Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Луки

Глава 8

1 После этого Иисус пошёл через города и селения, проповедуя и неся людям Благую Весть о Царстве Божьем. И были с Ним двенадцать апостолов,

2 а также несколько женщин, которых Он исцелил от злых духов и болезней. Среди них была Мария из города Магдала, из которой Он изгнал семь бесов,

3 Иоанна, жена Хузы, домоправителя Ирода, Сусанна и много других женщин, которые помогали Иисусу и Его апостолам из своих личных средств.

4 И когда собралось вместе множество народа, стекавшегося к Нему из разных городов, Иисус рассказал им такую притчу:

5 «Вышел сеятель сеять. Когда он разбрасывал семена, одни из них упали у дороги, и их затоптали, и птицы небесные склевали их.

6 Другие семена попали на каменистую почву и, взойдя, засохли, так как не имели влаги.

7 Третьи упали среди колючек, колючки выросли и задушили молодые ростки.

8 Остальные семена попали на благодатную почву, проросли и принесли зерна в сто раз больше, чем было посеяно». Рассказав эту притчу, Он закончил такими словами: «Имеющий уши да услышит!»

9 Ученики стали спрашивать Его, что означает эта притча.

10 Иисус ответил им: «Вам дано познать тайны Царства Божьего, но остальным даны только притчи, так что смотрят они и не видят, слышат и не понимают».

11 «Вот что означает эта притча: семена — это слово Божье.

12 Те, что упали при дороге, означают тех людей, которые его слышат, но приходит дьявол и похищает слово из их сердец, так что они не могут поверить в услышанное и обрести спасение.

13 Те, что попали на камни, означают тех людей, которые слушают и принимают слово Божье с ликованием, но у них нет прочных корней, и потому они лишь на некоторое время исполняются верой, но, когда наступает время испытаний, они теряют веру и отворачиваются от Бога.

14 Семена, упавшие среди колючек, означают тех, кто слышат слово, но продолжают следовать прежнему образу жизни и со временем задыхаются под бременем забот, богатств и удовольствий жизни, и их плод никогда не созревает.

15 Зёрна же, попавшие в хорошую землю, означают тех, кто слушают слово Божье с чистым и добрым сердцем, верно хранят его и не отступают, пока оно не принесёт хороший урожай».

16 «Никто, зажигая светильник, не ставит его под перевёрнутый кверху дном сосуд и не прячет его под кровать, а наоборот, его ставят на подставку, чтобы все, кто заходят, видели свет.

17 Потому что нет ничего тайного, что не стало бы явным, и нет ничего скрываемого, что не вышло бы наружу и не стало бы известно.

18 Поэтому слушайте внимательно, потому что тот, кому дано, получит ещё больше, а у кого нет ничего, у того отнимется даже то, что он считает своим».

19 Мать Иисуса и Его братья пришли к Нему, но из-за толпы они не могли пройти к Нему.

20 Тогда кто-то сказал Ему: «Твоя мать с братьями стоят на улице и хотят видеть Тебя».

21 Но Иисус ответил: «Моя мать и Мои братья — это те, кто слушают слово Божье и исполняют его».

22 В один из дней Иисус и Его ученики сели в лодку. Он сказал им: «Давайте переплывём на другую сторону озера». И они отправились.

23 Но пока они плыли, Иисус уснул, а на озере разыгралась сильная буря, их лодку стало заливать водой, и они были в опасности.

24 Тогда ученики подошли к Нему и разбудили Его со словами: «Господи, Господи, мы тонем!» Проснувшись, Иисус приказал ветру и волнам, тогда ветер утих и озеро успокоилось.

25 И сказал Он им: «Где ваша вера?» Они в страхе и удивлении говорили друг другу: «Кто же Он Такой, что повелевает воде и ветру, и они повинуются Ему?»

26 Из Галилеи они отплыли в землю Герасинскую, лежащую на противоположном берегу озера.

27 Когда Иисус вышел из лодки на берег, к Нему подошёл человек из этого города, одержимый бесами, который долгое время не носил никакой одежды и жил не в доме, а в гробницах.

28 Бес много раз вселялся в этого человека, и, хотя его заковывали в цепи и оковы и держали под стражей, он каждый раз рвал цепи и, гонимый бесом, убегал в пустыню. Иисус приказал бесу выйти из этого человека. Увидев Иисуса, бесноватый упал перед Ним ниц и громким голосом закричал: «Что тебе нужно от Меня, Иисус, Сын Всевышнего Бога? Прошу Тебя, не мучь меня!»

30 Иисус спросил его: «Как твоё имя?» Тот ответил: «Легион», так как он был одержим многими бесами.

31 И они молили Иисуса не отправлять их в бездну.

32 Неподалёку от этого места в горах паслось стадо свиней, и бесы стали просить Иисуса, чтобы Он разрешил им вселиться в свиней. И Он позволил им сделать это.

33 Тогда бесы вышли из этого человека и вселились в свиней, и всё стадо кинулось вниз по крутому склону прямо в озеро, и утонуло в нём.

34 Пастухи же, увидев такое, убежали в страхе и рассказали о происшедшем в городе и по всей округе.

35 К Иисусу со всех сторон стали стекаться люди посмотреть, что происходит, и они нашли человека, из которого вышли бесы, сидящим у ног Иисуса. На нём была одежда, и он был в полном рассудке, и люди испугались, увидев это.

36 Свидетели случившегося рассказали другим о том, как был исцелён одержимый бесами.

37 Жители Герасинской земли и окрестностей просили Иисуса уйти из их краёв, так как великий страх охватил их. Тогда Он снова сел в лодку и возвратился туда, откуда приплыл.

38 Человек, из которого вышли бесы, молил Его, чтобы Он взял его с Собой, но Иисус отослал его прочь, сказав:

39 «Возвращайся к себе домой и расскажи всем о том, какое великое чудо сотворил для тебя Бог». Затем тот человек ушёл и по всему городу рассказывал о том, какое великое чудо сотворил для него Иисус.

40 Когда Иисус возвратился в Галилею, множество народа приветствовало Его, так как все люди дожидались Его прибытия.

41 В это время к Иисусу подошёл глава синагоги по имени Иаир, упал к Его ногам и стал умолять Его прийти к нему в дом,

42 потому что у него была единственная дочь двенадцати лет от роду, которая лежала при смерти. По дороге, когда Иисус шёл к Иаиру, Его сзади теснила толпа.

43 Одна женщина, которая двенадцать лет страдала кровотечениями и которую никто не мог исцелить, хотя она истратила на врачей всё, что имела,

44 подошла к Нему сзади и коснулась полы Его накидки, и тут же кровотечение у неё прекратилось.

45 Иисус спросил: «Кто прикоснулся ко Мне?» — но никто не признавался. Тогда Пётр сказал: «Господи, множество народа толпится сзади Тебя и теснит».

46 Но Иисус возразил: «Кто-то коснулся Меня, потому что Я почувствовал, как сила ушла из Меня».

47 Когда женщина увидела, что её поступок не остался незамечен, то приблизилась к Иисусу и, вся дрожа, склонившись перед Ним, объявила во всеуслышание, что побудило её коснуться Его и как она тотчас исцелилась.

48 Он сказал ей: «Дочь моя, твоя вера исцелила тебя, иди с миром».

49 Когда Иисус ещё говорил это, кто-то вышел из дома главы синагоги и сказал: «Твоя дочь умерла, не утруждай же больше Учителя».

50 Но Иисус, услышав это, ответил: «Не бойся. Только веруй, и твоя дочь поправится».

51 Когда же Он приблизился к дому, то не позволил никому войти вместе с Ним, кроме Петра, Иоанна, Иакова и родителей девочки.

52 Все они оплакивали её и скорбели о ней, но Он сказал: «Не плачьте, так как она не умерла, а просто заснула».

53 Но люди стали смеяться над Ним, зная, что она умерла.

54 Тогда Иисус взял её за руку и воскликнул: «Встань, дитя!»

55 Дух девочки возвратился в тело, и она сразу же поднялась. Иисус велел дать ей чего-нибудь поесть.

56 Её родители были изумлены, но Он велел им не рассказывать никому о происшедшем.

Вiд Луки

Розділ 8

1 І сталось, що Він після того прохо́див містами та се́лами, проповідуючи та звіщаючи Добру Нови́ну про Боже Царство. Із ним Дванадцять були́,

2 та дехто з жіно́к, що були́ вздоро́влені від злих ду́хів і хвороб: Марія, Магдали́ною звана, що з неї сім де́монів вийшло,

3 і Іва́нна, дружи́на Ху́дзи, урядника Іродового, і Суса́нна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.

4 І, як зібралось багато наро́ду, і з міста до Нього поприхо́дили, то Він промовляти став притчею.

5 „Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зе́рно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, — і було повито́птуване, а птахи небесні його повидзьо́бували.

6 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, — і, зійшовши, усохло, не мало бо во́гкости.

7 А інше упало між те́рен, — і вигнався те́рен, і його поглуши́в.

8 Інше ж упало на добру землю, — і, зійшовши, уродило стокро́тно“. Це сказавши, закликав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

9 Запитали ж Його Його у́чні, гово́рячи: „Що́ визначає ця притча?“

10 А Він відказав: „Вам дано пізнати таємни́ці Божого Царства, а іншим у при́тчах, щоб „дивились вони — і не бачили, слухали — і не розуміли“.

11 Ось що́ означає ця притча: Зе́рно — це Боже Слово.

12 А котрі́ край дороги, — це ті, хто слухає, але по́тім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.

13 А що на кам'яни́стому ґрунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують доча́сно, — і за час випробо́вування відпадають.

14 А що впало між те́рен, — це ті, хто слухає слово, але, хо́дячи, бувають придушені кло́потами, та багатством, та життєви́ми розко́шами, — і пло́ду вони не дають.

15 А те, що на добрій землі, — це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, — і плід приносять вони в терпеливості.

16 А сві́тла засвіченого ніхто не покриває посу́диною, і не ставить під ліжко, але ставить його на світильни́к, щоб бачили світло, хто входить.

17 Немає нічого захо́ваного, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не ви́йде ная́в.

18 Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому́, хто ж не має, — забереться від нього і те, що, здається йому́, ніби має“.

19 До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через наро́д не могли доступи́тись до Нього.

20 І сповістили Йому: „Твоя мати й брати Твої он стоять о́сторонь, і бажають побачити Тебе“.

21 А Він відповів і промовив до них: „Моя мати й брати Мої — це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!“

22 І сталось, одно́го з тих днів увійшов Він до чо́вна, а з Ним Його у́чні. І сказав Він до них: „Перепли́ньмо на другий бік озера“. І відча́лили.

23 А коли вони пли́вли, Він заснув. І зняла́ся на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпе́ці вони.

24 І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: „Учителю, Учителю, гинемо!“ Він же встав, наказав бурі й хвилям, — і вони вщу́хнули, і тиша настала!

25 А до них Він сказав: „Де ж ваша віра?“ І дивувались вони, перестра́шені, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітра́м і воді Він наказує, а вони Його слухають?“

26 І вони припливли́ до землі Гадари́нської, що навпроти Галілеї.

27 І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі ро́ки мав він де́монів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гроба́х.

28 А коли він Ісуса побачив, то закричав, повали́всь перед Ним, і голосом гучним закликав: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Благаю Тебе, — не муч мене!“

29 Бо звелів Він нечистому духові вийти з люди́ни. Довгий час він хапа́в був його́, — і в'язали його ланцюга́ми й кайда́нами, і стерегли його, але він розривав ланцюги́, — і демон гнав по пустині його.

30 А Ісус запитався його: „Як тобі на ім'я́?“ І той відказав: „Леґіо́н“, бо багато ввійшло в нього де́монів.

31 І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безо́дню.

32 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.

33 А як де́мони вийшли з того́ чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, — і потопи́лась.

34 Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по се́лах звістили.

35 І вийшли побачити, що́ сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що де́мони вийшли із нього, сидів при нога́х Ісусових вдя́гнений та при умі, — і полякались.

36 Самови́дці ж їм розповіли́, як видужав той біснуватий.

37 І ввесь наро́д Гадари́нського кра́ю став благати Його, щоб пішов Він від них, — великий бо страх обгорнув їх. Він же до чо́вна ввійшов і вернувся.

38 А той чоловік, що де́мони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:

39 „Вернися до дому свого́, і розпові́ж, які речі великі вчинив тобі Бог!“ І той пішов, і по ці́лому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!

40 А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли́, бо всі чека́ли Його.

41 Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я́, що був старши́м синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.

42 Бо він мав одиначку дочку́, років десь із дванадцять, — і вмирала вона. А коли Він ішов, наро́д тиснув Його.

43 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, що ніхто вздорови́ти не міг її,

44 підійшовши зза́ду, доторкнулась до кра́ю одежі Його, — і хвилі тієї спинилася їй кровоте́ча.

45 А Ісус запитав: „Хто доторкнувся до Мене?“ Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: „Учителю, наро́д коло Тебе он то́впиться й тисне“.

46 Ісус же промовив: „Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене“.

47 А жінка, побачивши, що вона не втаї́лась, трясучи́сь, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми́, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.

48 Він же промовив до неї: „До́чко, твоя віра спасла тебе; іди з ми́ром собі!“

49 Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини́ синагоги один та и говорить: „Дочка твоя вмерла, — не турбуй же Вчителя!“

50 Ісус же, почувши, йому відповів: „Не лякайсь, тільки віруй, — і буде спасе́на вона“.

51 Прийшовши ж до дому, не пустив Він ніко́го з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівча́ти, та матері.

52 А всі плакали та голосили за нею. Він же промовив: „Не плачте, — не вмерла вона, але спить!“

53 І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.

54 А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!“

55 І вернувся їй дух, — і хвилі тієї вона ожила́. І звелів дать їй їсти.

56 І здивувались батьки її. А Він наказав їм ніко́му не розповідати, що́ сталось.

Евангелие от Луки Глава 8	Вiд Луки Розділ 8
1 После этого Иисус пошёл через города и селения, проповедуя и неся людям Благую Весть о Царстве Божьем. И были с Ним двенадцать апостолов,	1 І сталось, що Він після того прохо́див містами та се́лами, проповідуючи та звіщаючи Добру Нови́ну про Боже Царство. Із ним Дванадцять були́,
2 а также несколько женщин, которых Он исцелил от злых духов и болезней. Среди них была Мария из города Магдала, из которой Он изгнал семь бесов,	2 та дехто з жіно́к, що були́ вздоро́влені від злих ду́хів і хвороб: Марія, Магдали́ною звана, що з неї сім де́монів вийшло,
3 Иоанна, жена Хузы, домоправителя Ирода, Сусанна и много других женщин, которые помогали Иисусу и Его апостолам из своих личных средств.	3 і Іва́нна, дружи́на Ху́дзи, урядника Іродового, і Суса́нна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.
4 И когда собралось вместе множество народа, стекавшегося к Нему из разных городов, Иисус рассказал им такую притчу:	4 І, як зібралось багато наро́ду, і з міста до Нього поприхо́дили, то Він промовляти став притчею.
5 «Вышел сеятель сеять. Когда он разбрасывал семена, одни из них упали у дороги, и их затоптали, и птицы небесные склевали их.	5 „Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зе́рно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, — і було повито́птуване, а птахи небесні його повидзьо́бували.
6 Другие семена попали на каменистую почву и, взойдя, засохли, так как не имели влаги.	6 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, — і, зійшовши, усохло, не мало бо во́гкости.
7 Третьи упали среди колючек, колючки выросли и задушили молодые ростки.	7 А інше упало між те́рен, — і вигнався те́рен, і його поглуши́в.
8 Остальные семена попали на благодатную почву, проросли и принесли зерна в сто раз больше, чем было посеяно». Рассказав эту притчу, Он закончил такими словами: «Имеющий уши да услышит!»	8 Інше ж упало на добру землю, — і, зійшовши, уродило стокро́тно“. Це сказавши, закликав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
9 Ученики стали спрашивать Его, что означает эта притча.	9 Запитали ж Його Його у́чні, гово́рячи: „Що́ визначає ця притча?“
10 Иисус ответил им: «Вам дано познать тайны Царства Божьего, но остальным даны только притчи, так что смотрят они и не видят, слышат и не понимают».	10 А Він відказав: „Вам дано пізнати таємни́ці Божого Царства, а іншим у при́тчах, щоб „дивились вони — і не бачили, слухали — і не розуміли“.
11 «Вот что означает эта притча: семена — это слово Божье.	11 Ось що́ означає ця притча: Зе́рно — це Боже Слово.
12 Те, что упали при дороге, означают тех людей, которые его слышат, но приходит дьявол и похищает слово из их сердец, так что они не могут поверить в услышанное и обрести спасение.	12 А котрі́ край дороги, — це ті, хто слухає, але по́тім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.
13 Те, что попали на камни, означают тех людей, которые слушают и принимают слово Божье с ликованием, но у них нет прочных корней, и потому они лишь на некоторое время исполняются верой, но, когда наступает время испытаний, они теряют веру и отворачиваются от Бога.	13 А що на кам'яни́стому ґрунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують доча́сно, — і за час випробо́вування відпадають.
14 Семена, упавшие среди колючек, означают тех, кто слышат слово, но продолжают следовать прежнему образу жизни и со временем задыхаются под бременем забот, богатств и удовольствий жизни, и их плод никогда не созревает.	14 А що впало між те́рен, — це ті, хто слухає слово, але, хо́дячи, бувають придушені кло́потами, та багатством, та життєви́ми розко́шами, — і пло́ду вони не дають.
15 Зёрна же, попавшие в хорошую землю, означают тех, кто слушают слово Божье с чистым и добрым сердцем, верно хранят его и не отступают, пока оно не принесёт хороший урожай».	15 А те, що на добрій землі, — це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, — і плід приносять вони в терпеливості.
16 «Никто, зажигая светильник, не ставит его под перевёрнутый кверху дном сосуд и не прячет его под кровать, а наоборот, его ставят на подставку, чтобы все, кто заходят, видели свет.	16 А сві́тла засвіченого ніхто не покриває посу́диною, і не ставить під ліжко, але ставить його на світильни́к, щоб бачили світло, хто входить.
17 Потому что нет ничего тайного, что не стало бы явным, и нет ничего скрываемого, что не вышло бы наружу и не стало бы известно.	17 Немає нічого захо́ваного, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не ви́йде ная́в.
18 Поэтому слушайте внимательно, потому что тот, кому дано, получит ещё больше, а у кого нет ничего, у того отнимется даже то, что он считает своим».	18 Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому́, хто ж не має, — забереться від нього і те, що, здається йому́, ніби має“.
19 Мать Иисуса и Его братья пришли к Нему, но из-за толпы они не могли пройти к Нему.	19 До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через наро́д не могли доступи́тись до Нього.
20 Тогда кто-то сказал Ему: «Твоя мать с братьями стоят на улице и хотят видеть Тебя».	20 І сповістили Йому: „Твоя мати й брати Твої он стоять о́сторонь, і бажають побачити Тебе“.
21 Но Иисус ответил: «Моя мать и Мои братья — это те, кто слушают слово Божье и исполняют его».	21 А Він відповів і промовив до них: „Моя мати й брати Мої — це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!“
22 В один из дней Иисус и Его ученики сели в лодку. Он сказал им: «Давайте переплывём на другую сторону озера». И они отправились.	22 І сталось, одно́го з тих днів увійшов Він до чо́вна, а з Ним Його у́чні. І сказав Він до них: „Перепли́ньмо на другий бік озера“. І відча́лили.
23 Но пока они плыли, Иисус уснул, а на озере разыгралась сильная буря, их лодку стало заливать водой, и они были в опасности.	23 А коли вони пли́вли, Він заснув. І зняла́ся на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпе́ці вони.
24 Тогда ученики подошли к Нему и разбудили Его со словами: «Господи, Господи, мы тонем!» Проснувшись, Иисус приказал ветру и волнам, тогда ветер утих и озеро успокоилось.	24 І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: „Учителю, Учителю, гинемо!“ Він же встав, наказав бурі й хвилям, — і вони вщу́хнули, і тиша настала!
25 И сказал Он им: «Где ваша вера?» Они в страхе и удивлении говорили друг другу: «Кто же Он Такой, что повелевает воде и ветру, и они повинуются Ему?»	25 А до них Він сказав: „Де ж ваша віра?“ І дивувались вони, перестра́шені, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітра́м і воді Він наказує, а вони Його слухають?“
26 Из Галилеи они отплыли в землю Герасинскую, лежащую на противоположном берегу озера.	26 І вони припливли́ до землі Гадари́нської, що навпроти Галілеї.
27 Когда Иисус вышел из лодки на берег, к Нему подошёл человек из этого города, одержимый бесами, который долгое время не носил никакой одежды и жил не в доме, а в гробницах.	27 І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі ро́ки мав він де́монів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гроба́х.
28 Бес много раз вселялся в этого человека, и, хотя его заковывали в цепи и оковы и держали под стражей, он каждый раз рвал цепи и, гонимый бесом, убегал в пустыню. Иисус приказал бесу выйти из этого человека. Увидев Иисуса, бесноватый упал перед Ним ниц и громким голосом закричал: «Что тебе нужно от Меня, Иисус, Сын Всевышнего Бога? Прошу Тебя, не мучь меня!»	28 А коли він Ісуса побачив, то закричав, повали́всь перед Ним, і голосом гучним закликав: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Благаю Тебе, — не муч мене!“
29	29 Бо звелів Він нечистому духові вийти з люди́ни. Довгий час він хапа́в був його́, — і в'язали його ланцюга́ми й кайда́нами, і стерегли його, але він розривав ланцюги́, — і демон гнав по пустині його.
30 Иисус спросил его: «Как твоё имя?» Тот ответил: «Легион», так как он был одержим многими бесами.	30 А Ісус запитався його: „Як тобі на ім'я́?“ І той відказав: „Леґіо́н“, бо багато ввійшло в нього де́монів.
31 И они молили Иисуса не отправлять их в бездну.	31 І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безо́дню.
32 Неподалёку от этого места в горах паслось стадо свиней, и бесы стали просить Иисуса, чтобы Он разрешил им вселиться в свиней. И Он позволил им сделать это.	32 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.
33 Тогда бесы вышли из этого человека и вселились в свиней, и всё стадо кинулось вниз по крутому склону прямо в озеро, и утонуло в нём.	33 А як де́мони вийшли з того́ чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, — і потопи́лась.
34 Пастухи же, увидев такое, убежали в страхе и рассказали о происшедшем в городе и по всей округе.	34 Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по се́лах звістили.
35 К Иисусу со всех сторон стали стекаться люди посмотреть, что происходит, и они нашли человека, из которого вышли бесы, сидящим у ног Иисуса. На нём была одежда, и он был в полном рассудке, и люди испугались, увидев это.	35 І вийшли побачити, що́ сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що де́мони вийшли із нього, сидів при нога́х Ісусових вдя́гнений та при умі, — і полякались.
36 Свидетели случившегося рассказали другим о том, как был исцелён одержимый бесами.	36 Самови́дці ж їм розповіли́, як видужав той біснуватий.
37 Жители Герасинской земли и окрестностей просили Иисуса уйти из их краёв, так как великий страх охватил их. Тогда Он снова сел в лодку и возвратился туда, откуда приплыл.	37 І ввесь наро́д Гадари́нського кра́ю став благати Його, щоб пішов Він від них, — великий бо страх обгорнув їх. Він же до чо́вна ввійшов і вернувся.
38 Человек, из которого вышли бесы, молил Его, чтобы Он взял его с Собой, но Иисус отослал его прочь, сказав:	38 А той чоловік, що де́мони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:
39 «Возвращайся к себе домой и расскажи всем о том, какое великое чудо сотворил для тебя Бог». Затем тот человек ушёл и по всему городу рассказывал о том, какое великое чудо сотворил для него Иисус.	39 „Вернися до дому свого́, і розпові́ж, які речі великі вчинив тобі Бог!“ І той пішов, і по ці́лому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!
40 Когда Иисус возвратился в Галилею, множество народа приветствовало Его, так как все люди дожидались Его прибытия.	40 А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли́, бо всі чека́ли Його.
41 В это время к Иисусу подошёл глава синагоги по имени Иаир, упал к Его ногам и стал умолять Его прийти к нему в дом,	41 Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я́, що був старши́м синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.
42 потому что у него была единственная дочь двенадцати лет от роду, которая лежала при смерти. По дороге, когда Иисус шёл к Иаиру, Его сзади теснила толпа.	42 Бо він мав одиначку дочку́, років десь із дванадцять, — і вмирала вона. А коли Він ішов, наро́д тиснув Його.
43 Одна женщина, которая двенадцать лет страдала кровотечениями и которую никто не мог исцелить, хотя она истратила на врачей всё, что имела,	43 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, що ніхто вздорови́ти не міг її,
44 подошла к Нему сзади и коснулась полы Его накидки, и тут же кровотечение у неё прекратилось.	44 підійшовши зза́ду, доторкнулась до кра́ю одежі Його, — і хвилі тієї спинилася їй кровоте́ча.
45 Иисус спросил: «Кто прикоснулся ко Мне?» — но никто не признавался. Тогда Пётр сказал: «Господи, множество народа толпится сзади Тебя и теснит».	45 А Ісус запитав: „Хто доторкнувся до Мене?“ Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: „Учителю, наро́д коло Тебе он то́впиться й тисне“.
46 Но Иисус возразил: «Кто-то коснулся Меня, потому что Я почувствовал, как сила ушла из Меня».	46 Ісус же промовив: „Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене“.
47 Когда женщина увидела, что её поступок не остался незамечен, то приблизилась к Иисусу и, вся дрожа, склонившись перед Ним, объявила во всеуслышание, что побудило её коснуться Его и как она тотчас исцелилась.	47 А жінка, побачивши, що вона не втаї́лась, трясучи́сь, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми́, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.
48 Он сказал ей: «Дочь моя, твоя вера исцелила тебя, иди с миром».	48 Він же промовив до неї: „До́чко, твоя віра спасла тебе; іди з ми́ром собі!“
49 Когда Иисус ещё говорил это, кто-то вышел из дома главы синагоги и сказал: «Твоя дочь умерла, не утруждай же больше Учителя».	49 Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини́ синагоги один та и говорить: „Дочка твоя вмерла, — не турбуй же Вчителя!“
50 Но Иисус, услышав это, ответил: «Не бойся. Только веруй, и твоя дочь поправится».	50 Ісус же, почувши, йому відповів: „Не лякайсь, тільки віруй, — і буде спасе́на вона“.
51 Когда же Он приблизился к дому, то не позволил никому войти вместе с Ним, кроме Петра, Иоанна, Иакова и родителей девочки.	51 Прийшовши ж до дому, не пустив Він ніко́го з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівча́ти, та матері.
52 Все они оплакивали её и скорбели о ней, но Он сказал: «Не плачьте, так как она не умерла, а просто заснула».	52 А всі плакали та голосили за нею. Він же промовив: „Не плачте, — не вмерла вона, але спить!“
53 Но люди стали смеяться над Ним, зная, что она умерла.	53 І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.
54 Тогда Иисус взял её за руку и воскликнул: «Встань, дитя!»	54 А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!“
55 Дух девочки возвратился в тело, и она сразу же поднялась. Иисус велел дать ей чего-нибудь поесть.	55 І вернувся їй дух, — і хвилі тієї вона ожила́. І звелів дать їй їсти.
56 Её родители были изумлены, но Он велел им не рассказывать никому о происшедшем.	56 І здивувались батьки її. А Він наказав їм ніко́му не розповідати, що́ сталось.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Луки

Глава 8

Вiд Луки

Розділ 8

Евангелие от Луки

Глава 8

Вiд Луки

Розділ 8

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Луки

Глава 8

Вiд Луки

Розділ 8

Евангелие от Луки

Глава 8

Вiд Луки

Розділ 8

Ветхий
завет

Новый
завет