало время, когда женщины могут иметь детей. |
12 Именно поэтому она не поверила тому, что услышала и, смеясь, сказала про себя: |
13 |
14 Разве существует что-либо невозможное для Господа? Я возвращусь весной, как сказал, и у Сарры будет сын». |
15 Сарра возразила: |
16 Мужчины встали, собираясь уходить, и посмотрели в сторону Содома, и Авраам пошёл с ними, чтобы проводить. |
17 |
18 От Авраама произойдёт великий и могущественный народ, и все народы земли будут благословенны благодаря ему. |
19 Я заключил с Авраамом особое соглашение, чтобы он наказал своим детям и потомкам жить так, как угодно Господу, — праведно и справедливо. И тогда Я, Господь, дам ему всё, что обещал!» |
20 |
21 Так пойду же и посмотрю, так ли плохи дела, как Я слышал, тогда буду знать наверняка». |
22 |
23 Приблизившись к Господу, он спросил: |
24 Что если в городе найдётся 50 праведников? Неужели Ты всё-таки уничтожишь город? Не может быть, чтобы Ты не пощадил город ради 50 праведников, живущих в нём. |
25 Не может быть, чтобы Ты уничтожил город и погубил 50 праведников ради того, чтобы погубить неправедных. Если бы такое случилось, то между праведниками и неправедными не были бы разницы — и те и другие были бы наказаны. Ты — Судья всего земного, поэтому я знаю, что Ты поступишь справедливо». |
26 |
27 |
28 А что если не хватит праведников, что если в городе найдётся только 45 праведников? Неужели Ты разрушишь целый город из-за отсутствия праведников?» |
29 |
30 |
31 |
32 |
33 |
БуттяРозділ 18 |
1 |
2 І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі, |
3 та й промовив: „Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, — не проходь повз Свойо́го раба! |
4 Принесуть трохи води, — і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом. |
5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому пі́дете, бо на те Ви йдете повз свойо́го раба“. І сказали вони: “Зроби так, як сказав“. |
6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: „Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси́, і зроби коржі“. |
7 І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його пригото́вив. |
8 І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони. |
9 І сказали до нього: „Де Сарра, жінка твоя?“ А він відказав: „Ось у наметі“. |
10 І сказав один з Них: „Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого ча́су. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї...“ А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним. |
11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче. |
12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: „Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!“ |
13 І сказав Господь до Авраама: „Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зоста́рілась? |
14 Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, — Сарра ж тоді матиме сина“. |
15 А Сарра відріклася, говорячи: „Не сміялася я“, бо боялась. Але Він відказав: „Ні, — таки сміялася ти!“ |
16 |
17 А Господь сказав: „Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити? |
18 Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі! |
19 Бо ви́брав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього“. |
20 І промовив Господь: „Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий, |
21 зійду́ ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, — тоді їм загибіль, а як ні — то побачу“. |
22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам — усе ще стоя́в перед Господнім лицем. |
23 |
24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, — чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є? |
25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, — цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?“ |
26 І промовив Господь: „Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду́ п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них“. |
27 І відповів Авраам та й промовив: „Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл. |
28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох?“ І промовив Господь: „Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!“ |
29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: „Може сорок там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́ й ради сорока́!“ |
30 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́: „Може тридцять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́, коли й тридцять знайду́ там!“ |
31 І сказав Авраам: „Оце я осмі́лився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю й ради двадцяти!“ |
32 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́ тільки ра́зу цього: Може хоч десять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не знищу й ради десятьох!“ |
33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця. |
БытиеГлава 18 |
БуттяРозділ 18 |
1 |
1 |
2 он увидел, что перед ним стоят трое мужчин. Заметив их, Авраам выбежал им навстречу и низко поклонился. |
2 І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі, |
3 |
3 та й промовив: „Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, — не проходь повз Свойо́го раба! |
4 Я принесу воды, чтобы омыть вам ноги, и вы отдохнёте под деревьями. |
4 Принесуть трохи води, — і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом. |
5 Я принесу вам еды, и вы подкрепитесь, сколько хотите, а потом продолжите свой путь». |
5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому пі́дете, бо на те Ви йдете повз свойо́го раба“. І сказали вони: “Зроби так, як сказав“. |
6 |
6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: „Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси́, і зроби коржі“. |
7 Потом Авраам побежал туда, где был его скот, выбрал самого лучшего телёнка, дал его слуге и велел ему поскорее заколоть телёнка и приготовить еду. |
7 І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його пригото́вив. |
8 Авраам принёс мясо, молоко и сыр, поставил всё это перед тремя мужчинами, а сам остался стоять перед ними, пока они сидели под деревом и ели. |
8 І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони. |
9 |
9 І сказали до нього: „Де Сарра, жінка твоя?“ А він відказав: „Ось у наметі“. |
10 |
10 І сказав один з Них: „Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого ча́су. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї...“ А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним. |
11 Авраам и Сарра были оба очень стары, и для Сарры миновало время, когда женщины могут иметь детей. |
11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче. |
12 Именно поэтому она не поверила тому, что услышала и, смеясь, сказала про себя: |
12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: „Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!“ |
13 |
13 І сказав Господь до Авраама: „Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зоста́рілась? |
14 Разве существует что-либо невозможное для Господа? Я возвращусь весной, как сказал, и у Сарры будет сын». |
14 Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, — Сарра ж тоді матиме сина“. |
15 Сарра возразила: |
15 А Сарра відріклася, говорячи: „Не сміялася я“, бо боялась. Але Він відказав: „Ні, — таки сміялася ти!“ |
16 Мужчины встали, собираясь уходить, и посмотрели в сторону Содома, и Авраам пошёл с ними, чтобы проводить. |
16 |
17 |
17 А Господь сказав: „Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити? |
18 От Авраама произойдёт великий и могущественный народ, и все народы земли будут благословенны благодаря ему. |
18 Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі! |
19 Я заключил с Авраамом особое соглашение, чтобы он наказал своим детям и потомкам жить так, как угодно Господу, — праведно и справедливо. И тогда Я, Господь, дам ему всё, что обещал!» |
19 Бо ви́брав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього“. |
20 |
20 І промовив Господь: „Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий, |
21 Так пойду же и посмотрю, так ли плохи дела, как Я слышал, тогда буду знать наверняка». |
21 зійду́ ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, — тоді їм загибіль, а як ні — то побачу“. |
22 |
22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам — усе ще стоя́в перед Господнім лицем. |
23 Приблизившись к Господу, он спросил: |
23 |
24 Что если в городе найдётся 50 праведников? Неужели Ты всё-таки уничтожишь город? Не может быть, чтобы Ты не пощадил город ради 50 праведников, живущих в нём. |
24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, — чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є? |
25 Не может быть, чтобы Ты уничтожил город и погубил 50 праведников ради того, чтобы погубить неправедных. Если бы такое случилось, то между праведниками и неправедными не были бы разницы — и те и другие были бы наказаны. Ты — Судья всего земного, поэтому я знаю, что Ты поступишь справедливо». |
25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, — цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?“ |
26 |
26 І промовив Господь: „Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду́ п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них“. |
27 |
27 І відповів Авраам та й промовив: „Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл. |
28 А что если не хватит праведников, что если в городе найдётся только 45 праведников? Неужели Ты разрушишь целый город из-за отсутствия праведников?» |
28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох?“ І промовив Господь: „Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!“ |
29 |
29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: „Може сорок там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́ й ради сорока́!“ |
30 |
30 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́: „Може тридцять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́, коли й тридцять знайду́ там!“ |
31 |
31 І сказав Авраам: „Оце я осмі́лився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю й ради двадцяти!“ |
32 |
32 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́ тільки ра́зу цього: Може хоч десять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не знищу й ради десятьох!“ |
33 |
33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця. |